Постанова № 76318011, 28.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4482/18

Номер справи місцевого суду: 520/10570/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Кононенко Н.А.,

За участю секретаря: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2018 року по цивільній справі за позовомОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу «Шкільний» про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2018 року у задоволенні позовуОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу «Шкільний» про скасування рішення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення звітних зборів уповноважених та активу автогаражного кооперативу «Шкільний» від 25 грудня 2016 року в частині виключення ОСОБА_2 з членів автогаражного кооперативу «Шкільний».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4, автогаражний кооператив «Шкільний», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення без змін.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_2 була членом Автогаражного кооперативу «Шкільний» з 2009 року і у її користуванні знаходився гараж №843.

Однак, з вказаного року по день подачі позову позивач не сплачувала членські внески як член кооперативу.

Рішенням звітних зборів уповноважених та активу Автогаражного кооперативу «Шкільний» 25.12.2016р. прийнято рішення про виключення позивача з членів кооперативу.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Автогаражного кооперативу «Шкільний», який обґрунтувала тим, що після смерті чоловіка успадкувала право на користування гаражем під №843, який знаходиться в Автогаражному кооперативі «Шкільний».

На початку березня 2017 р. вона дізналася, що її було виключено з членів кооперативу через несплату членських внесків. Посилаючись на те, що вона хворіє та їй присвоєно 2 групу інвалідності, позивач вважає, що таке рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, що не враховані її майнові права на гараж, просила позов задовольнити та скасувати рішення звітних зборів уповноважених та активу автогаражного кооперативу «Шкільний» від 25.12.2016р. в частині виключення її з членів кооперативу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідно виключення з членів кооперативу ОСОБА_2 було здійснено відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства та Статуту кооперативу, а отже підстав для його скасування не вбачається.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» (далі – Закон) кооператив це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

За ст. 12 Закону основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Згідно ст. 15 Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу, тощо.

Стаття 2 Закону України «Про кооперацію» закріплює поняття членського внеску як грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання.

Внаслідок несплати відповідачем заборгованості по сплаті членських внесків кооператив несе збитки.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вступаючи до кооперативу, ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання додержуватись вимог Статуту АГК «Шкільний», однак, порушила вимоги Статуту АГК «Шкільний» та Закон України «Про кооперацію» та не сплачувала членські внески з 2009 року, тобто на_протязі 8 років.

Пунктом 5.2 Статуту АГК «Шкільний», закріплено, зокрема, що при несплаті членських внесків на протязі 3 років, загальні збори виносять рішення про подальше членство неплатника в кооперативі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що є інвалідом 2 групи , а тому при прийнятті рішення щодо виключення її з членів автогаражного кооперативу «Шкільний» мали б бути враховані положення норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Суд критично ставиться до вищевказаних посилань апелянта як на поважну причину наявності будь-яких пільг у ОСОБА_2 щодо сплати нею членських внесків, оскільки жодних пільг для ОСОБА_2, як інваліда 2-ї групи, в автогаражному кооперативі Статутом не передбачено. Перелік прав та обов’язків членів кооперативу зазначені в ст.12 ЗУ «Про кооперацію».

Факт того, що ОСОБА_2 є інвалідом, не звільняє її від обов’язку сплачувати членські внески. Відповідно до пп. 5.2 Статуту АГК «Шкільний», члени кооперативу, яким була ОСОБА_2, зобов’язані: додержуватись статуту кооперативу, виконувати рішення органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконувати свої зобов’язання перед кооперативом; сплачувати членські внески у строк, визначений рішенням загальних зборів; та ін.

Такі ж вимоги покладаються на члена кооперативу й статтею 12 Закону України «Про кооперацію».

Щодо посилань апелянта на те, щовиключенням з членів кооперативу були порушені її майнові права, як власника гаражу № 843 в АГК «Шкільний», слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 331 ЦК, ч.1 ст. 182 ЦК та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22 січня 2009 року), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об’єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня державна реєстрація вказаного гаражу за ОСОБА_2

Довід ОСОБА_2 що гараж не є капітальною спорудою і не потребує державної реєстрації є хибним, оскільки АГК «Шкільний» має технічний паспорт на всі споруди кооперативу (в т.ч. і гаражу №843), який був виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості», і витяги з якого були використані та додані до «Звіту незалежної оцінки майна» - гаража №843. Наявність технічного паспорту та факт того, що стіни гаражу побудовані з цегли, є фундамент з бетону та стеля з залізобетонних плит- перекриття, залізні ворота, підключена електрика - все це є доказами, що споруда є капітальною.

Також не існує підтвердження, що ОСОБА_2 будувала гараж, оскільки жодних доказів (платіжні доручення, квитанції, акти виконаних робіт, тощо) на матеріали та роботи з будівництва гаража нею не надано.

Також, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що членські внески за 3 роки нею були сплачені, копію квитанції про сплату надала суду для приєднання до матеріалів справи.

Суд критично ставиться до вказаних доводів апелянта, оскільки таке перерахування апелянтом коштів було зроблене через декілька місяців після її виключення з членів кооперативу, та на зовсім інший розрахунковий рахунок, про що, також, автогаражний кооператив «Шкільний» зазначив у своєму відзиві на апеляційну скаргу з посиланням на те, що рахунок №26041011088033 є спеціальним рахунком для соціальних виплат (оплата лікарняних листів, по вагітності та родам, по допомозі з поховання, тощо). Цей рахунок не надається і ніколи не надавався членам кооперативу для сплати членських внесків.

Тобто, вже не будучи членом автогаражпого кооперативу «Шкільний», ОСОБА_2 перерахувала грошові кошти на рахунок для соціальних виплат.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів ,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2018 року по цивільній справі за позовомОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу «Шкільний» про скасування рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.09.2018р.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_5