Рішення № 76325120, 31.08.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Справа № 915/447/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Козирєва А.В. - дов. №007Др-9-1217 від 20.12.2017;

представника відповідача: Зотікова С.Є. - дов. б/н від 18.04.2018;

представника ІІІ особи: Голубащенко Т.О. - дов. від 30.12.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут"

(54055, м.Миколаїв, вул.7 Слобідська, 70В/1; ідент.код 39589483),

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Веселинівський завод

сухого знежиреного молока" (57001, Миколаївська обл., смт.Веселинове,

вул.Будівельників, 30; ідент.код 00446546),

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації

"Миколаївгаз" (54003, м.Миколаїв, вул.Погранична, 159; ідент.код 05410263),

про: стягнення заборгованості в сумі 986001,36 грн., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 986 001,36 грн.

Ухвалою суду від 29.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою суд, за клопотанням позивача, залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

29.07.2015 між позивачем, та відповідачем було укладено Типовий договір №2015/ТП-ПР-1113026 на постачання природного газу за регульованим тарифом, згідно п.1.1. якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ в обсягах і в порядку, передбаченому даним договором, для забезпечення потреб останнього, а відповідач зобов'язався оплатити вартість поставленого природного газу і наданих послуг.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акту про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного споживачем та газорозподільним/газотранспортним підприємством відповідно до п.2.5 Розділу II Договору.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що постачальник до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає споживачу два примірники акту приймання-передачі газу за звітний місяць, відписані уповноваженим представником постачальника.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що споживач протягом 2-х днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем (п. 3.9. Договору).

Згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.06.2015 №№1886, 1942, 1908, 1888, вартість природного газу складала 9 012,48 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.

31.07.2015 ПАТ «Миколаївгаз» (третьою особою) було складено акт про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу відповідачем за липень 2015 року в кількості 339,404 тис. куб. м, з яких 109,404 тис. куб. м поставлено постачальником ТОВ «Миколаївгаз Збут». На підставі вказаного акту позивачем було складено та вручено відповідачу два примірники акту приймання-передачі природного газу №МКЗ 00000785 від 31.07.2015 за липень 2015 року на 109,404 тис. куб. м., на суму 986001,36 грн. (109,404 х 9 012,48 грн).

Відповідачем не було повернуто позивачу підписаний екземпляр цього акту, що обумовило направлення позивачем відповідачу претензії-вимоги від 19.01.2018 щодо оплати існуючої заборгованості в сумі 986001,36 грн, яка була залишена без відповіді.

Відповідач у відзиві позов не визнав повністю, посилаючись на те, що позивач не мав права оформлювати акт приймання-передачі природного газу №МКЗ 00000785 від 31.07.2015 за липень 2015 року, оскільки між відповідачем та ПАТ «Миколаївгаз» не узгоджено акт від 31.07.2015 про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року в кількості 339,404 тис. куб. м, в тому числі спірний обсяг 109,404 тис. куб. м.

Відповідач зазначає, що ні позивач, ні третя особа не поставляли йому газ у липні 2015 року, тому акт про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року в кількості 339,404 тис. куб. м, з яких 109,404 тис. куб. м нібито поставлено ТОВ «Миколаївгаз Збут», не відповідає дійсності.

Так, в липні 2015 року відповідач отримав газ тільки від постачальника ТОВ «Газкомінвест» в обсязі 230,000 тис.куб.м, що підтверджено актом від 31.07.2015 наданих послуг з транспортування природного газу, підписаним між відповідачем і третьою особою, а спірний обсяг газу 109,404 тис.куб.м утворився в результаті перерахунку обсягу споживання газу за період - червень, а не за липень 2015 року, згідно технічного розрахунку ПАТ «Миколаївгаз» від 30.07.2015, виконаного за номінальною потужністю газового обладнання відповідача, на обсяг газу 316,376 тис.куб.м.

Щодо технічного розрахунку обсягу газу від 30.07.2015, відповідач зазначає, що його здійснено третьою особою у зв'язку з тим, що лічильник відповідача виявився непридатним для застосування за результатами позачергової повірки, проведеної у липні 2015 року, проте перерахунок обсягу газу був виконаний за червень, а не липень 2015 року, а позивач просить стягнути заборгованість за липень 2015 року.

