Рішення № 76317863, 05.09.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7332/17

№ провадження 2/646/351/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.09.18 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді – Теслікової І.І.,

за участю секретаря судового засідання – Сімоненко К.Ю.,

представника прокуратури Харківської області – ОСОБА_1,

представника ГУНП в Харківській області – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4 управління Національної поліції в Харківській області, Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури,

встановив:

Позивач ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного казначейства України (чи ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Харківській області) у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 220 800 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на користь позивача з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.09.2010 вироком суду ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.307 КК України, та призначено покарання у вигляді у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією належного йому майна.

31.05.2012 ухвалою Апеляційного суду Харківської області вирок у справі скасовано, а кримінальне провадження направлено прокурору Червонозаводського району м.Харкова для організації додаткового розслідування.

21.05.2013 постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова справу щодо позивача направлено на додатковий розгляд прокурору Червонозаводського району м.Харкова

04.11.2014 слідчим СВ Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 прийнято рішення про закриття кримінального провадження №120142200600001989 відносног ОСОБА_3

Позивач стверджує, що незаконними діями працівників міліції, прокуратури та суду йому заподіяно моральну шкоду, яка проявилась в душевних переживаннях та муках, занепокоєності, постійному нервуванні, соромі, приниженості, страху, відчаї, постійному знахлодженні в депресії. Перебування під вартою та підпискою про невиїзд призвело до порушення життєвого ритму, погіршення відносин з оточуючими, перед якими він повинен виправдовуватись, що він не злочинець, а жертва непрофесійності правоохоронних органів.

Загальний строк перебування позивача ОСОБА_3 під слідством та судом становить 5 років 9 місяців 5 днів. З врахуванням положень ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та роз'яснень, наданих Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розраховано розмір шкоди у сумі 220 800 грн.

16.01.2018 до суду надійшов відзив відповідача прокуратури Харківської області. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню як необгрунтовані. Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди та її розміру.

21.05.2018 до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_4 управління Національної поліції в Харківській області, згідно з яким вважав позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що кримінальне провадження щодо позивача закрито 04.11.2014, коли ГУНП в Харківській області не існувало. Відповідач не є правонаступником органів внутрішніх справ, що ліквідуються, тому є неналежним відповідачем у цивільній справі. Вважає, що під час досудового розслідування не допущено порушень вимог КПК України, усі процесуальні та слідчі дії слідчим проведено згідно чинного законодавства, моральна шкода обгрунтована виключно словами, належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження заподіяння шкоди та її розміру позивачем не надано.

02.03.2018 до суду надійшло клопотання представника позивача, в якому просив замінити первісного відповідача ОСОБА_7 Управління Державної казначейської служби України в Харківській області на належного Державну казначейську службу.

21.05.2018 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

21.05.2018 представниками відповідачів прокуратури Харківської області, ГУНП в Харківській області, ГУДКСУ у Харківській області подано заяви про розгляд клопотання про заміну відповідача без їх участі.

26.07.2018 від представника прокуратури Харківської області надійшла заява про проведення судового засідання без його участі та відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.05.2018 клопотання представника позивача про заміну відповідача задоволено. Суд замінив відповідача ОСОБА_7 управління Державної казначейської служби України в Харківській області на належного відповідача – Державну казначейську службу України.

В судовому засіданні представник прокуратури та поліції заперечували проти задоволення позову.

Інші учасники в судове засідання не з'явилися.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

30.09.2010 вироком місцевого суду Червонозаводського району м.Харкова ОСОБА_3 визнано винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на п'ять років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова від 26.12.2006, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна (а.с.6-7).

31.05.2012 року ухвалою апеляційного суду Харківської області вищезазначений вирок було скасовано, а кримінальна справа направлена прокурору Червонозаводського району м.Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд (а.с.8-9).

З листа заступника прокурора Червонозаводського району м.Харкова №04-36-2036-14 від 23.01.15 вбачається, що 04.11.2014 слідчим Дерієм О.М. прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12014220060001989 (а.с.10).

Згідно з листом в.о.начальника Харківської УВП №27 Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №12/12-4152 від 05.10.2016 ОСОБА_3 утримувався в Харківському слідчому ізоляторі з 11 квітня 2009 року. 26.12.2011 ОСОБА_3 вибув для подальшого відбування покарання до Холодногірської ВК Харківської області №18 (а.с.11).

Листом Державної установи Холодногірська виправна колонія №18 за №3/12-2346 від 28.09.17 підтверджується, що до виправної колонії ОСОБА_3 прибув на підставі наказу ДДУ ПВП №261-03. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31.05.2012 вирок суду першої інстанції скасовано, справу направлено прокурору Червонозаводського району, запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд, з-під варти звільнено із зали суду (а.с.12).

Крім зазначених доказів, перебування ОСОБА_3 під слідством та судом підтверджується наступними документами:

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.04.2009 (а.с.31-32);

-постановою про притягнення у якості обвинуваченого від 03.04.2009 (а.с.33);

- постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10.04.2009 про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с.34-35);

- довідкою про судимості ОСОБА_3 (а.с.36-37);

- актом №932 судово-наркологічної експертизи від 29.04.2009 (а.с.38).

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12014220060001989 провадження закрито 01.09.2015 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.39). Відповідач прокуратура Харківської області у відзиві також зазначила, що матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 внесені 31.07.2014 до ЄРДР за №12014220060001989 та 01.09.2015 кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

В той же час, в ході розгляду справи судом було встановлено, що кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 12014220060001989 від 31.07.2014 року було закрито постановою слідчого СВ Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 від 01.09.2015 року, а не 04.11.2014 року як це зазначає позивач у позовній заяві з посиланням на лист прокурора Червонозаводського району м.Харкова №04-36-2036-14 від 23.01.15 року.

За п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Отже, судом встановлено, що в період з 31.03.2009 (день затримання) по 01.09.2015 (день закриття кримінального провадження) ОСОБА_3 перебував під слідством. З 31.03.2009 по 31.05.2012 позивач перебував під вартою. З 31.05.2012 йому було змінено запобіжний захід на підписку про невиїзд.

01.09.2015 кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що моральна шкода, завдана позивачеві, полягає в тому, що внаслідок незаконних дій працівників міліції, прокуратури та суду йому були завдані страждання у вигляді душевних переживань та мук, занепокоєності, постійному нервуванні, соромі, приниженості, страху, відчаї, він постійно знаходиться в депресії. Перебування під ватрою та підпискою про невіїзд призвело до порушення життєвого ритму, погіршення відносин з оточуючими, перед якими він повинен виправдовуватись, що він не злочинець, а жертва непрофесійності правоохоронних органів. В зв'язку з тривалим перебуванням під слідством він не може наладити звичайний для себе ритм життя по даний час.

Посилання представників відповідачів на ненадання позивачем доказів заподіяння моральної шкоди та її обгрунтуваного розрахунку, не відповідають обставинам справи. Позивач дійсно більше ніж п'ять років перебував під слідством та судом, 3 роки 2 місяці утримувався під вартою, перебував на підписці про невиїзд, що беззаперечно призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків та звичного ритму життя, чим завдало моральної шкоди.

Відповідачі прокуратура Харківської області та ОСОБА_7 управління Національної поліції в Харківській області зазначають, що розрахунок розміру моральної шкоди, зроблений представником позивача з врахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 3 200 грн. не відповідають нормам закону. Думка відповідачів про те, що на підставі п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (набрав чинності з 01.01.2017) розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися із розрахунку 1600 грн. є таким, що не ґрунтується на законі, оскільки вказаний закон спірні правовідносини не регулює, а тому застосуванню для врегулювання даного спору не підлягає.

Посилання представника ГУНП в Харківській області про відсутність порушень вимог КПК при проведенні кримінального провадження стосовно позивача та необхідність доведення не тільки заподіяння моральної шкоди, а й протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача спростовуються змістом п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України. П.2 ст.1167 ЦК України визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання.

Суд вважає недоведеним посилання відповідача ГУНП в Харківській області на те, що воно є неналежним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_3, оскільки у витягу з кримінального провадження органом досудового розслідування зазначено Основ'янський відділ поліції ГУНП в Харківській області, що спростовує непричетність органу поліції до спору.

Отже суд дійшов висновку, що незаконне перебування позивача під слідством та судом, застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згодом у вигляді підписки про невиїзд, вочевидь мали негативні наслідком пов'язані з цим душевні та моральні страждання і переживання, тому наявні підстави для задоволення позову.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Крім того, п. 2 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Кримінальне провадження щодо позивача було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що надає право останньому на відшкодування шкоди.

Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Ч.1 ст.1176 ЦК України передбачає, зщо шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічні роз'яснення містяться в п.14 Постанови Пленуму Верхового суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, згідно яких: розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» мінімальна заробітна плата з 01 січня 2018 року становить 3 723,00 грн.

Судом здійснено розрахунок моральної шкоди з врахуванням ст.13Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до якого сума шкоди складає за період з 31.03.2009 по 01.09.2015 (6 років 8 місяців 1 день, тобто 80 місяців 1 день) 297964,1 грн.= 80 місяців х 3723 грн. + 1 дні х 124,1 грн.

При цьому представником позивача було помилково здійснено розрахунок моральної шкоди за період з 31.03.2009 по 04.11.2014 в сумі 220 800,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Таким чином, суд в межах заявлених вимог дійшов висновку про задоволення позову в сумі 220 800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,5, 12,13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4 управління Національної поліції в Харківській області, Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури задовольнити повністю.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 220 800 (двісті двадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 61009, м.Харків, вул.Коновалова, 49.

Відповідач – Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.

Відповідач – ОСОБА_7 управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул.Жон Мироносиць, 5, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108599.

Відповідач – Прокуратура Харківської області, місцезнаходження: 61050, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910108.

Повний текст рішення виготовлено 06.09.2018 року.

Суддя І.І.Теслікова