Постанова № 76307466, 04.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/1417/18 Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М.

Номер провадження 22-ц/778/2557/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк»), треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В позові позивач зазначав, що у листопаді 2017 року він дізнався про перебування у Дніпровському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у сумі 22674,89 грн.

Виконавче провадження відкрите за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Стягнення здійснюється за період з 01 серпня 2014 року по 01 листопада 2016 року.

Вказаний виконавчий напис вчинено з порушеннями вимог законодавства, а саме: на підставі копії анкети-заяви, хоча закон вимагає надання оригіналу кредитного договору; без необхідної перевірки та встановлення безспірності боргу.

На підставі викладеного, позивач просив суд, визнати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути на його користь з відповідача судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30 березня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1920 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 01 серпня 2014 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 01 листопада 2016 року грошових коштів в загальному розмірі 22674,89 гривень, в тому числі 21656,52 грн. заборгованості за тілом кредиту, 6412,88 грн. заборгованості з пені за прострочене зобов’язання в розмірі 3899,52 грн., заборгованості з пені за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 650 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) 500 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) 1055,95 грн.

Стягнуо з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1056,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем був укладений кредитний договір, який складається: із заяви позичальника, Умов і Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг, а також банківських тарифів.

Листом від 15 грудня 2016 року відповідач направив на адресу ОСОБА_3 повідомлення з вимогою виконання зобов’язань за вказаним договором.

Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 7.08.2017 року відкрито виконавче провадження №ВП54449763 з виконання виконавчого напису №1920, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Приватбанк» суми боргу 22674,89 грн.

Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 30.11.2017 року звернуто стягнення на зарплату ОСОБА_3

Відповідно до довідки від 11.04.2016 р. ОСОБА_3 відповідно до укладеного договору про надання банківських послуг видані кредитні картки ПАТ «Приватбанк»: 5577212904958421 від 17.03.2009 року, 5211537413202784 від 26.05.2012 року, 5167982300021893 від 25.03.2013 року, 5168742323886527 від 1.08.2014 року.

Також зі справи вбачається, що 30 березня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1920 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору 1 серпня 2014 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 1 листопада 2016 року грошових коштів в загальному розмірі 22674,89 грн., в тому числі 21656,52 грн. заборгованості за тілом кредиту, 6412,88 грн. заборгованості з пені за прострочене зобов’язання в розмірі 3899,52 грн., заборгованості з пені за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 650 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) 500 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) 1055,95 грн. Стягнення здійснюється за період з 1 серпня 2014 року по 1 листопада 2016 року.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису була, зокрема Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України3 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в ОСОБА_1 14 Закону України "Про нотаріат" та Розділі 32 Інструкції.

Так, відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 283 Розділу 32 Інструкції, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 1 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з пунктом 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені вищезазначеним Переліком документів.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у загальному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (пункт 286 Інструкції).

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем на підтвердження наявності заборгованості було подано наступні документи:

1)копію кредитного договору;

2) копія засвідченої виписки з особового рахунку боржника (а.с.34-78);

3) копію вимоги про усунення порушень за кредитним договором (а.с.81).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів отримання позивачкою письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 01.08.2014 року.

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, представником кредитора нотаріусу не було надано Правил надання банківських послуг, а також банківські тарифи за весь період кредитування, які в сукупності складають зміст кредитного договору та в яких викладена необхідна для вчинення виконавчого напису інформація, зокрема щодо встановлення та розміру неустойки (штрафу, пені) тощо.

Відповідачем суду не було надано доказів про те, що приватному нотаріусу для здійснення виконавчого напису надавався саме оригінал договору (анкети-заяви).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, представником кредитора нотаріусу не було надано оригіналу кредитного договору.

Крім того, надані нотаріусу документи не містять засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, замість якої надано розрахунок заборгованості, що не є тотожним поняттю «виписка банку», тобто первинний документ, який фіксує факт виконання господарської операції та служить підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах («Перелік типових документів», затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5).

Надані банком відомості щодо операцій по картковим рахункам ОСОБА_3 стосуються періоду з 17.01.2014 року по 03.04.2018 року в той час, зі змісту виконавчого напису вбачається, що він здійснений щодо стягнення заборгованості у період з 01.08.2014 року по 01.11.2016 року (а.с.34-78).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість не є безспірною, оскільки ОСОБА_3 оспорює законність вимог банку щодо стягнення з нього заборгованості, законність вимог банку щодо розміру нарахувань неустойки (пені та штрафу) за порушення умов договору.

Доводи апеляційної скарги є черговим повторенням викладення заперечень, які зазначалися відповідачем та перевірені судом першої інстанції і не знайшли підтвердження. Вказані доводи не доводять неправильності рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375 , 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: