Рішення № 76332218, 05.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. справа № 809/1033/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гриньківа І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області в особі Територіального сервісного центру №2641

про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також, - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області в особі Територіального сервісного центру №2641 (надалі також, - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 06.09.2007 придбав у ТОВ "ВЕЛОМОТО ЛТД" моторолер марки НОМЕР_1, 2007 року випуску, з робочим об`ємом 150 см.3,двигун НОМЕР_2, шасі НОМЕР_3, що підтверджується довідкою-рахунком НОМЕР_4. По своїй необізнаності позивач його не зареєстрував в десятиденний строк, як це було встановлено п.7 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 №1388, в редакції чинній на час придбання моторолера, відповідно до якого власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов`язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити. Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, а також без номерного знака "Транзит" забороняється. Позивач зазначає, що вказаний моторолер він не експлуатував у зв`язку з тривалим перебуванням за кордоном. У даний час у нього виникла потреба в державній реєстрації моторолера, у зв`язку з чим він звернувся в ТСЦ №2641 РСЦ МВС в Івано-Франківській області. На його звернення отримав відмову в реєстрації моторолера. Позивач вважає таку відмову неправомірною, оскільки на час придбання ним моторолера в 2007 році, довідка-рахунок відносилась до документів, що посвідчували правомірність придбання моторолера. Враховуючи наведене позивач просить суд визнати неправомірними дії територіального сервісного центру №2641 регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області щодо відмови у реєстрації за позивачем моторолера марки НОМЕР_1, 2007 року випуску, з робочим об`ємом 150 см.3,двигун НОМЕР_2, шасі НОМЕР_3 та зобов`язати регіональний сервісний центр МВС в Івано-Франківській області в особі територіального сервісного центру №2641 зареєструвати за ОСОБА_1 моторолер марки НОМЕР_1, 2007 року випуску, з робочим об`ємом 150 см.3,двигун НОМЕР_2, шасі НОМЕР_3.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав відзиву на позовну заяву, який обґрунтовано зокрема тим, що позивач був зобов`язаний зареєструвати в органах Державтоінспекції МВС придбаний ним транспортний засіб протягом 10 діб та окрім довідки-рахунку надати для реєстрації оцінку його вартості та документ про відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху. Вказав, що такі обставини, свідчать про правомірність дій ТСЦ 2641 РСЦ МВС щодо відмови у проведенні реєстрації за позивачем моторолера на підставі уніфікованого адміністративного документа та довідки-рахунку. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.09.2007 ОСОБА_1 придбав у ТОВ "ВЕЛЕМОТО ЛТД" моторолер марки НОМЕР_1, 2007 року випуску, з робочим об`ємом 150 см.3,двигун НОМЕР_2, шасі НОМЕР_3, що підтверджується довідкою-рахунком НОМЕР_4 (а.с. 12).

Позивач даний моторолер не зареєстрував в десятиденний строк, як це було встановлено п.7 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 №1388, в редакції чинній на час придбання моторолера, відповідно до якого власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов`язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до "Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок" термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити. Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, а також без номерного знака "Транзит" забороняється.

Позивач вказаний моторолер не експлуатував у зв`язку з тривалим перебуванням за кордоном.

У нього виникла потреба в державній реєстрації моторолера, у зв`язку з чим він звернувся в ТСЦ №2641 РСЦ МВС в Івано-Франківській області.

На звернення позивача щодо реєстрації транспортного засобу на підставі довідки-рахунку та митної декларації, отримав від відповідача відмову в реєстрації моторолера. Позивач вважає таку відмову неправомірною, а тому звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

З приводу спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

РСЦ МВС відповідно до Положення про Регіональний сервісний центр МВС в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1408 підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та є територіальним органом з надання сервісних послуг МВС, також РСЦ МВС підпорядковується Головному сервісному центру МВС, як головному органу в системі територіальних органів з надання сервісних послуг МВС і є юридичною особою публічного права, до складу якого входять територіальні сервісні центри МВС у межах області, тобто входить в єдину систему органів державної влади та відповідно є органом державної влади.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

РСЦ МВС та територіальні сервісні центри, які входять в його структуру, у своїй діяльності керуються також законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та номерних знаків.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 (із змінами) (надалі - Порядок) встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків (пункт 1 Порядку).

Даний Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. (пункт 2 Порядку).

Відповідно до 5 даного Порядку, особи, які порушують Порядок, несуть відповідальність згідно із законом (пункт).

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (пункт 8 Порядку).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:

договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою; договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем (пункт 8 Порядку).

Перша державна реєстрація мопедів, придбаних до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" може проводитися без подання документів, що підтверджують правомірність їх придбання, за встановленою цим Порядком процедурою (пункт 8 Порядку).

Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини) (пункт 7 Порядку).

Отже, зважаючи на ту обставину, що транспортний засіб, який пройшов повне митне оформлення, - підтверджується уніфікованим адміністративним документом долученим до матеріалів справи позивачем, станом на даний час підлягає до реєстрації за процедурою визначеною Порядком та на підставі документів визначених пунктом 8 Порядку.

Згідно пункту 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 (надалі - Правила), що діяли у 2007 році, реєстрація транспортних засобів здійснювалась на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах (пункт 8 Правил).

Такими документами, зокрема можуть бути довідка-рахунок за формою згідно з додатком № 1 до Правил (пункт 8 Правил).

Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити (пункт 7 Правил).

Відповідно до приписів наведених в Правилах, позивач зобов'язаний був зареєструвати в органах Державтоінспекції МВС придбаний ним транспортний засіб протягом 10 діб та окрім довідки-рахунку надати для реєстрації оцінку його вартості та документ про відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху.

Отже, такі обставини, свідчать про правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні реєстрації за позивачем моторолера на підставі уніфікованого адміністративного документа та довідки-рахунку.

Крім того, ОСОБА_1 в адміністративному позові зазначає, що моторолер ним не експлуатувався з моменту придбання (більше десяти років), у зв'язку з тривалим перебуванням за кордоном, що підтверджується відмітками в паспорті громадянина України для виїзду за кордон. Позивач посилається на дану обставину, як на поважну причину пропуску реєстрації транспортного засобу в десятиденний термін. Однак, документів щодо підтвердження даної обставини суду не подано.

Позивач у позовній заяві зауважує, що відмова відповідача в державній реєстрації моторолера порушує його право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 17 Закону Україну "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першою статті 1 цього Закону визначено значення термінів: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; Суд Європейський з прав людини; практика Суду практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 1 "Захист власності" Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

В даному випадку держава в особі РСЦ МВС жодним чином не порушила мирне право позивача володіти майном та не позбавляла його власності, а тільки вказала на спеціальний законодавчий нормативний акт, вказівки якого є обов'язковими при реєстрації майна, таким чином здійснивши своє право контролю за користуванням майном особи.

Суд також зауважує, що одним з критеріїв відповідності певного заходу втручання в право власності з боку держави принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, Європейський суд з прав людини встановлює критерій законності втручання. Тобто, втручання має бути здійснено на підставі закону.

Принцип верховенства права, який є істотним принципом у практиці Європейського суду з прав людини, вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Так, у рішенні від 10.12.2009 р. по справі "Михайлюк та Петров проти України", заява № 11932/02, зазначено: "Суд нагадує, що вираз "згідно із Законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенство права".

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своєму рішенні по справі "Гентрих проти Франції" від 22.09.1994 р., заява № 13616/88, пункт 42: вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення по справі "Ентрік проти Франції" від 22.09.1994 р., серія А, № 296-А, сс. 10-20, пункт 42). Проблему відносно тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з'ясувати чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (рішення у справі "Кошоглу проти Болгарії" від 10.05.2007 р., заява № 48191/99, пункт 50).

Отже, хоча Суд має обмежену компетенцію з перевірки дотримання національного законодавства, він може сформулювати відповідні висновки за Конвенцією, якщо встановить, що при застосуванні закону в тій чи іншій справі допущено помилку або застосовано його так, щоб ухвалити свавільне рішення (рішення у справах "Компанія "Анхойзер Буш" проти Португалії", заява № 73049/01, пункт 83, "Кузнєцов та інші проти Росії", заява № 184/02, пункти 70-74 і 84, від 11.01.2007 р., "Педурару проти Румунії", Заява № 63252/00, пункт 98, "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, пункти 79, 97, 98, згадані вище рішення у справах "Беєлєр проти Італії", пункт 108, "Кошоглу проти Болгарії", пункти 50-52, а також рішення у справі "Цирліс і Кулумпас" проти Греції" від 29.05.1997 р., пункти 59-63.

Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності" (рішення у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства", заява № 18139/91, рішення від 23.06.1995 р., пункт 37).

Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акту. "Доступність закону" означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. "Передбачуваність" означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Ведучи мову про "Закон" стаття 1 Першого протоколу до Конвенції протоколу посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення від 09.11.1999 р. по справі "Шпачек s.r.o" проти Чеської Республіки", заява № 26449/95, пункт 54).

Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для зацікавлених осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення по справі "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, пункт 109).

Суд застосовує певні критерії до аналізу "якості" закону. Основні з них Суд визначив у рішенні 1979 р. "Санді Таймс" проти Сполученого Королівства": 1) закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку. Згодом у рішенні 1984 р. "Мелоун проти Сполученого Королівства" Суд наголосив, що закон має з достатньою чіткістю визначати межі дискреції, наданої компетентним органом, і порядок її здійснення з урахуванням законної мети відповідного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

Суд зазначає, що "Закон" повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правової норми конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (рішення по справі "Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства"). Ці наслідки не повинні бути "передбачуваними" з абсолютною точністю: досвід показує, що це недосяжно. Знову ж, тоді як певність є дуже бажаною, вона може призвести до надмірної закостенілості, а закон повинен пристосовуватися до обставин, що змінюються.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у реєстрації за позивачем транспортного засобу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5;

відповідач: Регіональний сервісний центр МВС в Івано-Франківській області в особі Територіального сервісного центру №2641, адреса: вул. Юності, 23, м. Івано-Франківськ,76018.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 10 вересня 2018 р.