Рішення № 76323065, 31.08.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Справа № 915/1419/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_1 - дов.№8588 від 18.12.2017;

представника відповідача: ОСОБА_2 - дов.№585 від 30.12.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м.Київ, просп.Перемоги, 14; ідент.код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23; ідент.код 38728444)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” (54002, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 1; ідент.код 14291113)

про: стягнення 14605,69 грн, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 14605,69 грн, з яких:

- 5973,09 грн - основний борг, який складається з 476,25 грн адміністративного збору та 5496,84 грн корабельного збору;

- 719,49 грн - 3% річних, з яких: 65,12 грн нараховані за прострочення сплати адміністративного збору та 654,37 грн на прострочення сплати корабельного збору;

- 7913,11 грн - інфляційні втрати, з яких: 762,32 грн нараховані за прострочення сплати адміністративного збору та 7150,79 грн на прострочення сплати корабельного збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність з боку ТОВ СП “Нібулон” сплати портових зборів за вхід на зовнішній рейд Миколаївського морського порту Очаків (далі – порт) та вихід із зовнішнього рейду порту в період з 25.07.2014 по 29.07.2014 суден ТОВ СП “Нібулон” для виконання вантажних операцій з перевантаження пшениці на судно “МEDI IMABARI”, що суперечить ст.85 Кодексу торговельного мореплавства України та ст.22 Закону України “Про морські порти України”, п.п.2.1, 7.1, 8.1-8.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462 (далі – Порядок).

Позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях та запереченнях на відзив вказує на те, що при експорті зернових культур ТОВ СП “Нібулон” навантажує великотоннажні судна на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту, який розташований в районі банки Трутаєва біля міста Очаків та входить до меж акваторії морського порту ОСОБА_3, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 №934 “Про межі акваторії морського порту ОСОБА_3”. Для виконання вантажних операцій буксирами, баржами та крановими суднами відповідача, в період з 25.07.2014 по 29.07.2014, було здійснено заходження (вхід та вихід) на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків), у зв’язку з чим відповідач отримав від позивача послуги, які оплачуються портовими зборами, а саме: адміністративним збором, корабельним збором та санітарним збором. За заходження суден відповідача на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків) позивач нарахував відповідачу 1286,97 грн адміністративного збору, 10020,92 грн корабельного збору та 185,13 грн санітарного збору. Позивач зазначає, що відповідач виставлений рахунок №35301512 від 31.07.2014 оплатив частково в сумі 5519,93 грн, що підтверджується випискою банку за 30.03.2015.

Станом на дату подання позову, залишок боргу в сумі 476,25 грн адміністративного збору, 5496,84 грн корабельного збору залишався несплаченим. У зв’язку з несплатою основного боргу позивач додатково нарахував відповідачу до стягнення 719,49 грн. - 3% річних та 7913,11 грн інфляційних втрат.

Позивач вважає, що зобов’язання щодо сплати корабельного та адміністративного зборів виникли у ТОВ СП “Нібулон” на підставі настання певних подій, встановлених актами цивільного законодавства та не потребують наявності будь-яких інших документів, ніж ті, які додані до позову та підтверджують факт входу, виходу суден ТОВ СП “Нібулон” з зовнішнього рейду Миколаївського морського порту та виконання ними вантажних операцій на рейді. Позивач вказує, що вимоги щодо оплати адміністративного та корабельного зборів Адміністрація правомірно включила до позовних вимог, а доводами відповідача вони не спростовані.

Акваторія морського порту ОСОБА_3 складається з окремих ділянок, межі яких визначені постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 №934. Зовнішній рейд порту (водний простір територіального моря в районі банки Трутаєва) - це теж ділянки акваторії, які відокремлені від інших, що підтверджується паспортом акваторії порту. Судно не може одночасно здійснити вхід у всі ділянки акваторії, отже для входу в акваторію необхідно здійснити вхід у будь-яку з її ділянок, зокрема вхід на зовнішній рейд. Зовнішній рейд морського порту відокремлений від інших ділянок акваторії, тому для переміщення судна від причалів морського терміналу ТОВ СП „Нібулон" до зовнішнього рейду порту судно: 1) виходить з акваторії морського порту ОСОБА_3 на ділянці водного простору р.Південний Буг; 2) переміщується за межами будь-якого порту від морського порту ОСОБА_3 по Бузько-Дніпровсько-Лиманському каналу (далі - БДЛК) та водним простором територіального моря; 3) входить в акваторії морського порту ОСОБА_3 на ділянці водного простору територіального моря в районі банки Трутаєва - зовнішньому рейді.

Не відповідають діючому законодавству твердження ТОВ СП “Нібулон” що назва конкретної баржі буксиру є єдиним критерієм, за яким ведеться облік корабельного, адміністративного портових зборів. Для нарахування портових зборів значення має кожний факт заходження судна у порт, кожний факт входу/виходу в/з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів). Вхід/вихід з акваторії морського порту ОСОБА_3 на ділянці водного простору р.Південний Буг є підставою для нарахування корабельного та адміністративного портових зборів. У спірних відносинах вхід в акваторію порту, проведення вантажних операцій, вихід з акваторії порту відбуваються на зовнішньому рейді. Визнані відповідачем факти заходження суден ТОВ СП “Нібулон” на зовнішній рейд є самостійною підставою для нарахування корабельного та адміністративного портових зборів, тому позовні вимоги є правомірними.

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

- для здійснення вантажних операцій з дозавантаження судна “МEDI IMABARI” на зовнішньому рейді морського порту ОСОБА_3 судна відповідача здійснили вхід в акваторію порту ОСОБА_3 і після завершення вантажних операцій здійснили вихід з акваторії морського порту ОСОБА_3. При переміщені від причалів ТОВ СП “НІБУЛОН” до зовнішнього рейду морського порту ОСОБА_3 судна здійснили перехід, під час якого пройшли дві ділянки водного простору акваторії порту ОСОБА_3. В даному випадку після заходу до Миколаївського морського порту судна відповідача не здійснювали входу/виходу з порту, а відбувалося переміщення суден та перевезення вантажу водами акваторії Миколаївського морського порту на зовнішній рейд для дозавантаження судна “МEDI IMABARI”, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами. Вказані переміщення суден є внутрішньопортовими та не пов’язаними з виходом з порту. Сплата корабельного та адміністративного збору відповідачем вже була здійснена за вхід та вихід з акваторії порту. Відповідно Закону України “Про морські порти України” рейд є частиною акваторії морського порту. Прибуття судна на зовнішній рейд не потребує оплати понад вже сплачений корабельний та адміністративний збір за вхід судна в акваторію морського порту. Аналогічно відхід судна з зовнішнього рейду не потребує оплати понад вже сплачений корабельний збір за вихід з акваторії морського порту. В зв’язку з чим, відсутні підстави для стягнення подвійно нарахованого корабельного збору за переміщення судна в межах акваторії порту від одного водного простору до іншого водного простору, які є складовими одного об’єкту - Акваторія порту і переміщувалось в межах портових вод морського порту ОСОБА_3. Додані позивачем до матеріалів позовної заяви довідки складені ІДПН порту про “прибуття судна” на зовнішній рейд порту і “відходу судна” з зовнішнього рейду, не є тотожнім поняттям “вхід в акваторію” та “вихід з акваторії” тому не можуть бути належними доказами підтвердження обставин, на якій позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.

- відповідно до п.п.2 п.1 ст.1 Закону України “Про морські порти України” акваторія морського порту (портова акваторія) – це визначена межами частина водного об’єкту, крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і виходу суден. Рух судна відповідача по судновому ходу підтверджується навігаційними картами даного регіону. Таким чином, сам лише факт руху судна по водній поверхні річки Південий Буг та Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу не є підставою для застосування Порядку №316, оскільки судно фактично рухалось транзитом по судновому ходу внутрішніх водних шляхів відображеному на навігаційних картах, які є об'єктами загального користування і не користувались водною поверхнею в якості акваторії порту визначеному ст.1 Закону України “Про морські порти України”. Таким чином, судна ТОВ СП “НІБУЛОН” при транзитному проході в частині водного простору річки Південий Буг - “водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту ОСОБА_3” не є суб’єктами сплати корабельного збору чи об’єктами нарахування корабельного збору.

- відповідач наполягає на застосуванні пропуску строку позовної давності, про що ним подана відповідні заяви від 05.01.2018 та від 13.07.2018 (т.1 а.с.184, т.3 а.с.223). Предметом позову є стягнення портових зборів з суден, які здійснювали перехід від терміналу «Нібулон» до зовнішнього рейду і в зворотному напрямку, в період з 25.04.2014 по 29.07.2014, і оплата портових зборів якими мала відбуватись до виходу судна з порту. Позов подано до суду 28.12.2017, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Ухвалою суду (суддею Ткаченко О.В.) від 02.01.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1419/17. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.01.2018.

30.01.2018 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 20.02.2018.

20.02.2018 суд ухвалив відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 20.03.2018.

20.03.2018 Господарським судом Миколаївської області постановлено ухвалу про проведення процедури врегулювання спору у справі №915/1419/17 за участю судді та зупинено провадження у справі.

У подальшому 19.04.2018 суддею Ткаченко О.В. постановлено ухвалу про припинення врегулювання спору за участю судді і поновлення провадження у справі, та, у зв’язку з недосягненням сторонами мирного врегулювання спору і закінченням строку врегулювання спору за участю судді, передачу справи для визначення судді в порядку, встановленому ст.32 ГПК України.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №56 від 19.04.2018, на виконання вищевказаної ухвали господарського суду від 19.04.2018, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №915/1419/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2018 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі №915/1419/17 – ОСОБА_3

24.04.2018 ухвалою суду у складі судді Мавродієвої М.В. було прийнято до свого провадження справу №915/1419/17, розгляд справи постановлено почати спочатку. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.05.2018.

24.05.2018 та 14.06.2018 судом ухвалено відкласти підготовчі засідання.

13.07.2018 суд ухвалив з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 20.07.2018.

20.07.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.08.2018.

02.08.2018 суд ухвалив відкласти судовий розгляд справи на 30.08.2018.

30.08.2018 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до 31.08.2018.

У судовому засіданні 31.08.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

У липні 2014 року ТОВ СП “Нібулон” звернулось до Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) із заявками (т.1 а.с.23, 24, 25), в яких просило надати дозвіл на дозавантаження судна “МEDI IMABARI” пшеницею у кількості близько 15000 тон на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) силами та засобами ТОВ СП “Нібулон”.

25.07.2014 судно “МEDI IMABARI” прийшло на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків) від морського терміну ТОВ СП “Нібулон” з вантажем 38403,525 тон пшениці для довантаження, що підтверджується наданими позивачем копіями загальної декларації про вихід судна 25.07.2014.

Для проведення та виконання вантажних операцій на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) відповідачем були застосовані:

- буксири: “Ілля Муромець” (вхід на рейд 25.07.2014, вихід з рейду 29.07.2014); “Нібулон-1” (вхід на рейд 26.07.2014, вихід з рейду 26.07.2014); “Баштанський” (вхід на рейд 26.07.2014, вихід з рейду 28.07.2014); “Нібулон-4” (вхід на рейд 27.07.2014, вихід з рейду 28.07.2014); “Нібулон-3” (вхід на рейд 29.07.2014, вихід з рейду 29.07.2014);

- баржі: НБЛ-017 (вхід на рейд 25.07.2014, вихід з рейду 27.07.2014); НБЛ-014 (вхід на рейд 26.07.2014, вихід з рейду 28.07.2014); НБЛ-007 (вхід на рейд 26.07.2014, вихід з рейду 28.07.2014; НБЛ-006 (вхід на рейд 27.07.2014, вихід з рейду 29.07.2014); НБЛ-022 (вхід на рейд 29.07.2014, вихід з рейду 29.07.2014).

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем дорученнями на відвантаження експортних товарів на судно “МEDI IMABARI” на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) (т.1 а.с.31-35), коносаментами на баржі (т.1 а.с.26-30), довідками ТОВ СП „Нібулон” та ІДПН (т.1 а.с.40-64), здавальними актами (т.1 а.с.65-69), вантажним маніфестом (FREIGHT/CARGO MANIFEST, MANIFEST) від 29.07.2014 (т.1 а.с.72-74), коносаментами (BILL OF LADING) від 29.07.2014 (т.1 а.с.75-129) та відповідачем не заперечуються.

29.07.2014 було завершено довантаження ТОВ СП „Нібулон” на судно “МEDI IMABARI” 16375,034 тон пшениці на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) силами та засобами ТОВ СП „Нібулон”, що підтверджується відповідним здавальними актами, вантажним маніфестом (FREIGHT/CARGO MANIFEST) від 29.07.2014, коносаментами (BILL OF LADING) від 29.07.2014, загальними деклараціями (General Declaration) про вихід судна “МEDI IMABARI” 25.07.2014 та 29.07.2014.

Позивач надав суду копію акту наданих послуг (виконаних робіт) №35301512 від 31.07.2014 на загальну суму 11493,02 грн (т.1 а.с.132).

Даний акт підписаний відповідачем із зауваженнями, які полягали у наданні власного розрахунку корабельного та адміністративного зборів виходячи із різної кількості заходів/виходів суден відповідача до акваторії порту.

Також позивач надав акт наданих послуг (виконаних робіт) №36411512 від 31.07.2014 про надання послуг з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту по т/х “МEDI IMABARI” на загальну суму 9825,02 грн, підписаний представником ТОВ СП “Нібулон” належним чином без зауважень (т.1 а.с.134).

В подальшому, позивач виставив відповідачу рахунок №35301512 від 31.07.2014 (т.1 а.с.135) на загальну суму 11493,02 грн, з яких: 1286,97 грн адміністративний збір, 10020,92 грн корабельний збір та 185,13 грн санітарний збір.

Відповідач вказаний рахунок сплатив 30.03.2015 частково на суму 5519,93 грн про що свідчить банківська виписка, надана позивачем (т.1 а.с.150-151).

Позивач вважає, що після сплати відповідачем згідно виписки банку за 30.03.2015 у сумі 5519,93 грн адміністративного, корабельного та санітарного зборів, залишок основного боргу становить: 476,25 грн адміністративного збору та 5496,84 грн корабельного збору, що стало підставою звернення позивача до суду. Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача: 719,49 грн - 3% річних та 7913,11 грн інфляційних втрат.

Як зазначає відповідач у своїх поясненнях до оновленого контррозрахунку (т.3 а.с.259-263), оплата однієї ставки адміністративного збору за заходження в порт, однієї ставки корабельного збору за вхід до акваторії порту та однієї ставки корабельного збору за вихід з акваторії порту, за тими вимогами, які заявлені позивачем у даному позові, була ним здійснена двома платіжними дорученнями: №63189 від 09.11.2015 у сумі 225,02 грн адміністративного збору та 869,43 грн корабельного збору та №63236 від 09.11.2015 у сумі 30,46 грн адміністративного збору та 117,68 грн корабельного збору. Тобто, загальна сума платежів склала: 255,48 грн адміністративного збору та 987,11 грн корабельного збору. В частині 4401,92 грн. корабельного збору та 223,02 грн. адміністративного збору відповідач підтверджує наявність заборгованості, але вважає, що для їх стягнення позивачем пропущені строки позовної давності.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

В період з 25.07.2014 по 29.07.2014 ТОВ СП “НІБУЛОН” здійснювало перевезення пшениці з власних причалів до зовнішнього рейду морського порту ОСОБА_3 (Очаків) для дозавантаження судна “МEDI IMABARI”, для чого були застосовані наступні плавзасоби: буксири “Ілля Муромець” (вхід на рейд 25.07.2014; вихід з рейду 29.07.2014), “Нібулон-1” (вхід на рейд 26.07.2014, вихід з рейду 26.07.2014); “Баштанський” (вхід на рейд 26.07.2014; вихід з рейду 28.07.2014); “Нібулон-4” (вхід на рейд 27.07.2014, вихід з рейду 28.07.2014); “Нібулон-3” (вхід на рейд 29.07.2014, вихід з рейду 29.07.2014); баржі: “НБЛ-017” (вхід на рейд 25.07.2014, вихід з рейду 27.07.2014), “НБЛ-014” (вхід на рейд 26.07.2014, вихід з рейду 28.07.2014), “НБЛ-007” (вхід на рейд 26.07.2014, вихід з рейду 28.07.2014), “НБЛ-006” (вхід на рейд 27.07.2014, вихід з рейду 29.07.2014), “НБЛ-022” (вхід на рейд 29.07.2014, вихід з рейду 29.07.2014), що підтверджується наявними в справі коносаментами, дорученнями на відвантаження експортних вантажів, довідками ІДПН та визнається обома сторонами.

У зв’язку з виконанням зазначених операцій, ТОВ СП “НІБУЛОН” отримало від порту послуги, які оплачуються портовими зборами, зокрема, корабельним та адміністративним збором.

Згідно з ст.85 Кодексу торговельного мореплавства України, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України “Про морські порти України” у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в України встановлені Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462 (надалі – Порядок №316).

Відповідно п.2.1. Порядку №316 із суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.

Відповідно п.7.1. Порядку №316 із суден груп А, Б, В і Г адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт.

Згідно з Додатком 1 до Порядку №316, вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди належать до групи А.

Нарахування портових зборів здійснюється з умовного об’єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. (п.1.5 Порядку №316)

Відповідно до ст.1 Закону України “Про морські порти” акваторія морського порту (портова акваторія) це визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Рейдом є частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження (внутрішній рейд).

Постановою Кабінету Міністрів України “Про межі акваторії морського порту ОСОБА_3” від 22.10.2008 №934 визначено, що акваторія порту включає:

- водний простір р.Південний Буг, обмежений береговою лінією, лінією кордонів причалів та лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами;

- водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту ОСОБА_3;

- водний простір територіального моря в районі банки Трутаєва для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт, обмежений лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами;

- водний простір територіального моря (акваторія приписаного портового пункту Очаків), обмежений береговими гідротехнічними спорудами та лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами;

- акваторію підхідного каналу портового пункту Очаків завширшки 200 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу у напрямку 30° - 210° між лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами;

- акваторію Очаківського каналу завширшки 100 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу.

Згідно Лоції Чорного та Азовського морів на води України Миколаївський морський порт розташований біля лівого берега річки східніше Каботажного молу. Акваторія порту поділена на зовнішній та внутрішній рейди. Акваторія порту охоплює водний простір річки Південний Буг, обмежений береговою лінією причалів, тринадцятим коліно Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першим коліном каналу акваторії порту ОСОБА_3, що є внутрішнім рейдом порту; акваторію приписаного портового пункту Очаків і підхідного каналу портового пункту Очаків; а також водний простір в районі банки Трутаєва, що є зовнішнім рейдом порту.

Для здійснення вантажних операцій з довантаження судна “МEDI IMABARI” на зовнішньому рейді морського порту ОСОБА_3 судна відповідача здійснили вхід в акваторію порту ОСОБА_3 і після завершення вантажних операцій здійснили вихід з акваторії морського порту ОСОБА_3.

При переміщені від причалів ТОВ СП “НІБУЛОН” до зовнішнього рейду морського порту ОСОБА_3 деякі судна здійснили перехід, під час якого пройшли дві ділянки водного простору вказаних в Постанові Кабінету Міністрів України “Про межі акваторії морського порту ОСОБА_3” від 22.10.2008 №934, а саме:

- водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту ОСОБА_3;

- водний простір територіального моря в районі банки Трутаєва для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт, обмежений лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами.

Відповідно Закону України “Про морські порти України” рейд є частиною акваторії морського порту. Тому, прибуття судна на зовнішній рейд не потребує оплати понад вже сплачений корабельний збір за вхід судна в акваторію морського порту. Аналогічно відхід судна з зовнішнього рейду не потребує оплати понад вже сплачений корабельний збір за вихід з акваторії морського порту.

Суд погоджується з позицією відповідача, що додані позивачем до матеріалів позовної заяви Довідки складені ІДПН порту про “прибуття судна” на зовнішній рейд порту і “відходу судна” з зовнішнього рейду не є тотожними поняттям “вхід в акваторію” та “вихід з акваторії”.

Слід також зауважити, що при такому переміщені судно не виходило за межі зони нагляду капітана морського порту ОСОБА_3 визначених наказом Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція) “Про визначення меж зон нагляду за безпекою мореплавства” від 23.07.2014 №331, “вихід з порту” - додаток №5 до наказу Міністерство інфраструктури від 27.06.2013 №430 не оформлювався суднам при переміщенні від одного водного простору до іншого водного простору в межах однієї акваторії порту.

Відповідно Реєстру гідротехнічних споруд морських портів, розміщеного на офіційному сайті ДП “АМПУ” Миколаївській філії ДП "Адміністрація морських портів України" за актом приймання - передачі майна від 13.06.13р. та розподільчим балансом майна від 13.06.2013 було передано Акваторію Миколаївського порту, номер ГТС згідно з базою даних Регістра ГТС-2081, Свідоцтва про придатність ГТС до експлуатації СП-104-4-155-14.

Позивачем було долучено до матеріалів справи паспорт Акваторії порту, який розроблений на підставі меж акваторії порту визначених Постановою Кабінету Міністрів України “Про межі акваторії морського порту ОСОБА_3” від 22.10.2008 №934.

Наявність в господарському віданні ДП “АМПУ” Миколаївській філії ДП “Адміністрація морських портів України” декількох акваторій позивачем суду не доведено.

При цьому, судом відхиляються вимоги позивача про врахування при розгляді даної справи висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №915/525/17, оскільки висновки цієї постанови не свідчать на користь аргументів позивача.

В даному випадку після заходу до Миколаївського морського порту судна відповідача не здійснювали входу/виходу з порту, а відбувалося переміщення суден та перевезення вантажу водами акваторії Миколаївського морського порту на зовнішній рейд для дозавантаження судна “МEDI IMABARI”, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами.

Крім того, відповідно до довідок ІДПН судна, які здійснювали донавантаження, рухаючись по річці Південий Буг в частині “водного простору тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту ОСОБА_3”, рухались транзитом без заходження (в цій частині) в морський порт ОСОБА_3.

14.06.2013 набрав чинності Закон України “Про морські порти України”, в якому змінилася термінологія, оскільки поняття акваторія морського порту (портова акваторія), визначене у Законі України “Про морські порти”, на відміну від поняття, встановленого у попередній редакції ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України, містить виключення щодо не охоплення ним суднового ходу.

Відповідно до ч.6 ст.1 Закону України “Про морські порти України” акваторія морського порту (портова акваторія) – визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Положенням про навігаційне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.06.2007 №498 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за №905/14172 визначено, що судновий хід (фарватер) - водний простір на внутрішньому водному шляху, призначений для руху суден і позначений на місцевості і на карті; крім того, це безпечний у навігаційному відношенні прохід по водному просторі, означений засобами навігаційного обладнання.

Отже, судно рухаючись транзитом по судновому ходу внутрішніх водних шляхів відображеному на навігаційних картах, які є об'єктами загального користування, може не користуватись водною поверхнею як акваторією порту визначеному ст.1 Закону України “Про морські порти України”.

Стосовно нарахування адміністративного збору судом зазначається наступне.

Термін “вхід судна в порт” регулюється нормами міжнародного і національного права, що неможливо ототожнювати з “фактичним перетином координат порту”.

Відповідно до розділу 2 Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року (Конвенцію прийнято Постановою КМУ №775 від 21.09.1993) прибуття судна - це постановка судна, яке прибуло в порт, на якірну стоянку або біля причалу “час прибуття: час постановки судна, яке прибуло в порт на якірну стоянку або біля причалу”.

Аналогічна норма міститься в національному нормативно-правовому акті, так 27.06.2013 Міністерство інфраструктури наказом від 27.06.2013 №430 затвердило Порядок оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.07.2013 за №1230/23762. Цей Порядок розроблений відповідно до Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року (з поправками), статей 78, 90, 91 Кодексу торговельного мореплавства України та статті 14 Закону України "Про морські порти України".

Дія цього Порядку поширюється на судна, які заходять у морські порти України (крім морських рибних портів), капітанів морських портів, служби капітанів морських портів (далі - Служби) під час виконання ними процедур з оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден із морського порту та оформлення виходу суден із морського порту.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту: прихід судна - постановка судна на якір в акваторії порту або швартування судна до причалу, розташованого в акваторії порту, у визначеному адміністрацією морського порту місці; вихід судна - відправлення судна від причалу, розташованого в акваторії порту, або з якірної стоянки в акваторії порту.

Згідно з п.2.2. розділу 2 Порядку оформлення приходу судна в морський порт здійснюється таким чином: до початку навантажувально-розвантажувальних операцій усі судна, що прибули до порту, оглядаються уповноваженими особами Служби (крім суден, відносно яких застосовується вільна практика) для встановлення факту відсутності в останньому рейсі порушень. Прихід судна в порт оформлюється капітаном морського порту не більше ніж через 6 годин з моменту приходу судна за умови виконання прикордонних, митних, санітарних і карантинних процедур в установленому законодавством порядку та відвідування судна уповноваженою особою Служби.

У відповідності до п.3.1 Порядку дозвіл на вихід судна з порту надає капітан морського порту відповідно до Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 17 липня 2003 року №545, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.03.2004 за №353/8952, та після перевірки суднових документів, зазначених у пункті 4.3 розділу IV цього Порядку, за умови позитивних результатів контролю судна, а також задовільного морехідного стану судна і готовності до виходу його в море.

Штампи входу та виходу судна з порту затверджені наказом Міністерство інфраструктури від 27.06.2013 №430, додатках №3 та №5 до наказу. Разом з цим у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження входу/виходу суден в порт в частині “водного простору тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту ОСОБА_3”.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що часткова сплата відповідачем корабельного збору у сумі 869,43 грн та адміністративного збору у сумі 225,02 грн була здійснена ним по платіжному дорученню №63189 від 09.11.2015 та корабельного збору у сумі 117,68 грн та адміністративного збору у сумі 30,46 грн була здійснена ним по платіжному дорученню №63236 від 09.11.2015.

Позивач заперечує факт отримання цих коштів в рахунок сплати адміністративного та корабельного збору, зазначаючи про те, що за цими платіжними дорученнями відповідач сплатив корабельний та адміністративний збір з інших підстав, ніж заявлені у позові.

Разом з цим позивачем не надано суду обґрунтованих пояснень за виконання якої саме послуги, за його переконанням, відповідачем були перераховані вказані грошові кошти. При цьому, позивач лише зазначив про те, що ТОВ СП "Нібулон" оплатило інший рахунок №35311512 від 31.07.2014, ніж той, на якому ґрунтуються позовні вимоги.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

У пункті 32.3 статті 32 вказаного Закону встановлено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976 (далі-Інструкція), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує - його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 2.9 зазначеної Інструкції передбачено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до пункту 2.29 вищезазначеної Інструкції платник має право в будь-який

час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

У розумінні наведених норм визначення призначення платежу належить виключно платнику. Платник може змінити реквізит “призначення платежу” до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті що визначені в призначенні платежу, може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

ТОВ СП "Нібулон" у платіжному дорученні №63189 від 09.11.2015 чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платіж (спрямування коштів), зазначивши в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним кошти, а саме: “за адміністративний, корабельний збір зг. рах №35311512 від 31.07.2014 по дог.7-С від 04.10.2010, в т.ч. ПДВ 182,40 грн.”, та у платіжному дорученні №63236 від 09.11.2015 - “за адміністративний, корабельний збір зг. рах №34981512 від 31.07.2014 по дог.7-С від 04.10.2010, в т.ч. ПДВ 2424,97 грн.” (т.1 а.с.200, 203).

Доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем цього платіжного доручення для зміни призначення платежу матеріали справи не містять.

Із змісту рахунків №35311512 від 31.07.2014 та №34981512 від 31.07.2014 (т.1 а.с.201, 204) вбачається, що їх було видано позивачем на виконання умов договору №7-С від 04.10.2010, укладеного між сторонами. У цих рахунку зазначені саме ті судна відповідача, які здійснювали вантажні операції на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту з довантаження т/х “МEDI IMABARI”: буксир “Баштанський” та баржа НБЛ-014. Як зазначає відповідач, за ці судна у вказаних платіжних дорученнях сплачені 869,43 грн. корабельного збору та 30,19 грн. адміністративного збору за баржу НБЛ-014 та 116,64 грн. корабельного збору і 30,19 грн адміністративного збору за буксир «Баштанський».

З рахунку №35301512 від 31.07.2014 також вбачається, що його було видано позивачем на виконання умов договору №7-С від 04.10.2010, укладеного між сторонами і в цьому рахунку зазначені ті ж судна відповідача, які здійснювали вантажні операції на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту: буксир “Баштанський” і баржа НБЛ-014. При цьому реквізит рахунку “призначення платежу” містить інформацію про виконання робіт у липні 2014 на зовнішньому рейді ММТП - т/х “МEDI IMABARI”.

Отже, позивачем було виставлено відповідачеві у зв’язку зі здійсненням останнім переліченими вище судами довантаження великотоннажного судна “МEDI IMABARI” два рахунки.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення портових зборів (корабельного та адміністративного) за виконання конкретними суднами певних операцій.

Сукупність оплат, здійснених відповідачем за платіжними дорученнями №11093 від 30.03.2015, №63189 від 09.11.2015 та №63236 від 09.11.2015, свідчить про проведення ТОВ СП "Нібулон" розрахунків зі сплати корабельного та адміністративного зборів за буксир “Баштанський” та баржа НБЛ-014.

Правові підстави для стягнення подвійно нарахованого корабельного та адміністративного зборів за переміщення суден в межах акваторії порту від одного водного простору до іншого водного простору, які є складовими елементами одного об’єкту – Акваторія порту, у суду відсутні.

У зв’язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення 253,23 грн адміністративного збору та 1094,96 грн корабельного збору, заявлені безпідставно, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача, нараховані на заборгованість з корабельного збору у сумі 5496,84 грн та заборгованість з адміністративного збору у сумі 476,25 грн, 3% річних та інфляційні втрати у наступних розмірах: 719,49 грн - 3% річних та 7913,11 грн збитків від інфляції.

Оскільки, в частині стягнення 253,23 грн адміністративного збору та 1094,96 грн корабельного збору судом у задоволені позову відмовлено, то нарахування на вказані суми річних у сумі 119,82 грн (112,23 +7,59) та збитків від інфляції у розмірі 1224,00 грн (1117,14 + 106,86) суд також вважає безпідставним.

Щодо решти заборгованості відповідача з 223,02 адміністративного збору та 4401,92 грн корабельного збору, то наявність вказаної заборгованості не оспорюється відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що вказана заборгованість з адміністративного збору та корабельного збору не сплачена відповідачем, суд вважає, що правоміним є нарахування на вказаані суми основного боргу: 599,67 грн– 3% річних (за період з 28.07.2014 по 30.03.2015) з яких: 57,53 грн нараховані на адміністративний збір та 542,14 грн - на корабельний збір та 6689,11 грн інфляційних втрат (за період з 27.07.2014 по 30.07.2015) з яких: 655,46 грн нараховані на адміністративний збір та 6033,65 грн - на корабельний збір.

У поданому до суду відповідачем контррозрахунку річних та збитків від інфляції зазначені суми підтверджені (т.3 а.с.262).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1.4. Порядку справляння та розміри ставок потових зборів, який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013 сплата потових зборів у морський портах здійснюється до виходу судна з морського порту.

Оскільки, позивач здійснив направлення відповідачу рахунків №35301512 від 31.07.2014, №35301512 від 31.07.2014 та №34981512 від 31.07.2014 в серпні 2014 року, а звернувся до суду з відповідним позовом лише у грудні 2017 року, то суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності за заявленими у даному позові вимогами.

Відповідно до п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 (із змінами та доповненнями), за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв’язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз.3 п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі».

Враховуючи, що судом встановлені відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 253,23 грн адміністративного збору та 1094,96 грн корабельного збору та нарахованих на ці суми 3% річних у розмірі 119,82 грн та збитків від інфляції у розмірі 1224,00 грн, через подвійне нарахування вказаних сум портових зборів, то в цій частині в задоволені позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

В якості доказів, які свідчать про переривання перебігу позовної давності позивач вказує на заявлення ним вимог до відповідача, що є предметом даного позову, разом з позовною заявою №18-09/4303 від 17.07.2017, яка ухвалою суду від 20.07.2017 була повернута без розгляду на підстав п.5 ч.1 ст.63 ГПК України (в редакції 1991 року) (т.1 а.с.238-268). Зазначена ухвала була оскаржена позивачем, однак постановою від 17.08.2017 Одеського апеляційного господарського суду та постановою від 05.12.2017 Вищого господарського суду України (т.1 а.с.269-279) залишена без змін. Після чого позивач звернувся до суду з окремим позовом. Позивач вважає, що вказані обставини свідчать про переривання строку позовної давності.

Суд вважає вказане твердження позивача помилковим, оскільки за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається.

Що стосується посилання позивача на вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання ним боргу шляхом часткової оплати рахунку №50301512 від 31.07.2014 платіжним дорученням №11093 від 30.03.2015, слід зазначити, що за цим платіжних дорученням відповідач здійснив оплату портових зборів по тих суднах, які у позові не заявлені, тому відсутні підстави для висновку про переривання строку позовної давності в порядку ч.1 ст.264 ЦК України.

За вказаних обставин, суд вважає, що в частині ж позовних вимог про стягнення 223,02 адміністративного збору та 4401,92 грн корабельного збору та нарахованих на них 599,67 грн – 3% річних і 6689,11 грн інфляційних втрат, слід відмовити в позові у зв’язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва