Постанова № 76309971, 06.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/4780/15-ц

провадження № 22-ц/781/1400/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Суровицької Л.В., Черненка В.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1, представник за довіреністю ОСОБА_2

відповідач – Державне підприємство «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», представник за довіреністю адвокат ОСОБА_3,

третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_4

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року в складі судді Шевченко І.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_4 про скасування догани та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі – ДП «Кіровоградстандартметрологія»), третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_4 про скасування догани та стягнення моральної шкоди.

Зазначала, що з червня 2010 вона працює на посаді головного бухгалтера ДП «Кіровоградстандартметрологія», оскаржуваним наказом їй оголошено догану за неналежний контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів та збереженням власності підприємства, а також за незабезпечення контролю термінів дебіторської заборгованості. За час роботи вона не мала жодних зауважень та дисциплінарних стягнень, але з приходом директора ОСОБА_5 між ними виник виробничий конфлікт через її принципову позицію щодо необхідності суворого дотримання вимог чинного законодавства в частині ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається із оскаржуваного наказу «Про оголошення догани» від 10 червня 2015 року № 119/о обґрунтуванням оголошення догани стало те, що вона не забезпечує контроль термінів дебіторської заборгованості, а саме стосовно дебіторської заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на загальну суму 1500000 грн. Станом на 10 червня 2015 року нею не вжито заходів щодо здійснення контролю за вищезазначеною заборгованістю та відповідним поверненням грошових коштів підприємству.

Підставами для винесення догани вказана службова записка юрисконсульта ОСОБА_6 від 10 червня 2015 року та акт про відмову від дачі пояснень від 10 червня 2015 року.

Із службової записки юрисконсульта ОСОБА_7 видно, що між підприємством та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 13 січня 2014 року було укладено договір банківського вкладу «Класичний» № 1. Після цього укладались декілька додатків до договору. Останніми додатками до договору № 1-3/2, № 1-4/2 від 23 січня 2015 року продовжено термін дії договору до 23 липня 2015 року та термін розміщення вкладних траншів на строк до 25 березня 2015 року. У зв?язку із закінченням 25 березня 2015 року строків розміщення вкладних траншів банк не повернув вкладні транші і вона, нібито, не вжила заходів щодо здійснення контролю за вищезазначеною заборгованістю та відповідним поверненням грошових коштів підприємству. Із акту про відмову від дачі пояснень також від 10 червня 2015 року вона, нібито, від пояснень відмовилась. Із одночасно складених 10 червня 2015 року службової записки, акту про відмову від пояснень та оскаржуваного наказу № 119/о про оголошення догани видно, що їй директор підприємства відмовився надати достатній час, необхідний для складання обґрунтованого пояснення з питання, викладеного у службовій записці юрисконсульта.

Подія, з якою відповідач пов'язує момент, коли вона повинна була вчинити певні дії , а саме грошові кошти в сумі 1500000 грн. не повернуті банком вкладнику, перевести до дебіторської заборгованості, тобто, відображати по бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності підприємства дебіторську заборгованість з моменту закінчення строку вкладу – 25 березня 2015 року. При цьому відповідач не надав суду письмове розпорядження чи наказ, необхідні для вчинення головним бухгалтером вищезазначених дій. З дня виявлення проступку 25 березня 2015 року до прийняття оскаржуваного наказу про оголошення догани 10 червня 2015 року пройшло значно більше часу, ніж один місяць.

В період з 25 березня 2015 року до 25 квітня 2015 року вона постійно перебувала на роботі. Відповідач вчасно не застосував щодо неї дисциплінарне стягнення. Підстав для продовження строку притягнення до дисциплінарного стягнення немає.

Зазначає, що грошові кошти підприємства, що знаходяться на рахунку в банку, який ліквідується, визнаються дебіторською заборгованістю за наявності документально підтверджених вимог до банку щодо його майнових зобов?язань, сума якого відображається за кредитом рахунку 31 «Рахунки в банках» і дебетом рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами». Саме документально підтверджених вимог підприємства до банку щодо його зобов?язань з повернення вкладних коштів у неї не було починаючи з 25 березня 2015 року і до винесення оскаржуваного наказу і саме юрисконсульт підприємства повинен вживати заходів щодо повернення вкладних коштів від банку.

Протиправними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, що призвело до глибоких моральних страждань, переживань, втрати нормальних життєвих зв?язків, негативно вплинуло на стан її здоров?я та вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя. Розмір завданої моральної шкоди вона оцінює в сумі 6000 грн.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ № 119/о від 10 червня 2015 року про оголошення їй догани та стягнути з відповідача на її користь у відшкодування завданої моральної шкоди 6000 грн.

В ході розгляду справи свої вимоги уточнила та збільшила, просила визнати незаконним та скасувати наказ № 119/о від 10 червня 2015 року про оголошення їй догани, скасувати п.17 наказу № 132/о від 01 липня 2015 року та зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити їй неправомірно позбавлену премію за фактично відпрацьований час в червні 2015 року, стягнути з відповідача на її користь у відшкодування завданої моральної шкоди 6000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2016 року у справі призначено судово-економічну експертизу документів бухгалтерського податкового обліку і звітності (т.1 а.с.175,176).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 (т.3 а.с.74,75).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Оскільки контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів та збереженням власності підприємства, а також відповідальність за достовірність складання фінансової звітності, відповідно до посадової інструкції, покладено на головного бухгалтера ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що головному бухгалтеру догана була оголошена без порушень вимог чинного законодавства про працю, тому відсутні передбачені законом підстави для скасування догани та задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд в обґрунтування свого рішення поклав хибні твердження відповідача, викладені в його письмових поясненнях, не врахував пояснення та докази, надані нею. Тим самим суд одностороннє розглянув справу, неповно з?ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведеними відповідачем і які мають значення для справи та дійшов хибного висновку про відсутність підстав для скасування догани і задоволення позову. Висновок експерта ОСОБА_8, який покладено в основу судового рішення, є необґрунтованим та помилковим, оскільки експерт змінила питання, яке було винесене судом на вирішення експертизи. Суд безпідставно не взяв до уваги висновок експерта ОСОБА_9, посилаючись на те, що експерт матеріали справи не бачила, провела дослідження по документам, які були надані їй позивачем. Такий висновок суду не відповідає обставинам справи. Експерт ОСОБА_9 досліджувала ті ж самі матеріали справи, що і експерт ОСОБА_8

Апеляційне провадження відкрито 16 липня 2018 року (т.3 а.с.195), розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (т.3 а.с.212).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що позивач працювала на посаді головного бухгалтера підприємства з 09 червня 2010 року до 06 жовтня 2015 року та на час скоєння дисциплінарного проступку діяла на підставі посадової інструкції, затвердженої директором підприємства 10 лютого 2015 року, з якою була ознайомлена 23 березня 2015 року. Відповідно до інструкції головний бухгалтер зобов?язаний здійснювати організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства, контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та збереженням власності підприємства, а також особисто забезпечує контроль термінів дебіторської та кредиторської заборгованості. Грошові кошти в розмірі 1500000 грн. є дебіторською заборгованістю. В бухгалтерських документах та фінансовій звітності підприємства неповернуті банком кошти в розмірі 1500000 грн. не були відображені як дебіторська заборгованість. Відповідач переконаний, що мали місце підстави застосування дисциплінарного стягнення до позивача (т.3 а.с.4198-203).

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у вигляді догани.

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з’ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 з 03 червня 2010 року працювала на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», яке відповідно до Статуту є державним комерційним підприємством, заснованим на державній формі власності, та належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Уповноважений орган управління). З посадовою інструкцією, затвердженою директором підприємства 10 лютого 2015 року позивач була ознайомлена під розписку 23 березня 2015 року (т.1 а.с.16-20).

Відповідно до посадової інструкції головний бухгалтер підприємства зобов’язаний здійснювати організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства, контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та збереженням власності підприємства, а також особисто забезпечує контроль термінів дебіторської та кредиторської заборгованості, а також несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання покладених на нього обов’язків, достовірність бухгалтерської звітності, дотримання правил та положень, регламентуючих фінансово-господарську діяльність.

Наказом директора підприємства від 10 червня 2015 року № 119/о головному бухгалтеру ОСОБА_1 оголошено догану за неналежний контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та збереження власності підприємства, а також незабезпечення контролю термінів дебіторської заборгованості на суму 1500000 грн., яка утворилася за Договором банківського вкладу «Класичний» № 1 від 13 січня 2014 року ( т. 1 а.с.9-10).

Підставою для оголошення догани стала доповідна записка юрисконсульта підприємства від 10 червня 2015 року про виникнення 26 березня 2015 року дебіторської заборгованості на суму 1500000 грн. та відсутність контролю головного бухгалтера за цією заборгованістю (т.1 а.с.11).

Матеріалами справи підтверджується, що між банком «Фінанси та кредит» та відповідачем державним підприємством 13 січня 2014 року укладено договір банківського вкладу «Класичний», за умовами якого відповідач надав банку грошові кошти в сумі 1000000 грн. та 500000 грн. у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк на суму вкладу нараховував проценти, строк дії договору до 13 січня 2015 року (т.1 а.с.128-134).

Після закінчення 25 березня 2015 року строків розміщення вкладних траншів банк грошові кошти відповідачу в сумі 1 000 000 грн. та 500 000 грн. не повернув, тому утворилась дебіторська заборгованість на загальну суму 1 500 000 грн.

Дебіторська заборгованість – це сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, яку на певну дату підприємству заборгували його дебітори – юридичні та фізичні особи. Підприємства повинні стежити за строками погашенням дебіторської заборгованості з метою її достовірної оцінки.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.1999 року № 237, дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, а дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Отже, грошові кошти в розмірі 1 500 000 грн., які банк зобов’язаний був повернути 25 березня 2015 року, є дебіторською заборгованістю з 26 березня 2015 року.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до журналу-ордеру № 1 «Розрахунки в національній валюті» станом на 31 березня 2015 року, сформованого 07 квітня 2015 року та підписаного головним бухгалтером ОСОБА_1, сума неповернутого вкладу в розмірі 1 500 000,0 грн. обліковувалась по дебету бухгалтерського рахунку 311 «Грошові кошти в еквіваленті», що суперечить вимогам Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 та відображені в формі № 1 «Баланс» (рядок 1165) в складі грошових коштів в еквіваленті на рахунках у банку, що суперечить п.п.6 п.3 розділу 1 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73 та п. 1.3.13 Наказу по ДП «Кіровоградстандартметрологія» «Про облікову політику» від 15 травня 2014 року № 125/о.

Оскільки в бухгалтерських документах та фінансовій звітності не повернуті кошти не були відображені як дебіторська заборгованість, це сформувало невірну уяву у користувачів фінансової звітності (і в першу чергу власника підприємства – держави) щодо структури активів підприємства.

При проведенні будь-якої господарської операції в підприємницькій або іншій діяльності повинен бути отриманий певний результат у вигляді зміни майна, капіталу, зобов'язань (п. 2.1 Положення 88). Факт учинення операції підтверджується первинним документом, на підставі якого вносяться записи в регістри.

Банківською випискою за 25 березня 2015 року підтверджується, що відсотки за користування вкладом нараховано за 24 календарних дні з 01 березня 2015 року по 24 березня 2015 року та перераховано банком 25 березня 2015 року на поточний рахунок; за період з 01 березня по 24 березня 2015 року нараховано та сплачено 25 березня 2015 року 10 520грн 55 коп. відсотків на суму вкладу 1 млн. грн.; за період з 01 березня по 24 березня 2015 року нараховано та сплачено 25 березня 2015 року 5 260 грн.27 коп. відсотків на суму вкладу 500 000 грн., однак суми вкладу відповідно до умов договору банк не повернув та з 26 березня 2015 року став боржником відповідача.

Відповідно до бухгалтерської звітності підприємства, за достовірність якої відповідальність несе головний бухгалтер, неповернуті банком вклади обліковувалися не як дебіторська заборгованість, а як кошти підприємства розміщені на депозитному рахунку.

Починаючи з 26 березня 2015 року головний бухгалтер жодної службової записки про неповернення коштів банком, про вжиття заходів, про наявність дебіторської заборгованості в сумі 15000000 грн. не подавала, що нею не заперечується, оскільки на її думку неповернута сума вкладу нею правомірно в бухгалтерській звітності не зазначена як дебіторська заборгованість.

Такі доводи позивача спростовуються зазначеними вище нормами матеріального права щодо ведення бухгалтерського обліку та висновком судово-економічної експертизи №231,232, від 20 грудня 2016 року, проведеної Кропивницьким відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким встановлено що неповернення банком коштів з депозитного рахунку в передбачений договором строк є підставою для відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (в балансі станом на 31 березня 2015 року) ДП «Кіровоградстандартметрологія» дебіторської заборгованості в сумі 1 500 000 грн. (т.2 а.с.115-119), якому суд дав належну оцінку за правилами ст.89 ЦПК України. З такою оцінкою погоджується і суд апеляційної інстанції.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що суд не взяв до уваги висновок експертного економічного дослідження , наданий на її запит експертом ОСОБА_9

Суд досліджував цей висновок та надавши йому належну оцінку, зазначив, що експертом ОСОБА_9, також встановлено не віднесення в бухгалтерській звітності заборгованості в сумі 1500000 грн. до дебіторської заборгованості, зокрема, відповідно до даних журналу-ордеру по рахунку 311 «Поточні рахунки в банках національній валюті» ДП «Кіровоградстандартметрологія» за березень 2015 року по рахунку рахуються залишки по депозитним рахункам в Укрсоцбанку в сумі 1 005 тис.грн, в банку «Фінанси та кредит» в сумі 1 500 тис. грн. Підписи - журнал склав ОСОБА_10, операції провів в Головній книзі головний бухгалтер ОСОБА_1 Журнал-ордер по рахунку 311 «Поточні рахунки в банках національній валюті» ДП «Кіровоградстандартметрологія» за березень 2015 року, сформовано 07 квітня 2015 року в 15:42:37.

Разом з тим, як вбачається з дослідницької частини висновку експерт описує порядок визнання на підставі наказу керівника безнадійної дебіторської заборгованості, а також визнання дебіторської заборгованості банку на підставі Закону України «Про систему гарантування фізичних осіб» (т.3 а.с.64-71). Однак «банк «Фінанси та кредит» визнано неплатоспроможним постановою Правління Національного Банку №612 від 17 вересня 2015 року і зазначене експертом правового значення станом на 26 березня 2015 року не має.

Позивач відповідно до своїх посадових обов’язків мала можливість і повинна була в зв’язку з неповерненням в строк передбачений договором вкладених коштів відобразити дебіторську заборгованість лише на підставі факту невиконання договору та оформити відповідні проведення в бухгалтерському обліку.

Зазначене також підтверджується актом від 27 березня 2018 року ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01 березня 2015 року по 31 грудня 2017 року, проведеної за зверненням громадян управлінням Східного офісу Державної аудиторської служби України в Кіровоградській області, яким встановлено безпідставне не відображення дебіторської заборгованості на суму 1500000 грн. Це порушення спричинило викривлення фінансової звітності (форми №1 Баланс за 1 квартал 2015 року), а саме: завищено р.1165 «Грошові кошти в еквіваленті» та занижено р.1155 «Інша поточна заборгованість» на суму 1500000 грн., чим не дотримано вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Виправлення в бухгалтерському обліку зроблено в липні 2015 т.в.о.головного бухгалтера. В акті також зазначено, що несвоєчасне відображення дебіторської заборгованості стало причиною несвоєчасного проведення претензійно-позовної роботи та внесення підприємства до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку до сьомої черги кредиторів та може призвести до втрат фінансових ресурсів в сумі 1500000 грн. (т.3 а.с.95-104).

Матеріалами справи підтверджується, що наказом №244/0 від 30 вересня 2014 року головному бухгалтеру ОСОБА_1 була оголошена догана за неналежний контроль в організації бухгалтерського обліку, рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 29 січня 2015 року в задоволенні її позову про визнання незаконним наказу про оголошення догани відмовлено. Ухвалою ВССУ від 08 липня 2015 року рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 29 січня 2015 року залишено без змін (т.1 а.с.97-101).

Безпідставними є доводи позивача щодо упередженого ставлення до неї керівника відповідача, оскільки наказ про оголошення догани видав ОСОБА_4, який звільнений з посади директора, з 22 березня 2017 року посаду директора займає ОСОБА_11

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з дня виявлення вчиненого нею дисциплінарного проступку не пропущено.

Суд надав належну оцінку доказамза правилами, встановленими ст.89 ЦПК України, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням установлених обставин справи, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, однак підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відповідно до ст.367 ЦПК України відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

ОСОБА_12