Рішення № 76328247, 10.09.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 804/4217/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року м.Дніпро

Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Шевцова Т.В.

при секретарі судового засідання - Агашаріфовій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи: Прокуратура Дніпропетровської області, Дніпропетровська обласна громадська організація «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики», Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 13.04.2016 року №4/6 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 13 квітня 2016 року Дніпровською міською радою прийнято рішення від 13.04.2016 року №4/6 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» про зміну ставки земельного податку з 3% до 1% для підприємств, що мають акти постійного землекористування. Стверджує, що із списку усіх юридичних осіб, на які вище вказане розпорядження розповсюджується є Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель». Зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» має основну частку на будівельному ринку міста Дніпра, а зменшення частки податку на землекористування з 3% до 1%, значно зменшить надходження коштів до бюджету міста. Вважає дане рішення протиправним, яке підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. В матеріалах справи міститься заява позивача від 25.05.2017 року, відповідно до якої позовні вимоги вона підтримує та просить задовольнити.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки оскаржуване рішення міською радою прийняте в межах визначеної законом компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства, і тому є законним. Зазначає, що між позивачем та відповідачем відсутній предмет спору, оскільки позовна заява та матеріали справи не містять доказів про звернення позивача до відповідача та обґрунтовану відмову відповідача, а також посилань на будь-які порушення, невизнання або оспорювання відповідачем передбачених законодавством прав чи законних інтересів позивача.

Представники третіх осіб до суду не з'вились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належними чином.

В матеріалах справи міститься клопотання третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель», яке надійшло до суду 12.09.2017 року, про розгляд справи у відсутність їх представника. Також в матеріалах справа наявна заява за підписом Першого заступника прокурора області ОСОБА_2 про розгляд справи без представника прокуратури Дніпропетровської області та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 13 квітня 2016 року Дніпровською міською радою прийнято рішення від 13.04.2016 року №4/6 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста». Позивач не згодний з вказаним рішенням та вважає дане рішення протиправним.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім того, стаття 144 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до ч.12 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторним актом, зокрема, є прийнятий уповноваженим регуляторним органом, до яких відносяться і органи місцевого самоврядування, офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно з ст.12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належать розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення земельних спорів, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У відповідності до п.12.3.2. ст.12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до до п. 12.4. Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до ст.79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб".

Пункт 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також покликаний гарантувати право на судовий захист: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у спосіб та у межах повноважень, передбачених чинним законодавством України. Позивачем не надано до суду доказів щодо порушення її прав та інтересів, а також наявності спору між позивачем та відповідачем у даній справі. Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ст.143 КАС України судовий збір слід віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 13, 72-79, 90, 143, 159, 241-246, 255, 257-263, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи: Прокуратура Дніпропетровської області, Дніпропетровська обласна громадська організація «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики», Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем при подачі позову до суду, не відшкодовувати.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк, з дня проголошення постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Т.В.Шевцова

Копія вірна:

Суддя

Бабушкінського районного суду

м.Дніпропетровська Т.В.Шевцова