Рішення № 76338565, 05.09.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9174/18 2/335/2296/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Ходька В.М., за участі секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, за відсутності учасників справи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 56 616,33 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 20.07.2018 року по 31.07.2018 року включно у розмірі 1 032,43 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2 491,12 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 300,00 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення положень ст. 116 КЗпП України не виплатив позивачу нараховану заробітну плату у розмірі 56 616,33 грн. за період з вересня 2017 року по липень 2018 року в день його звільнення з посади контролера енергозбуту першої групи кваліфікації, за що він має понести відповідальність передбачену ст. 117 КЗпП України у вигляді середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Вказує на обов'язок відповідача провести компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати більше ніж на один місяць відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати". До позовної заяви представник позивача додав клопотання про витребування у відповідача довідки про середньоденний заробіток і довідки розрахунку по нарахованій але не виплаченій заробітній платі, а також додав клопотання про розгляд справи в спрощеному провадженні з викликом сторін.

У зв'язку з частковим погашенням заробітної плати відповідачем, представником позивача ОСОБА_2 05.09.2018 року подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на користь позивача нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі 53 592,33 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 20.07.2018 року по 05.09.2018 року включно у розмірі 11 374,77 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2 491,12 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 300,00 грн..

Представник відповідача надав відзив в якому виклав свої заперечення проти позову посилаючись на те, що згідно довідки про невиплачену зарплату, розмір її заборгованості з вересня 2017 року по липень 2018 року станом на 04.09.2018 року складає 53 592,23 грн., підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні немає через відсутність вини відповідача в затримці її виплати, оскільки ПАТ "Запоріжжяобленерго" знаходиться в складному фінансовому становищі, яке виникло внаслідок встановлення НКРЕКП для відповідача період лютий 2015 року – грудень 2016 рік нульового алгоритму відрахування коштів на поточні рахунки ПАТ "Запоріжжяобленерго", встановлення щодобових додаткових відрахувань коштів з поточних рахунків ПАТ "Запоріжжяобленерго" у 2017 році та 2018 році, через борги споживачів на електричну енергію, що перешкоджає виконанню підприємством свого обов’язку із виплати заробітної плати. Вказав, що вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків їх виплати є недоведеними, оскільки розрахунок втрати частини доходів має вираховуватись за кожний місяць прострочення оплати, а не множенням загальної суми заборгованості 56 616,33 грн. на індекси інфляції починаючи з вересня 2017 року, як це зробив позивач. З урахуванням викладеного, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Крім того, представник відповідача вважає, що підготовка позовної заяви про стягнення заробітної плати не є складною, оформлення процесуальних документів по справі не потребувало затрати значного часу та не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, просить зменшити розрахунок витрат на послуги адвоката по зазначеній справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 05.09.2018 року.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи вищевикладене, а також положення ч.3 ст.211 та ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності учасників справи на підставі доказів, які є в матеріалах справи.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 за наказом № 765к від 29.10.2002 року була прийнята на роботу до Василівського району електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» на посаду контролера енергонадзору, І група кваліфікації, наказом № 819к від 21.03.2013 року переведена на посаду контролера енергозбуту, 3 група кваліфікації, наказом № 3055 від 19.07.2018 року звільнена за власним бажанням з 20.07.2018, у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору, за ч.3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується записами трудової книжки (а.с.14-15).

Згідно повідомлення про нараховану суму, належну працівнику при звільненні № 747 від 20.07.2018 року ОСОБА_1 за період вересень 2017 року - липень 2018 року нараховано заробітну плату у сумі 56 616,33 грн. (а.с.16).

Згідно наданих до суду довідок про не виплачену заробітну плату та про середній заробіток, відповідач станом на 04.09.2018 року має перед позивачем заборгованість із заробітної плати за період вересень 2017 року - липень 2018 року в сумі 53 592,33 грн., середньоденний дохід складає 344,69 грн. (а.с.33-34).

Відповідно до ст.ст.47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Однак, в порушення вказаних положень КЗпП України підприємство не провело остаточний розрахунок з позивачем за виконану ним роботу, чим порушено його трудові права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки "класичне" право власності, яке розглядається в Україні, а й до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.21, ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від політики НКРЕКП щодо встановлення відсотків відрахувань на поточні рахунки відповідача та сум додаткових щодобових утримань коштів з цих рахунків, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

За таких вищенаведених підстав, оскільки відповідачем не було проведено розрахунку з позивачем та не виплачена належна йому заробітна плата, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати у розмірі 53 592,33 грн. (без урахування податків та інших обов’язкових платежів).

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем є порушенням статей 47 та 116 Кодексу і з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум по день постановлення рішення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пунктів 2, 5, 8 розділу IV Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день прийняття рішення судом, суд враховує, що позивач був звільнений 20.07.2018 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у зв’язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки загальна кількість робочих днів за період невиплаченої заробітної плати за період з 21.07.2018 року по 05.09.2018 року становить 32 робочі дні, виходячи із розрахунку середнього заробітку за останні два календарні місяці роботи в розмірі 344,69 грн. за день (6 525,51 грн. (заробітна плата за травень 2018 року) + 7 606,65 грн. (заробітна плата за червень 2018 року) / 41 дні (21+20 робочих днів у розрахунковому періоді), загальна сума середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку з позивачем при її звільненні складає 11 030,08 грн. (32*344,69 грн.).

Із змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 11 030,08 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.

Розглядаючи вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі 2 491,12 грн. судом враховується, що відповідно до змісту ст.ст.2, 3, 4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Механізм розрахунку компенсації докладно описано у п. 4 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати" затвердженого постановою КМ України від 21.02.2001 року № 159. Зокрема, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку до вказаного Порядку.

Враховуючи, що відповідач більш ніж на один місяць порушив встановлений строк виплати заробітної плати, останній зобов’язаний здійснити позивачу компенсацію втрати частини доходів, що пов'язана з такою затримкою в сумі 288,95 грн. в тому числі: за вересень – 52,39 грн. (4 901,26 х (1,012 х 1,009 х 1,010 х 1,015 х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993)) / 100; за листопад – 36,59 грн. (3 495,20 х (1,010 х 1,015 х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993)) / 100; за грудень – 39,08 грн. (3771,26 х (1,015 х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993)) / 100; за січень – 57,45 грн. (5 626,57 х (1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993)) / 100; за березень – 103,44 грн. (10 334,37 х (1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993)) / 100. Примітка: В розрахунку суми компенсації судом не використовувався індекс інфляції за серпень 2018 року, оскільки індекс цього місяця на момент ухвалення рішення ще невідомий. Компенсація за квітень, червень, липень 2018 року не нараховувалася, оскільки індекс інфляції за період невиплати доходу, розрахований наростаючим підсумком, не перевищував 100%.

На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 300,00 грн., суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов’язані з розглядом справи.

За змістом ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання адвокатських послуг, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцією на суму 6 300,00 грн. та Актом прийняття-передачі наданої правничої допомоги. Адвокат у судовому засіданні участі не приймав. Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розміром позовних вимог, оскільки справа не є складною, не потребує значного часу на виконання робіт, тому на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 1 800,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в сумі 704 грн. 80 коп., від сплати якого позивачка була звільнена при подачі позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.97, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України "Про оплату праці", ст.ст.2, 3, 4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", ст.ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В АЛ И В:

Позов ОСОБА_1– задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 53 592 (п'ятдесят три тисячі п’ятсот дев’яносто дві) грн. 33 коп. без урахування податків та інших обов’язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені починаючи з 21.07.2018 року по 05.09.2018 року включно у розмірі 11 030 (одинадцять тисяч тридцять) грн. 08 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 95 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 1 800,00 грн. (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп., а всього у розмірі 66 711 (шістдесят шість тисяч сімсот одинадцять) грн. 36 коп..

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць (вересень 2017 року) в сумі 4 901 (чотири тисячі дев'ятсот одна) грн. 26 коп. (без урахування податків та інших обов’язкових платежів, що стягуються з доходів громадян).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. (стягувач – Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: 31211256026001; Код класифікації доходів бюджету:22030106).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2018 року.

Суддя В.М. Ходько