Рішення № 76325179, 07.09.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1235/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Курлович О.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" про стягнення заборгованості в загальній сумі 172386,71 грн., розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" про:

- стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 3/98 від 03.11.2015 р. в сумі 163980,50 грн. та пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 8406,21 грн.;

- розірвання укладеного між сторонами договору оренди нежилого приміщення № 3/98 від 03.11.2015 р.;

- виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 538,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Товариству з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" згідно з договором оренди № 3/98 від 03.11.2015 р., укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, надано в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 352,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6, під розміщення магазину продовольчих товарів, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи, строком дії до 03.10.2018 р. Додатковим договором № 1 від 29.01.2016 року сторони домовились змінити площу орендованого приміщення на 538,9 кв.м (в т.ч. 52,7 кв.м) та базову ставку орендної плати на 32460,08 грн.

Згідно п. 2.2, п. 2.4 договору, ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", відповідач зобов'язаний сплачувати встановлену орендну плату своєчасно та у повному обсязі. Проте, за ствердженнями позивача, відповідач взагалі не виконує вказані вимоги та не сплачує орендну плату з дня укладення договору, у зв'язку з чим станом на 24.05.2018 р. у нього існує заборгованість в розмірі 163980,50 грн. Наразі позивач вказує, що з розрахунків заборгованості вбачається, що орендар систематично не оплачував в повному обсязі орендну плату, а з 01.03.2018 року по 31.05.2018 року протягом 3 місяців поспіль взагалі не сплачує орендну плату, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

14.05.2018 року позивачем було надіслано на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом пропозицію від 14.05.2018 року № 01-13/2090, в якій відповідачу було запропоновано у добровільному порядку в місячний строк сплатити заборгованість з орендної плати та здійснити фактичну передачу нежилих приміщень першого поверху загальною площею 352,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6, співробітникам Департаменту за актом приймання - передачі. Однак, оскільки до теперішнього часу відповідачем не сплачено орендну плату, Департамент вимушений звернутися до суду із вимогою про стягнення заборгованості в судовому порядку, посилаючись на ст. 526 ЦК України, ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

При цьому позивачем згідно п. 5.2. договору, ст. 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", здійснено нарахування відповідачу пені за несвоєчасне внесення орендної плати, яка за період з 01.03.2018 р. по 31.05.2018 р. становить 8406,21 грн., яка заявлена до стягнення.

Як зазначає позивач, договір оренди підлягає розірванню, оскільки відповідачем систематично істотно порушуються умови договору, зокрема у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати 3 місяці поспіль. Так, за період з 01.03.2018 р. по 24.05.2018 р., тобто протягом 3 місяців поспіль, відповідач взагалі не вносить орендну плату, отже не виконує свої обов'язки по своєчасній і повній сплаті орендної плати, що призвело до утворення істотної заборгованості у розмірі 163980,50 грн.

До того ж, позивач стверджує, що відповідач не здійснив страхування взятого ним в оренду нежитлове приміщення комунальної власності, не забезпечує збереження об'єкту та не утримує в належному санітарно-технічному стані. Так, посилаючись на підпункти „а", „б", „є", „л" пункту 4.2. договору від 03.11.2015 р., п. 2 ч. 771 ЦК України, ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", Департамент комунальної власності Одеської міської ради вказує, що в порушення умов договору оренди орендар систематично порушує правила експлуатації та утримання орендованих приміщень, що призводить до псування та пошкодженню об'єкту оренди. Крім того, Департамент неодноразово надіслав на адресу відповідача лист від 17.08.2016 року № 01-13/3937 та від 28.03.2017 року № 01-13/1205 з вимогами у найкоротшій строк привести орендовані приміщення в належне санітарно - темничній стан та провести прибирання навколишньої території, проте до теперішнього часу правомірні вимоги позивача орендарем проігноровані, на даний час орендовані приміщення знаходяться в неналежному санітарно-технічному стані, а саме внутрішні приміщення не використовуються, комунікації пошкоджені і находяться в аварійному стані, незасклені вікна, в середині приміщення засмічено, внаслідок чого істотно псується майно, яке є власністю територіальної громади міста Одеси, що надалі може привести до значного зменшення його вартості.

Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 785 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване приміщення, а тому відповідача необхідно виселити з нежилих приміщень, що належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2018 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1235/18, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10 липня 2018 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2018 р. у справі № 916/1235/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 07.09.2018 р. (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 13.08.2018 р.).

Відповідач під час підготовчого провадження відзив на позов не надав. Так, у підготовчому засіданні 10.07.2018 р. представником відповідача було заявлено до суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку подання відзиву на позов зважаючи на те, що копію ухвали суду від 23.06.2018р., якою встановлено строк для подачі відзиву, відповідачем було отримано поштою 04.07.2018 р., а відтак підприємство не мало можливості підготувати відзив у встановлений судом та ст. 165 ГПК України строк. Вказане клопотання судом було задоволено, про що зазначено в протоколі судового засідання від 10.07.2018 р. Проте, відзив на позов відповідачем до суду не було надано у встановлений судом строк до 16.07.2018 р. У наступне підготовче засідання 10.08.2018 р. представник відповідача, також не з'явився представник у судове засідання 06.09.2018 р. під час розгляду справи по суті, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Між тим, надіслані відповідачу судом копії ухвали суду від 25.07.2018 р. та ухвали суду від 13.08.2018 р. про розгляд справи були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф.20.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи з урахуванням положень п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України щодо дати вручення вказаних ухвалу суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

03 листопада 2015 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № 3/98 (а.с. 12-13), згідно п. 1.1. якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 352,9 (триста п'ятдесят два та дев'ять десятих) кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6. Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічних паспортах, які видані КП „ОМБТІ та РОН" 23 листопада 2004 року, 27 вересня 2003 року. Експертна оцінка становить 3074720 грн. (три мільйони сімдесят чотири тисячі сімсот двадцять) гривень 00 копійок (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди, складеного ТОВ „Консалтіногова компанія „Бюро оцінки Стефанович". Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15451/13, виданий 24.10.2013 р. Фондом державного майна України.

Згідно п. 1.2 договору передача в оренду об'єкту, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на підставі розпорядження міського голови № 1009 від 19.10.2015 р.

Відповідно до п. 1.3. договору термін його дії встановлено з 03 листопада 2015 р. до 03 жовтня 2018 р.

В п. 2.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

Згідно п. 2.2. договору оренди за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 20969 (двадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 60 копійок (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (п. 2.3 договору).

За умовами п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати змінюється у випадку зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.5 договору).

Згідно п. 3.4 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Вказані у п. 1.1 договору приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання для розміщення магазину, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 4.1 договору).

На протязі дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати орендар зобов'язаний: забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт приміщень, запобігати їх пошкодженню і псуванню; утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території; застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця у страховій компанії у порядку визначеному чинним законодавством на повну вартість оренди, визначеної у п. 1.1 цього договору та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання протягом 20 днів з моменту передачі об'єкту орендарю на підставі акту приймання-передачі; укласти з балансоутримувачем об'єкта оренди договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень і прибудинкової території та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного обов'язку, протягом 30 днів з моменту укладання цього договору або власними силами здійснювати утримання приміщень і прибудинкової території або залучити третю організацію для утримання приміщень і прибудинкової території та надати орендодавцю копію укладеного договору (підпункти а, б, е, л пункту 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.

За умовами п. 5.3 договору у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитися від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

В п. 5.5 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. А, г, е, м, н, п. 4.3, п. 4.8, п. 4.9, п. 4.13 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно п. 7.5 договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.

За положеннями п. 7.6 договору договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору оренди у судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку внаслідок невиконання обов'язків за договором, всі невід'ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду (п. 7.11 договору).

Відповідно до п. 7.13 договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.

Пунктом 7.17 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають одинакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2015 року відповідною комісією у складі представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та представника ТОВ „Сагітта-Т" (орендар) був складений акт прийому-передачі нежитлових приміщень (а.с. 14), відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 352,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6.

Також 29 січня 2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" (орендар) був укладений додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 3/98, згідно п. 1 якого сторони за взаємною згодою сторін домовилися внести наступні зміни до договору оренди від 03 листопада 2015 року № 3/98 нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 352,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6, укладного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т".

Пунктом 1.1 додаткового договору № 1 від 29.01.2016 року сторони передбачили перший абзац пункту 1.1 розділу 1 „Предмет договору" викласти в у новій редакції: „Орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 538,9 кв.м. (в т.ч. 52,7 кв.м. - частка місць загального користування), які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6. Також викладено п. 1.2. договору у новій редакції: „Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (з наступними змінами), орендна плата з 29 січня 2016 року розраховується таким чином: 38952,10 грн. з ПДВ. Перший абзац п.2.2. розділу 2 „Порядок розрахунків" договору оренди від 03 листопада 2015 року № 3/98 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6, викладено у наступній редакції: „2.2. За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 29 січня 2016 року в розмірі 32460,08 грн., що розрахована на 01.01.2016 р. ( без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць". Пунктом 3 додаткового договору № 1 від 29.01.2016 року сторони погодили, що інші умови договору залишаються без змін.

Між тим, як вказує позивач, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 2.2, 2.4 договору оренди не виконує належним чином зобов'язання за вказаним договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з січня 2018 р. по травень 2018 р. включно в розмірі 163980,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на укладення сторонами додаткового договору 29 січня 2016 року відповідною комісією у складі представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та представника ТОВ „Сагітта-Т" (орендар) був складений акт прийому-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6 (а.с. 17).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень згідно п. 2.2, 2.4 договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

Однак, як з'ясовано судом, в порушення умов договору відповідачем не здійснювалась передбачена договором оплата за період з січня 2018 р. по травень 2018 р. включно, у зв'язку з чим сума боргу відповідача за вказаний період складає 163980,50 грн., розрахунок якої надано позивачем до суду.

Як свідчить наданий позивачем до суду акт обстеження нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6 (а.с. 24), в орендованому приміщенні по договору оренди № 3/98 відповідач не здійснює продаж товарів підакцизної групи; на момент обстеження встановлено, що електромережа знаходиться в аварійному стані, мережа внутрішнього теплопостачання розукомплектована, стан санітарного вузла - під капітальний ремонт; нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 352,9 кв.м довгий час не використовуються, закриті орендарем, знаходяться в незадовільному стані, також приміщення не застраховані. Орендареві неодноразово були направлені повідомлення про необхідність приведення приміщень в належний санітарно-технічний стан.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з січня 2018 р. по травень 2018 р. включно в розмірі 163980,50 грн.

При цьому Департаментом комунальної власності Одеської міської ради здійснено нарахування пені за період з 16.02.2018 р. по 31.05.2018 р. в розмірі 8406,21 грн. з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати.

Адже за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 16.02.2018 р. по 31.05.2018 р. на суму боргу по орендній платі у кожному місяці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені в розмірі 8406,21 грн., суд вважає обґрунтованими та арифметично правильними здійснені позивачем розрахунки з урахуванням діючої подвійної облікової ставки НБУ у обраний позивачем період прострочення, який складає понад 6 місяців, що узгоджується з вимогами приписів ч. 2 ст. 193, ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 549 ЦК України. Адже в п. 5.2 договору оренди передбачено нарахування пені протягом одного року з дня, коли обов'язок по оплаті орендної плати мав бути виконаний.

Наразі суд враховує, те, що відповідно до п. 4.11. договору відповідач зобов'язався щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з позивачем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу, результати якої оформлюються актом, що підписується двома сторонами. Докази проведення вказаної перевірки розрахунків в матеріалах справи відсутні.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і пені відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім.

Разом з тим, як вказує позивач, ним було направлено на адресу орендаря - відповідача лист-пропозицію від 14.05.2018 р. № 01-13/2090, в якому останньому було запропоновано, зокрема, сплатити заборгованість по орендній платі та пені у 15-денний строк з моменту отримання даного повідомлення, повідомлено про розірвання договору оренди № 3/98 нежилого приміщення від 03 листопада 2015 року та про необхідність здійснення фактичної передачі нежилих приміщень першого поверху, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6, за актом приймання-передачі співробітникам Департаменту. Однак, заборгованість відповідачем не була сплачена.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 172386,71 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання спірного договору оренди та повернення орендованого майна суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, з огляду на те, що відповідач не сплачував орендну плату своєчасно та у повному обсязі, а протягом трьох місяців поспіль взагалі не сплачував орендну плату, то відповідно до ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та до п. 3.3 договору орендодавець має право ставити питання про розірвання договору оренди та повернення об'єкту оренди.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Так, частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України).

За умовами п. 3.3 договору орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.

Підставою для розірвання спірного договору оренди нежилого приміщення позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати, що є істотним порушення умов цього договору та не спростовано відповідачем.

Так, відповідачем порушено зобов'язання щодо сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов спірного договору оренди, яке триває з січня 2018 року по травень 2018 року включно (понад 3-х місяців).

В п. 5.3. договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитися від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Наразі позивач стверджує, що відповідач не здійснив страхування взятого ним в оренду нежитлове приміщення комунальної власності, не забезпечує збереження об'єкту та не утримує в належному санітарно-технічному стані, в порушення умов договору оренди орендар систематично порушує правила експлуатації та утримання орендованих приміщень, що приводить до псування та пошкодженню об'єкту оренди. Крім того, Департамент надіслав на адресу відповідача лист від 17.08.2016 року № 01-13/3937 та від 28.03.2017 року № 01-13/1205 з вимогами у найкоротшій строк привести орендовані приміщення в належне санітарно - темничній стан та провести прибирання навколишньої території, проте до теперішнього часу правомірні вимоги позивача орендарем проігноровані, на даний час орендовані приміщення знаходяться в неналежному санітарно-технічному стані, а саме внутрішні приміщення не використовуються, комунікації пошкоджені і находяться в аварійному стані, незасклені вікна, в середині приміщення засмічено, внаслідок чого істотно псується майно, яке є власністю територіальної громади міста Одеси, що надалі може привести до значного зменшення його вартості.

В листі-пропозиції позивача № 01-13/2090 від 14.05.2018 року відповідач повідомлявся про відмову від договору, однак в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем вказаного повідомлення.

Наразі слід зазначити, що положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові № 3-26гс12 від 8 травня 2012 року.

Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавства як підстава для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення орендарем орендної плати є підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки орендар порушує істотні умови договору та не вносить плату за користування об'єктом оренди понад трьох місяців підряд (п. 5.3 договору оренди).

В свою чергу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання відповідач зобов'язаний у 15-денний термін передати позивачу приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Так, оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для використовування відповідачем спірних нежитлових приміщень, які ним орендуються за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з орендованого ним нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 538,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6109,80 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" про стягнення заборгованості в загальній сумі 172386,71 грн., розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 124/1; код ЄДРПОУ 33072323) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість з орендної плати в сумі 163980/сто шістдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят/грн. 50 коп., пеню в сумі 8406/вісім тисяч чотириста шість/грн. 21 коп.

3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення першого поверху № 3/98 від 03.11.2015 р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 124/1; код ЄДРПОУ 33072323).

4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 124/1; код ЄДРПОУ 33072323) з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 538,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 6, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 124/1; код ЄДРПОУ 33072323) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6109/шість тисяч сто дев'ять/грн. 80 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2018 р.

Суддя В.С. Петров