Рішення № 76339728, 03.09.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1563/18

Провадження № 2/487/1405/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018 року м. Миколаїв

Головуючого судді -Притуляк І.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Ільченко А.П.,

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» про збільшення розміру відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров’я та зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку, -

В С Т А Н О В И В:

28.03.2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила зобов’язати Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство» провести перерахунок між розміром виплаченого щомісячного відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров’я та розміром мінімальної заробітної плати за відповідний період починаючи з 13.11.1997 року по 28.03.2018 року.

Стягнути різницю між розміром фактично виплаченого щомісячного відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров’я та розміром мінімальної заробітної плати, за період з 13.11.1997 року по 28.03.2018 року.

Стягнути відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров’я починаючи з 28.03.2018 року у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати щомісячно та безстроково.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 25.10.1987 року з вини працівника, на той час Миколаївського лісгоспу, сталася ДТП, в результаті якої вона отримала травму, внаслідок якої їй було встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково та 2 групу інвалідності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.02.1989 року з Миколаївського лісгоспу на її користь стягнуто щомісячну компенсацію в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я у розмірі 34,74 карбованці.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.11.1997 року, змінено розмір відшкодування шкоди та встановлено щомісячну виплату в розмірі 53,40 грн.

У подальшому, Миколаївський лісгосп реорганізовано в Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство».

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.07.2012 року проведено індексацію розміру відшкодування встановленого рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13.11.1997 року починаючи з 01.04.2012 року з подальшим здійсненням нарахування наростаючим підсумком починаючи з показника 120,58 грн.,

Зазначила, що розмір середньої заробітної плати та прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність по Україні значно змінився, однак відповідачем перерахунок розміру відшкодування не проводився. У зв’язку з чим, виплати проводилися у значно меншому розмірі, що і послужило підставою для її звернення до суду з зазначеним позовом, з урахуванням положень ст..1208 ч.2 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, обставини, викладені у позовній заяві підтвердила.

Також зазначила, що ОСОБА_3, у зв’язку з отриманими травмами, потребує постійного лікування та сторонньої допомоги, що вимагає значних матеріальних витрат.

Позивач до судового засідання не з’явилась.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволення заявлених позовних вимог, просила відмовити за необґрунтованістю.

В своєму відзиві зазначила, що ОСОБА_3 вперше було визначено розмір відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю виходячи з середньої заробітної плати за займаною на час завдання шкоди посадою, томувідсутні підстави, щодо застосування положень ст..1208 ч.2 ЦК України та збільшення його розміру, виходячи з мінімальної заробітної плати.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.10.1987 року з вини працівника на той час Миколаївського лісгоспу, сталася ДТП, в результаті якої позивачу були нанесені тяжкі тілесні ушкодження та як наслідок, з 01.04.1989 року встановлена інвалідність ІІ групи з втратою 80% професійної працездатності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.02.1989 року з Миколаївського лісгоспу на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди і одноразово стягнуто 536,64 руб., а також з 01.02.1989 року по 01.04.1989 року стягнуто по 34,74 карбованці.

Розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, було визначено судом, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати, за займаною на час завдання шкоди посадою ОСОБА_3 у ДКПП по організації харчування в учбових закладах.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.11.1997 року, у зв’язку зі збільшенням середньомісячної заробітної плати у ДКПП по організації харчування в учбових закладах, встановлено новий розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я - 53,40 грн.,

29.08.2007 року Миколаївський лісгосп реорганізовано в ДП «Миколаївське лісове господарство».

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.07.2012 року з ДП «Миколаївське лісове господарство» на користь ОСОБА_3 стягнуто індексацію щомісячного розміру відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я за період з 01.02.2003 року по 31.03.2012 року у розмірі 1312,83 грн. Та проведено індексацію розміру відшкодування встановленого рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13.11.1997 року починаючи з 01.04.2012 року з подальшим здійсненням нарахування наростаючим підсумком починаючи з показника 120,58 грн..

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28.03.2018 року позивач звернулася до ДП «Миколаївського лісового господарства» з заявою про здійснення перерахунку та виплати відшкодування, виходячи з підвищення мінімальної заробітної плати, у задоволені якої було відмовлено.

Згідно до роз’яснень, викладених у п.п.1-3 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» дія Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків

на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» не поширюється на працівників, які виконували роботу не відповідно до трудового договору, а на інших юридичних підставах і не є суб’єктами страхування від нещасного випадку, а також на осіб, зазначених у ст..11 цього Закону, які не сплачували страхові внески із добровільного страхування від нещасного випадку. Питання про відповідальність за ушкодження їхнього здоровя має вирішуватися на підставі відповідних норм цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч. 1 ст. 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1208 ЦК України, за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

За положеннями ст..1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 вперше розмір відшкодування щомісячного втраченого заробітку внаслідок втрати професійної працездатності ушкодженням здоров’я , було визначено виходячи із середньої заробітної плати за займаною посадою на час завдання шкоди, спірні правовідносини регулюються положеннями ст..1208 ч.1 ЦК Українни та Законом України «Про прожитковий мінімум», оскільки діючим законодавством не передбачено можливості збільшення розміру відшкодування шкоди до рівня середньомісячної заробітної плати на теперішній час, а передбачено лише індексацію такої шкоди.

При цьому відсутні підстави для застосування до правовідносин, що виникли між сторонами положень ч.2 ст.1208 ЦК України та збільшення ОСОБА_3 розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, оскільки вперше розмір відшкодування позивачці було призначено не з мінімальної заробітної плати.

Вказану позицію висловлено ВССУ в ухвалах №6-742св12 від 23.05.2012 року та №686/6385/16-ц від 29.06.2017 року.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_3 внаслідок отриманих трав, потребує постійного стороннього догляду, лікування та реабілітації, що потребує значних витрат, не має значення для вирішення заявлених позовних вимог, а є підставою для звернення позивачки з окремим позовом до суду з урахуванням приписів ст..1195 ЦК України.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,18,23,76,279,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_3 до Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» про збільшення розміру відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров’я та зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку – відмовити.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

Проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП: НОМЕР_1.

Відповідач: Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство»

Місцезнаходження : м. Миколаїв вул. Г. Дивиної, 2-в; ЄРДПОУ 33437380.

Повне судове рішення буде складено 10.09.2018 року

СУДДЯ: І.О. ПРИТУЛЯК