Відповідач вважає, що розрахунки між ним та ПАТ «Миколаївгаз» за обсяг газу, поставлений у червні 2015 року, не є предметом даного спору, оскільки позивач просить стягнути суму боргу за спожитий газ у липні, а не в червні 2015 року.

Відповідач зазначає, що у червні 2015 року він отримував газ від ПАТ «Миколаївгаз» на виконання умов Типового договору №ТП-ПР-1113026-МГ від 30.12.2012 на постачання природного газу за регульованим тарифом, та від ТОВ «Газкомінвест» на підставі договору №2904/35-2014 від 29.12.2014 на постачання природного газу.

30.06.2015 між відповідачем і третьою особою був складений технічний акт про обсяги спожитого (протранспортованого) газу, яким встановлено витрату природного газу згідно показів приладів обліку та виробничо-технологічних витрат за червень 2015 року в обсязі 221,223 тис.куб.м, в тому числі 207,223 тис.куб.м поставлено ТОВ «Газкомінвест», та 5,000 тис.куб.м - ПАТ «Миколаївгаз». Перерахунок обсягу газу був здійснений відносно всього обсягу, отриманого відповідачем у червні 2015 року, у якому частка газу, поставленого третьою особою, складає лише 2,36 %, тому ні позивач, ні третя особа не мають права вимагати оплати всього обсягу газу згідно технічного розрахунку від 30.07.2015.

Крім того, відповідач вважає безпідставним включення третьою особою до акту про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року від 31.07.2015 обсягу газу 5,251 тис.куб.м, що є частиною спірного обсягу газу 109,404 тис.куб.м, та припускає що обсяг газу 5,251 тис.куб.м був двічі включений третьою особою до вказаного акту, оскільки мав бути врахований у загальному обсязі газу 316,376 тис.куб.м, визначеному технічним розрахунком від 30.07.2015.

Також відповідач стверджує, що ним був оплачений обсяг газу, поставленого третьою особою у червні 2015 року платіжним дорученням від 26.06.2015 №507 на суму 40000,0 грн, однак дану оплату не було враховано позивачем при визначенні суми заборгованості;

Третьою особою при здійсненні технічного розрахунку від 30.07.2015 не були враховані номінальні витрати газу на газові прилади, визначені у додатку 1 до Типового договору №ТП-ПР-1113026-МГ від 30.12.2012, згідно якому номінальні витрати газу при роботі котла «AVOGARDO» складають 622 куб.м/год., а теплогенератору «Аертон-500КВ» 50 куб.м/год., тоді як у технічному розрахунку безпідставно вказані інші номінальні витрати газу: при роботі котла «АУООАБКО» - 650 куб.м/год., теплогенератору «Аертон-500КВ» - 54,5 куб.м/год., що призвело до безпідставного збільшення донарахованого обсягу газу на 13,904 тис.куб.м;

Позивачем не обґрунтовано, на якій підставі ним до акту приймання-передачі природного газу №МК300000785 від 31.07.2015 було включено вартість послуг з розподілу даного обсягу газу у сумі 71957,20 грн, та його транспортування у сумі 15150,26 грн, надання яких не є предметом Типового договору №2015/ТР-ПР-1113026 від 29.07.2015, а є предметом договору на розподіл природного газу №Т-ПР-1113026-МГ від 30.04.2015, укладеного між відповідачем і третьою особою.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що пунктами 8.6.2, 8.6.3 Договору №2904-35/2014 від 26.12.2014 на постачання природного газу, укладеного між відповідачем і ТОВ «Газкомінвест», визначено, що покупець (відповідач), відповідно до вимог Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених Постановою НКРЕ від 13.09.2012 №1181, повинен укласти договір на постачання природного газу за регульованим тарифом із гарантованим постачальником, та укласти з відповідними газотранспортними (газорозподільними) підприємствами договір (договори) на транспортування (розподіл) природного газу для забезпечення ним об'єктів та споживання покупця.

30.04.2015, на виконання вищевказаних умов Договору №2904-35/2014 від 26.12.2014, між ПАТ «Миколаївгаз» та відповідачем було укладено Договір на розподіл природного газу №Т-ПР-1113026-МГ, у відповідності до якого відповідач виступав замовником послуги розподілу природного газу виключно по договору з ТОВ «Газкомінвест».

Постановою НКРЕКП №1640 від 28.05.2015, крім іншого, анульовано ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом видану ПАТ «Миколаївгаз» з 01.07.2015. Постановою НКРЕКП №1228 від 09.04.2015 видано ПАТ «Миколаївгаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м.Миколаєва та Миколаївської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Миколаївгаз», терміном дії з 14.04.2015 по 13.04.2020. Постановою НКРЕКП №164 від 28.05.2015 видано ТОВ «Миколаївгаз Збут» ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м.Миколаїв та Миколаївської області терміном дії з 01.07.2015 по 30.06.2020.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012 року «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» визначено, що гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії).

Таким чином, позивач з початку своєї діяльності набув статус гарантованого постачальника для відповідача, і тому ним було укладено з відповідачем Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 29.07.2015 №2015/ТП-ПР-П 13026, та висунуто вимогу про оплату обсягу газу з урахуванням перерахунку за червень 2015 року.

Стосовно доводів відповідача про неправильне визначення обсягу споживання газу за номінальною потужністю, позивач зазначає, що Технічний розрахунок від 30.07.2015 був виконаний третьою особою у відповідності до додатку №1 до Договору про постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-ПР-П 13026 від 29.07.2015, в якому вказано номінальну потужність котла парового «AVOGARDO» - 650 м.куб/год., режим роботи споживача - 24 год./доби, номінальну потужність теплогенератора «Аертон-500КВ» - 54,5 м.куб./гол., кількість 4 шт., режим їх роботи 24 м.куб./год.

Стосовно доводів відповідача про те, що акт про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) газу від 31.07.2015 не був узгоджений відповідачем, позивач звертає увагу, що у відповідності до вимог п. 2.5 Договору №2015/ТП-ПР-1113026 за підсумками розрахункового періоду споживач протягом двох робочих днів погоджує з газорозподільним підприємством акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів прийманню передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газ, та за наявності розбіжностей у частині визначення обсягу спожитого (протранспортованого) газу вони підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. При цьому відповідачем допущено недотримання вимог п.3.8 даного Типового договору, оскільки останній протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу від 31.07.2015 не надав позивачу в письмовій формі мотивовану відмову від підписання цього акту.

Отже, позивач вважає, що оскільки на даний час питання розбіжності в частині визначення обсягу спожитого газу за липень 2015 року у відповідності до законодавства не врегульовано, тому обсяг природного газу, зазначений в акті приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 є таким, ще відповідає дійсності, за даними ПАТ «Миколаївґаз».

Третя особа надала суду пояснення, в яких зазначила доводи, аналогічні доводам позивача щодо анулювання ліцензії ПАТ «Миколаївґаз» з 01.07.2015 та визначення позивача гарантованим постачальником природного газу споживачам Миколаївської області з 01.07.2015, укладення між сторонами 29.07.2015 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ПР-1113026, укладення між відповідачем і третьою особою 30.04.2015 договору на розподіл природного газу №Т-ПР-1113026-МГ, визнання непридатним газового лічильника відповідача та перерахунку відповідачу згідно Технічного розрахунку від 30.07.2015 обсягу спожитого газу за червень 2015 в обсязі 316,376 тис.куб.м

Ухвалами від 26.06.2018, 18.07.2018 суд відкладав підготовчі засідання.

Ухвалою суду від 18.07.2018, з метою належної підготовки справи до судового розгляду, судом було подовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 08.08.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.07.2018.

Судовий розгляд справи розпочато у судовому засіданні 22.08.2018.

Під час розгляду справи, представники сторін та третьої особи підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 22.08.2018, у відповідності до ст.202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом було оголошено перерву до 31.08.2018.

У судовому засіданні 31.08.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

30.12.2012 між відповідачем і третьою особою укладений Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-ПР-1113026-МГ, на підставі якого третя особа (Постачальник) зобов'язалась постачати відповідачу (Споживачу) природний газ в обсягах і порядку, передбачених цим договором, для забезпечення його потреб, а відповідач - оплачувати Постачальнику вартість газу і наданих послуг.

Згідно п.10.1 вказаного договору, він укладений на строк до 31.12.2013, та вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Матеріалами справи підтверджено та сторони не заперечують, що Типовий договір від 30.12.2012 припинив свою дію з 01.07.2015.

Також 30.04.2015 року між відповідачем і третьою особою був укладений Договір на розподіл природного газу №Т-ПР-1113026-МГ, згідно з п.2.1 якого Газорозподільне підприємство (третя особа) зобов'язалось надати Замовнику (відповідачу) послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межи балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів, відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів і експлуатаційної відповідальності сторін, а відповідач - сплатити вартість послуг транспортування природного газу.

Згідно п. 11.1 цього договору, він укладений на строк до 31.12.2015 та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Сторонами не надано доказів розірвання чи припинення дії даного договору. Натомість, відповідно до вказаного договору між відповідачем і третьою особою 31.07.2015 було підписано акт наданих послуг з транспортування природного газу, що свідчить про дію даного договору під час виникнення спірних відносин у червні - липні 2015 року.

Суд зазначає, що договір на розподіл природного газу 30.04.2015 не містить положень щодо його укладення виключно на виконання Договору на постачання природного газу №2904-35/2014 від 26.12.2014, укладеного між відповідачем та ТОВ «Газкомінвест», чим спростовуються відвідні доводи позивача.

29.07.2015 між позивачем (Постачальник), відповідачем (Споживач) і третьою особою (Газорозподільне/Газотранспортне підприємство) був укладений Типовий договір №2015/ТР-ПР-1113026 на постачання природного газу за регульованим тарифом, за умовами п.1.1 якого позивач (Постачальник) зобов'язався постачати відповідачу (Споживачу) природний газ в обсягах та порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а останній зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку, на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 1.2 цього Договору, передача газу за Договором, здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до акту розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання визначається Сторонами в додатку 1 до Договору.

Згідно п.1.3 цього Договору, Газорозподільне/Газотранспортне підприємство, через газові мережі якого Постачальник постачає газ Споживачеві, забезпечує розподіл/транспортування до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску. Взаємовідносини між Постачальником та Газорозподільним/Газотранспортним підприємством у частині розподілу/транспортування газу до пунктів призначення регулюються окремим договором на розподіл/транспортування природного газу, укладеним між Постачальником та Газорозподільним/Газотранспортним підприємством.

Відповідно до п.10.1 цього Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та поширює свою дію на відносини, які склалися між Сторонами починаючи з 01.07.2015.

29.12.2014 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газкомінвест» був укладений Договір постачання природного газу №2904/35-2014, за умовами якого ТОВ «Газкомінвест» зобов'язалось постачати відповідачу природний газ в обсязі, узгодженому сторонами в цьому договорі та/або додаткових угодах до нього, а відповідач - прийняти і оплатити природний газ.

30.06.2014 між третьою особою та відповідачем складений технічний акт про обсяги спожитого (протранспортованого) газу, яким встановлено витрату природного газу згідно показів приладів обліку та виробничо-технологічних витрат за червень 2015 року в обсязі 221,223 тис.куб.м, з яких 207,223 тис.куб.м поставлено ТОВ «Газкомінвест», що також підтверджено актом прийому-передачі природного газу №61 від 30.06.2015, підписаним між ТОВ «Газкомінвест» та відповідачем, та 5,000 тис.куб.м - поставлено ПАТ «Миколаївгаз».

Третя особа, листом від 24.06.2015 № 15/2475 вимагала від відповідача здійснити позачергову повірку газового лічильника «Курс-01 G 250», заводський №9678 та коректора об'єму газу «Вега 1.01-ВБ-10-60-0,5-НЧ», заводський №06075, які використовувались ним для комерційного обліку споживання природного газу.

01.07.2015 даний газовий лічильник в комплекті з коректором були зняті та направлені на позачергову повірку, про що між відповідачем і третьою особою був складений протокол №1 щодо направлення ЗВТ на позачергову/експертну повірку.

Також 01.07.2015 між відповідачем і третьою особою був складений акт №1 про виявлені недоліки/порушення, згідно п. 2.7 якого будь-які недоліки або порушення обліку газу, цілісності пломб виявлені не були, причиною зняття лічильнику з коректором є сумніви в точності обрахунків спожитого газу.

Замість знятого лічильника в комплекті з коректором відповідачу встановлено інший лічильник «Курс 01 6250», заводський №10683 в комплексі з коректором «Вега 1.01» заводський №06755, про що 01.07.2015 між відповідачем і третьою особою був складений акт на монтаж засобів вимірювальної техніки.

Згідно довідки ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 17.07.2015 №15-2/4534-1 «про непридатність засобу вимірювальної техніки», лічильник «Курс-01 G 250», заводський №9678 визнаний непридатним до застосування, так як відносна похибка перевищує допустимі значення згідно МПУ 288/03-2009 «Метрологія. Лічильники газу ультразвукові «Курс-01». Методи повірки».

30.07.2015 третьою особою здійснено Технічний розрахунок обсягу газу, спожитого відповідачем в період з 01.06.2015 10-00 год. по 01.07.2015 6-20 год. в обсязі 316,376 тис.куб.м за номінальною потужністю газоспоживного обладнання -котла «AVOGARDO» - 650 куб.м./год. при 476 год. роботи, теплогенератору «Аертон-500КВ», 4 штуки по 54,5 куб.м./год. при 32 год. роботи.

Даний технічний розрахунок було направлено відповідачу третьою особою листом №15/2842 від 30.07.2015. Відповідачем даний технічний розрахунок не підписаний.

31.07.2015 третьою особою був складений акт про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 рок, у якому зазначено, що відповідно до Договору на розподіл природного газу №2015/ТП-ПР-1113026 встановлено витрату природного газу згідно показів приладів обліку та виробничо-технологічних витрат за липень 2015 року в кількості 339,404 тис.куб.м, з яких:

обсяг газу, проведений у балансі за червень 2015 року - 212,223 тис.куб.м;

обсяг спожитого газу в червні 2015 року згідно Технічного розрахунку: 316,376 тис.куб.м;

обсяг спожитого газу в липні 2015 року - 235,251 тис.куб.м., у тому числі поставлено від ТОВ «Миколаївгаз Збут» природний газ в обсязі 109,404 тис.куб.м, від ТОВ «Газкомінвест» в обсязі 230,000 тис.куб.м.

Цей акт був направлений відповідачу третьою особою листом від 10.08.2015 №10/2980.

Відповідач даний акт не підписав, а натомість звернувся до третьої особи з листом від 14.08.2018 №904, в якому повідомив, що 13.08.2015 ним отриманий лист ПАТ «Миколаївгаз» про перерахунок спожитого в червні 2015 року природного газу в кількості 109,4 тис.куб.м та рахунок на його оплату від ТОВ «Миколаївгаз Збут». Відповідач відмовився підписати зазначений акт та просив перерахувати обсяг газу, спожитого в червні 2015 року згідно відносної похибки, вказаної в технічних даних лічильника, та відносної похибки на підставі довідки від 17.07.2015 №15-2/5434-1, з урахуванням споживання газу відповідачам за аналогічні періоди інших років, що згідно технологічному регламенту є пропорційним обсягам виробленої продукції.

Третя особа листом від 21.08.2015 №15/3144 повідомила відповідача, що згідно з п.5.13.2. «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання» питомі витрати газу на одиницю виробленої продукції можуть використовуватись для розрахунків у разі перерахунку об'єму газу, якщо власником вузла обліку є облікова організація, а якщо власником вузла обліку є споживач, перерахунок за період відсутності (несправності) ЗВТ здійснюється обліковою організацією за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання споживача, з урахуванням кількості роботи такого обладнання.

В подальшому відповідач звертався до третьої особи з листами від 14.09.2015 №957, від 12.10.2015 №1024, у яких стверджував про відсутність заборгованості за спожитий газ, та заперечував щодо спірного обсягу 109,404 тис.куб.м. Відповіді на вказані листи відповідача третя особа не надала.

31.07.2015 позивачем складений акт приймання-передачі природного газу №МК300000785 до Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 29.07.2015 №2015/ТР-ПР-1113026, згідно якого позивач у липні 2015 року передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 109,404 тис.куб.м на суму 986001,36 грн, включаючи ПДВ. При цьому, до загальної вартості згідно акту включена вартість природного газу в кількості 109,404 тис.куб.м на суму 866 479,66 грн, збір у вигляді цільової надбавки на обсяг природного газу у сумі 17329,60 грн, вартість послуг із постачання обсягу газу у сумі 15084,62 грн, розподілу обсягу газу у сумі 71 957,20 грн, та його транспортування у сумі 15150,26 грн.

Даний акт не був підписаний відповідачем, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію-вимогу №МКЗ 007-СЛ-703-118 від 19.01.2018 про сплату даної суми, яку відповідач залишив без відповіді.

Заперечуючи проти вказаних вимог, відповідач звертає увагу суду, що в липні 2015 року він взагалі не отримував газ, ні від позивача, ні від третьої особи, у зв'язку з чим складений третьою особою акт від 31.07.2015 про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року не відповідає дійсності.

