Постанова № 76307622, 07.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний №336/5233/17

Провадження №22-ц/778/3097/18

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

учасники справи:

позивач – публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2018 року в складі судді Дмитрюк О.В. в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.01.2013 р. між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ICKGMCUІ.81950.003, згідно умов якого банк зобов’язався протягом 60 днів з моменту укладення цього договору встановити кредит у вигляді відновлювальної лінії у розмірі 2000 грн.

Банк виконав свої обов’язки за кредитним договором, встановивши 15.01.2013 р. кредитний ліміт у розмірі 2000 грн. на рахунок №2625.2.00072566, який відкритий на підставі приєднання позичальника до Умов та правил надання банківських послуг.

В зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору банком було направлено на його адресу повідомлення №11/294 від 22.07.2015 р. з вимогою достроково повернути суму заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк.

Вимоги, вказані у повідомленні відповідач не виконав, прострочена заборгованість відповідачем не погашена.

Згідно із розрахунком заборгованості, станом на 06.09.2017 р. загальна сума заборгованості по кредитному договору №ICKGMCUІ.81950.003 від 15.01.2013 року становить 28 441,51 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом – 3 457,83 грн, прострочена заборгованість за процентами по кредиту – 6 854,99 грн, заборгованість за штрафами та/або пенею – 18 128,69 грн, яку позивач просив суд стягнути із відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором № ICKGMCUL.81950.003 від 15.01.2013 р. в сумі 15 469,23 грн (прострочена заборгованість за кредитом – 3457,83 грн; прострочена заборгованість по процентам – 6854,99 грн; пеня та штрафи – 5156,41 грн).

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» судовий збір в сумі 1600 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, розгляд апеляційної скарги провести у відсутність відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з’ясовано правомірності зміни банком розміру процентної ставки та обставини повідомлення відповідача про таку зміну, відсутність доказів отримання та використання кредитної картки, не ознайомлення відповідача із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, застосування до відповідача подвійної відповідальності, а саме: одночасне нарахування та стягнення пені, штрафів, не застосовано позовну давність, про застосування якої заявляв відповідач.

Крім того, відповідач вказує, що з урахуванням відсутності на 13.06.2018 р. заяв (клопотань) позивача про розгляд справи у його відсутність – у суду не було жодних підстав для продовження розгляду справи на підставі ч. 3 ст. 211, п. 5 ч. 2, п. 4 ч. 3, ч. 5 ст. 223 ЦПК України.

Також в апеляційній скарзі зауважено про неправильне вирішення судом питання щодо розміру судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача в пропорцій щодо задоволених позовних вимог.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справив межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що 15.01.2013 р. між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ICKGMCUІ.81950.003, відповідно до умов п. п. 2.2, 2.3 якого банк зобов’язався протягом 60 днів з моменту укладення цього договору встановити кредитний ліміт на споживчі цілі в розмірі 2 000 грн на рахунок №2625.2.000072566, який відкритий на підставі приєднання позичальника до Умов та Правил надання банківських послуг, з нарахуванням відсотків в розмірі 36% річних за користування кредитом, крім пільгового періоду (а.с.21-22).

Згідно із п. п. 3.1 кредитного договору кредит надавався на підставі заяви позичальника на отримання кредитної картки з лімітом, зазначеним у п.2.2 на споживчі цілі.

В матеріалах справи міститься анкета-договір на відкриття платіжної картки, підписана ОСОБА_1, в якій він підтвердив своїм підписом, що прийняв пропозицію банку на оформлення платіжної картки, та отримав повну інформацію про умови кредитування, а також ознайомився і згоден з умовами анкети-договору, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що діють на момент підписання цієї анкети-договору (а.с.24).

Пунктом 8.2 кредитного договору визначено, що підписуючи договір позичальник засвідчує, що він отримав, повністю ознайомлений та згоден зі змістом цього договору та Тарифами банку.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, укладаючи кредитний договір ОСОБА_1 погодився із зазначеними в ньому умовами, подавши та підписавши анкету-договір на відкриття платіжної картки, в якій своїм підписом засвідчив про ознайомлення його з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а в подальшому підписав кредитний договір на визначених в ньому умовах.

Згідно п.8.4 кредитного договору сторони домовились, що зміни та доповнення до договору щодо зміни тарифів та/або Правил користування не потребують обов’язкового укладання договору про внесення змін та доповнень, а можуть бути викладені шляхом розміщення інформації про нові Тарифи та Правила користування у приміщенні банку в місцях, призначених для розміщення інформації для клієнтів, шляхом СМС інформування або на офіційному сайті банку не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати внесення змін, а також надані в письмовому вигляді на вимогу позичальника. Зміни вважаються прийнятими, якщо позичальник не звертається до банку до дати внесення змін. У випадку незгоди з новими тарифами, позичальник має право розірвати договір з банком у порядку, визначеному в п.4.1.2 цього договору.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зміни банком розміру процентної ставки та обставини повідомлення відповідача про таку зміну, спростовуються змістом п. 5.3.1 кредитного договору, згідно із яким про зміну процентної ставки та/або комісії банк повідомляє позичальника шляхом розміщення відповідної інформації про нові Тарифи та Правила користування у приміщенні банку в місцях, призначених для розміщення інформації для клієнтів або на офіційному сайті банку не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати внесення змін; позичальник зобов’язується самостійно відслідковувати інформацію банку стосовно зміни Тарифів та/або Правил користування; якщо позичальник не заперечує протягом 30 днів з дня розміщення відповідної інформації – щодо нового розміру процентної ставки, сторони вважають, що позичальник погодився з новою запропонованою процентною ставкою по кредиту.

В додатку №1 до кредитного договору «Таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки» сторонами було визначено графік (період та суми щомісячних платежів) погашення кредиту.

Розмір процентної ставки, порядок та строки погашення кредиту, зарахування коштів, також визначений і в самому кредитному договорі.

Зокрема, відповідно до п. п. 2.4-2.10 кредитного договору нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому, проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з розрахунку: рік – триста шістдесят днів, місяць – рівний кількості календарних днів. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Щомісячний мінімальний платіж складає 10% від суми заборгованості, підлягає сплаті позичальником щомісячно до 25-го числа за попередній місяць. Заборгованість що підлягає сплаті, не сплачена у встановлений строк вважається простроченою. В рамках кредитного договору, банк встановлює поновлювальний період кредитування. Пільговий період складає 30 днів, по кожній платіжній операції. Пільговий період поширюється на всі операції по картці. Процентна ставка під час пільгового періоду кредитування складає 0,0001% річних. При непогашенні заборгованості за кредитом у повному обсязі по закінченню пільгового періоду, проценти за користування кредитом нараховуються і сплачуються згідно з п.2.3 та 2.5, які встановлені кредитним договором.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 06.09.2017 року заборгованість відповідача складає 28 441,51 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом – 3 457,83 грн, прострочена заборгованість за процентами по кредиту – 6 854,99 грн, заборгованість за штрафами та/або пенею – 18 128,69 грн. (а.с.6-20).

Задовольняючи частково позовну заяву суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах трирічного строку позовної давності, відповідачем неналежним чином виконувалися умови укладеного між сторонами кредитного договору, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Колегія суддів у повному обсязі не може погодитися із вказаним висновком суду з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, кредитний договір був укладений сторонами 15.01.2013 року строком на три роки, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором.

Пунктом 5.3.6 кредитного договору передбачено, що банк в односторонньому порядку може розірвати кредитний договір і вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу позичальника зазначену в цьому договорі, зокрема, у разі порушення позичальником зобов’язань, передбачених умовами даного договору. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов’язань строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, та відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов’язання за договором.

22.07.2015 року банком було направлено на адресу відповідача повідомлення №11/294 з вимогою достроково, але не пізніше 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, повернути суму заборгованості за кредитним договором станом на 21.07.2015 року у розмірі 7 064,87 грн (а.с.26).

Вказану досудову вимогу ОСОБА_1 отримав 07.08.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.26/зворот).

Судом першої інстанції не було надано оцінці тій обставині, що таким чином строк виконання зобов’язання за кредитним договором було змінено на 07.09.2015 року, тому відповідно із позовними вимогами про стягнення суми кредиту в розмірі 3 457,83 грн позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності – 12.09.2017 р. (а.с.30).

Проте, із направленням вимоги позивачу про дострокове погашення кредиту, припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного вимогою строку виконання зобов’язання (правова позиція ОСОБА_2 Верховного Суду, викладеної у постанові №444/9519/12 від 28 березня 2018 року).

З огляду на наведене проценти за користування кредитом підлягають стягненню станом на 07.09.2015 року (змінений строк дії кредитного договору), що згідно із розрахунком банку становить 2 025,23 грн. (а.с.13).

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. А отже, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання (постанова ОСОБА_2 Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц).

Оскільки банк звернувся до суду 12.09.2017 року, з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності, наданої відповідачем в суді першої інстанції (а.с.105-106), підлягає стягненню нарахована банком пеня за період з 12.09.2016 року по 06.09.2017 року (в межах строку спеціальної позовної давності та позовних вимог позивача), яка виходячи із розрахунку банку складає 10 120,16 грн.

Частина 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України ( в редакції 2004 року) щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14).Аналогічні положення містяться і ст.. 12 ЦПК України ( в редакції 2017 року).

Зважаючи на те, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов’язання, банком не оскаржувалося рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що сума пені підлягає зменшенню до розміру, що не перевищує 50% від суми заборгованості за кредитом та процентами, які підлягають стягненню – 2 741,53 грн. (3 457,83 + 2 025,23 / 2).

Доводи апелянта про одночасне нарахування та стягнення пені та штрафів є неспроможними, оскільки умовами договору передбачена відповідальність позичальника лише у вигляді нарахування пені в розмір 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення (п.6.2), сума якої відображена у розрахунку заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи у відсутність позивача за наявності умов для залишення позову без розгляду, не відповідають матеріалам справи.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 224,59 грн., яка складається з наступного: 3 457,83 грн. – заборгованість за кредитом, 2 025,23 грн. – заборгованість за процентами по кредиту, 2 741,53 грн. – пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги пропорційності, а саме задоволення позовних вимог на 29% (8 224,59 грн. замість 28 441,51 грн.) з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» сплачена останнім сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 464 грн.

Крім того, оскільки ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2018 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 47%, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 128 грн., а 1 272 грн. судового збору підлягає стягненню на користь держави з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку».

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2018 року скасувати та прийняти постанову наступного змісту:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором №ICKGMCUІ.81950.003 від 15 січня 2013 року у розмірі 8 224,59 грн. (вісім тисяч двісті двадцять чотири гривні 59 копійок), яка складається з: заборгованість за кредитом – 3 457,83 грн. (три тисячі чотириста п’ятдесят сім гривень 83 копійки), заборгованість за процентами по кредиту – 2 025,23 грн. (дві тисячі двадцять п’ять гривень 23 копійки), пеня – 2 741,53 грн. (дві тисячі сімсот сорок одна гривня 53 копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» судовий збір у сумі 464 грн. (чотириста шістдесят чотири гривні).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 128 грн. (одна тисяча сто двадцять вісім гривень).

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на користь держави судовий збір у розмірі 1 272 грн. (одна тисяча двісті сімдесят дві гривні).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_3