Рішення № 76318519, 07.09.2018, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2070/18

Провадження №2/718/666/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2018 року

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого - судді Олексюк Т.І.

секретаря - Пітак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи – Брусницької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та скасування реєстрації місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що являється власником житлового будинку в с. Кальнівці, вул. Кобилянської, 42, Кіцманського району Чернівецької області, у якому зареєстрована відповідачка, її онука, і яка не проживає в цьому будинку і не користується житлом з 2005 року. З підстав, передбачених ст.ст. 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст.71, 72, 150, 156 ЖК України, просила визнати відповідачку такою, що втратила право користування вказаним житловим приміщенням зі зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Позивач ОСОБА_1 подала письмову заяви про підтримання позову та розгляд справи у її відсутності, погодилась на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилась.

Представник третьої особи – Брусницької сільської ради подав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як передбачено ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація полягає у внесенні відомостей до паспортного документу про місце проживання із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання.

Положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Положення ст.ст.71, 72 ЖК України, на які посилається позивач, застосовуються при вирішенні питання про право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї в будинках державного і громадського житлового фонду.

До даних правовідносин підлягають застосуванню норми, передбачені ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в с. Кальнівці, вул. Кобилянської, 42, Кіцманського району Чернівецької області, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, з 04.01.2005 року.

Відповідач ОСОБА_2 з 2005 року не проживає у вказаному житловому будинку, що вбачається із змісту Акту обстеження комісії сільської ради від 31.07.2018 року.

Суд вважає доведеним факт не проживання відповідачки в належному позивачу житловому будинку більше року і поважних причин не проживання її в цьому житловому приміщення та не користування даним житлом судом не встановлено.

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Виходячи з вищенаведеного, підстав для задоволення позовних вимог в частині зняття особи з реєстраційного обліку не вбачається, а тому позов підлягає частковому задоволенню лише стосовно визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 150, 156 Житлового кодексу України, ст.ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 16, 319, 321, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 223, 259, 263, 264, 265 268, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, 24.11.1989р.н., такою, що втратила право користування жилим приміщенням у житловому будинку № 42 по вулиці О.Кобилянської в с. Кальнівці Кіцманського району Чернівецької області.

У задоволенні заявлених вимог про зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 гривень сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: