Ухвала суду № 76336289, 05.09.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/468/18

381/673/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Соловей Ж.В., позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представаника відповідачів ОСОБА_5, розглянувши питання про судові витрати по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, Борівська селищна рада Фастівського району Київської області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, Фастівська районна державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні майном, дотримання правил добросусідства шляхом зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2018 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном, дотримання правил добросусідства шляхом зобов’язання вчинити певні дії.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, Борівська селищна рада Фастівського району Київської області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, Фастівська районна державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні майном, дотримання правил добросусідства шляхом зобов’язання вчинити певні дії – задоволено частково, а саме: зобов’язано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельною ділянкою за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Тітова, буд.25-а, шляхом: демонтажу одноповерхової господарської будівлі без влаштування фундаменту, розміром в плані зовнішнього контуру 8,9х2,85 м. (сарай для утримання кролів), що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Тітова, буд.23 та прибрати майданчик для компосту, що розміщений поряд з вищезазначеною господарською будівлею, на глибину двору не ближче 15 м. від вікон житлового будинку; прибрати кролячі клітки, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Тітова, буд.23.

Представником позивача до закінчення судових дебатів подано клопотання про відшкодування судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, надавши на підтвердження відповідні докази, а саме: звіт про виконану роботу від 17.08.2018 року та засвідчену копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 34, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив адвокату ОСОБА_3 34000 грн.

В судовому засіданні позивачі та їх представники просили стягнути з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_10 судові витрати по справі, які складаються з судового збору та витрат за надання правової допомоги захисником в розмірі 34000 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 34 від 22.08.2018 року.

Представник відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_10 в судовому засіданні заявлені вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з відповідачів у пропорційному порядку витрати по сплаті судового збору у сумі 704,52 грн., однак у стягнення витрат на правову допомогу в сумі 34000 грн. просив відмовити, оскільки така сума не є співмірною зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом останніх, ціною позову та/або значенням справи для сторін, та ненаданням представником позивачів доказів на обґрунтування ціни та об’єму даних судових витрат.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2017 року між адвокатом ОСОБА_11 та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги, юридичний супровід і представництво, за умовами якого адвокат приймає на себе зобов’язання надавати юридичні послуги – юридичний супровід та представництво на умовах платності.(а.с.6).

На підтвердження здійснення позивачем витрат на правову допомогу, представником позивача надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 34, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 34000 грн /а.с.230/.

Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Визначення поняття розрахункового документа наведено у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Розрахунковий документ - документ встановленої форм та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктами 23, 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов’язковим.

Надана представником позивача квитанція до прибуткового касового ордера № 34, як первинний документ бухгалтерської звітності, за формою і змістом не відповідає Додатку 2 до Положення, оскільки не містить обов’язкового реквізиту - дати оформлення касового ордеру, тому не можна достовірно встановити, що фактично ОСОБА_1 сплачено грошові кошти адвокату ОСОБА_3 за надання правової допомоги, оскільки суду не було надано належних та достовірних доказів, в розумінні ЦПК України.

При цьому суд зазначає, що дата засвідчення копії документу на відповідність оригіналу не є тотожнім поняттю – дата оформлення касового ордеру, ці дати можуть не співпадати, тому належним підтвердженням часу сплати грошових коштів є зазначення цих відомостей саме на бланку квитанції.

Досліджений в судовому засіданні оригінал квитанції також не містить дати оформлення касового ордеру, що ставить під сумнів, чи є він бланком суворої звітності, - відривною частиною прибуткового касового ордеру.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і пп. 1, 3 розд. І Положення про форму та зміст розрахункових документів, що затверджене наказом Мінфіну України від 21.01.2016 № 13, на підтвердження факту надання послуг та отримання готівкових коштів у сфері послуг суб'єкт господарювання має видати споживачеві розрахунковий документ, форма і зміст якого відповідають цьому Положенню та залежать від виду суб'єкта господарювання. У п. 3 Положення зазначено, що у разі відсутності у документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, документ не прийматиметься як розрахунковий.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішенні у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката ОСОБА_3 не підтверджено документально, тому підстави для їх стягнення у сумі 34000 грн. відсутні.

Разом з тим, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплати судового збору від 05.03.2018, позивачем ОСОБА_2 був сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Оскільки судом при постановленні рішення встановлено, що відповідачем ОСОБА_8 не вчинялись дії, які порушують закон та порушують права позивача, підстави для стягнення з неї витрат зі сплати судового збору відсутні.

Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає стягненню судовий збір на користь ОСОБА_2 по 352,00 грн. з кожного.

Враховуючи наведені вище, клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 135, 137 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору по 352,00 грн. з кожного.

Клопотання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_2), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_1) про відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на правову допомогу – залишити без задоволення.

Повний текст ухвали виготовлений 07 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст. ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Є.Ю.Чернишова