Постанова № 76306946, 06.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 310/4867/18Головуючий у 1-й інстанції Полянчук Б.І.Пр. № 22-ц/778/3192/18Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити дії, визнання договору частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.в.м. 1-8), в якому просив:

- визнати дій протиправними щодо здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність відповідачу,

- зобов’язати відповідача припинити дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі відповідачу права власності на квартиру АДРЕСА_1,

- визнати недійсним пункти договору 1.1., 1.1.1, 2.4. 2.4.1, 3.3.13, 3.3.14, 3.4.1. від 20.03.2007 року, який укладений між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» в особі Бердянського відділення Запорізької філії № 07/П/10-К.

Ухвалою суду першої інстанції від 02 липня 2018 року (а.в.м. 22) провадження у справі за позовом позивача відкрито.

11 липня 2018 року ОСОБА_2 подав суду першої інстанції заяву про забезпечення позову (а.в.м. 25-34) шляхом заборони органам, що здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1, яка належить заявнику на підставі договору купівлі-продажу №2482 від 20.09.2005 року та заборони ПАТ «Укрсоцбанк» здійснювати дії щодо набуття права власності та відчуження вищевказаної квартири.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року (а.в.м. 36-37) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 41-54) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у цій справі.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною скаргою відкрито (а.с. 57), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 59).

Відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» через свого представника подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 70-75).

У судове засідання 06 вересня 2018 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 61, 69) всі учасники цієї справи не з’явились.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційному суду заяву (а.с. 76), в якій просив розглядати дану справу апеляційним судом у його відсутність, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, просив останню задовольнити.

Відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» також подав апеляційному суду заяву (а.с. 77), в якій просив розглядати дану справу апеляційним судом за відсутності його представника.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив заяви сторін задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій справі, керувався ст. ст. 149, 150, 153, 259, 260, 261, 354, 355 ЦПК України, ст. 334 ЦК України та виходив із необґрунтованості даного заяви заявника, тотожності заходів забезпечення позову із позовними вимогами позивача у цій справі, застосування судом яких у цій справі фактично буде вирішенням цієї справи судом по суті.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції - такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив з наступного.

Згідно із ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання дій протиправними щодо здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі ПАТ «Укрсоцбанк» права власності, а також припинення дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 є тотожними вимогам вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав здійснювати будь-які реєстраційні дії, а також здійснювати дії щодо набуття та відчуження спірної квартири.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявнику в забезпечені позову у такий спосіб у цій справі необхідно відмовити, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення суду без розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, є безпідставними, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги ОСОБА_2

Так, в силу вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою правильного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, є копія рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2011 року у справі ЄУН 2-263/11 за позовом Банку до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно за іпотечним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Банку про визнання недійсним договору кредиту, додаткової угоди до договору кредиту, іпотечного договору, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Банком за договором кредиту №07/П/10-К від 20 березня 2007 року в розмірі 606134,83 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, на підставі іпотечного договору №07/П/10-І від 20 березня 2007р., укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2, а саме на трикімнатну квартиру загальною площею 63,6 кв. м, житловою площею 41,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2005 року та угоди про внесення змін до зазначеного договору купівлі-продажу квартири від 20.09.2005р.; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації, визначеної на підставі оцінки, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку судові витрати в загальній сумі 1820,00 грн.; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору кредиту, додаткової угоди до договору кредиту, іпотечного договору відмовлено.

Однак, останнім не спростовуються, а, навпаки, лише підтверджуються, правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини цієї справи та правильні висновки суду першої інстанції у цій справі, у тому числі щодо наданих позивачем доказів в обґрунтування його позову у цій справі, та, як наслідок, взагалі наявності у подальшому обставин для утруднення чи неможливості виконання рішення.

Крім того, чинне законодавство забороняє заходами забезпечення позову в одній справі перешкоджати виконанню рішенню суду, яке вже набрало законної сили, в іншій справі за участю тих самих сторін.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням вимог ЦПК України.

Встановлено, що оскаржуємою ухвалою суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл судових витрат між сторонами, пов’язаних із розглядом заяви позивача про забезпечення позову, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_2 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов’язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору у розмірі 352,40 грн. (а.с. 40), сплаченого ним при подачі вищезазначеної скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови у цій справі апеляційним судом складений 07.09.2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_4ОСОБА_5