Рішення № 76314153, 07.09.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/920/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О. А.,

за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до

Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області

про визнання права власності за спадщиною

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області про визнання права власності за спадщиною. З уточненої позовної заяви, вбачається, що 20 жовтня 2012 року померла баба позивача – ОСОБА_3, яка на день смерті була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 (після перейменування – Українська), 81. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складалося з житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований в м. Кілія Кілійського району Одеської області по вул. Кірова (перейменована на Українська), 81; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області площею 2,67 га відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія І-ОД № 031838 від 27.10.2000 року; майнового паю розміром 3963 грн. в КСП «Маяк» відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія МП № 007398 від 26.04.2004 року. При житті ОСОБА_3 успадкувала права на житловий будинок по вул. Кірова, 81 в м. Кілія, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серія ВМО № 866691, виданий Кілійською районною державною нотаріальною конторою 20.02.2010 року, за яким ОСОБА_3 є спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_4, яке складається з житлового будинку, який розташований в м. Кілія Кілійського району Одеської області, вул. Кірова, 81. Державна реєстрація набутого права власності на спадкове майно за ОСОБА_3 належним чином проведена не була. Позивач, онук померлої, є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3. Позивач, як спадкоємець за законом, звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини після померлої ОСОБА_3 та йому приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 було надано роз’яснення, в якому зазначено, що спадкоємцем пропущений строк для подання ним заяви про прийняття спадщини. Нотаріусом додатково було зазначено, що відсутні відомості щодо реєстрації права власності житлового будинку на спадкодавця, що унеможливлює оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку. Таким чином документ, який б підтверджував державну реєстрацію спадкових прав на житловий будинок по вул. Кірова (Українська), 81 відсутній. У разі відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, це питання вирішується у судовому порядку. Нотаріус зазначив, що за вирішенням даного питання необхідно звернутися до суду. Таким чином нотаріусом, під час звернення позивача до нотаріальної контори, було виявлено, що позивачем був пропущений строк для подачі заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Українська), 236, НОМЕР_1, виданий Кілійським РВ ГУМВС України в Одеській області 10.02.2011 року, РНОКПП НОМЕР_2, не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї баби, ОСОБА_3, померлої 20 жовтня 2012 року, у зв’язку з тим, що на момент смерті був неповнолітньою особою (особі було 17 років), він сам не міг звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї баби у зв’язку з обмеженою цивільною дієздатністю, визначені нормами ЦК України. Під час повторного звернення до нотаріуса позивачу приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 було надано додаткове роз’яснення, в якому зазначено, що відсутні відомості щодо реєстрації права власності житлового будинку на спадкодавця, що унеможливлює оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку відсутня державна реєстрація права власності померлої ОСОБА_3 на житловий будинок по вул. Кірова (Українська), 81. Додатково нотаріусом визначено, що відсутня державна реєстрація прав на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку, в зв’язку з тим, що державна реєстрація земельної ділянки за державним актом про право власності на земельну ділянку, власник якої помер, можлива лише після переходу прав (у даному випадку спадкових прав) на нового власника – спадкоємця, а державна реєстрація земельної ділянки на померлу особу у даному випадку не є можлива, що відображено в нормі ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр». Наявність вищезазначених причин унеможливлює оформлення спадкових прав єдиного спадкоємця, після смерті ОСОБА_3, померлої 20.10.2012 року, в нотаріальному порядку, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно.

В зв’язку з зазначеним, представник позивача просив суд:

- визначити позивачу ОСОБА_2 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої 20 жовтня 2012 року;

- встановити факт належності житлового будинку з будівлями та спорудами, розташований в м. Кілія Кілійського району Одеської області по вул. Українська (до перейменування Кірова), 79 – ОСОБА_3, померлій 20 жовтня 2012 року;

-визнати за позивачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований в м. Кілія Кілійського району Одеської області по вул. Українська, 81, який в цілому складається з: житлового будинку - літ. А; кухні - літ. Б; гаражу - літ. В; сараю - літ. Д, кухні – літ. Е; сараю - літ. Ж; сараю –літ. З, сараю – літ. И, вбиральні –літ. К, надвірних споруд - № 1-5;І, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 20 жовтня 2012 року;

- визнати за позивачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку загальною площею 2,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-ОД № 031838, виданий Кілійською міською радою 27.10.2000 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 20 жовтня 2012 року;

- визнати за позивачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на спадщину у вигляді права на пайовий фонд майна КСП «Маяк» (право на майновий пай) в розмірі 3963 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 20 жовтня 2012 року.

Представником позивача було надано заяву, відповідно до якої він підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача – Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, в судове засідання не прибув, надав заяву в якій вказав, що заперечень по справі не має, просить розглянути справу без його участі.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ЖД № 024612, виданого 10.01.1995 р. Відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського району Одеської області, запис акта про народження № 04 – ОСОБА_6 та ОСОБА_7є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 05.11.1969 р. в м. Кілія Кілійським р/б ЗАГС, запис акта про народження № 334 – рос. «Ткаченко Николай Стефанович» та рос. «Ткаченко Анна Ивановна»є батьками рос. «Ткаченко Николая Николаевича», ІНФОРМАЦІЯ_5

Як вказано в свідоцтві про смерть серії І-ЖД № 455940, виданого Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 397, ОСОБА_6, помер 06.07.2016 року.

Як вказано в свідоцтві про смерть серії І-ЖД № 317684, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 387, ОСОБА_3, померла 20.10.2012 року.

