Рішення № 76311469, 07.09.2018, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/653/18

Провадження № 2/525/250/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2018 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши на підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування та продовження права на приватизацію на земельні ділянки в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 20.04.2004 року помер його батько ОСОБА_4, останнє місце проживання та реєстрації якої було село Огирівка, вулиця Мічуріна №38 Великобагачанського району Полтавської області, проживав на момент смерті разом із своєю дружиною, а матір’ю позивача ОСОБА_5. До складу спадкового майна поряд з іншим увійшов житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою село Огирівка, вулиця Мічуріна № 38 та який складається з житлового будинку (літ. – А-1, а ), сарай (літ. – Б), сарай (літ. – В), вхідний погріб (літ. – Г), колодязь №1.

Позивач вказує, що цей житловий будинок з господарськими будівлями відносився відповідно до погосподарської книги до «бувшого колгоспного двору» на 15.04.1991 року, головою двору був його батько ОСОБА_4, а членом двору була його мати ОСОБА_5, яка долі своєї у «бувшому колгоспному дворі» не виділила за життя та померла 06.03.2011 року. Правовстановлюючі документи на житловий будинок не виготовлялись.

Також до складу спадкового майна входять земельні ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями площею 0,25 га та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га, які знаходяться в селі Огирівка та які були передані батькові за життя рішенням 9 сесії 22 скликання Подільської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, на дані земельні ділянки окрім рішення про передачу у власність інших документів немає, тобто державних актів батько за життя не виготовив.

Як вказує позивач, його батько за життя склав заповіт 13.04.2004 року в якому (вважаючи , що якщо він був головою «бувшого колгоспного двору», то 1\2 частина житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою село Огирівка вулиця Мічуріна №38 належить йому) - 1\2 частину житлового будинку заповів своїй дочці ОСОБА_3 та синові ОСОБА_6, але а ні сестра, а ні брат спадщини в шестимісячний строк після смерті батька не прийняли. Також спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька була мати позивача ОСОБА_5, вона також мала обов’язкову долю, але до шести місяців після смерті батька вона від прийняття спадщини відмовилась. Позивач вказує, що він є спадкоємцем першої черги по закону і спадкоємцем по заповіту в якому його батько заповів йому земельну частку пай, свідоцтво про право на спадщину на земельну частку пай він вже отримав. Тобто єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину і по заповіту на конкретне майно і спадкоємцем першої черги за законом на все інше майно, яке не було охоплене заповітом, (враховуючи що відповідно до заповіту на ім’я сестри ОСОБА_3 та ОСОБА_6 – вони спадщини не прийняли і спору на сьогодні між ними немає) - є він, ОСОБА_1. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті батька немає .

Позивач зазначає, що коли він звернувся до державного нотаріуса Великобагачанського нотаріального округу із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та на земельні ділянки, то нотаріус відмовила йому в зв’язку з тим, що на житловий будинок та на земельну ділянку немає свідоцтва про право власності. Посилаючись на вищевказані обставини та на те, що в позасудовому порядку отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно (житловий будинок з господарськими будівлями) не можливо, так як на померлого документи не видаються, позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.а.с.4-5).

Загальне позовне провадження у справі було відкрите ухвалою суду від 12.06.2018 року, розгляд даної цивільної справи призначено за правилами загального позовного провадження і підготовче засідання у справі призначено на 16.07.2018 року (а.с.26), яке було відкладено на 22.08.2018 року, а в подальшому на 07.09.2018 року.

Після відкриття провадження у справі за нормами ЦПК України, суд витребував відповідну інформацію у в.о. державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та в подальшому у Полтавському обласному нотаріальному архіві про те, хто прийняв спадщину (відмовився від прийняття спадщини) та про наявність/відсутність заповіту після смерті 20.04.2004 року ОСОБА_4, останнім місцем проживання якого було с. Огирівка, вул. Мічуріна, 38 Великобагачанського району Полтавської області та чи надходили претензії кредиторів. Відповідна інформація надійшла до суду та документи спадкової справи приєднані до матеріалів справи.

До проведення підготовчого судового засідання у справі від відповідача у справі ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист про те, що даний відповідач не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог позивача і просять провести відповідне засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.а.с.59,122).

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В підготовче засідання представник позивача адвокат ОСОБА_8 подала письмову заяву про підтримання заявлених позовних вимог та про розгляд справи у її відсутність на підставі наявних у справі доказів (а.с.123).

Треті особи у справі ОСОБА_3 та залучений в якості третьої особи ОСОБА_6 (а.с.а.с.63-64) повідомлені про день і час проведення підготовчого засідання, від них до суду надійшли листи про не заперечення щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.а.с.112,116).

Враховуючи вищевказану заяву позивача та його представника, лист відповідача у справі про розгляд справи у його відсутність, листи третіх осіб суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, при цьому керуючись положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України та Рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування та продовження права на приватизацію на земельні ділянки в порядку спадкування підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні – це певна річ (об’єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що батько позивача по справі ОСОБА_1 – ОСОБА_4, який на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 20.04.2004 року (а.с.7).

Мати позивача по справі ОСОБА_1 – ОСОБА_5, яка на момент смерті була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 06.03.2011 року (а.с.8).

З заповіту від 13.04.2004 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Подільської сільської ради ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №58 вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, 1\2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою село Огирівка, вулиця Мічуріна № 38 та грошові заощадження заповів своїй дочці ОСОБА_3 та синові ОСОБА_6 (а.с.9).

