Постанова № 76305600, 06.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5212/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Рибачука А. І.,

суддів – Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі № 803/668/18 (рішення ухвалене у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Ксензюка А. Я., повний текст рішення виготовлено 15 травня 2018 року) за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС Державної фіскальної служби України (далі – Волинська митниця ДФС), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Волинської митниці ДФС «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 9 березня 2018 року №135-о.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що він не порушував правил поведінки державного службовця, а відтак відповідач протиправно притягнув його до відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Оскільки від учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з липня 1983 року перебуває на службі в митних органах та з січня 2015 року займає посаду головного державного інспектора відділу по роботі з персоналом Волинської митниці ДФС.

На підставі листа управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Волинській області від 05 березня 2018 року № 178/03-20-22-01-16 та наказу начальника Волинської митниці ДФС від 06 березня 2018 року № 67 «Про проведення перевірки» комісією з проведення перевірки була проведена перевірка щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства у сфері проходження державної служби.

За результатами проведеної перевірки складено доповідну записку, в якій зазначено, що 28 лютого 2018 року близько 14:30 год. позивач у період його тимчасової непрацездатності увірвався в службовий кабінет начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 та поводився там некоректно та агресивно, допускаючи нецензурні висловлення в адресу начальника та присутніх в кабінеті осіб, чим порушив вимоги пунктів 1-3, 8 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIII), частини п’ятої розділу ІІ та частини 6 розділу IV Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158 (далі - Правила № 158), пункту 1.1, абзацу 3 пункту 6 Розділу І та пункту 14 Розділу ІІ Правил етичної поведінки та запобігання корупції в органах ДФС, затверджених наказом ДФС від 01 грудня 2016 року № 979 (далі - Правила № 979) та запропоновано начальнику Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, та з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, передати матеріали до дисциплінарної комісії Волинської митниці ДФС для відкриття дисциплінарного провадження.

На підставі наказу начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 «Про порушення дисциплінарного провадження» від 20 березня 2018 року № 83, дисциплінарною комісією Волинської митниці ДФС здійснено дисциплінарне провадження, яким встановлено факт порушення позивачем правил етичної поведінки державних службовців.

За результатами проведеного дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією Волинської митниці ДФС на ім’я начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 внесено подання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

29 березня 2018 року начальником Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 видано наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення» № 135-о, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

Не погодившись із вказаним вище наказом відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідно до вимог Закону № 889-VIII, за наявності факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а відтак, скасуванню не підлягає.

Згідно із частинами першою, третьою статті 569 Митного кодексу України працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до пунктів 1-3, 8 частини першої статті 8 Закону № 889-VІІІ державний службовець зобов’язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту п’ятого Розділу ІІ Правил № 158 державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов’язків зобов’язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об’єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Відповідно до абзацу 3 пункту 6 Розділу І Правил № 979 стандартами поведінки працівників є дотримання загальноприйнятих норм моралі та поведінки, співробітники мають бути взірцем добропорядності, вихованості і культури.

Відповідно до пункту 14 Розділу ІІ Правил № 979 у позаробочий час працівники не повинні вчиняти дій, які можуть зашкодити інтересам органів доходів і зборів, створювати негативне суспільне враження чи негативно вплинути на репутацію працівника.

Відповідно до пункту 2.5. Посадової інструкції головного державного інспектора відділу по роботі з персоналом Волинської митниці ДФС головний державний інспектор приймає участь в організації контролю за виконанням заходів щодо зміцнення дисципліни і законності у митниці. Веде облік проведення профілактичних заходів на митниці.

Відповідно до пункту 2.13 вказаної вище інструкції головний державний інспектор організовує контроль за дотриманням Правил поведінки посадовими особами митниці.

Отже чинним законодавством встановлені певні стандарти поведінки державних службовців при виконанні ними своїх посадових обов’язків та у позаробочий час. Зокрема, державний службовець зобов’язаний дотримуватися Конституції та законів України, загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливим та ввічливим, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об’єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог.

Разом з тим, у разі порушення державним службовцем правил етичної поведінки та іншого порушення службової дисципліни, чинним законодавством встановлюються певні особливості притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 889-VІІІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 65 Закону № 889-VІІІ визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини другої статті 65 Закону № 889-VІІІ дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Згідно з частинами першою, шостою статті 66 Закону № 889-VІІІ до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частини четвертої статті 66 Закону № 889-VІІІ у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб’єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Відповідно до статті 69 Закону № 889-VІІІ для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», є Комісія. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Згідно із частинами першою - другою статті 71 Закону № 889-VІІІ з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Частинами першою - третьою статті 73 Закону № 889-VІІІ визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення.

Згідно зі статтею 74 Закону № 889-VІІІ дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Вказане вище дає підстави для висновку, що дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Таке дисциплінарне стягнення повинно відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця.

Як видно з матеріалів справи факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який проявився у порушенні правил етичної поведінки державних службовців був встановлений за результатами службової перевірки та здійсненого дисциплінарного провадження. Встановлення такого факту дисциплінарною комісією послужило підставою для внесення начальнику Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність. Такий вид дисциплінарного стягнення є співмірним з вчиненим позивачем дисциплінарним проступком та узгоджується з нормами частини четвертої статті 66 Закону № 889-VІІІ.

Відтак висновок суду першої інстанції про правомірність дій начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 щодо винесення оскаржуваного наказу є правильним.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі № 803/668/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5