Постанова № 76339523, 04.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9484/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Свірідова ВВ.

Провадження № 22-ц/783/3/18 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Яремко Е.Р.,

з участю представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Тимчишин Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2017 року, ухваленого судом у складі судді Свірідової В.В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №150 від 09.08.2007 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2016 року начальник філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з останньої на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №150 від 09.08.2007 року в розмірі 22779,46 дол. США та пеню по несплачених вчасно платежах в сумі 111072,34 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», яке після проведених 07.06.2011 року змін до Статуту банку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 року №502 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_3 уклали договір відновлюваної кредитної лінії №5 від 26.03.2007 року, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 13,00 % річних, з терміном повернення до 26.03.2012 року. У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов кредитного договору Банк 09.06.2016 року надіслав ОСОБА_3 претензію, якою зобов'язав в 30-денний термін погасити заборгованість за кредитним договором, проте дану претензію залишено без задоволення. Станом на 21.10.2016р. сума заборгованості становить 22779,46 дол. США, що еквівалентно 585513,54 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 22779,46 дол. США і пеня по несплачених вчасно платежах в сумі 111072,34 грн.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк». В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконне та необґрунтоване, судом неповно з'ясовано обставини справи. Зазначає, що позичальник отримав кредит у доларах США та зобов'язався його повернути саме у цій валюті. Посилається на те, що суд дійшов до передчасного висновку про те, що зобов'язання за кредитним договором є виконаним, оскільки державним виконавцем 15.08.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням в повному обсязі рішення господарського суду Тернопільської області. Зазначає, що судом не взято до уваги, що по даному кредитному договору зобов'язання визначені у доларах США, а не в гривнях. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

А відтак, оскільки доводи апеляційної скарги стосуються невиконання зобов'язання за кредитним договором, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється у межах вказаних доводів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Тимчишин Н.І. про те, що строк позовної давності не є пропущений, оскільки борг частково погашався, чим переривався строк позовної давності, і посилання на ч.4 ст.367 ЦПК України тобто, що апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі обставини.

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», яке після проведених 07.06.2011 року змін до Статуту банку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 року №502, перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 уклали договір відновлюваної кредитної лінії №5 від 26.03.2007 року, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 13,00 % річних, з терміном повернення до 26.03.2012 року.

05.01.2011 року позивач по справі надіслав відповідачу письмове повідомлення-вимогу №06-13/54, відповідно до якої Банк зобов'язує позичальника в строк до 21.01.2011 року погасити заборгованість перед банком в повному обсязі (а.с. 47).

Відповідно до п. 3.2.2. договору відновлювальної кредитної лінії №5 від 26.03.2007 року при виникненні простроченої заборгованості за кредитом або процентами чи комісійними винагородами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту.

В зв'язку з викладеними обставинами, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом, пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Вказаний висновок суду відповідає положенням закону.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України в постанові від 09.11.2016 року у справі №6-2251цс16, пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

А відтак, вимогою №06-13/54 від 05.01.2011 року про повне дострокове погашення заборгованості Банком змінено кінцевий строк повернення кредиту з 26.03.2012 року (п. 3.2.2 Договору) на 21.01.2011 року.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлена строком в один рік.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з положеннями ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначивши, що сплив строк позовної давності, та врахувавши подану заяву про застосування позовної давності (а.с.45), за відсутності обставин для поновлення строку ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову за спливом строку позовної давності, що відповідає положенням закону та дослідженим доказам.

Посилання в апеляційній скарзі на передчасність висновку про те, що зобов'язання за кредитним договором є виконаним не може прийматись до уваги, оскільки такі стосуються зобов'язань заставодавця і реалізації його майна.

Також не можуть прийматись до уваги пояснення представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Тимчишин Н.І. про те, що строк позовної давності не є пропущений.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про заставу» заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов»язання. Якщо зобов»язання, забезпечене заставою, передбачає виконання частинами, заставодавець має право припинити звернення стягнення на предмет застави шляхом виконання простроченої частини зобов»язання.

Матеріалами справи стверджується, що майновим поручителем позичальника ОСОБА_3 є ПП «Ролікс-Транс» (53-62), що платіжні доручення (квитанції), на які посилається в поясненні представник апелянта, враховані державним виконавцем при виконанні рішення Господарського суду Тернопільської області про звернення стягнення на предмет застави, а саме - транспортні засоби ПП «Ролікс-Транс» (а.с.97), однак не подано доказів на підтвердження здійснення платежів ОСОБА_3 та на спростування заперечення останньою вказаної обставини шляхом подання заяви про застосування позовної давності, як і не подано доказів на схвалення боржником здійснення окремих платежів ОСОБА_4 (а.с.123, 124)

В зв'язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ч.4 ст.367 ЦПК України.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 07.09.2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.