Вирок № 76318239, 07.09.2018, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/81/17

1-кп/705/131/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Мазуренко Ю.В.,

секретаря судового засідання Романової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умані Черкаської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250100000698, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, розлученої, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює прибиральницею в Уманському ДПУ ім. П.Тичини, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, –

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України,

з участю:

прокурора Андрійчука С.В.

потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 05.10.2016, близько 17.00 год., в с. Родниківка, Уманського району, Черкаської області, по вул. Лесі Українки, з присадибної ділянки домоволодіння № 2, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна намагалася викрасти каченят у кількості 20 штук, віком близько 2 місяців, що належать ОСОБА_2 і відповідно до довідки ФОП ОСОБА_4 - вартість одного каченя складає 37 грн, та після того, як вона почала переганяти їх до свого домоволодіння, по вул. Л.Українки 1, вона була помічена ОСОБА_5, яка почала їй кричати, щоб та повернула каченят на місце. У подальшому ОСОБА_1 незважаючи на те, що була помічена сторонньою особою, продовжила свої злочинні дії, загнала каченят до подвір'я власного домоволодіння, і в подальшому мала намір загнати їх до власного сараю, однак не змогла довести свій злочинний умисел до кінця, так як ОСОБА_5 вступила з нею в суперечку, в ході якої ОСОБА_1 нанесла ОСОБА_5 3 удари віником по руці, спричинивши при цьому фізичну біль. У подальшому ОСОБА_5 повернула каченят на місце.

В обвинувальному акті вказано, що своїми злочинними діями ОСОБА_1, могла б спричинити потерпілій матеріального збитку на загальну суму 740,00 гривень.

Наведені дії обвинуваченої ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України, а саме: незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна.

Наведене вище обвинувачення в суді підтримав прокурор, який вважає, що вчинення ОСОБА_1 злочину доведене дослідженою під час судового розгляду сукупністю доказів –показаннями допитаних у суді потерпілої ОСОБА_2, свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, письмовими доказами: протоколом огляду місця події від 20.10.2016, довідкою про вартість каченя від 21.10.2016, – і кваліфікація дій обвинуваченої за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України, на його думку, є правильною.

Обвинувачена ОСОБА_1 під час судового розгляду свою винуватість у вчиненні злочину відповідно до пред'явленого їй обвинувачення заперечила повністю. Показала, що не вчиняла дій, в яких її обвинувачують, також вона в судовому засіданні вказувала, що її обмовляють потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_5, а дана кримінальна справа зумисно «сфабрикована» проти неї. Обвинувачена в судовому засіданні показала, що у неї з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 склалися неприязні відносини. Вона пояснила, що ОСОБА_2 є її двоюрідною сестрою і у них є спір з приводу земельної ділянки ( поділ спадкового майна) , а з ОСОБА_5 у них неприязні відносини виникли на ґрунті ревнощів останньої до її чоловіка – ОСОБА_9. З приводу інкримінованих її подій, обвинувачена зазначила в судовому засіданні, що 05.10.2016, приблизно о 17 годині, вона прийшла з роботи та була в будинку. У цей час вона почула шум птиці в себе на подвір’ї і, коли вийшла на подвір’я, то побачила, що біля її сараю стоїть ОСОБА_5 та заганяє всю птицю – і каченята темного кольору (приблизно 8-9 штук, одне з яких заплуталось у спориші на подвір»ї ), які належали ОСОБА_2 і її птицю ( у неї були тільки кури) до неї в сарай. На запитання про те, що ОСОБА_5 робить у неї на подвір»ї, остання відповіла її : «Я тобі не Валя … швидко поставлю тебе на місце …». Проте каченята не могли зайти до її сараю, через високий підмурок, та побігли попід криницю на город. Також обвинувачена пояснила, що після цього, - ОСОБА_5 ще раз спробувала загнати цих качок до неї, проте вона вже зайняла і її курей та почала гнати до домоволодіння ОСОБА_2 Вона спитала ОСОБА_5, що та робить в її подвір’ї та повідомила, щоб та не чіпала її птицю (курей). У ОСОБА_5 в руках були чи вила, чи лопата, якими вона розмахувалась, тому вона боялась близько до неї підійти. ОСОБА_5 зупинилась, залишила її курей та зайняла качок, яких було десь 8 штук темного кольору, та намагалась загнати їх до домоволодіння ОСОБА_2 Ніяких дітей біля ОСОБА_5 в цей період часу не було і свідків цих подій також ніяких не було. У цей час син ОСОБА_2 – ОСОБА_6 стояв біля двору ОСОБА_5 та розмовляв з її чоловіком – ОСОБА_9, і не міг бачити ці події. Також обвинувачена доповнила, що між її домоволодінням та домоволодінням ОСОБА_2 немає огорожі і що птиця та інші домашні тварини, які належать ОСОБА_2, часто заходять до неї в подвір’я, з приводу чого між ними часто виникають конфлікти.