З довідки, наданої ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області №66 від 15.01.2018 року вбачається, що вулиця Мічуріна, 38 в с. Огирівка Великобагачанського району на даний час змін по перейменуванню вулиці не проводилось (а.с.10). З довідки, наданої ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області №67 від 15.01.2018 року вбачається, що домоволодіння по вулиці Мічуріна, 38 в с. Огирівка Великобагачанського району згідно погосподарської книги №6 за 1991-1995 роки, особовий рахунок №508 станом на 15.04.1991 року дійсно відносилось до колгоспного двору. Членами двору значились: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 – голова двору; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, член двору (а.с.11).

З довідки, наданої ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області №68 від 15.01.2018 року вбачається, що вбачається, що померла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на день смерті 06.03.2011 року була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. На день смерті ОСОБА_5 за вказаною адресою разом із нею інші особи не зареєстровані (а.с.12).

З довідки, наданої ОСОБА_2 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області №69 від 15.01.2018 року вбачається, що рішенням 9 сесії 22 скликання Подільської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 19.03.1997 року ОСОБА_4 передано земельну ділянку для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями площею 0,25 га та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га, які знаходяться в селі Огирівка Великобагачанського району (а.с.13).

З архівного витягу з протоколу №9 сесії 22 скликання Подільської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 19.03.1997 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями площею 0,25 га та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га, які знаходяться в селі Огирівка Великобагачанського району Полтавської області (а.с.17).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Домоволодіння по вулиці Мічуріна, 38 в с. Огирівка Великобагачанського району Полтавської області складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку ( літ. – А-1, а ) , сарай ( літ. – Б), сарай ( літ. – В) , вхідний погріб ( літ. – Г) , колодязь № 1 (а.с.а.с.14-16).

Постановою від 19.04.2018 року в.о. державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_7 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по вулиці Мічуріна, 38 в с. Огирівка Великобагачанського району Полтавської області та на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства після померлого 20.04.2004 року ОСОБА_4 у зв’язку з відсутністю у позивача правовстановлюючого документа на даний житловий будинок (а.с.18).

З повідомлення в.о.державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_7 №644 від 21.06.2018 року, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи вбачається, що спадкова справа після померлого 20.04.2004 року ОСОБА_4 заведена за №417/2004, документи передані в Полтавський обласний державний нотаріальний архів (а.с.а.с.38-44).

З копій документів, які направлені до суду з Полтавського обласного державного нотаріального архіву (копії спадкової справи після смерті ОСОБА_1С.) вбачається, що спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4, який прийняв спадщину є позивач у справі ОСОБА_1 (а.с.а.с.74-96).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем після померлого 20.04.2004 року ОСОБА_4 є позивач у справі ОСОБА_1, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку та є належним спадкоємцем майна, однак в даний час, з урахуванням підстав відмови нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину (у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок), позивач ОСОБА_1 не може оформити своє право на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, тому змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення у особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно п. “г” ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК.

Згідно п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника, що перешкоджає позивачу ОСОБА_1 вирішити це питання у позасудовому порядку, тому в даний час позивач не має можливості виготовити правовстановлюючі документи на ім’я померлогої, які необхідні для оформлення свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_10 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” передбачено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст.125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

ОСОБА_2 сільська рада Великобагачанського району Полтавської області рішення про завершення приватизації спадкоємцем померлого ОСОБА_4 – ОСОБА_1 не прийняла. Право на завершення приватизації та отримання даної земельної ділянки у власність, яке належало померлому ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини не припинилося внаслідок його смерті. Це право в порядку спадкування перейшло до спадкоємця за законом позивача у справі ОСОБА_1

При таких обставинах, коли відповідач у справі по суті не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, тому з огляду на сукупність досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку про ухвалення рішення про задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,328,392,1216-1218,1220,1261,1296,1297 ЦК України, п.1 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України, прийнятого 25.10.2001 року №2768-ІІІ, ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування та продовження права на приватизацію на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати, що на момент смерті на 20.04.2004 року ОСОБА_4 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою село Огирівка, вулиця Мічуріна №38 Великобагачанського району Полтавської області та який складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1, а), сараю (літ. – Б), сараю (літ. – В), вхідного погріба ( літ. – Г), колодязя № 1.

В порядку спадкування після смерті 20.04.2004 року ОСОБА_4 як за спадкоємцем визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою село Огирівка вулиця Мічуріна №38 Великобагачанського району Полтавської області та який складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1,а), сараю (літ. – Б), сараю (літ. – В), вхідного погріба (літ. – Г), колодязя № 1.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючих документів в порядку спадкування на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою село Огирівка Великобагачанського району Полтавської області, вулиця Мічуріна №38 після смерті 20.04.2004 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючих документів в порядку спадкування на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га, яка знаходиться за адресою село Огирівка Великобагачанського району Полтавської області вулиця Мічуріна №38 після смерті 20.04.2004 року ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; представник позивача адвокат ОСОБА_8, місце знаходження селище ОСОБА_11, вулиця Каштанова, 20 Полтавської області; відповідач ОСОБА_2 сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження с. Білоцерківка, вул. Першотравнева, 9 Великобагачанського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 40202143; третя особа ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5/1-а, кв.13 Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; третя особа ОСОБА_6, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_6

Суддя В.В.Хоролець