Рішення № 76331277, 10.09.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1576/18

10 вересня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця округу міста Києва ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "ПУМБ" про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця округу міста Києва ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 56766147 від 13.07.2018.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено строк звернення до суду, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "ПУМБ". Водночас, зазначеною ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 28.08.2018.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 28.08.2018, 04.09.2018 оголошувалася перерва для надання часу представнику позивачу з ознайомленням з відзивом на позовну заяву та направлення представником позивача третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "ПУМБ" відповідь на відзив.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 продовжено процесуальні строки розгляду справи судом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.08.2018 ТОВ "Тернофарм" засобами поштового зв'язку отримано постанову від 25.07.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 56766147. При цьому, постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримувала, а дізналася про неї із офіційного веб - сайту Міністерства юстиції України за результатами пошуку в АСВП.

Позивач вважає, що постанова приватного виконавця округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 56766147 від 13.07.2018 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. На думку позивача, відповідачем порушено вимоги Закону № 1404-VIII, оскільки позивач зареєстрована у с. Домаморич Тернопільського району Тернопільської області та проживає у м. Тернополі Тернопільської області. Водночас зазначила, що майна за місцем реєстрації не має, в тому числі у м. Києві, а заява стягувача не містила конкретизації про майно (грошові кошти) позивача, де вони знаходяться та чим це підтверджується.

Таким чином, позивач вважає, що вона була позбавлена права щодо можливості ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом № 1404-VIII.

З огляду на зазначене та посилаючись на позовну заяву та відповідь на відзив від 30.08.2018 (арк. справи 115-116) просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву від 10.09.2018, в якій просить розглядати справу без її участі та без участі позивача в порядку письмового провадження.

Інші учасники справи у судове засідання також не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Водночас, відповідач подала до суду відзив на позовну заяву від 22.08.2018, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що позивач безпідставно дійшла висновку про те, що відповідачем порушено частину другу статті 24 Закону № 1404-VIII, оскільки стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_3, відкритого в ПАТ "ПУМБ", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Таким чином, 13.07.2018 приватний виконавець округу міста Києва ОСОБА_2 винесла на підставі виконавчого напису № 4922 від 06.06.2018 постанову про відкриття виконавчого провадження № 56766147 у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом № 1404-VIII.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, що 13.07.2018 на підставі виконавчого напису № 4922 від 06.06.2018, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С., приватний виконавець округу міста Києва ОСОБА_2 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 56766147 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості в розмірі 28139,58 грн. (арк. справи 56-57).

У зазначеній постанові зазначено адресу боржника за місцем її реєстрації, що не заперечується і позивачем у справі: АДРЕСА_1.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу (абзац другий частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (частина друга статті 24 Закону № 1404-VIII).

Як слідує з матеріалів справи, що на підставі заяви ПАТ "ПУМБ" про примусове виконання рішення вих. № 63428 приватний виконавець округу міста Києва ОСОБА_2 винесла 13.07.2018 постанову про відкриття виконавчого провадження № 56766147 (арк. справи 41).

У зазначеній заяві ПАТ "ПУМБ" зазначило адресу боржника - АДРЕСА_1.

Водночас у зазначеній заяві ПАТ "ПУМБ" зазначило про місцезнаходження майна боржника (грошових коштів): картковий рахунок № НОМЕР_3, відкритого в ПАТ "ПУМБ", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Суд також зазначає, що за вказаною адресою знаходиться і стягувач у виконавчому провадженні ВП № 56766147.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором

Пунктом 3.1 статті 3 Закону № 2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з статтею 7 Закону № 2346-III банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Таким чином, картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що картковий рахунок не є майном боржника.

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів, що на картковому рахунку № НОМЕР_3, відкритому в ПАТ "ПУМБ", знаходяться грошові кошти (зокрема відображені у формі записів на рахунках у банках), що давало би підстави вважати їх майном боржника, відповідно, місцезнаходженням майна боржника.

Крім того, статтею 48 Закону № 1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Абзацом другим частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено заборону на звернення стягнення та накладення арешту на кошти на певних рахунках.

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону № 1404-VIII на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Аналізуючи приписи статті 48 Закону № 1404-VIII, суд дійшов висновку, що накладенню арешту на кошти боржника передує їх виявлення, а відповідно до частини п'ятої статті 48 Закону № 1404-VIII у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Поряд з цим, відповідачем не надано та судом не здобуто доказів, які б свідчили що на момент відкриття виконавчого провадження, або в подальшому відповідачем було виявлено кошти та відповідно накладено арешт на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, в тому числі на картковому рахунку № НОМЕР_3, відкритому в ПАТ "ПУМБ".

Таким чином, враховуючи те, що позивач зареєстрована у с. Домаморич Тернопільського району Тернопільської області та проживає у м. Тернополі Тернопільської області, а також те, що матеріали справи не містять доказів знаходження майна позивача в м. Києві, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 56766147 від 13.07.2018, тобто з порушенням частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII.

Водночас, суд звертає увагу, що у заяві про примусове виконання рішення вих. № 63428 ПАТ "ПУМБ" зазначило реквізити, на які слід перераховувати грошові суми, стягнуті з боржника, зазначивши розрахунковий рахунок № НОМЕР_3, тобто, той же рахунок, що зазначений як картковий рахунок боржника. Проте, відповідач на цю обставину також уваги не звернув.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до приватного виконавця округу міста Києва ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "ПУМБ" (вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 56766147 від 13.07.2018, винесену приватним виконавцем округу міста Києва ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2).

Стягнути з приватного виконавця округу міста Києва ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. згідно квитанції 0.0.1104306070.1 від 09.08.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.