Також обвинувачена ОСОБА_1 показала, що до надходження обвинувального акту до суду слідчий або прокурор не надавали їй для ознайомлення матеріали кримінального провадження, після того як завершили досудове розслідування та не вручали її підозру і обвинувального акту та жодного разу не роз»яснювали її права.

Сторона обвинувачення вважає, що винуватість ОСОБА_1 по пред»явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України в судовому засіданні підтверджена показами потерпілої та свідків сторони обвинувачення.

При цьому, допитана під час судового розгляду (02.03.2017) потерпіла ОСОБА_2 показала, що з обвинуваченою ОСОБА_1, яка є її двоюрідною сестрою по лінії матері, в неї існують неприязні стосунки на протязі 20 років. 05.10.2016, приблизно о 17 годині, до неї прийшла знайома ОСОБА_5 копати моркву на городі. ОСОБА_5 з малолітніми дітьми потерпілої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_10 пішли на город копати моркву. Вона в цей час пішла відвідати свого хворого батька. Менше, ніж за 20 хвилин їй на мобільний телефон зателефонував син ОСОБА_11 та повідомив, що ОСОБА_1 заганяє до себе в сарай їх каченят з городу, що вона побила «… бабу ОСОБА_12 …», та остання відбила каченят і загнала їх назад.

Потерпіла вказувала, що коли йшла зі свого двору і коли повернулася після розмови із сином, то каченята були в її сараї, та її не відомо як і хто їх випустив на город та загнав назад, чи ОСОБА_1 намагалася загнати каченят до свого сараю, вона [потерпіла] особисто не бачила.

Зі слів сина ОСОБА_11 та ОСОБА_5, їй стало відомо, що у той день її молодший син ОСОБА_11 випустив каченят з огорожі. Так як між територію її домоволодіння та домоволодіння ОСОБА_1 є частина неогородженої земельної ділянки, на якій перебували каченята, то остання почала заганяти каченят до себе в подвір’я та хотіла зачинити їх у сараї. ОСОБА_5, побачивши це, прибігла до домоволодіння ОСОБА_1, щоб забрати качок, на що остання зняла галас та почала віником бити ОСОБА_5, в якої на руках в подальшому залишились синці. Старший син, з яким вона перебувала в батька, почувши про дані події викликав поліцію, яка приїхала та все зафіксувала.Також потерпіла в судовому засіданні показала, що каченят, в кількості 20 штук по 37 гривень за штуку, вона купила приблизно за два тижні до цих подій у ОСОБА_4 на базарі.

В судовому засіданні з показів обвинуваченої, потерпілої та свідків встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 має на протязі тривалого часу неприязні відносини із обвинуваченою ОСОБА_1, не була безпосереднім очевидцем обставин вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, та дізналася про них зі слів інших осіб – малолітнього сина ОСОБА_11 та знайомої ОСОБА_5, які в судовому засіданні дали суперечливі показання щодо кількості качок, їх кольору, дій обвинуваченої ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у тому числі про те, що ОСОБА_5, начебто, вигнала качок з сараю ОСОБА_1 і пригнала до сараю потерпілої, і які не підтверджені іншими допустимими доказами, тому суд не може визнати такі показання потерпілої допустимим доказом винуватості ОСОБА_1, враховуючи вимоги ч. 2, 6 ст. 97 КПК України.

Свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (неповнолітній) в судовому засіданні показав, що потерпіла ОСОБА_2 є його матір’ю, а обвинувачена ОСОБА_1 є його сусідкою. Восени минулого року близько 18 години (точної дати не пам’ятає) він, сестра та «…бабка ОСОБА_12 ….»[свідок ОСОБА_5] були на городі. Він дивився за «гусями» – білі в кількості 5 штук – та качками – чорно-білі в кількості 10 штук, – які паслись на городі. Проте бабушка позвала його допомогти, і в цей час гуси та качки вийшли за їх половину городу, і їхня сусідка тьотя ОСОБА_1 [обвинувачена ОСОБА_1] почала заганяти їх до себе на подвір’я. ОСОБА_12 побігла забирати качок, а тьотя ОСОБА_1 (обвинувачена ОСОБА_1І.) почала говорити, що ці качки не їхні. Він подзвонив до матері та повідомив про те, що відбувається. ОСОБА_12 відкрила сарай та пригнала назад качки, після чого приїхали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_5 по справі показала, що обвинувачена ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 є її сусідами, неприязних відносин з ними у неї немає. На початку жовтня 2016 року близько 17 години Валя [потерпіла ОСОБА_2] пішла до свого батька, а вона з її меншими дітьми Анічкою та Віталіком осталась в неї на городі копати моркву. Вона побачила, що на город вийшли качки, близько 20 штук, яким було десь два -три місяці, так як ОСОБА_6 не закрив калітку в сараї, то каченята ходили по городу паслись. Пізніше вона сказала ОСОБА_6, щоб він заганяв качки в сарай, бо вже темніло, і діти обоє почали ловити качок, бо вони вже порозбігались. У цей час ОСОБА_1 (обвинувачена ОСОБА_1І.) ходила в себе попід хатою та з кимось розмовляла по телефону і побачила, що декілька качок біжить до неї та стала віником заганяти їх у свій двір, так як між домоволодіннями не було огорожі. Вона побігла до ОСОБА_1, щоб забрати качок і казала, щоб вона відпустила і не зачіпала чужих качок, проте остання повідомила, що до неї на подвір’я ніхто немає права заходити та зняла галас, і почала бити її віником по руках. ОСОБА_11 подзвонив до матері, після чого приїхали працівники поліції, яким вона давала пояснення щодо подій, які відбувались. Вона в судовому засіданні також показала, що суперечка з приводу качок у неї з обвинуваченою, яка хотіла загнати чужих качок у свій сарай, виникла за сараєм на подвір»ї у обвинуваченої ( вони голосно сперечались, і качки злякались, і тому частина з них зайшла в сарай, а частина вибігля з подвір»я і їх забрали діти. При цьому вона пояснили, що були каченята близько 20 шт. і кілька гусенят білі та чорні).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що з обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 неприязних відносин у неї немає. Вона у вересні 2016 року на місцевому базарі продала ОСОБА_2 качок білого кольору в кількості 20 штук по 37 гривень за штуку. Після продажу вона допомогла ОСОБА_2 довезти качок до її домоволодіння в с. Родниківка, точної адреси вона не знає.

Свідок ОСОБА_7 під час допиту в суді показала, що обвинувачена ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 проживають разом з нею на одній вулиці, відносин з ними немає ніяких. До неї приходив слідчий, який задав питання щодо відносин між обвинуваченою та потерпілою, на що вона повідомила, що дані особи є родичами – двоюрідні сестри і що між ними дійсно часто виникають сварки, так як неодноразово чула крики. Вона особисто свідком подій не була і до домоволодіння цих осіб вона ніколи не заходила.

Свідок ОСОБА_8 під час допиту в суді показав, що обвинувачена ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 проживають разом з ним по сусідству, відносин з ними не підтримує ніяких. Щодо обставин справи він вказав, що нічого пояснити не може, оскільки свідком даний подій він не був. Працівники поліції приїздили до домоволодіння ОСОБА_1, так як вона не з’являлась на виклик прокуратури та поліції і тому його запрошували бути понятим. Йому відомо, що ОСОБА_13 та ОСОБА_2 конфліктують з приводу земельної ділянки ( це їх спадщина) і що між ними часто виникають суперечки.

Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як встановлено під час судового розгляду не містять відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, тому суд не може взяти їх до уваги в якості доказів винуватості ОСОБА_1

Прокурор Андрійчук С.В. в судовому засіданні 25.07.2017 відмовився від допиту в суді свідка обвинувачення ОСОБА_10 Сторона захисту не заявила про необхідність виклику і допиту названого свідка.