Відповідно до довідки наданої виконавчим комітетом Кілійської міської ради від 01.12.2017 р. № 2917, на день смерті ОСОБА_3, яка померла 20.10.2012 року, яка була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (кол. Кірова) за даними будинкової книги, разом з нею заданою адресою зареєстрованих не було.

Відповідно до технічного паспорту, складеного комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації» 17.05.2018 р., житловий будинок по вул. Українська, № 81 (колишня вул. Кірова) в м. Вилкове Кілійського району Одеської областіскладається з: літ. А – житловий будинок, літ. Б – кухня, літ. В - гараж, літ. Д – сарай, літ. Е – кухня, літ. Ж – сарай, літ. З – сарай, літ. И – сарай, літ. К – убиральня, №1-5;I – надвірні споруди.

З довідки КПКРР «Районне бюро технічної інвентаризації» № 302 від 18.05.2018 р., вбачається, що на підставі договору дарування, ОСОБА_4 належить 1/1 частка будинку розташованого за адресою: м. Кілія Кілійського району Одеської області вул. Українська, 81 (колишня вул. Кірова).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори від 20.02.2010 р. вбачається, спадкоємцем майна ОСОБА_4, який помер 22.11.2007 р., є його дружина ОСОБА_3. Спадкове майно складається з: житлового будинку, який розташовано в м. Кілія, Кілійського району, по вул. Кірова, 81.

З копії державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії І - ОД № 031838, виданого 27 жовтня 2000 року на підставі рішення XIV сесії XXIII скликання Кілійської міської Ради народних депутатів Кілійського району Одеської області від 27.04.2000 р. № 128, вбачається, що ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,67 гектарів, розташовану на території Кілійської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26.04.2004 р. ОСОБА_3 /ОСОБА_8/ ОСОБА_9 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії МП № 007398.

З акту про встановлення фактів наданого депутатом Кілійської міської ради від 22.08.2018 р. вбачається, що ОСОБА_2 не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_3 у зв’язку з тим, що на момент її смерті був неповнолітнім.

Як вбачається з інформаційного листа від 29.05.2018 р. № 214/01-16, приватним нотаріусом ОСОБА_5 на підставі звернення ОСОБА_2 щодо оформлення спадщини, роз’яснено, що оскільки пропущено строк подачі заяви про прийняття спадщини до 20 квітня 2013 року.

Згідно інформаційного листа від 21.08.2018 р. № 492/01-16, приватним нотаріусом ОСОБА_5 на підставі звернення ОСОБА_2 щодо оформлення спадщини, роз’яснено, що оскільки не подано правовстановлюючих документів на спадкове майно, за їх відсутності питання оформлення спадщини вирішується в судовому порядку.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

За змістом ст. ст. 1, 9 Закону України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай одержали, зокрема, громадяни, які на момент паювання землі були членами сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - АТ) і яких було включено до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно п. п. 5-6 Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 12 Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 11 від 20.02.96 р. відновлення втрачених сертифікатів на право на земельну частку (пай) провадиться тими районними державними адміністраціями, які здійснювали їх видачу.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

У відповідності до Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення процесу реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 р. № 1529/99, «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» №62/2001 від 29.01.2001 р., «Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення» №774/2002 від 27.08.2002 р., Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» підприємство - правонаступник має зобов'язання перед пайовиками (членами) КСП з виділення майна пайового фонду в натурі та його збереження до такого виділення.

Майно пайового фонду належить на праві спільної часткової власності пайовикам. Частки пайовиків в пайовому фонді визначаються в грошовому виразі та в процентах і називаються майновими паями. Співвласники майна пайового фонду вільні у розпорядженні своїми майновими паями. Пайовик має право на отримання індивідуально визначеного майна в натурі зі складу майна пайового фонду, пропорційно розміру його майнового паю.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз’яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об’єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 N 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року № 537 втратила чинність Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, якою було врегульовано, серед іншого, питання видачі нового державного акта взамін зіпсованого.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Як вказано в ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов’язки,що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом ycієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Зважаючи на факт того, що на момент смерті ОСОБА_3 20.10.2012 р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 був неповнолітнім, тому він згідно ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, тому вимога представника позивача щодо визначення позивачу додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.

Судом також встановлено, що в зв’язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв’язку з чим його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, позовні вимоги щодо визнання права власності на спадщину підлягають задоволенню.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони по справі, як на підстави своїх вимог, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частковому обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 81, 207, 259, 263-265, 315 ЦПК, ст. ст. 16, 1265, 1268 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт належності житлового будинку з будівлями та спорудами, розташований в м. Кілія Кілійського району Одеської області по вул. Українська (до перейменування Кірова), 79 – ОСОБА_3, померлій 20 жовтня 2012 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований в м. Кілія Кілійського району Одеської області по вул. Українська, 81, який в цілому складається з: літ. А – житловий будинок, літ. Б – кухня, літ. В - гараж, літ. Д – сарай, літ. Е – кухня, літ. Ж – сарай, літ. З – сарай, літ. И – сарай, літ. К – убиральня, №1-5;I – надвірні споруди, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 20 жовтня 2012 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку загальною площею 2,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-ОД № 031838, виданий Кілійською міською радою 27.10.2000 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 20 жовтня 2012 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на спадщину у вигляді права на пайовий фонд майна КСП «Маяк» (право на майновий пай) в розмірі 3963 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 20 жовтня 2012 року.

В задоволенні позовної вимоги про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої 20 жовтня 2012 року – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_10