Ухвала суду № 76338584, 31.07.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4763/18 1-кс/335/5904/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Макаров В.О., за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П., старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1, розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про арешт майна, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018080000000124 від 03.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1В, яке погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_2, про арешт майна.

Як зазначено у клопотанні, СУ ГУНП в Запорізькій області розслідується кримінальне № 42018080000000124 від 03.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби службовими особами ВП «Запорізька АЕС» та ДП «НАЕК «Енергоатом», що спричинило тяжкі наслідки.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.01.1993 року між Виробничим об’єднанням «Запорізька АЕС» та Орендним підприємством монтажне управління № 10 «Електропівденмонтаж» було укладено договір про сумісну діяльність № 3 метою якого була організація взаємовигідних господарських зв’язків, результатом яких стане забудова будинками котеджного типу ділянки землі між селами Примірне та Новоукраїнка Кам’янсько-Дніпровського району, виділеної для Управління. Також, Управління прийняло на себе обов’язок передати Об’єднанню під розподіл серед своїх працівників і під забудову частину ділянки виділеної землі в розмірі 7 га.

Протягом періоду часу приблизно з 1994 року по 2001 року ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» на земельній ділянці, що перебувала у користуванні Колективного підприємства «Електропівденмонтаж-10» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЗП 001239 від 27.12.1994 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 397, було розпочато будівництво малоповерхової житлової забудови у вигляді котеджів (садових будинків) у с. Примірне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, які будівництвом не завершені та рахуються в обліку ВП «Запорізька АЕС» як об’єкти незавершеного будівництва в кількості 58 одиниць. На даний час, на частину котеджів зареєстровано право приватної власності власниками земельних ділянок, а власниками земельних ділянок, на яких розташовані вищевказані котеджі та об’єкти незавершеного будівництва, є приватні особи.

З метою збереження речових доказів, недопущення знищення або руйнування об’єктів нерухомого майна орган досудового розслідування просить накласти арешт на вищевказані об’єкти незавершеного будівництва у кількості 58 одиниць та 47 земельних ділянок, які розташовані у с. Примірне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Слідчий просив накласти арешт на об’єкти нерухомості, які рахуються в обліку ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» як об’єкти незавершеного будівництва та розташовані у с. Примірне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, право власності на які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєтрі прав власності на нерухоме майно відсутні.

Заслухавши слідчого, який клопотання підтримав та просив його задовольнити, оглянувши матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов’язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом.

В той же час, частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час судового розгляду встановлено, що клопотання слідчого містить лише формулювання підстав і мети арешту майна збереження речового доказу, в той час як предмет арешту речовим доказом не являється, а також не містить інших підстав,

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Беручи до уваги зміст клопотання, додані до нього матеріали та пояснення слідчого, враховуючи те, що до клопотання не додано належних доказів для підтвердження зазначених у ньому обставин, крім того, не надано підтвердження визнання вказаного майна речовими доказами, а тому слідчий суддя вважає, що у клопотанні належним чином не обґрунтовано необхідність у накладенні арешту на майно та відсутні достатні підстави для вчинення таких дій, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про арешт майна- відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляційну скаргу протягом п’яти діб з дня її постановлення.

Ухвалу постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 31 липня 2018 року.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 03 серпня 2018 року о 16 годині 30 хвилин.

Слідчий суддя В.О. Макаров