В якості доказів винуватості ОСОБА_1 стороною обвинувачення до суду надані і судом в судовому засіданні досліджені наступні письмові докази:

- витяг з кримінального провадження, що було внесене до ЄРДР 20.10.2016р. за № 12016250100000698 о 17 год. 28 хв. У витязі фабула дослівно зазначена: «…05.10.2016 року, близько 17.00 год. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, знаходячись на території своєї присадибної ділянки побачила, що із сусідньої присадибної ділянки, що по вул.Л.Українки, 1, в с.Родниківка, Уманського р-ну, Черкаської області, що на присадибну ділянку №2 вказаного населеного пункту зайшли каченята в кількості 20 штук, які належать ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка проживає в буд.№3 вказаного населеного пункту, при цьому на даній ділянці прибирала урожай моркви ОСОБА_14, та зайшовши на територію ділянки № 2 ОСОБА_1 загнала даних каченят на подвір’я свого будинку, але так як дані дії бачила ОСОБА_14, то ОСОБА_1 не змогла довести свій злочинний умисел, так як ОСОБА_14 зайшла на подвір’я ОСОБА_1 та вигнала даних каченят, а в подальшому загнала їх на подвір’я буд.№3…». Також, у витязі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначена, як особа, якій повідомлено про підозру в даному кримінальному провадженні. Протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується склав слідчий СВ Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_15 20.10.2016 о 10 год. 18 хв.);

-протокол огляду місця події від 20.10.2016 року. Огляд місця події, згідно даних відображених у протоколі, було розпочато о 13 год. 40 хв., закінчено о 14 год. та в ньому взагалі відсутні відомості з приводу того, який саме слідчий його проводив (прізвище відповідної особи у протоколі відсутнє). Також, в зазначеному протоколі відсутні відомості з приводу понятих, в присутності яких він мав би бути проведений. Одночасно, в протоколі вказано, що «…оглядом місця події являється територія домоволодіння, що знаходиться з лівого боку в напрямку центру села. Дане домоволодіння знаходиться в с.Родниківка Уманського р-ну Черкаської обл. по вул. Л.Українки 3…». В протоколі вказано, що під час проведення огляду місця події проводилося фотографування та до нього долучено шість таблиць графічних зображень;

-довідка за підписом фізичної особи підприємця ОСОБА_4, в якій зазначено, що станом на 05.10.2016 року середня ринкова вартість одного каченя породи «крос Благоварський» становить 37 грн. 00коп.;

-постанова про уточнення суми збитків від 24.10.2016р.. В якій слідчий СВ Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_15, з урахуванням даних довідки ФОП «С.І. Макогоненко» визначив завдану матеріальну шкоду ОСОБА_2 у сумі 740 грн. 00коп.

Також, прокурором під час судового розгляду були надані суду: клопотання про проведення обшуку від 02.12.2016 року; ухвала слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Ребриної К.Г. від 05.12.2016р. про дозвіл на проведення обшуку в будинку та інших приміщеннях на території домоволодіння за адресою: Черкаська область Уманський район с.Родниківка вул. Л.Українки, 1 ( вул.Київська,34/2), тобто за місцем реєстрації та проживання підозрюваної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; протокол обшуку від 17.12.2016р., що був проведений за участю понятих ОСОБА_8 та «Джалаян»А.Р. в ході проведення якого було виявлено «…особу підозрюваного ОСОБА_1».

Захисник в судовому засіданні вказував, що пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення не обґрунтоване і безпідставне та в процесі проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні допущені істотні порушення вимог КПК України, які впливають на допустимість доказів, що були зібрані в процесі його проведення. Адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні вказував, що його підзахисна ніяких протиправних дій не вчиняла і будь-які суспільно-небезпечні наслідки, в даному випадку, не настали і не могли настати. Він вказував, що в судовому засіданні встановлено, що між потерпілою і обвинуваченою, які є двоюрідними сестрами, « з давніх часів встановилися і тривають до цього часу стійкі напружені і неприязні стосунки, суть яких полягає у розподілі спадщини у вигляді земельної ділянки….». Також він вказував, що органом досудового слідства не встановлено, в процесі досудового розслідування, і прокурором в суді не доведено, за допомогою належних і допустимих доказів (якість доказів –практика Європейського суду з прав людини: справа «Веренцов проти України, п. 86) наявність складу інкримінованого обвинуваченій правопорушення, в т.ч. об’єктивну та суб’єктивну сторону відповідного кримінального правопорушення ( зокрема, не встановлено об»єкт грабежу ( скільки було каченят чи гусенят і яких саме), місце вчинення злочину ( живність потерпілої знаходилась на земельній ділянці належній обвинуваченій, біля її будинку, в сараї, тощо), спосіб його вчинення ( обвинувачена не вчиняла жодних протиправних дій спрямованих на відкрите заволодіння чужим майном і при цьому умисел на вчинення відповідних дій у неї був відсутній) та розмір шкоди, який міг бути спричинений потерпілій та наявність у обвинуваченої умислу на заволодіння майном потерпілої і відповідно заподіяння потерпілій майнової шкоди. Сторона захисту в судовому засіданні наполягала, що обвинуваченій ОСОБА_1 не було повідомлено про підозру і вона була позбавлена права, в процесі досудового розслідування, скористатись правовою допомогою та не знала в чому саме вона підозрюється та якими правами, у зв»язку з наявністю відповідної підозри, вона наділена.. Також адвокат ОСОБА_3 і обвинувачена ОСОБА_1 наполягали, що ОСОБА_1 не було повідомлено про закінчення досудового розслідування і доказів, які б підтверджували факт відкриття матеріалів досудового розслідування стороною обвинувачення стороні захисту, після закінчення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, - в суді прокурором надано не було.. Також, сторона захисту вказувала, що обвинуваченій у встановленому законом порядку не було вручено обвинувальний акт ( при цьому сторона захисту зазначила в суді, що формальне ознайомлення з матеріалами, після направлення справи до суду, ніяким чином не усуває істотність порушення КПК, допущених в процесі проведення досудового розслідування, оскільки в суді уже можуть бути відкриті тільки додатково отримані матеріали, що були отримані уже після завершення досудового розслідування по справі). Також захисник посилався на те, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено винуватість ОСОБА_1 « поза розумним сумнівом» відповідних до вимог КПК України та відповідно до стандартів сформульованих в рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Кобець проти України» (п. 43).

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення ( стандартом переконання), визначеним положеннями ч.2 та ч. 4 ст. 17 КПК України, які передбачають:

«…2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом….

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи….».

Згідно з п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 1950 рік), кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. Тобто, обвинувальний вирок може бути постановлений судом, лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Суд зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, ст. 62 Конституції України ( презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 1950 рік).

У справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.150).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи встановлено під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні відповідного злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об’єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб’єктивну сторону. При цьому, у справах, в яких наявність та /або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, сторона обвинувачення має довести за допомогою належних та допустимих доказів, яким чином встановленні стороною обвинувачення обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом інкримінованого обвинуваченому складу злочину, та виключають можливість відсутності умислу або будь-який інший його характер.

Доводи сторони обвинувачення щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину суд вважає необгрунтованими, зважаючи на такі підстави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 84 КПК України доказами визнаються лише фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку.

Як зазначено у пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо.

Ураховуючи наведене вище, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у провадженні.

ОСОБА_16 з кримінального провадження № 12016250100000698 судом встановлено, що відомості про злочин, передбачений ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України, слідчий Музика С.С. вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2017 о 17 год. 28 хв. Протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується склав слідчий СВ Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_15 20.10.2016 о 10 год. 18 хв.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається; огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

З Протоколу огляду місця події від 20.10.2016 суд вбачає, що ця процесуальна дія була здійснена на території домоволодіння потерпілої, через 5 днів після самих подій, в період часу з 13 год. 40 хв. до 14 год. 00 хв., тобто до моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Цей Протокол не містить відомостей про прізвище, ім'я, по батькові особи, яка проводила цю процесуальну дію, що є порушенням вимог п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України. Також у протоколі відсутнє посилання на наявність законної підстави проникнення слідчого на територію домоволодіння його власника ОСОБА_2, хоча відповідно до норм ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Жодних відомостей про наявність добровільної згоди ОСОБА_2 на здійснення огляду належного їй домоволодіння чи про існування невідкладного випадку, пов’язаного із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, прокурор під час судового розгляду не надав. Огляд домоволодіння був здійснений слідчим без участі в цій дії понятих, що не відповідає вимогам абзацу 2 ч. 7 ст. 223 КПК України, в якому закріплено, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Також прокурор, подаючи суду відповідний доказ, із врахуванням відомостей відображених у ньому, ніяким чином в судовому засіданні не обґрунтував, яким чином вказаний процесуальний документ доводить пред’явлене обвинувачення і взагалі з якою метою було проведено відповідну процесуальну дію, із врахуванням фактичних обставин, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та часу і місця , де відбувалися події (05.10.2016 року на території домоволодіння обвинуваченої), вчинення яких інкримінується обвинуваченій стороною обвинувачення - як це відображено в обвинувальному акті.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наданий стороною обвинувачення письмовий доказ – Протокол огляду місця події від 20.10.2016 з доданою до нього таблицею зображень № 1-11 є неналежним і недопустимим доказом відповідно до ст. 85 та ч. 1 ст. 86 КПК України, оскільки він отриманий без додержання порядку, встановленого цим Кодексом та не підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, із врахуванням особливостей об»єктивної і суб»єктивної сторони відповідного складу злочину, незакінчений замах на вчинення якого інкримінується обвинуваченій.

Також, прокурором в судовому засіданні, за допомогою належних і допустимих доказів не доведено, що в процесі досудового розслідування належним чином було встановлено об»єкт (предмет) злочинного посягання – відкритого викрадення чужого майна, незакінчений замах на вчинення якого інкримінується обвинуваченій ( вид та порода ( гуси, качки і якої саме породи); кількість; індивідуальні характеристики та вартість, тощо).

У якості доказу розміру (суми) матеріальної шкоди в 740 гривень, яка могла бути завдана ОСОБА_2, прокурор надав суду Довідку, видану 21.10.2016 фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (а.п. 92). У цій довідці зазначено, що станом на 05.10.2016 середня ринкова вартість одного каченя породи « …крос Благоварський…» становить 37 грн. Постановою про уточнення суми збитків від 24.10.2016 слідчий Музика С.С. визначив «вірною завдану матеріальну шкоду ОСОБА_2 у сумі 740 гривень 00 копійок».

У пункті 6 частини 2 ст. 242 КПК України закріплено, що слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Слідчий визначив суму матеріальної шкоди, яка могла бути завдана потерпілій ОСОБА_2 в наслідок кримінального правопорушення, з джерела фактичних даних, яке не передбачене нормами КПК України, не виконав встановленого законом обов'язку щодо звернення до експерта для проведення товарознавчої експертизи для з'ясування вартості предмету злочину з метою визначення розміру матеріальних збитків, що могли бути завдані потерпілій. У зв'язку із наведеними обставинами, суд вважає надану прокурором Довідку, видану 21.10.2016 фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, - недопустимим доказом щодо розміру матеріальних збитків відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, оскільки він отриманий без додержання порядку, встановленого цим Кодексом.

Під час судового розгляду сторона обвинувачення не надала суду жодного належного і допустимого, переконливо та достовірного доказу щодо існування предмету кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, а саме: двадцяти каченят, віком приблизно 2 місяці, певного кольору та певної породи, що належать потерпілій ОСОБА_2 Не було надано жодного доказу, який би об'єктивно засвідчував наявність у потерпілої цього майна станом на 05.10.2016.

Окрім наведеного вище, суд не може допустити письмові докази і показання потерпілої ОСОБА_2 та свідків обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 як докази з таких підстав.

На виконання вимог ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати підозрюваному доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання. І відповідно до ч. 9 цієї статті сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Прокурор під час судового розгляду не надав суду письмове підтвердження, отримане від підозрюваної ОСОБА_1, про надання їй доступу до матеріалів кримінального провадження із зазначенням найменування таких матеріалів, так само як і не надав підтвердження того, що підозрювана ОСОБА_1 була повідомлена про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Посилання прокурора в суді на те, що підозрювана ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та від надання слідчому письмового підтвердження факту надання їй таких матеріалів -необґрунтовані, тому вважається, що сторона обвинувачення виконала свій обов'язок з відкриття матеріалів, суд вважає необгрунтованими і такими, що не відповідають нормам кримінального процесуального закону. Так, у частині 10 ст. 290 КПК України передбачено, що сторонам кримінального провадження, тобто і підозрюваному, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів. З огляду на наведені положення КПК України, суд вважає, що в разі відмови підозрюваної ОСОБА_1 від ознайомлення з відкритими їй матеріалами кримінального провадження чи відмови надати слідчому, прокурору письмове підтвердження факту надання таких матеріалів, слідчий або прокурор зобов'язаний був звернутися до слідчого судді в порядку ч. 10 ст. 290 КПК України для встановлення їй строку для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого підозрювана вважалася б такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів.

У зв'язку із наведеними обставинами, суд не допускає як докази у цьому кримінальному провадженні відомості, що містяться в письмових доказах та в показаннях потерпілої ОСОБА_2 і свідків обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8П, на підставі ч. 12 ст. 290 КПК України, так як сторона обвинувачення не здійснила відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту відповідно до положень статті 290 КПК України.

Слід зазначити, що показання потерпілої, свідків не є додатковими матеріалами у розумінні положень ч. 11 ст. 290 КПК, їх зміст був відомий стороні обвинувачення з протоколів їх допиту, що перебували в розпорядженні органу досудового розслідування, який був зобов'язаний здійснити їх відкриття відповідно до вимог ч. 2 ст. 290 КПК, але цього не зробив.

Тобто, під час судового розгляду, прокурор не надав до суду доказів, які б спростовували позицію сторони захисту, яка була озвучена в суді, з приводу того, що обвинуваченій не було повідомлено про підозру, не було повідомлено про закінчення досудового розслідування та не було вручено обвинувальний акт, у зв»язку з чим було порушено її право на захист.

Інших доказів чи клопотань про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, сторони кримінального провадження суду не подали.

Дослідивши надані прокурором докази, зібрані на стадії досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, допитавши обвинувачену, потерпілу, свідків, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела в суді на підставі належних і допустимих, достовірних і достатніх доказів те, що був вчинений злочин, передбачений ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_1

Даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженні обставинам, суд вважає, що доводи сторони обвинувачення не знайшли свого об»єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи грунтуються лише на припущеннях та на доказах, що були здобуті з порушенням процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості, а з врахуванням стабільної позиції сторони захисту і зокрема обвинуваченої ОСОБА_1, щодо її непричетності до вчинення незакінченого замаху на відкрите викрадення майна потерпілої, вказуючи при цьому на незаконність дій працівників правоохоронного органу, приймаючи до уваги вимоги ст. 62 Конституції України, суд вважає, що доказів стороною обвинувачення на підтвердження наявност умислу на відкрите викрадення чужого майна, не надано, а усі сумніви стосовно доказування вини трактуються на користь обвинуваченої.. Інших доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість обвинуваченої у вчиненні відповідного діяння , суду не надано.

У статті 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, до яких належать верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін.

Норми статті 8 КПК України передбачають, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

При цьому, згідно з вимогами ч.3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції КПК України.

Відповідно до вимог КПК України судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання обов»язків.

Прокурор, приймаючи участь у судовому засіданні, після дослідження всіх доказів по справі, перед оголошенням початку судових дебатів, - не скористався своїми правами, передбаченими ст.ст. 338,340 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу (подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання та інші), покладається на слідчого, прокурора.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в разі якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, то згідно з п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалюється виправдувальний вирок.

З урахуванням наданих стороною обвинувачення і досліджених судом доказів, враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення, стороною обвинувачення залишилися не з’ясованими та не доведеними в суді обставини, які мають суттєве значення для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має бути визнана невинуватою у вчиненні незакінченого замаху на відкрите викрадення майна потерпілої, тобто злочину передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України, у зв'язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, та по суду виправданою.

Щодо обвинуваченої ОСОБА_1 під час досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження запобіжний захід не обирався.

Відомості про процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов потерпіла ОСОБА_2 у кримінальному провадженні не заявила.

Керуючись ст. 17, 369-371, 373, 374, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред’явленому їй обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України, у зв'язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, та по суду виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано. Набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та виправданому. Інші учасники кримінального провадження мають право отримати у суді копію вироку за заявами.

Суддя Ю.В. Мазуренко