Так, 31.07.2015 між третьою особою та відповідачем був підписаний акт наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, у якому зазначено, що ПАТ «Миколаївгаз» відповідно до Договору на розподіл природного газу №т-пр-1113026-мг від 30.04.2015 надало відповідачу (Замовнику) послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до меж споживачів Замовника за липень 2015 року загальним об'ємом 230,000 тис.куб.м.

Також, 31.07.2015 між відповідачем та ТОВ «Газкомінвест» підписаний акт прийому-передачі природного газу №76 за липень 2015 року на підставі Договору №2904/35-2014 від 29.12.2014, відповідно до якого ТОВ «Газкомінвест» передало, а відповідач прийняв у липні 2015 року природний газ в обсязі 230,000 тис.куб.м.

В акті третьої особи про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року від 31.07.2015 зазначено, що у липні 2015 року відповідач отримав у ТОВ «Газкомінвест» 230,000 тис.куб.м природного газу. У цьому ж акті вказано, що загалом у липні 2015 року відповідачу поставлений газ в обсязі 235,251 тис.куб.м.

Ні позивачем, ні третьою особою не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, чому в акті третьої особи про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року від 31.07.2015 постачання газу відповідачу за липень 2015 року визначено в обсязі 235,251 тис.куб.м, тоді як в узгодженому з відповідачем акті від 31.07.2015 наданих послуг з транспортування природного газу зазначений лише обсяг транспортування газу до межі відповідача 230,000 тис.куб.м, що відповідає обсягу постачання газу ТОВ «Газкомінвест».

З огляду на це, господарський суд приходить до висновку, що в липні 2015 року відповідачем отримано природний газ тільки від ТОВ «Газкомінвест» в обсязі 230,000 тис.куб.м, тому включення третьою особою до акту про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року обсягу газу 235,251 тис.куб.м (що на 5,251 тис.куб.м більше) є безпідставним.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на п. 3.8. Типового договору №2015/ТР-ПР-1113026 від 29.07.2015 на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до якого Споживач зобов'язується протягом 2-х днів з дати одержання цього акту підписати і повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг з постачання газу встановлюється згідно до даних Постачальника.

Пунктом 3.6 даного Типового Договору визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, який оформлюється на підставі акту про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного Споживачем та Газорозподільним/Газотранспортним підприємством відповідно до п.2.5 Розділу ІІ цього Договору.

Відповідно до п.2.5 Розділу ІІ Типового договору, за підсумками розрахункового періоду Споживач протягом двох робочих днів погоджує з Газорозподільним/ Газотранспортним підприємством акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) природного газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу. За наявності розбіжностей у частині визначення обсягів спожитого (протранспортованого) природного газу вони підлягають врегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення цього питання обсяг спожитого (протранспортованого) природного газу встановлюється відповідно до даних Газорозподільного/Газотранспортного підприємства.

Згідно п. 3.14. Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ від 13.09.2012 №1181, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за №1715/22027, що були чинними на час виникнення спірних відносин, обсяг спожитого споживання/розподілу/транспортування газу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі (актом про надані послуги), що оформлюється згідно з даними комерційного обліку природного газу. Акти приймання-передачі газу (акти про надані послуги) є підставою для остаточних розрахунків. У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі (акту про надані послуги), розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяги споживання/розподілу/транспортування встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газотранспортного підприємства.

Позивач зазначає, що саме при розгляді даної справи відбувається врегулювання вказаних розбіжностей.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Саме по собі формулювання позовної вимоги, без з'ясування судом зазначених обставин, не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.

При цьому, відповідно до положень ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його «ефективність» з точки зору ст.13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» Від 05.04.2015).

Отже, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з урахуванням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правила користування природним газом для юридичних осіб не передбачають спеціального порядку врегулювання розбіжностей щодо обсягу поставленого газу між Споживачем, Постачальником газу та Газотранспортним/газорозподільним підприємством. Не передбачено такого порядку і укладеними за участю сторін і третьої особи договорами про постачання, розподіл природного газу. За таких обставинах, суд вважає, що будь-який з учасників спірних відносин може звернутись до суду в загальному порядку з позовом щодо врегулювання розбіжностей.

В даному випадку з позовом до суду звернувся постачальник природного газу, а отже, предметом даного спору є не тільки стягнення заборгованості за спожитий природний газ, а й врегулювання розбіжностей щодо обсягу та вартості газу та відповідних послуг згідно акту приймання-передачі природного газу №МК300000785 від 31.07.2015, оформленого позивачем на підставі акту, оформленого третьою особою, від 31.07.2015 про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року, оскільки визначені у спірному акті обсяги споживання позивачем заперечуються.

Судом встановлено, що в акті третьої особи від 31.07.2015 визначений обсяг спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року, у тому числі спірний обсяг 109,404 тис.куб.м (в іншій частині обсягу газу згідно цього акту спір між сторонами відсутній), поставленого, як зазначено в акті, позивачем у липні 2015 року. Спірний обсяг газу складається з обсягу постачання газу в червні 2015 року у кількості 104,153 тис.куб.м, що є різницею між обсягом газу 212,223 тис.куб.м, визначеним Технічним актом від 30.06.2015, із доданням обсягу постачання газу в липні 2015 року у кількості 235,251 тис.куб.м.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Аналогічне положення передбачено ч.3 ст.13 ГПК України.

Втім, ні позивачем, ні третьою особою не доведено постачання третьою особою в липні 2015 року спірного обсягу природного газу, зокрема, в частині обсягу 5,251 тис.куб.м, який не відповідає підписаному між відповідачем і третьою особою акту наданих послуг з транспортування природного газу за липень 2015 року.

Що стосується обсягу газу, донарахованого Технічним розрахунком третьої особи від 30.07.2015 та включеного до акту про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу за липень 2015 року в кількості 104,153 тис.куб.м, господарський суд зазначає, що третьою особою був необґрунтовано включений до вказаного акту весь донарахований обсяг газу за червень 2015 року, оскільки, як зазначено у технічному акті від 30.06.2015, третьою особою у червні 2015 року поставлено відповідачу лише 5,000 тис.куб.м, або 2,36% від загального обсягу газу, решту 207,223 тис.куб.м поставлено ТОВ «Газкомінвест». При цьому, відповідачем надані суду копії платіжних доручень на підтвердження оплати ТОВ «Газкомінвест» обсягу природного газу, що поставлявся в червні- липні 2015 року.

Крім того, заслуговують на увагу доводи відповідача щодо неправильного визначення у Технічному розрахунку від 30.07.2015 обсягу газу за номінальною потужністю газоспоживного обладнання, оскільки перерахунок обсягу газу був здійснений за червень 2015 року, коли постачання природного газу здійснювалось третьою особою на підставі Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.2012 №ТП-ПР-1113026-МГ, додатком №1 до якого були передбачені величини номінальної потужності котла «AVOGARDO» 622 куб.м/год., а теплогенератору «Аертон-500КВ» 50 куб.м/год., що призвело до безпідставного збільшення донарахованого обсягу газу у Технічному розрахунку від 30.07.2015 на 13,904 тис.куб.м.

Позивачем і третьою особою не спростовано визначення вказаних величин номінальної витрати газу у додатку №1 до Типового договору від 30.12.2012 №ТП-ПР-1113026-МГ, чинного у червні 2015 року, за який зроблено перерахунок обсягу споживання газу відповідачем, та не обґрунтовано необхідність застосування інших величин номінальної витрати газу, зазначених у додатку №1 до Типового договору постачання природного газу за регульованим тарифом від 29.07.2015, який поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.07.2015.

Також позивачем не обґрунтовано, на якій підставі ним до акту приймання-передачі природного газу №МК300000785 від 31.07.2015, крім вартості природного газу 109,404 тис.куб.м, цільової надбавки та послуг з постачання природного газу, було включено вартість послуг з розподілу даного обсягу газу у сумі 71 957,20 грн., та його транспортування у сумі 15150,26 грн., адже надання цих послуг не є предметом Типового договору №2015/ТР-ПР-1113026 від 29.07.2015, а є предметом договору на розподіл природного газу №Т-ПР-1113026-МГ від 30.04.2015, укладеного між відповідачем і третьою особою, який був чинним у червні - липні 2015 року.

Отже, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

У відповідності до ст.15, 16 ЦК України та ст.20 ГК України способи захисту по своїй суті це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права.

На думку суду відмова у задоволенні позову про стягнення з відповідача коштів є достатнім заходом для відновлення порушеного права відповідача внаслідок неправомірних дій позивача.

Судові витрати у відповідності до ст.129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва