Рішення № 76340373, 05.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/15641/17

Провадження № 2/520/2057/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

за участю:

відповідача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» 19 грудня 2017 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, станом на 16 листопада 2017 року, у загальному розмірі 9616 доларів 74 цента США, що згідно з курсом НБУ станом на 06.11.2017 року, еквівалентно 254672 гривні 63 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом - 4762 долара 94 цента США, що згідно курсу НБУ еквівалентно - 126133 гривні 23 копійки; заборгованості по відсотках - 2893 долара 30 центів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно - 76621 гривня 01 копійка; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 33824 гривні 68 копійок; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 18093 гривні 71 копійка, а також витрати по сплаті судового збору, посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 10 січня 2018 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

26 березня 2018 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, в якій представник просить суд частково задовольнити позовні вимоги, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» залишок заборгованості згідно договору кредиту №2005/08/333 від 08.06.2005 року в сумі 2335 доларів 71 цент США, що згідно курсу НБУ станом на 21 березня 2018 року, еквівалентно 61429 гривень 18 копійок; в іншій частині позовні вимог відмовити; встановити порядок виконання рішення шляхом розстрочення його виконання протягом 24 місяців з дня набрання рішенням законної сили; зобов'язати ПАТ «Укрсоцбанк» надати ОСОБА_1 реквізити для погашення заборгованості; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування заперечень щодо стягнення з відповідача частки заборгованості, представник відповідача посилається на те, що 08 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту №2005/08/333, за умовами якого ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитор, зобов'язався надати ОСОБА_1, як позичальнику, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 23750 доларів США, зі сплатою 13 % річних. Пунктами 1.1.1 та п. 1.1.2 кредитного договору встановлено порядок погашення.

Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту не пізніше 10 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти (п. 2.4 Договору).

Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку визначеному п. п. 2.4, 2.5 договору (п.3.3.8 Договору).

У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.8., 3.3.9 договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за час фактичного використання кредиту та нараховані штрафні санкції (п.4.5 договору).

У разі настання обставин, визначених п. п. 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 кредитного договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник - ОСОБА_1 зобов'язана погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (п. 7.4 Договору).

19 лютого 2010 року була укладена додаткова угода до договору кредиту № 2005/08/333 від 08.06.2005 року, відповідно до якої: сторони зафіксували, що станом на 19.02.2010 року залишок заборгованості за кредитом становить 5173 долара 18 центів США, залишок заборгованості за нарахованими процентами становить 531 долар 49 центів США.Встановлено кінцевий термін та графік погашення залишку кредитної заборгованості. Перший платіж по погашенню встановлено до 10.08.2011 року (п.2.2 та п.2.3 додаткової угоди). Встановлено, що в період з 29.01.2010 року по 28.07.2011 року сплата нарахованих процентів здійснюється в загальному порядку, передбаченому кредитним договором, а саме не пізніше 10 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти (п. 2.4.1. кредитного договору). Враховуючи це, наступна сплата процентів, після укладення додаткової угоди, повинна бути до 10.03.2010 року (п. 3.1 Додаткової угоди). Встановлено, що з 19.02.2010 року процентна ставка за користування кредитними коштами становить 15,01% (п'ятнадцять цілих одна сота) річних (п. 2.1 Додаткової угоди). Додатковою угодою п. п. 2.4, 3.3.8, 4.5, та 7.4 договору не змінені та не скасовані.

Як стверджує представник відповідача, враховуючи вищевказане, після укладення додаткової угоди відповідач повинен був сплатити перший платіж (сплатити нараховані відсотки) до 10.03.2010 року, але він це не зробив, чим порушив п. 2.4 договору, не виконав вимоги п. 3.3.8 договору.

Також представник відповідача зазначив, що станом на 09 травня 2010 року відповідач також не виконав вимоги п. 3.3.8 договору, тому на підставі п. 4.5 договору, строк користування кредитом сплив, і відповідач зобов'язаний був протягом одного робочого дня повернути кредит, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції, отже строк користування кредитом починаючи з 10.05.2010 року нарахування відсотків по кредиту повинно було припинитись.

Станом на 10 травня 2010 року у відповідача виникла заборгованість перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 5876 доларів 86 центів США, а саме: за кредитом - 5173 долара 18 центів США; по відсотках - 701 долар 68 центів США.

Як зазначив представник відповідача, з урахування встановленого сторонами порядку погашення заборгованості, за яким в першу чергу погашаються відсотки за кредитом, та з урахуванням сплачених відповідачем грошових сум, станом на 21 березня 2018 року у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість за кредитом у розмірі 2335 доларів 71 цент США, що згідно курсу НБУ станом на 21.03.2018 року еквівалентно - 61429 гривень 18 копійок; заборгованість за процентами то кредиту відсутня - погашена.

Також представник відповідача зазначив, що пеня за прострочення повернення кредиту у зв'язку зі спливом строку користування кредитом згідно п.4.5 договору, не передбачена, а стягнення пені за прострочення сплати процентів неможливе в зв'язку зі спливом позовної давності згідно п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України, оскільки нараховані проценти були погашені 04 червня 2013 року з урахуванням порядку погашення кредитної заборгованості встановленого п. 4.1 Додаткової угоди, тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

15 травня 2018 року до суду від представника позивача ПАТ «Укрсоцбанк» надійшла відповідь на відзив, в якій представник просить суд вважати посилання представника відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим просить суд позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

15 травня 2018 судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання 05.09.2018 року представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, однак в матеріалах справи наявна заява від представника позивача, подана до суду одночасно з позовною заявою, в якій представник позивача позов підтримує, просить суд його задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, заперечували в частині суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення, підтримали пояснення викладені у відзиві на позовну заяву, а також пояснили, що з урахуванням додатково сплачених відповідачем сум в погашення заборгованості за кредитним договором № 2005/08/333 від 08 червня 2005 року, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором у відповідності до наданого до суду розрахунку заборгованості складає 2191 долар 45 центів США, яку просять суд стягнути з відповідача на користь позивача.

Заслухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 08 червня 2005 року між ОСОБА_1, як позичальником, та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як кредитором, був укладений договір кредиту №2005/08/333, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на споживчі потреби, грошові кошти в сумі 23750 доларів США, зі сплатою 13 процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості 07 червня 2010 року.

У пункті 1.3 договору зазначено, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги кредитор укладає в день укладення цього договору - з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку трьохкімнатну квартиру, загальною площею 62 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 150000 гривень 00 копійок, який підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.

Пунктами 2.4, 2.5 договору кредиту передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок в ООФ АКІБ «Укрсоцбанк» не пізніше десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п.2.4 цього договору у попередній робочий день. У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за його використання, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених процентів за його використання.

Пунктами 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту визначено. Що позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4, 2.5 цього договору;м своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього договору.

У разі порушення позичальником умов цільового використання кредиту, визначеного п.1.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 25 процентів від суми коштів, використаних не за цільовим призначенням (Пункт 4.1).

У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п.3.3.2.-3.3.7., 3.3.11.-3.3.13. та 3.3.16 цього договору, порушення позичальником умов договору визначених п.1.3 цього договору, протягом більше, ніж сорок п'ять днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) (пункт 4.4).

У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п.3.3.8, 3.3.9, цього договору, протягом більше 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) (пункт 4.5).

Уразі порушення кредитором строку надання кредиту, передбаченого підпунктом 3.1.1 цього договору, він сплачує на користь позичальника пеню в розмірі 0,005 процента від суми несвоєчасно наданого кредиту за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором, або шляхом перерахування коштів на відповідний поточний рахунок позичальника, відкритий в АКБ «Укрсоцбанк», або шляхом виплати йому коштів готівкою (пункт 4.6).

Пунктом 7.4 договору кредиту передбачено, що у разі настання обставин, визначених п.п.3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

19 лютого 2010 року між ОСОБА_1, як позичальником, та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як кредитором, була укладена додаткова угода №1 до договору кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, відповідно до якої сторони підтверджують, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цієї додаткової угоди складає 5173 долара 18 центів США, залишок за нарахованими процентами - 531 долар 49 центів США.

Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди передбачено, що сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, визначених договором: з дати укладення цієї додаткової угоди встановити нову процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 15,01 відсоток річних; встановити новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором, а саме до 07.06.2015 року включно; встановити, що погашення залишку кредитної заборгованості, починаючи з дати укладення договору, здійснюється до 10 числа (включно) кожного місяця згідно з затвердженим графіком.

