Постанова № 76334337, 04.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/442/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

04 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Платаш В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд" на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року (постановлену 15 червня 2018 року, повний текст якої виготовлено 25 червня 2018 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд" до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, треті особи - обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив Проспект", Чернівецька міська рада про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, треті особи - обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив Проспект", Чернівецька міська рада, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про видачу Сертифіката ЧВ №164170531809 від 22.02.2017 р.; визнати протиправним та скасувати сертифікат ЧВ №164170531809 виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 22.02.2017 р.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року закрито провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що є безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що позивач не був учасником публічно-правових відносин пов'язаних із введенням об'єкта будівництва в експлуатацію. Так, позивач звертався до відповідача із заявою про видачу сертифіката відповідності закінченого будівництвом об'єкта за адресою просп. Незалежності, 131, в м. Чернівці. Відповідачем було відмолено у видачі сертифіката, після чого позивач звертався до відповідача із проханням утриматись від дій, наслідком яких буде прийняття об'єкта в експлуатацію за зверненням інших осіб. Тому, рішення відповідача про видачу сертифіката ОК "Житлово-будівельний кооператив Проспект" порушує права позивача.

Щодо висновку суду першої інстанції про наявність спору про речове право між ТОВ "Гіпербуд" та ОК "Житлово-будівельний кооператив Проспект" позивач вказав, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 у справі №926/849/15 за позовом ТОВ "Гіпербуд" до ОК "Житлово-будівельний кооператив Проспект" та охоронної фірми "Тигр" про усунення перешкод у виконанні ТОВ "Гіпербуд" функцій замовника будівництва, шляхом звільнення самовільно зайнятого приміщення торгівельного центру встановлено, що позивач є власником будівельних матеріалів, а будівництво торгівельного центру останнім не завершено, сам об'єкт будівництва в експлуатацію не прийнятий. Спір у вказаній справі вирішено на користь ТОВ "Гіпербуд", а тому в позивача немає потреби висувати будь-які вимоги майнового характеру до ОК "Житлово-будівельний кооператив Проспект".

Крім того, позивач зазначив про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо обрання позивачем невірного способу захисту, адже навіть у разі звернення ТОВ "Гіпербуд" до господарського суду з позовом віндикаційного чи негаторного характеру до ОК "Житлово-будівельний кооператив Проспект" і задоволення такого позову судом, спірний сертифікат, виданий на ім'я ОК "Житлово-будівельний кооператив Проспект" продовжить існувати, порушуючи права позивача.

Відповідач та треті особи подали відзиви на апеляційну скаргу відповідача в яких вказали на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Наголосили на тому, що публічно-правові відносини з приводу видачі спірного сертифіката вникли та існують лише між відповідачем та ОК "Житлово-будівельний кооператив Проспект", при цьому відсутні будь-які підстави вважати позивача учасником таких правовідносин. Разом з цим, позивач обґрунтовує неправомірність спірного сертифікату виключно видачею такого сертифікату ОК "Житлово-будівельний кооператив Проспект", що зумовило порушення майнових прав позивача.

Окремо, зазначено, що спірний сертифікат було видано на підставі діючої та правомірної документації, у період коли землекористувачем земельної ділянки за адресою м. Чернівці просп. Незалежності, 131, був ОК "Житлово-будівельний кооператив Проспект" на підставі договору оренди від 24.10.2016 №10303.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернівецької міської ради від 28.07.2016 р. за №317 «Про припинення договору оренди землі №7800 від 04.05.2012 р., укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ "Гіпербуд" в зв'язку з порушенням ст. 25 Закону України "Про оренду землі", п. 1.1, 5.2, 7.4.11 Договору та надання в оренду земельної ділянки" припинено договір оренди землі від 04.05.2012 р. №7800 в односторонньому порядку на підставі п. 9.5.2 Договору та надано ОК ЖБК "Проспект" земельну ділянку за адресою проспект Незалежності, 131 площею 1,300 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) після припинення договору оренди землі №7800 від 04.05.2912 р., укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Гіпербуд» відповідно до п. 9.6 Договору.

На виконання вказаного рішення, 24.10.2016 р. між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК "Проспект" укладено договір оренди землі №10303.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.02.2017 р. у справі 926/4124/16, яке набрало законної сили 04.04.2017 р., за позовом ТОВ "Київ капітал інвест" до Чернівецької міської ради, ОК "ЖБК Проспект", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Гіпербуд" про визнання недійсним і скасування рішення та визнання недійсним договору оренди, позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення №317 Чернівецької міської ради 10 сесії VII скликання від 28.07.2016 р. "Про припинення договору оренди землі №7800 від 04.05.2012 р., укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ "Гіпербуд" у зв`язку з порушенням ст. 25 Закону України "Про оренду землі", пунктів 1.1, 5.2, 7.4.11 Договору та надання в оренду земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди землі №10303 від 24.10.2016 р., укладений між Чернівецькою міською радою та ОК "ЖБК Проспект".

05.01.2017 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради за результатами розгляду поданої ТОВ "Гіпербуд" 22.12.2016 р. заяви про видачу сертифіката, надано відмову у видачі сертифіката про будівництво будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (1-черга - будівництво торгового центру); нове будівництво; м. Чернівці, проспект Незалежності, 131.

20.02.2017 р. ОК "ЖБК Проспект" через Центр надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради подало до відповідача пакет документів з метою одержання послуги: видача сертифіката (для об`єктів ІV категорії складності), а саме: заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката; акт готовності об`єкта до експлуатації, копію доручення у разі подання заяви представником

22.02.2017 р. відповідачем видано обслуговуючому кооперативу "Житлово - будівельний кооператив Проспект" сертифікат серія ЧВ №164170531809 на об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (1 черга - будівництво торгового центру), нове будівництво".

За результатами розгляду поданих позивачем заяв, в т.ч. №24/17 від 07.02.2017 р., Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради надано відповідь листом №18-1/154-81-17 від 02.03.2017 р. в якому відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єкта ІV категорії складності 22.02.2017 р. інспекцією видано ОК "ЖБК Проспект" сертифікат серія ЧВ №164170531809 на об'єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга - будівництво торгового центру)" на проспекті Незалежності, 131 у м. Чернівці.

Вважаючи рішення відповідача про видачу сертифіката та сертифікат протиправними, позивач звернувся до суду.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що із матеріалів справи вбачається наявність майнових прав, які виникли як до, так і після введення в експлуатацію спірного об`єкта будівництва, а сам позивач не був учасником публічно-правових відносин пов`язаних із введенням цього об`єкта в експлуатацію. Таким чином, наявні всі ознаки приватного правового спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 р. у справі №707/1580/15-ц вказує, що система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При вирішенні питання щодо компетенції суду потрібно враховувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.

Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

За правилами п. 1, п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, до компетенції господарських судів в т.ч. належать спори, які виникають між юридичними особами у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору.

Водночас, ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі,

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Однак і в зазначених випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі №337/2535/2017 зазначено, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість, однією з визначальних ознак приватно-правових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватно правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що він є титульним землекористувачем спірної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: проспект Незалежності, 131, м. Чернівці на підставі договору оренди землі №7800 від 04.05.2012 р. укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ "Гіпербуд", а об`єкт будівництва введено в експлуатацію "неналежним" забудовником - ОК "ЖБК Проспект".

Аналіз статей 177, 181, 375 ЦК України та 90, 95 ЗК України дає підстави вважати, що чинним законодавством України чітко визначено, що право забудови земельної ділянки може реалізуватись виключно її власником чи землекористувачем.

Відповідно до частини четвертої ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, із матеріалів справи вбачається наявність майнових прав, які виникли як до, так і після введення в експлуатацію спірного об`єкта будівництва, а сам позивач не був учасником публічно-правових відносин пов`язаних із введенням цього об`єкта в експлуатацію.

ТОВ "Гіпербуд" та представник ОК "ЖБК Проспект" наполягали на тому, що кожен з них (ТОВ "Гіпербуд" та ОК "ЖБК Проспект") є власником спірного об'єкту, та відповідно, їм належить право володіння, користування та розпорядження спірним майном, яке, на їхню думку, порушене. Тобто, між ТОВ "Гіпербуд" та ОК "ЖБК Проспект" наявний спір про речове право.

Крім того, саме по собі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яким прийнято об'єкт в експлуатацію, не є захистом публічного порядку.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (справа № 1-9/2009), характеризуючи ненормативні правові акти, їх визначив як такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

На зазначене вказує також Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11.11.2014 р. у справі №21-405а14, зроблено правовий висновок про неможливість забезпечення реального захисту прав оскарженням актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію та на підставі яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимагаючи у адміністративному позові визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про видачу Сертифіката ЧВ №164170531809 від 22.02.2017 р. та визнати протиправним та скасувати сертифікат ЧВ №164170531809 виданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 22.02.2017 р., позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки скасування вказаних документів, за умови того, що вони вичерпали свою дію не забезпечить поновлення порушеного права.

Посилання позивача на порушення його прав в сфері публічних правовідносин, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, є безпідставним, оскільки зазначені рішення не стосуються його безпосередньо.

До того ж, рішення, як окремого акта суб'єкта владних повноважень про видачу Сертифіката ЧВ №164170531809 від 22.02.2017 р., відповідачем не приймалося, оскільки це не передбачено Порядком № 461 та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що докази, які містяться в матеріалах справи, свідчать про наявність права власності у фізичних осіб на підставі договорів купівлі-продажу часток спірного нерухомо майна. Так, у період коли право власності на спірне майно було зареєстроване за ОК "ЖБК Проспект", кооперативом були укладені договори купівлі-продажу з третіми особами, на підставі яких громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 стали власниками часток спірних нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131.

Таким чином, оспорювані рішення у даному випадку поглинаються спором про речове право.

Аналогічна правова позиція встановлена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.05.2018 р. у справі №815/7121/14.

Отже, в даному випадку наявні всі ознаки приватного правового спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому юрисдикція Чернівецького окружного адміністративного суду не поширюється на спірні правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадженні у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд" залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 вересня 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.