Постанова № 76308424, 06.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2499/17

Провадження № 22-ц/779/1005/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Девляшевського В.А., Ясеновенко Л.В..

секретаря Мельник О.В.

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене під головуванням судді Грещука Р.П. 29 травня 2018 року в м. Надвірна,

в с т а н о в и в:

04.12.2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він та відповідач ОСОБА_3 є рідними братом і сестрою. 04.02.2007 року померла їхня матір ОСОБА_6, а 11.06.2012 року помер батько ОСОБА_7. Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається із домоволодіння №33 по вул. Шухевича в смт. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області. 25.11.2016 року він та відповідач звернулися в Надвірнянську районну державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_7 Відповідач прийняла спадщину, оскільки проживала та була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою, а він прийняв спадщину за заявою відповідача від 25.11.2016 року на підставі ст. 1272 ЦК України. Однак, у серпні 2017 року відповідач подала позов до нього, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, в якому заперечила факт спадкування ним після смерті батька, посилаючись на пропуск шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, тобто фактично відкликала свою заяву про згоду на прийняття ним спадщини. Вказує, що такий строк він пропустив з поважних причин, оскільки є інвалідом другої групи з дитинства з діагнозом «стійкі наслідки черепно-мозкової травми (1990 р.), травматичний церебральний арахноїдит з лікворно-гіпертензивно-цефалгічним синдромом» і після смерті батька влітку 2012 року його хвороба вкрай загострилась, що негативно вплинуло на стан його здоров’я. У зв’язку з наведеним просив визначити йому додатковий двохмісячний строк для подачі в Надвірнянську районну державну нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого 11.06.2012 року.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2018 року задоволено позов ОСОБА_2. Визначено ОСОБА_9 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер 11.06.2012 року в смт. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області, терміном на два місяці з часу вступу рішення в законну силу.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач долучив до позовної заяви виписки з історії хвороби за 2007-2008 роки, які не охоплюють період строку подачі заяви про прийняття спадщини. Згодом, вже на стадії судового розгляду справи, позивач в судовому засіданні долучив довідку Делятинської міської лікарні від 12.02.2018 року, згідно якої він знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні лікарні з діагнозом хронічний катаральний необструктивний бронхіт з 26.11.2012 року по 14.12.2012 року. Як видно з діагнозу, стаціонарне лікування позивача в зазначений період не пов’язане з хворобою, на підставі якої останньому присвоєно групу інвалідності. Таким чином, доводи позивача про те, що внаслідок погіршення стану здоров’я через травму дитинства він не мав можливості подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений законодавством, є безпідставними. Суд першої інстанції необґрунтовано долучив до матеріалів справи вищевказану довідку Делятинської міської лікарні від 12.02.2018 року, оскільки така подана позивачем з порушенням норм ЦПК України, і, як наслідок, рішення суду ґрунтується на недопустимих доказах.

Також суд необґрунтовано прийняв подані стороною позивача в судовому засіданні 11.05.2018 року додаткові пояснення з додатками, а саме: копією свідоцтва про одруження, копією довідки МСЕК №026446, копією медичної картки амбулаторного хворого на прізвище ОСОБА_10, копією довідки Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 29.03.2018 року, актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, копією свідоцтва про народження ОСОБА_11 Подаючи вказані докази, позивач керувався положеннями ч. 5 ст. 174 ЦПК України. Даною нормою передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне, проте ця норма не містить вказівки про можливість подавати докази до матеріалів цивільної справи. Такий порядок визначений ст. 83 ЦПК України. Крім того, копії документів, які долучені позивачем, не завірені належним чином та не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України. Однак, це було залишено поза увагою суду.

Апелянт стверджує, що навіть якщо припустити, що подані позивачем докази є допустимими, то останні не свідчать про наявність поважних причин пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини, адже позивач не довів, що його дружина потребує постійного стороннього догляду та що саме він здійснює такий догляд. Крім того, позивач мав можливість залишати місце свого проживання та міг подати заяву про прийняття спадщини, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї позивача, з якого вбачається, що за адресою місця його проживання живуть також батьки його дружини, а також тим, що позивач постійно був присутній в судових засіданнях під час розгляду справи.

Важливим доказом, який залишився поза увагою суду першої інстанції, є і той факт, що в судовому засіданні, яке відбулося 14.03.2018 року, позивач на запитання представника відповідача пояснив, що не подавав заяву про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки в житловому будинку, що є спадковим майном, ще проживав його брат ОСОБА_12, який помер 11.10.2016 року, та не заперечив, що мав змогу подати заяву про прийняття спадщини. Фактично вказані пояснення позивача повністю спростовують його доводи, зазначені в позовній заяві, про те, що він пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

З наведених підстав апелянт просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю відповідає чинному законодавству, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим. Апелянтом не наведено жодних вагомих аргументів про те, що судом зроблено неналежну оцінку доказів поважності причин пропуску позивачем строку подання заяви про прийняття спадщини, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. У зв’язку з чим просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_4 селищна рада правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів, просив про її задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просила залишити скаргу без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_2) М.Я. є рідними братом та сестрою.

Їхніми батьками були ОСОБА_7 та ОСОБА_7 (дівоче прізвище Вельган) Г.Д. (а. с. 6, 7).

04.02.2007 року померла матір сторін ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-НМ №040617 від 05.02.2007 року (а. с. 14).

11.06.2012 року помер батько сторін ОСОБА_7, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії 1-НМ №151268 від 11.06.2012 року (а. с. 8).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме домоволодіння №33 по вул. Шухевича в смт. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області.

25.11.2016 року сторони звернулися в Надвірнянську районну державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті їхнього батька ОСОБА_7

ОСОБА_3 прийняла спадщину, оскільки проживала та була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою.

В серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до позивача, ОСОБА_8, ОСОБА_4 селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, в якому заперечила факт спадкування позивачем після смерті батька, посилаючись на пропуск останнім шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, тобто фактично відкликала свою заяву про згоду на прийняття ним спадщини.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з дитинства, що підтверджується копією довідки МСЕК №244895 та копією посвідчення №140851 (а. с. 12, 13). Позивачу встановлено діагноз «стійкі наслідки черепно-мозкової травми (1990 р.), травматичний церебральний арахноїдит з лікворно-гіпертензивно-цефалгічним синдромом», про що свідчать копії виписок з історії хвороби (а. с. 9-11).

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що важкий стан здоров’я позивача та стан здоров’я його дружини, яка потребує постійного стороннього догляду, є поважними причинами, які не дали йому змогу прийняти спадщину.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно роз’яснень, які містяться в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови (пункт 2).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на те, що в 2012 році хвороба позивача загострилась, що значно вплинуло на стан його здоров’я, у зв’язку з чим ОСОБА_2 не встиг вчасно подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, так як перебував з 26.11.2012 року по 14.12.2012 року на стаціонарному лікуванні в Делятинській міській лікарні.

Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог надано копії виписок з історії хвороби про знаходження на стаціонарному лікування в неврологічному відділенні Надвірнянської ЦРЛ в період з 23.05. по 05.06.2007 року, з 11.01. по 23.01.2008 року та з 22.04. по 05.05.2008 (а. с. 9-11), які не охоплюють період строку подачі заяви про прийняття спадщини.

Також позивачем долучено довідку Делятинської міської лікарні від 12.02.2018 року, згідно якої він знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні лікарні з діагнозом хронічний катаральний необструктивний бронхіт з 26.11.2012 року по 14.12.2012 року.

На підставі цієї довідки суд помилково дійшов висновку про поважність причини пропуску позивачем встановленого законом шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини, оскільки період знаходження позивача на стаціонарному лікуванні склав лише 19 днів.

Більше того, як вбачається з даної довідки (а. с. 39), така видана ОСОБА_7, а не ОСОБА_2, ким є позивач.

Апеляційний суд вважає помилковим і висновок суду першої інстанції про те, що причиною пропуску ОСОБА_2 строку подання заяви про прийняття спадщини є хвороба його дружини ОСОБА_10, яка є інвалідом першої групи з дитинства та є такою, що потребує стороннього догляду, оскільки страждає м’язовою атрофією.

Судом не враховано, що за адресою місця проживання позивача живуть також батьки його дружини ОСОБА_13 та ОСОБА_14, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, складеним депутатом ОСОБА_4 селищної ради ОСОБА_15 (а. с. 40). Отже, ОСОБА_2 мав можливість відлучитися з дому та звернутися в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.

Таким чином позивачем не доведено належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, а суд наведеного не врахував.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що оскільки висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, то рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2018 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: Девляшевський В.А.

ОСОБА_16

Повний текст постанови складено 07.09.2018 року