Пунктом 8 Додаткової угоди передбачено, що інші умови договору залишаються незмінними і діють в частині, що не суперечить даній додатковій угоді, при цьому сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.

Згідно з п.1.2.2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», затвердженим рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 18 липня 2017 року (протокол №3) погодженим Національним Банком України 27 липня 2017 року, загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство та зміну найменування Банку на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Банк є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства.

Отже, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

ПАТ «Укрсоцбанк» виконав прийняті на себе зобов'язання в повному обсязі, надав кредитні кошти ОСОБА_1 у відповідності до умов договору кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, що підтверджується інформацією наявною в наданому до суду розрахунку заборгованості та визнавалось особисто відповідачем в судовому засіданні.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» виконані умови договору кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року.

З наданого представником позивача розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 16 листопада 2017 року, заборгованість відповідача за договором кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, складає у загальному розмірі 9616 доларів 74 цента США, що згідно з курсом НБУ станом на 06.11.2017 року, еквівалентно 254672 гривні 63 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом - 4762 долара 94 цента США, що згідно курсу НБУ еквівалентно - 126133 гривні 23 копійки; заборгованості по відсотках - 2893 долара 30 центів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно - 76621 гривня 01 копійка; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 33824 гривні 68 копійок; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 18093 гривні 71 копійка.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань по вищезазначеному договору, зумовило звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що банком були виконані умови договори, надано відповідачеві кредит.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» виконав прийняті на себе зобов'язання в повному обсязі, надав кредитні кошти ОСОБА_1 у відповідності до умов договору кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, останньою неналежним чином виконані умови договору кредиту, чим порушені взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає до стягненню.

Однак, щодо розміру заборгованості за договором кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, яка підлягає до стягненню з відповідача суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно укладеного між сторонами 08 червня 2005 року договору кредиту №2005/08/333, кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на споживчі потреби, грошові кошти в сумі 23750 доларів США, зі сплатою 13 процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості 07 червня 2010 року.

До вказаного кредитного договору 19 лютого 2010 року між ОСОБА_1, як позичальник, та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як кредитором, була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цієї додаткової угоди, а саме 19 лютого 2010 року, складає 5173 долара 18 центів США, залишок за нарахованими процентами - 531 долар 49 центів США.

Пунктом 2.3 додаткової угоди передбачено, що погашення залишку кредитної заборгованості, починаючи з дати укладення договору, здійснюється до 10 числа кожного місяця.

Враховуючи вищевказане, після укладення додаткової угоди відповідач повинен був сплатити черговий платіж до 10 березня 2010 року.

З розрахунку заборгованості за Договором кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, наданому представником позивача до суду, вбачається, що ОСОБА_1 після укладення додаткової угоди, в строк до 10 березня 2010 року щомісячний платіж не сплатила, чим порушила п.2.4 договору, не виконала вимоги п. 3.3.8 договору.

Пунктом 7.4 Договору кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року зазначено, що у разі настання обставин, визначених п.п. 3.2.3, 4.4., 4.5, 5.4 цього Договору, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, Позичальник зобов'язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час користування Кредиту та нараховані штрафні санкції.

Пунктом 4.5 Договору кредиту, зазначається, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього Договором протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Пунктом 3.3.7 Договору визначає обов'язок Позичальника сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4, 2.5 цього Договору, а пункт 3.3.8 Договору - обов'язок Позичальника своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахуванням процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.п. 1 .1 цього Договору.

Суд зазначає, що додатковою угодою №1 від 09 лютого 2010 року, п.п.2.4, 3.3.8, 4.5 та 7.4 договору кредиту не змінені та не скасовані.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Таким чином, сторони вказаних кредитних правовідносин (Банк та Позичальник) врегулювали у кредитному договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

У сенсі узгоджених між сторонами договору умов через 60 календарних днів після 10 березня 2010 року строк користування кредитом вважався таким, що сплив, і ОСОБА_1 була зобов'язана протягом одного робочого дня погасити в повному обсязі кредит, сплати проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції, однак, ОСОБА_1. даний обов'язок не виконала в строк до 10 травня 2010 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що починаючи з 10 травня 2010 року строк користування кредитом за договором кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року сплив.

Згідно з частиною першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказана правова позиція узгоджується з викладеною позицією в постанові Верховного суду від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12.

Після зміни сторонами строку виконання зобов'язання до 10 травня 2010 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після 10 травня 2010 року не підлягають виконанню.

Враховуючи вищевикладене, 10 травня 2010 року припинився не лише строк кредитування, а й взаємні права та обов'язки сторін договору (нові нарахування процентів та інших платежів не можуть виникати у зв'язку із припиненням строку договору, а за невиконання обов'язку сплати кредиту позичальник більше не несе відповідальності, передбаченої договором кредиту).

Отже, у зв'язку зі спливом строку користування кредитом починаючи з 10 травня 2010 року нарахування відсотків за вказаним договором кредиту припинилось.

Згідно з наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 10 травня 2010 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, у розмірі 5730 доларів 60 центів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 5173 долара 18 центів США, та заборгованості по відсотках - 557 доларів 42 цента США, які відповідачка повинна була сплатити протягом одного робочого дня та на яку повинно було припинитись нарахування відсотків.

З урахуванням встановленого сторонами порядку погашення кредитної заборгованості, відповідно до якого в першу чергу платежі зараховуються в рахунок погашення заборгованості по відсоткам, який передбачено п.4 додаткової угоди, з урахуванням сплачених відповідачем грошових коштів в погашення заборгованості, а саме: 04 червня 2013 року - 1500 доларів США; 25 вересня 2013 року - 1000 доларів США; 17 жовтня 2013 року - 350 доларів США; 12 листопада 2013 року - 250 доларів США; 03 грудня 2013 року - 27 доларів 76 центів США; 03 грудня 2013 року - 410 доларів 24 цента США; 03 серпня 2017 року - 1 долар 15 центів США, вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 по сплаті процентів за кредитним договором №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, станом на 21 березня 2018 року - відсутня, заборгованість за кредитом становить в сумі 2191 долар 45 центів США, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи те, що пеня за прострочення повернення кредиту в зв'язку зі спливом строку користування кредитом згідно п.4.5 договору, не передбачена, а стягнення пені за прострочення сплати процентів неможливе в зв'язку зі спливом позовної давності, на підставі п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, оскільки нараховані проценти були погашені 04 червня 2016 року, з урахуванням порядку погашення кредитної заборгованості встановленого п.4.1 додаткової угоди, тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно з курсом НБУ станом на день ухвалення рішення по справі, 1 долар США = 28,49 гривень, отже заборгованість в сумі 2191 долар 45 центів США еквівалентно 62434 гривні 41 копійка.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» підлягають частковому задоволенню, стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає заборгованість за договором кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, станом на 21 березня 2018 року, у розмірі 2191 долар 45 центів США, що згідно курсу НЮУ станом на 05.09.2018 року еквівалентно 62434 гривні 41 копійка.

Одночасно з цим, суд вважає безпідставними і необґрунтованими посилання відповідача про зміну способу оплати суми заборгованості, розстрочивши платежі з щомісячним погашенням вказаних сум рівними частинами щомісячно на протязі 24 місяців, так як вказане суперечить вимогам ст. 435 ЦПК України, якою передбачено, що питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, розглядається за заявою боржника після ухвалення рішення суду і звернення його до виконання, тобто, на стадії виконання судового рішення державною виконавчою службою за виконавчим листом, виключно, за існування обставин, які суттєво утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення суду і не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Крім того, як вже встановлювалось судом, в якості забезпечення відповідачем виконання своїх зобов'язань по договору кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року між АКІБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір від 08.06.2005 року, за умовами якого ОСОБА_1 передала кредитору в іпотеку трьохкімнатну квартиру, загальною площею 62 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 150000 гривень 00 копійок, отже наявність іпотечного майна забезпечує виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сплачений останнім пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 936 грн. 51 коп.

На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 352, 354, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», що розташоване за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р №29099420130004, код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за договором кредиту №2005/08/333 від 08 червня 2005 року, станом на 21 березня 2018 року, у розмірі 2191 (дві тисячі сто дев'яносто один) долар 45 (сорок п'ять) центів США, що згідно курсу НЮУ станом на 05.09.2018 року еквівалентно 62434 (шістдесят дві тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 41 (сорок одна) копійка.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», що розташоване за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р №29099420130004, код ЄДРПОУ 00039019) витрати по сплаті судового збору в сумі 936 (дев'ятсот тридцять шість) гривень 51 (п'ятдесят одна) копійка.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.