Постанова № 76305602, 27.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/692/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Бисаги Т.Ю., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря – Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 05 лютого 2018 року (головуючий суддя Цімбота В.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення гаражу та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із даним позовом, який мотивував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер 2122482100:01:008:0008, в с. Колочава, Міжгірського району, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.04.2014. ОСОБА_1 самовільно незаконно збудував на цій земельній ділянці гараж, що стверджується Актом комісії депутатів від 01.07.2016 та рішенням Міжгірського районного суду від 05.02.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13.03.2015.

Вказував, що відповідач добровільно знести гараж відмовляється.

Просив суд зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у праві власності ОСОБА_2 на земельну ділянку в 0,04га по вул. Дружби, 49 в с. Колочава, Міжгірського району, кадастровий №2122482100:01:008:0008, шляхом знесення гаражу на цій земельній ділянці; стягнути зі ОСОБА_1 на його користь 10000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням Міжгірського районного суду від 05.02.2018 позов задоволено частково.

Зобов’язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у праві власності ОСОБА_2 на земельну ділянку в 0,04 га в с. Колочава, по вул. Дружби, 49 (за дорогою), кадастровий №2122482100:01:008:0008, шляхом знесення гаражу на цій земельній ділянці.

Надано ОСОБА_2 право на знесення із належної йому на праві приватної власності земельної ділянки самовільно збудований гараж ОСОБА_1 за рахунок останнього.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На це рішення подали апеляційну скаргу ОСОБА_1 та особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 (син відповідача). Вважають, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, порушено норми матеріального й процесуального права. Просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що гараж збудував саме ОСОБА_3, який є інвалідом першої групи «А», і такий гараж йому потрібен для зберігання в майбутньому автомобіля, за отриманням якого він зареєстрований у відповідній черзі; будівництво гаража ОСОБА_3 підтверджується заявою депутата Колочавської сільської ради; ОСОБА_3 не залучено до справи співвідповідачем, а ОСОБА_1 є неналежним відповідачем; місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не просив надавати йому право на знесення самовільно збудованого гаража; спірний гараж збудовано до набуття позивачем права власності на земельну ділянку; така земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги р.Колочавка; землевпорядник Колочавської сільської ради ОСОБА_4 не підписувала позивачу ОСОБА_2 акти погодження меж земельної ділянки та передачі межових знаків.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив скаргу останнього задовольнити. В вою чергу, ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_2 просив рішення суду залишити без змін; Колочаська сільська рада зазначала про правомірність передачі ОСОБА_2 земельної ділянки.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2018 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Міжгірського районного суду від 05 лютого 2018 року – закрито, оскільки ОСОБА_3 не доведено, що цим судовим рішенням вирішено питання про його права.

Позивачем рішення суду не оскаржено.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційним судом переглядається рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а відповідно до ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України) .

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у грудні 2014 року ОСОБА_1 звертався в суд із позовом до Колочавської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - відділ Держземагенства у Міжгірському районі про зобов'язання виділити земельну ділянку, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 та скасування рішень Колочавської сільської ради (справа № 302/1515/14-ц).

Звертаючись до суду з таким позовом ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав, зокрема, що його син, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом першої групи та стоїть на черзі на отримання автомобіля. Кілька років тому позивач на земельній ділянці спорудив гараж. Проте у жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з вимогою звільнити земельну ділянку, оскільки цю ділянку йому передано у власність.

За результатом розгляду такого спору ухвалено рішенням Міжгірського районного суду від 05.02.2015, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 – відмовлено. Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13.03.2015.

Указаним судовим рішенням встановлено, що рішенням № 107 від 12.03.2010 двадцять п’ятої сесії п’ятого скликання Колочавською сільською радою надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації для передачі у приватну власність земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту с.Колочава урочище «За дорогою» - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,04 га.

Рішенням № 69 від 09.09.2010 двадцять сьомої сесії п’ятого скликання Колочавської сільської ради передано безоплатно ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,04 га в урочищі «За дорогою» с.Колочава для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням №68 від 27.06.2013 п’ятнадцятої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради внесено зміни в рішення двадцять сьомої сесії п’ятого скликання № 69 від 09.09.2010 і дано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «За дорогою» в с.Колочава.

Рішенням №14 від 03.02.2014 вісімнадцятої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в урочищі «За дорогою» в с.Колочава площею 0,04 га., та передано йому у власність цю ділянку.

11.04.2014 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно – земельну ділянку площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства в с. Колочава.

Актом комісійного обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 (акт від 29.12.2014), встановлено, що на цій земельній ділянці ОСОБА_1 самовільно побудував гараж з надвірною спорудою. Документів про дозвіл на будівництво такого гаража позивачем ОСОБА_1 не надано.

Передача Колочавською сільською радою земельної ділянки ОСОБА_2 є законною, здійснена в межах компетенції сільської ради в порядок і спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судовими рішеннями у справі № 302/1515/14-ц які набрали законної сили, а також дослідженим при їх ухваленні Актом комісійного обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 від 29.12.2014, встановлено що саме ОСОБА_1 спорудив гараж на земельній ділянці ОСОБА_2 До того ж пред’явлений 17.12.2014 позов у іншій цивільній справі № 302/1515/14-ц ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що його син, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом першої групи та стоїть на черзі на отримання автомобіля, а кілька років тому позивач ОСОБА_1 на земельній ділянці спорудив гараж.

Доводи апеляційної скарги про те, що у заяві депутатів (а.с. 102) зазначено, що ОСОБА_3 побудував гараж за допомогою батьків – є необґрунтованими, дана обставина спростовується наведеними вище доказами.

Посилання на те, що земельна ділянка позивача знаходиться в межах прибережної захисної смуги та землевпорядник Колочавської сільської ради ОСОБА_4 не підписувала акти погодження ОСОБА_2 меж земельної ділянки та передачі межових знаків – є необґрунтованими та не входять до предмету доказування у даній справі.

Твердження скаржників про те, що спірний гараж збудовано до набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку – не спростовує вимог законного власника про усунення перешкод, шляхом знесення самовільно збудованого гаража.

Відтак у справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,04 га в с. Колочава, Міжгірського району, кадастровий номер 2122482100:01:008:0008, відповідач ОСОБА_1 самочинно незаконно збудував гараж на цій земельній ділянці, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, що створює перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпоряджання належним йому майном.

Таким чином, вірним є висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 порушує право власності ОСОБА_2, яке підлягає захисту шляхом усунення перешкод – знесення гаражу на належній позивачу земельній ділянці.

Разом із тим місцевий суд, ухваливши рішення, помилково надав ОСОБА_2 право на знесення із належної йому на праві приватної власності земельної ділянки самовільно збудований гараж ОСОБА_1 за рахунок останнього, оскільки відповідної вимоги позивач не заявляв.

Відтак рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення із резолютивної частини рішення посилання щодо надання ОСОБА_2 права на знесення гаражу.

При цьому ОСОБА_2 не позбавлений можливості, у разі невиконання ОСОБА_1 судового рішення про знесення гаражу, ставити питання про зміну способу або порядку виконання судового рішення, шляхом знесення цього гаражу безпосередньо ОСОБА_2

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381, 382 – 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду від 05 лютого 2018 року змінити, виключивши із резолютивної частини рішення вказівку щодо надання ОСОБА_2 права на знесення із належної йому на праві приватної власності земельної ділянки самовільно збудований гараж ОСОБА_1 за рахунок останнього.

В решті судове рішення – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Головуюча:

Судді: