Рішення № 76330285, 06.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 р. Справа№0540/5683/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірним акту камеральної перевірки та дій з його винесення, -

за участю:

від відповідача - Ярова С.Е.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірним акту камеральної перевірки з питань своєчасності сплати єдиного податку за 1-4 квартали 2016 року від 19 квітня 2018 року № 216/05-99-42-10/НОМЕР_1 та дій з його складення.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.04.2018 позивачем отримано акт від 19.04.2018 № 216/05-99-42-10/НОМЕР_1 за результатом камеральної перевірки несвоєчасної сплати єдиного податку. Так, відповідачем проігноровано та невірно трактована ст.ст. 1, 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якими запроваджено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

До судового засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

За приписами ч. 1, 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявки у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті крім випадків, визначених цією статтею. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи те, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду та вважає за необхідне вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

У отриманому судом відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав наявності у позивача обов'язку по нарахування та сплаті єдиного податку, за невиконання якого підлягає застосуванню відповідальність.

Позивачем допущено порушення строків сплати податкових зобов'язань, що встановлено перевіркою, за наслідком проведення якої складено спірний акт.

Крім цього відповідач наголосив на тому, що адміністративному суду підсудні справи з приводу оскарження фізичними та юридичними особами дій, бездіяльності та рішень (нормативно-правових та індивідуальних актів) суб'єктів владних.

Акт, складений за наслідком перевірки, не є індивідуальним актом, оскільки не несе юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Зазначив також, що у даному випадку наслідки у формі зобов'язань несуть прийняті за наслідком перевірки.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 7 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судового засіданні на 29.08.2018, в якому оголошувалась перерва до 06.09.2018.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1. Згідно даних реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є суб'єктом підприємницької діяльності. Був зареєстрований з 02.07.2015 (номер запису про реєстрацію 2 254 000 0000 016408) по 09.01.2018 (номер запису про припинення 2 254 006 0004 016408), та знов зареєстрований 09.02.2018 (номер запису про реєстрацію № 2 254 000 0000 018170). З 09.02.2018 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку, що вбачається з відповідного витягу з реєстру платників єдиного податку від 14.02.2018 № 180502340086.

19.04.2018 Бахмутським управлінням ГУДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати єдиного податку за 1-4 квартали 2016 року, за наслідком якої складено акт № 216/05-99-42-10/НОМЕР_1 від 19.04.2018.

Перевіркою встановлено порушення п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України - платником єдиного податку третьої групи несвоєчасно сплачено єдиний податок. У висновку акту також вказано, що відповідальність за несплату сум податку передбачена п.п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

04.05.2018 позивачем надано до ГУ ДФС у Донецькій області скаргу на вказаний акт, за наслідком розгляду якої у відповіді ГУДФС у Донецькій області від 14.05.2018 № 20250/10/05-99-42-10 повідомлена позивача про залишення акту без змін.

17.05.2018 відповідачем на підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення зобов'язання позивача сплатити штраф № 0010164210 на суму 1 028,75 грн. та № 0010154210 на суму 11 365,73 грн., які отримані позивачем 21.05.2018.

Не погодившись із висновками перевірки позивач 12.07.2018 звернувся до суду із цим позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Підставою для звернення до суду із позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є порушення такими рішеннями, діями чи бездіяльністю прав та охоронюваних інтересів особи, що звертається до суду за захистом порушеного права. Оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право порушено. Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права на момент звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що податковий контроль - - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наслідками проведення перевірки та на підставі складеного акту перевірки, податковим органом формується податкове повідомлення-рішення, що складається та надсилається платнику в порядку, передбаченому ст. 58 ПК України.

Таким чином, оскаржуваний позивачем акт є документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.

У той же час, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оспорювані акт перевірки та дії щодо його складання не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків. Визнання неправомірними акту та дій з його складання не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувані дії відповідача не є юридично значимими для позивача. У даному випадку для позивача наслідки несуть складені за результатом перевірки податкові-повідомлення рішення від 17.05.2018 № 0010164210 та № 0010154210.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, Верховний Суд у постановах від 29 березня 2018 року у справі № 805/3115/15-а, від 10 травня 2018 року у справі № 811/119/13-а, від 24 квітня 2018 року № 906/1154/16, від 17 січня 2018 року у справі № 1570/7146/12.

За таких обставин позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Виходячи з приписів ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на наведене, на підставі Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання неправомірним акту камеральної перевірки та дій з його складення- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.09.2018.

Суддя Михайлик А.С.