Ухвала суду № 76334943, 07.09.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10058/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич Івана Васильовича про визнання незаконним рішення про перехід права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідачів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич Івана Васильовича про визнання незаконним рішення про перехід права власності на нерухоме майно.

Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до наступного висновку.

Позивач, ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідачів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич Івана Васильовича та відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить суд: скасувати реєстрацію речового права, права власності на нерухоме майно житловий будинок з надвірними спорудами, об'єкт житлової нерухомості реєстраційний номер нерухомого майна 39704121101 розташований в м. Ужгороді по АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" код ЄДРПОУ 00039019 на підставі іпотечного договору від 22.03.2018 р. № 08/290-15, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер 41270527 від 24.05.2018 14:57:21 державний реєстратор Калинич Іван Васильович Іршавська міська рада Закарпатської області, скасувати реєстрацію речового права, права власності на земельну ділянку реєстраційний номер нерухомого майна 39136821101, площею 0.0998 га в м. Ужгороді по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" код ЄДРПОУ 00039019 на підставі іпотечного договору від 22.03.2018 р. № 08/290-15, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41270527 від 24.05.2018 14:57:21 державний реєстратор Калинич Іван Васильович Іршавська міська рада Закарпатської області.

Тобто, предметом спору є правомірність реєстраційних дій, а саме щодо реєстрації речового права, права власності на нерухоме майно житловий будинок з надвірними спорудами, об'єкт житлової нерухомості реєстраційний номер нерухомого майна 39704121101 розташований в м. Ужгороді по АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" код ЄДРПОУ 00039019 на підставі іпотечного договору від 22.03.2018 р. № 08/290-15, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер 41270527 від 24.05.2018 14:57:21 державним реєстратором Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В., та щодо реєстрації речового права, права власності на земельну ділянку реєстраційний номер нерухомого майна 39136821101, площею 0.0998 га в м. Ужгороді по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" код ЄДРПОУ 00039019 на підставі іпотечного договору від 22.03.2018 р. № 08/290-15, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41270527 від 24.05.2018 14:57:21 державним реєстратором Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В..

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Процедура державної реєстрації майна та майнових прав має на меті фіксування факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і завжди у часі слідує за юридичним фактом, на підставі якого виникає, змінюється, або припиняється право або його обтяження. Такий юридичний факт називається "підставою" для державної реєстрації. Сама державна реєстрація не може бути юридичним фактом чи замінити його.

Змістом державної реєстрації є визнання і підтвердження факту, тобто вона має правозасвідчувальне значення, а не правовстановлююче. Тому скасування державної реєстрації не є свідченням недійсності підстави для її проведення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав та перевіряє зміст поданих документів відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У цих правовідносинах державний реєстратор здійснює владні управлінські функції, адже вчиняє юридично значимі дії від імені держави, його рішення є обов'язковими.

Право особи на звернення до суду у разі, якщо остання вважає, що рішенням, діями або бездіяльністю з боку суб'єкта владних повноважень порушені її права, гарантоване ст. 55 Конституції України.

Право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів кореспондує обов'язок суду забезпечити доступ до суду і за наявності відповідних підстав - розглянути справу та вирішити спір.

Особа, яка вважає, що її права порушено, має право самостійно обрати якими саме способами правового захисту скористатися, яку визначити підставу та предмет позову та, відповідно, до якого суду звернутися.

Відповідно до частини 10 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Отже, особа має право оскаржити рішення про державну реєстрацію (реєстраційну дію). У цьому випадку відповідачем у справі є державний реєстратор, підставою позову - протиправність оскаржуваного рішення, а предметом - визнання рішення протиправним та скасування. Інші особи, якщо державна реєстрація зачіпає їх права (іпотекодавці, стягувачі, кредитори, співвласники, орендарі тощо), можуть брати участь у справі як треті особи, що не заявляють самостійних вимог. У цьому випадку спір є публічно-правовим і належить до адміністративної юрисдикції.

Особа може оскаржувати підставу реєстраційної дії (відповідний правочин, свідоцтво, рішення) і, як наслідок, ставити питання про скасування державної реєстрації, яка була вчинена на цій підставі. Така вимога є похідною. У цьому випадку відповідачем є сторона договору, орган, який видав свідоцтво чи прийняв рішення. Натомість, державний реєстратор є похідним відповідачем.

Таким чином, вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію (реєстраційної дії) може бути основною або похідною.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У справі, що розглядається, позивач оскаржує лише реєстраційну дію і не ставить вимог щодо правомірності іпотечного договору від 22.03.2018 р. № 08/290-15, який став підставою вчинення оскаржуваної реєстраційної дії. Отже, справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Правовий висновок про належність цієї категорії спорів до адміністративного судочинства надано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16. Відступивши від правових висновків, викладених раніше у постановах від 4 та 18.04.2018 року (№ 817/1048/16 та № 804/1001/16 відповідно), а також у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 (№ 826/4858/15) Велика Пала Верховного Суду дійшла такого висновку:

"…Зі змісту позовних вимог та мотивів, якими керувалися суди, задовольняючи ці вимоги, убачається, що предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем. Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права користування на згадану вище земельну ділянку, як і питання, пов'язані з реалізацією права власності на неї чи дотримання умов укладених останнім цивільно-правових угод перед судом не порушено.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

Тобто, позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень та зазначає, що при здійсненні державним реєстратором своїх повноважень, тобто суб'єкта владних повноважень у сфері державної реєстрації прав, нею не виконано вимоги реєстраційного законодавства та не дотримано порядку вчинення необхідних дій, встановлених для проведення державної реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Враховуючи вищевикладене, державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень, - публічно- правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб'єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

Отже, відсутні підстави для розгляду такого позову в порядку цивільного судочинства, де позивач просить скасувати рішення державного реєстратора.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16 (провадження N 11-374апп18), предметом позову у якій було визнання протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, на підставі якого за ТОВ "ВП "Імпульс плюс" зареєстровано право оренди належної фізичній особі земельної ділянки.

Верховний Суд зазначив, що предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем. Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права користування на згадану вище земельну ділянку, як і питання, пов'язані з реалізацією особам права власності на неї чи дотримання умов укладених останнім цивільно-правових угод перед судом не порушено.

Суд також не приймає до уваги посилання представника позивача на постанову Верховного суду № 640/7794/16-ц від 30.05.2018 року як підставу звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.

Мотивами неприйняття до уваги вказаної постанови є те, що у ній Верховний суд вирішував спір який стосувався виключення майна з-під арешту, а не про скасування рішення державного реєстратора.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки встановлено той факт, що позивач звернувся до суду з приводу оскарження рішення державного реєстратора, як суб'єкта владних повноважень та не ставить перед судом вирішення питання, пов'язаного з реалізацією ним права власності чи дотримання цивільно-правових угод, вважаю, що у даному випадку відсутній предмет спору, який необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

В даному випадку вирішення позовних вимог віднесено до юрисдикції Закарпатського окружного адміністративного суду.

Враховуючи вище наведене, керуючись ст. ст. 186, 353, 354 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич Івана Васильовича про визнання незаконним рішення про перехід права власності на нерухоме майно - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що вирішення даної справи віднесено до юрисдикції Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош