Рішення № 76323071, 28.08.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року № 826/7737/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини;

- визнати незаконним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини, за її заявою від 24.11.2015, з моменту припинення виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона та її малолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеними особами. Так, позивач пояснює, що Управлінням праці та соціального захисту населення міста Горлівка Донецької області їй було призначено виплату державної допомоги при народженні дитини, однак восени 2014 року, у зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту тимчасової окупації, вона переїхала до міста Краматорськ Донецької області, де, Управлінням праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради, їй було поновлено виплати допомоги при народженні дитини з місяця припинення виплат,- 01.07.2014, однак з березня 2015 року виплата була призупинена у зв'язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи, яка була переоформлена позивачем у листопаді 2015 року, але виплата соціальної допомоги відновлена не була. У зв'язку з зупиненням виплат допомоги при народженні дитини, позивач повернулась до міста Горлівка, де перебувала з серпня 2015 року по липень 2017 року. В подальшому, в серпні 2017 року, позивач разом з дітьми переїхала до міста Ірпінь Київської області, де звернулась з відповідною заявою до відповідача з проханням поновити їй виплати допомоги при народженні дитини, однак рішенням останнього, їй було відмовлено в поновленні виплати через пропуск строку звернення після останнього припинення виплат, у зв'язку з чим позивач повернулась до міста Горлівка, де мешкає по день звернення до суду з даним позовом. У лютому 2018 року позивач звернулась до Управління праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини, однак їй було відмовлено та роз'яснено, що оскільки припинення виплати відбулося у березні 2015 рок, а протягом року, з моменту припинення, вона не зверталась з відповідною заявою про поновлення, то нею пропущений встановлений законодавством строк звернення. У квітні 2018 року позивач звернулась до відповідача з інформаційним запитом про причини відмови в поновленні допомоги при народженні дитини, у відповідь на який, їй було роз'яснено, що на призначення та поновлення зазначеної допомоги законодавчо встановлений дванадцяти місячний строк. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивач дійсно перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ірпіньської міської ради з 25.07.2017 та зверталась до Управління з заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Однак, як пояснює представник відповідача, з метою отримання інформації за який час зазначена допомога позивачу вже була виплачена, відповідач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо надання особової справи та довідки (атестату) отримувача допомоги ОСОБА_1, так останній повідомив відповідачу, що позивачу була призначена допомога при народженні дитини з 01.10.2014 по 31.10.2017, однак зазначена допомога, з лютого 2015 року була призупинена, на підставі відсутності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи. Представник відповідача зазначає, що після отримання нової довідки внутрішньо переміщеної особи, позивач, відповідно до норм чинного законодавства, для поновлення виплат при народженні, повинна була звернутись до Управління протягом дванадцяти місяців після припинення виплат допомоги з письмовою заявою, однак такого звернення від неї не надходило, тому, згідно рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, вона була знята з обліку у березні 2015 року. На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що, оскільки позивач за поновленням виплати при народженні дитини звернулась лише 25.07.2017, то відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні (поновленні) вказаної допомоги, діяв відповідно до норм чинного законодавства, в межах своїх повноважень, оскільки позивач пропустила встановлений законодавством строк для даної допомоги.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України серії ВК № НОМЕР_2, виданим Центральним міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 28.10.2013 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області, у позивача з її чоловіком, ІНФОРМАЦІЯ_4, народилась дочка ОСОБА_3.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, після народження дитини, звернулась до Управління праці та соціального захисту населення у місті Горлівка з відповідною заявою, за результатом розгляду якої, їй було призначено допомогу при народженні дитини.

З пояснень позивача, зазначених в позовній заяві, вбачається, що у зв'язку з початком активної фази антитерористичної операції владою України та з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, вона, разом з сім'єю, восени 2014 року переїхала до міста Краматорськ Донецької області, де зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа за адресою вулиця Клубна, 17.

16 вересня 2014 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини з місяця припинення виплати,- 01.07.2014, та рішенням останнього, від 03.11.2014 № 01-20/47, заяву позивача задоволено, виплату поновлено.

Згідно розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 04.02.2015 № 499906 позивачу з 01.03.2015 призупинена виплата допомоги при народженні, на підставі пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509,- відсутність у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи.

Як зазначає позивач, в позовній заяві, в листопаді 2015 року вона дізналась про необхідність переоформлення довідки внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з чим звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради.

Розглянувши заяву позивача, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради видало їй нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.11.2015 № 1426/60381, згідно якої місце перебування позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до пояснень позивача, зазначених в позовній заяві, у зв'язку з не відновленням виплати допомоги при народженні дитини вона повернулась до міста Горлівка, де перебувала з серпня 2015 року по липень 2017 року.

25 липня 2017 року позивач разом з сім'єю переїхала до міста Ірпінь, де була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, згідно довідки від 25.07.2017 № 3251007010.

В серпні 2017 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини, однак рішенням відповідача, від 01.09.2017 № 69 їй було відмовлено в задоволенні вказаної заяви та роз'яснено, що нею пропущений строк звернення після останнього припинення виплати, який відбувся в березні 2015 року.

У зв'язку з відмовою відповідача у поновленні виплат допомоги при народженні дитини, позивач, у вересні 2017 року повернулась до міста Горлівка, де проживає по день звернення до суду з даним позовом.

21 лютого 2018 року позивач, листом за вх. № 1481/01-13, звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо виплати допомоги при народженні дитини з січня 2015 року, як внутрішньо переміщеній особі.

Листом від 27.02.2018 за вих.. № 01-14/1522, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської повідомило позивача, що в Управління відсутні підстави для поновлення та виплати їй допомоги при народженні дитини, державна допомога призначена та виплачена їй по лютий 2016 року з дотриманням вимог чинного законодавства, в обґрунтування своєї позиції Управлінням зазначено, що протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги (з 01.03.2015 (дата припинення виплати) по 29.02.2016 (граничний строк звернення за поновленням)) позивач не зверталась з письмовою заявою про поновлення виплати, у зв'язку з чим її особова справа знята з обліку з 01.03.2015 та переведена до архіву знятих особових рахунків. Також зазначено, що паперова особова справа позивача, на запит Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради відправлена за адресою її фактичного перебування та рекомендовано звернутись до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради за більш детальною інформацією по питанням не виплати їй допомоги при народженні дитини з березня 2015 року.

10 квітня 2018 року позивач звернулась до відповідача з інформаційним запитом про підстави відмови в поновленні виплати допомоги при народженні дитини.

03 травня 2018 року на адресу позивача надійшов лист-відповідь від 18.04.2018 № 3619, в якому Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради повідомило їй, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 23.05.2016 № 220/5/77-16, виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у разі, коли особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, звернулась протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. Та роз'яснено, що на підставі цього, їй було відмовлено у поновленні допомоги при народженні дитини.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у поновленні та невиплаті державної допомоги при народженні дитини протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 7 вказаного Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини, позивач, вперше, звернулась до Управління праці та соціального захисту населення з додержанням встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів і зазначена допомога їй була призначена.

З пункту 13 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги припиняється у разі:

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;

- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

- усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

- смерті дитини;

- смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим-двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Таким чином, дванадцятимісячний строк звернення про поновлення виплати допомоги встановлюється у випадку припинення виплати лише з вищезазначених підстав.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу припинено виплату допомоги не з причин, встановлених пунктом 13 Порядку №1751.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач має право на поновлення та отримання допомоги при народженні дитини.

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, а отже мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своєї відмови у поновленні позивачу виплати допомоги при народженні дитини, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову і поновлення виплати допомоги по народженню дитини з дати припинення, а саме з 24 листопада 2015 року.

Керуючись статтями 9, 77, 241-246, 250, 255, 263, 291, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини.

Визнати незаконним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини, за її заявою від 24.11.2015, з моменту припинення виплати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.