Постанова № 76320194, 04.09.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3476/18Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/835/18 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 52

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

за участю секретаря - Дудіна Т.В.

та сторін - представника Тернопільської РДА (як органу опіки та піклування) - Вівчар М.М., відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/3476/18 за апеляційною скаргою Тернопільської районної державної адміністрації (як орган опіки та піклування) на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року, ухваленого суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складений 01 червня 2018 року, у цивільній справі за позовом Тернопільської районної державної адміністрації до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

в березні 2018 року Тернопільська районна державна адміністрація (як орган опіки та піклування) звернулася в суд з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Також, про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти не меншими, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у твердій грошовій сумі 750 (сімсот п'ятдесят) гривень, щомісяця з кожного, починаючи із дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог Тернопільська РДА (як орган опіки та піклування) зазначила, що ОСОБА_4 з 15 січня 2018 року перебуває на обліку служби у справах дітей Тернопільської райдержадміністрації як дитина, яка опинилися в складних життєвих обставинах, батьки якої ухиляються від виконання батьківських обов'язків. Працівниками служби у справах дітей Тернопільської РДА спільно з працівниками районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інспектором ювенальної превенції ТРВП ТВР ГУНП в Тернопільській області неодноразово проводилися обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, під час яких було виявлено, що батьки перебувають у стані алкогольного сп'яніння, в кімнаті де проживала сім'я, в зимовий час холодно, не прибрано, відчувається неприємний запах, постільна білизна брудна, дитячий одяг розкиданий. Також, з батьками дитини проводилися профілактичні бесіди щодо недопустимості зловживання алкогольними напоями, необхідності дотримання режиму харчування малолітньої дитини, наведення порядку в будинку та дотримання температурного режиму в приміщенні де перебуває малолітня дитина, попереджали про притягнення до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, однак жодних результатів від проведених бесід не спостерігалося. ОСОБА_2 є матір'ю семи дітей, які проживають в с. Бишки Козівського району Тернопільської області разом із батьком і відповідно до повідомлення служби у справах дітей Козівської РДА дані діти перебувають на обліку відповідної служби у справах дітей як діти, які опинилися в складних життєвих обставинах, батьки які ухиляються від виконання батьківських обов'язків. І мати тривалий час (близько двох років) не проживає з дітьми, не бере участі у їхньому вихованні, не цікавиться їхнім здоров'ям, не надає матеріальної допомоги. В листі Тернопільського районного відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області №1134/115/3/01-18 від 09 лютого 2018 року вказано, що протягом 2017-2018 років ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності 11 разів, а ОСОБА_3 - 13 разів і поставлений у Тернопільському районному відділенні поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області на облік як сімейний насильник. Було прийнято розпорядження голови Тернопільської РДА №39-од від 06 лютого 2018 року "Про відібрання та тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини" на повне державне утримання.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року позов Тернопільської районної державної адміністрації (майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ - 04058284) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: с. Бишки Козівського району Тернопільської області, ІПН - НОМЕР_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_2) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: с. Бишки Козівського району Тернопільської області) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, серія та номер свідоцтва про народження НОМЕР_3 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, серія та номер свідоцтва про народження НОМЕР_3 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_5, оскільки ухилення від них є підставою для позбавлення батьківських прав.

Покладено на Тернопільську районну державну адміністрацію, як орган опіки та піклування, контроль за виконання відповідачами своїх батьківських обов'язків.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь держави судовий збір у розмірі по 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок з кожного.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом Тернопільської районної державної адміністрації до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів в частині допущення до негайного виконання рішення суду про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Тернопільська районна державна адміністрація (як орган опіки та піклування) просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року по справі №607/3476/18 та прийняти нове рішення про задоволення позовної заяви Тернопільської районної державної адміністрації (як орган опіки та піклування) в частині задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: с. Бишки Козівського району Тернопільської області) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, 47704) відносно малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Тернопільська РДА як орган опіки та піклування зазначила, що суд взяв до уваги покази відповідачки про те, що вона любить свою дочку, буде прикладати зусиль, щоб виконувати свої батьківські обов'язки, працевлаштується та змінить своє ставлення до обов'язків щодо виховання дитини, однак жодних підтверджуючих доказів не надала. Також, судом залишено поза увагою акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 18 квітня 2018 року, в якому зазначено, що мати на момент відвідування за зовнішніми ознаками була в стані алкогольного сп'яніння. Суд не приділив належної уваги доказам в позовній заяві, які свідчать про вжиття службою у справах дітей Тернопільської РДА спільно з Тернопільським районним відділенням служб для сім'ї, дітей та молоді, а також Тернопільським районним відділенням поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області для забезпечення належних умов виховання та проживання дитини. Суд не надав належної оцінки листу Тернопільського районного відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області №1134/115/3/01-18 від 09 лютого 2018 року.

У судовому засіданні представник Тернопільської РДА (як орган опіки та піклування) - Вівчар М.М. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасника процесу.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують батьківських обов'язків, участь відповідачів в судових засіданнях та заперечення ними щодо позову, якраз свідчить про бажання батьків підтримувати стосунки із дитиною і тому суд прийшов до висновку про передчасність прийняття рішення про позбавлення відповідачів батьківських прав і надання можливості їм змінити ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_4. При цьому, попередивши відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання доньки і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Також, суд врахував те, що дитина перебуває у державному закладі, відсутня матеріальної допомога зі сторони відповідачів в утриманні дитини і прийшов до обґрунтованого висновку, що з відповідачів на користь доньки ОСОБА_4 слід стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з кожного, починаючи з 01 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується і вважає його таким, що він відповідає зібраним по справі доказам.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2018 року Тернопільською районною державною адміністрацією оскаржено лише в частині відмови в позбавленні батьківських прав відповідачів і тому апеляційній суд переглядає дане рішення лише в цій частині.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

В абзаці 2 пункту 16 Постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції й обґрунтувань.

Суд, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Європейським судом з прав людини при вирішенні справи № 39948/06 "Савіни проти України" в пунктах 49-52 рішення від 18 грудня 2008 року зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа "Ньяоре проти Франції" (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа "Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" (Scozzari &a8 ; Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (mutatis mutandis, справа "Хазе проти Німеччини" (Haase v. Germany), N 11057/02, пункт 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" (Wallova and Walla v. the Czech Republic), N 23848/04, пункт 72, від 26 жовтня 2006 року; "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" (Havelka and Others v. the Czech Republic), N 23499/06, пункт 57, від 21 червня 2007 року).

З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (справа "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, пункт 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа "Мозер проти Австрії" (Moser v. Austria), N 12643/02, пункт 68, від 21 вересня 2006 року).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі" (Schultz v. Poland), N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини" (Remmo and Uzunkaya v. Germany), N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки" (Polasek v. Czech Republic), N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини.

У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

З огляду на вказану правову позицію та принципи проголошені Європейським судом з прав людини, можна зробити висновок, що для розлучення дитини з батьками (з позбавленням батьківських прав або без такого) суду потрібно встановити: 1) винну поведінку батьків, 2) справжню небезпечність умов для дитини, 3) доказову базу вказаних обставин, 4) наявність вжиття тимчасових проміжних заходів до батьків, 5) обов'язкове слухання показань самих дітей.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження, Серія І-ИД №256779 (а.с. 8).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської РДА №4 від 25 січня 2018 року вирішено: здійснити заходи щодо вилучення малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, від батьків ОСОБА_2, ОСОБА_3 Здійснити заходи щодо влаштування малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в Тернопільський спеціалізований будинок дитини на повне державне утримання. Службі у справах дітей райдержадміністрації подати позов до суду про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11).

Розпорядженням голови РДА №39-од від 06 лютого 2018 року вирішено: у зв'язку із безпосереднім виявленням загрози життю та здоров'ю дитини негайно відібрати в громадян ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають за адресою: АДРЕСА_1, малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3; здійснити заходи щодо тимчасового влаштування малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини на повне державне утримання (а.с. 12).

Акти обстеження умов проживання, складені в період 2017 - початок 2018 року є суперечливими. З одних видно, що для виховання та розвитку дитини створені задовільні умови: мати з дитиною проживає в окремій кімнаті, в якій тепло і прибрано, дитина має колиску, забезпечена одягом та продуктами харчування (а.с.25,30). З інших актів вбачається, що для розвитку та виховання не створено належних умов: в кімнаті, де проживає мати з дитиною холодно, не прибрано, постіль брудна (а.с.24,26,27).

Як пояснила в суді ОСОБА_2, що вона на даний час проживає за місцем реєстрації в с.Бишки Козівського району Тернопільської області разом з іншими своїми неповнолітніми дітьми. З акту обстеження умов проживання від 18.04.2018 видно, що будинок електрофікований, газифікований і підведене газопостачання. Умови проживання задовільні, в кімнатах чисто, прибрано, діти забезпечені одягом, взуттям, книгами (а.с.54).

З відповіді Тернопільського обласного спеціалізованого будинку дитини №147 від 11 травня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відвідували свою доньку ОСОБА_4 в їхньому закладі, зокрема: 19 квітня 2018 року та 09 травня 2018 року (а.с. 53).

Як ствердила в судовому засіданні ОСОБА_2, що і вона, і ОСОБА_3 значно більше раз відвідували доньку в будинку дитини, проте це не було зафіксовано документально.

Відповідачі з'являлися в судові засідання, заперечували щодо позбавлення їх батьківських прав та зобов'язалися змінити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків.

Колегія суддів вважає, що вказані дії відповідачів свідчать про бажання останніх брати участь у вихованні доньки та змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків.

Судом критично оцінено висновок органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав, оскільки такий висновок є передчасним, недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить на даний час інтересам дитини, батькам і засадам справедливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Таке втручання в даному випадку не є виправданим і пропорційним, оскільки цього нагально не потребували інтереси дитини.

Судом не здобуто достатньо доказів щодо тривалої винної поведінки відповідачів та свідоме нехтування ними своїх обов'язків.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Тернопільської районної державної адміністрації (як орган опіки та піклування) слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 31 липня 2018 року було зупинено виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року підлягає поновленню.

Судові витрати понесені в зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської районної державної адміністрації (як орган опіки та піклування) - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року.

Судові витрати понесені в зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 вересня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи