Постанова № 76325601, 06.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа№ 910/15498/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" та Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017р. (повний текст складено 19.12.2017р.)

у справі №910/15498/17 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерінвест"

до відповідача-1 Національного банку України

відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Міністерство фінансів України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтерінвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у забезпечення вимог відповідача-1 (кредитор) до відповідача-2 (боржник), що випливають з кредитного договору №19 від 03.03.2009р., передав відповідачу-1 (іпотекодержатель) на підставі укладеного з ним іпотечного договору №33 від 28.05.2014р. в іпотеку нерухоме майно. Вважаючи, що боржник має можливість виконати свої зобов'язання перед кредитором, проте останній прийняття такого виконання навмисно затягує, позивач просив визнати незаконною бездіяльність кредитора щодо неприйняття від боржника виконання зобов'язання (погашення заборгованості) за кредитним договором, зобов'язати відповідача-2 виконати зобов'язання (погасити заборгованість) за кредитним договором, шляхом перерахування на рахунок кредитора грошових коштів у повній сумі заборгованості, а відповідача-1 - прийняти від боржника виконання вказаного зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача-2 Міністерство фінансів України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017р. у справі №910/15498/17 позов задоволено частково. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" виконати зобов'язання (погашення заборгованості) за кредитним договором №19 від 03.03.2009р., укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" у повній сумі заборгованості. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерінвест" судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" та Національний банк України подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга Національного банку України мотивована тим, що з боку відповідачів права та законні інтереси позивача порушено не було, що фактично виключає можливість застосування обраних позивачем способів захисту прав та інтересів. Також скаржник вказував, що судом першої інстанції не враховано, що спори між позичальниками, фінансовими та майновими поручителями, які є самостійними учасниками правовідносин щодо порядку, черговості і способів виконання зобов'язання (встановлення їх в судовому порядку) основного зобов'язання перед кредиторами є юридично неспроможними, оскільки зобов'язання припиняється в повному обсязі належним виконанням.

За твердженням відповідача-1, протягом дії кредитного договору боржник спрямовував на погашення кредитні кошти, а кредитором у свою чергу були прийняті у погашення всі спрямовані позичальником платежі, які направлялись в установленому законом порядку про платіжні системи та переказ коштів. Крім того, НБУ не відмовлявся у прийнятті виконання зобов'язань за договором, а наведені НБУ у листі міркування не могли бути перепоною для здійснення платежів боржником за кредитною угодою.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" мотивована тим, що на момент розгляду справи відсутнє порушення прав та інтересів позивача, як іпотекодавця. Апелянт також зазначав, що грошові кошти були надані позичальнику у рамках підтримання ліквідності та у теперішній час позбавлення банку такої підтримки є необґрунтованим, передчасним та незаконним.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. та від 08.02.2018р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Зеленін В.О., Пашкіна С.А., апеляційні скарги прийнято до провадження.

08.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційні скарги.

08.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

08.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій судових рішень з правовою позицією по вирішенню аналогічних спорів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018р. зупинено провадження за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017р. по справі №910/15498/17 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційних скарг Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та Національного банку України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. по справі №910/12016/17.

03.08.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки ухвалою Верховного Cуду у складі Касаційного господарського суду від 04.04.2018р. у справі №910/12016/17 прийнято відмову представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" адвоката Мойсук Л.А. та директора ТОВ "Арлан" Шкапрової Н.М. від позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство фінансів України, про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії. Визнано нечинними рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. у справі № 910/12016/17.

Відповідно до протоколів Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018р., у зв'язку із перебуванням судді Зеленіна В.О. у відпустці, для розгляду справи змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018р. поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.09.2018р.

Представники третьої особи до судового засідання, що відбулось 06.09.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційних скарг за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 03.03.2009р. між Національним банком України (кредитор) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк") (позичальник) укладений кредитний договір №19, за умовами якого відповідно до Тимчасового положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи, затвердженого постановою Правління НБУ №459 від 25.12.2008р., постанови Правління НБУ №92/БТ від 25.02.2009р., кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит), на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього.

Протягом 2009-2016 років сторонами неодноразово укладалися додаткові договори №№1-81, якими, зокрема, змінювалися загальний розмір кредиту, процентна ставка, графіки погашення кредитної заборгованості тощо.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору в редакції додаткового договору №66 від 12.06.2014р. кредитор надає позичальнику кредит на загальну суму 7 714 900 000,00 грн. на строк з 03.03.2009р. по 23.12.2016р. Загальна сума заборгованості за кредитним договором складається з трьох частин: 2 031 100 000,00 грн., наданих у повному обсязі до 21.02.2014р., зі строком погашення по 23.12.2016р.; 2 968 800 000,00 грн., які будуть надані з 21.02.2014р., з яких 1 662 500 000,00 грн. надаються 21.02.2014р., 500 000 000,00 грн. - 25.02.2014р., 306 300 000,00 грн. - 26.02.2014р., зі строком погашення по 23.12.2016р.; 2 715 000 000,00 грн., які будуть надані з 26.05.2014р., з яких 770 000 000,00 грн. надаються 26.05.2014р.; 1 800 000 000,00 грн. надаються 29.05.2014р.; 145 000 000,00 грн. надаються з 07.07.2014р., зі строком погашення по 23.12.2016р.

Пунктом 1.4 кредитного договору в редакції додаткового договору №42 від 26.01.2010р. визначено, що в якості забезпечення позичальником виконання всіх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення заставою вимоги кредитор укладає з позичальником та/або майновими поручителями іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є об'єкти нерухомого майна, що належить на праві власності позичальнику (і/або майновим поручителям), договори застави (іпотеки), предметом застави (іпотеки) за якими є інше ніж нерухомість високоліквідне забезпечення, а також договори застави майнових прав, предметом застави за якими є майнові права за наданими позичальником кредитами, у тому числі такі, що забезпечені нерухомістю і земельними ділянками.

На виконання умов кредитного договору НБУ надав позичальнику кредитні кошти, а позичальник частково повернув такі кошти та сплачував за їх користування проценти, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та меморіальними ордерами.

В якості забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором (із майбутніми змінами та доповненнями, новаціями, у т.ч., які збільшують розмір основного зобов'язання та продовжують строк користування кредитом), 28.05.2014р. між Національним банком України, як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір №36, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований у реєстрі за №4998, відповідно до якого позивач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно згідно з описом, що міститься в додатку №1, вартість якого складає 113 154 019,00 грн., що не вище оціночної вартості (пункти 1, 5, 9 іпотечного договору).

За змістом пункту 15.8 іпотечного договору з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (пункт 15.8.1); звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадках: порушення позичальником зобов'язань, передбачених кредитним договором; порушення позивачем правил про заміну предмету іпотеки; порушення позивачем зобов'язань за цим договором; виявлення іпотекодержателем погіршення стану предмету іпотеки, або зменшення вартості предмету іпотеки понад нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету іпотеки; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться кредитному договорі або в цьому договорі; невиконання вимог пункту 17.1 даного договору; порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом іпотекодавця, чи про визнання недійсними його установчих документів, чи про скасування його державної реєстрації; прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позивача; ліквідація юридичної особи позивача (пункт 15.8.2).

Таким чином, сторонами кредитного договору було погоджено, що кінцевим строком повернення грошових коштів є 23.12.2016р.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, обов'язок іпотекодавця виконати за боржника обов'язок перед кредитором з'являється у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що не виконуючи умови кредитного договору та не здійснюючи дій щодо повернення кредитних коштів за їх наявності ПАТ КБ "Приватбанк", порушує законні права та охоронювані інтереси іпотекодавця і збільшує загрозу втрати іпотекодавцем речових прав на нерухоме майно, що суперечить засадам добросовісності.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову за вказаних позивачем підстав, виходячи з такого.

В силу положень частини 3 статті 3 Закону України «Про іпотеку» та ч. 1 ст. 547 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України іпотека виникає в силу договору, закону, або рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 575 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Тож, виконання договору іпотеки виникає у момент підписання іпотекодавцем та іпотекодержателем договору. З моменту виникнення іпотека представляє собою обмеження та обтяження речового права іпотекодавця.

Обмежувальний характер іпотеки полягає у неможливості розпорядження іпотечним майном без згоди іпотекодержателя (стаття 9 Закону України «Про іпотеку), а обтяжувальний характер - у збереженні іпотеки при переході прав на іпотечне майно іншій особі (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Та обставина, що виконання договору іпотеки відбувається одночасно з моментом укладення договору іпотеки, спростовує твердження позивача стосовно того, що нібито виконання договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Окремо слід зазначити, що зміна власника кредитора не має особливого юридичного значення і не може вплинути на умови укладеного між Національним банком України та позивачем іпотечного договору.

У цьому зв'язку судова колегія критично оцінює доводи позивача з приводу того, що у результаті набуття державою права контролю за діяльністю ПАТ КБ "Приватбанк" у позивача збільшилася загроза втрати предмету іпотеки через узгоджену недобросовісну поведінку боржника за основним зобов'язанням (ПАТ КБ "Приватбанк") та кредитором - Національним банком України.

В силу імперативного припису статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх цивільних прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2 та 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

При цьому тягар доведення тієї обставини, що інша особа зловживає цивільними правами, лежить на особі, яка посилається на ці обставини.

Утім, позивачем не надано доказів про порушення відповідачами вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою статті 13 Цивільного Кодексу України, при здійсненні своїх прав, а в силу частини 5 ст. 269 Господарського процесуального Кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини 1 та 2 статті ст. 269 Господарського процесуального Кодексу України.

Зважаючи на викладене, рішення суду, яким зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" виконати зобов'язання (погашення заборгованості) за кредитним договором №19 від 03.03.2009р., укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" у повній сумі заборгованості, підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" та Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017р. у справі №910/15498/17.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017р. у справі №910/15498/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині.

Відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" виконати зобов'язання (погашення заборгованості) за кредитним договором №19 від 03.03.2009р., укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" у повній сумі заборгованості.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017р. у справі № 910/15498/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерінвест" (49600, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29-А; ЄДРПОУ 26390501) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ЄДРПОУ 00032106) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерінвест" (49600, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29-А; ЄДРПОУ 26390501) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ЄДРПОУ 14360570) 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

3. Матеріали справи №910/15498/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 07.09.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

С.А. Пашкіна