Постанова № 76333916, 05.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/485/17-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 вересня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Джуги С.Д.

за участі секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 січня 2018 року (головуючий суддя Пак М.М.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (яке змінило найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», далі: Банк) звернулося до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 14.12.2006 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 378 Є/V-U, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 32000,00 Євро зі сплатою 16% річних за користування кредитом, з кінцевим строком повернення до 11.06.2009.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено два договори поруки - між Банком та ОСОБА_3 договір поруки № 378 Є/V-U від 14.12.2006; між Банком та ОСОБА_2 договір поруки № 378 Є/V-U від 14.12.2006.

Банк зазначав, що позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку із чим станом на 14.11.2016 його заборгованість становить 83203,15 Євро, з яких: 13639,64 Євро - за кредитом; 32404,41 Євро - за відсотками; 37156,10 Євро - пеня.

При цьому, Банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість саме за кредитом у розмірі 13639,64 Євро, що за курсом НБУ станом на 14.11.2016 складає 381091,54 грн.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайного суду від 06.03.2017 позов Банку було задоволено (а.с.54-56).

В подальшому, за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_5 - ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 28.11.2017 вказане заочне рішення було скасовано (а.с.98-100).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04 січня 2018 року у задоволенні позову Банку - відмовлено.

На це рішення подав апеляційну скаргу Банк у частині вирішення вимог до позичальника ОСОБА_1 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог до позичальника ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги Банку до ОСОБА_1 задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позовну давність було перервано, оскільки Банк 18.07.2012 направляв до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позов до ОСОБА_1, ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 378 Є/V-U від 14.12.2006; після переривання перебіг позовної давності починається заново, а тому позов у даній справі пред'явлено у січні 2017 року з дотриманням 5-річного строку позовної давності, передбаченого п. 4.7 кредитного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення у частині вирішення вимог до поручителів Банк не оскаржує, тому апеляційний суд здійснює перегляд судового рішення тільки у частині позовних вимог до позичальника ОСОБА_1

Відповідачі та представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 - в судові засідання апеляційного суду неодноразово не з'являлись - до апеляційного суду повертались судові повістки із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 135-140, 149-154,165-170, 190-197). Відповідно до ст.128 ЦПК днем вручення повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, знаючи про наявність судового провадження (оскільки представник ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду), відповідачі, і, зокрема, боржник ОСОБА_1, ухиляються від отримання судових повісток. Апеляційним судом на сайті Апеляційного суду Закарпатської області було розміщено повідомлення про судове засідання у даній справі, призначене на 05.09.2018 (а.с.189). Справу розглянуто за відсутності відповідачів та представника ОСОБА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 14.12.2006 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 378 Є/V-U, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 32 000,00 Євро зі сплатою 16% річних за користування кредитом, з кінцевим строком повернення до 11.06.2009 (а.с.14-17).

Згідно п. 1.1 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати повернення коштів згідно графіку погашення кредиту та відсотків, які оформляються у вигляді додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною - щомісячно у сумі 1306,00 Євро (при цьому останній 30-й платіж у розмірі 1289,29 Євро).

Отже, сторони встановили строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 11.06.2009.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено два договори поруки - між Банком та ОСОБА_3 договір поруки № 378 Є/V-U від 14.12.2006; між Банком та ОСОБА_2 договір поруки № 378 Є/V-U від 14.12.2006 (а.с.18).

В суді першої інстанції представник відповідача заявляв про застосування позовної давності (а.с. 104).

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 за спливом позовної давності, оскільки ОСОБА_1 перестав виконувати взяті на себе щомісячні зобов'язання із 15 серпня 2008 року, а Банк звернувся до суду з позовом 26 січня 2017 року.

Проте, взявши до уваги заяву представника відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції належним чином відповідні обставини не перевірив.

Так, встановлено, що у липні 2012 року Банк звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПАТ «Акцент-Банк» про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 378 Є/V-U від 14.12.2006.

За результатом розгляду цього спору ухвалено заочне рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2012, яким звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль MAN 2000 року випуску, сідловий тягач-Е, р.н. НОМЕР_1 та причіп бортовий-Е VOZILLA GORICA, 1994 року випуску, р.н. НОМЕР_2, що належать ОСОБА_2 для задоволення вимог банку за кредитним договором № 378 Є/V-U від 14.12.2006 у розмірі 429 221,16 грн. (а.с.156).

Цим рішенням встановлено, що для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 378 Є/V-U від 14.12.2006 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір застави рухомого майна, згідно з яким у заставу надано належні останньому автомобіль MAN 2000 року випуску, сідловий тягач-Е, р.н. НОМЕР_1 та причіп бортовий-Е VOZILLA GORICA, 1994 року випуску, р.н. НОМЕР_2.

Також ним встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 13.07.2012 складає 429 221,16 грн. (44 095,61 Євро), з яких 13639,64 Євро - за кредитом; 16476,29 Євро - за процентами; 13879,68 Євро - пеня.

На виконання вказаного судового рішення було реалізовано заставлене майно - зокрема причіп VOZILLA GORICA, НОМЕР_2, реалізовано шляхом продажу за сумою 33000,00 грн. (а.с. 172-180,183).

Як вбачається з наданого Банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_1, 14.05.2015 та 18.02.2016 на погашення процентів за кредитним договором було зараховано 1130,72 Євро та 2254.90 Євро, відповідно (а.с.6,зворот, 181-182).

Оскільки позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував, Банк нарахував йому станом на 14.11.2016 заборгованість у розмірі 83203,15 Євро, з яких: 13639,64 Євро - за кредитом; 32404,41 Євро - за відсотками; 37156,10 Євро - пеня.

При цьому, Банк у позові просив стягнути на свою користь саме заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 13639,64 Євро, що за курсом НБУ станом на 14.11.2016 складає 381 091,54 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).

За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок заборгованості слід провести в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.

Встановлено, що у п. 4.7 кредитного договору його сторони визначили, що строк позовної давності становить 5 років.

Звернувшись у липні 2012 року із позовом про звернення стягнення на предмет застави Банк, у силу ч. 2 ст. 264 ЦК України, перервав перебіг встановленої сторонами позовної давності тривалістю у 5 років, а тому позов у справі, що переглядається, подано у січні 2017 року в межах строку позовної давності, визначеної п. 4.7 кредитного договору.

Щодо стягнення заборгованості за кредитними договором судова колегія зазначає наступне.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

В той же час, в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Звернувшись у липні 2012 року до суду з позовом про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним шляхом звернення стягнення на предмет застави, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, Банк змінив строк виконання основного зобов'язання.

Проте, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2012 щодо звернення стягнення на предмет застави виконано не в повному обсязі - як уже зазначалось вище, після реалізації заставленого майна внесено кошти лише на часткове погашення процентів.

Таким чином, основне зобов'язання ОСОБА_1 залишається не виконаним, а тому Банком правомірно пред'явлено вимогу про стягнення з божника заборгованості за тілом кредиту в сумі 13639,64 Євро.

Відповідачем у встановленому процесуальному порядку не спростовано належними та допустимими доказами, що сума заборгованості за тілом кредиту перед кредитором є іншою, ніж та, що зазначена у розрахунку позивача; відповідачем не надано контррозрахунку; не надано будь-яких відомостей щодо погашень боргу, у більшому розмірі ніж зазначено позивачем. Відтак відповідачем не наведено доводів і не подано належних і допустимих доказів на спростовання розрахунку заборгованості позивача.

Висновків щодо неоскарженої частини рішення щодо поручителів - апеляційний суд робити не може.

Зважаючи на викладене, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до пунктів 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 слід скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги Банку.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні позовної заяви Банком сплачено 5716,37 грн. (а.с. 1), а за подання апеляційної скарги 8574,56 грн. (а.с.123) (всього - 14290,93 грн.), які підлягають стягненню з ОСОБА_1

Керуючись ч. 4 ст. 258, 265, п.2 ч. 1 ст. 374, п.п.1, 3, 4 ст. 376, 381,382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 січня 2018 року в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, паспорт НОМЕР_4) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2006 року № 378 Є/V-U у розмірі 13639,64 Євро, що за курсом НБУ станом на 14.11.2016 складає 381091,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 14290,93 гривень судових витрат, з яких 5716,37 грн., понесених у суді першої інстанції, та 8574,56 грн., понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року.

Головуюча:

Судді: