Постанова № 76305559, 04.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/65/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.

за участю секретаря судового засідання – Алексєєвої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення від 19 березня 2018 року, ухвалене Миколаївським окружним адміністративним судом в порядку письмового провадження у складі головуючого судді Лісовської Н.В.,

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень № 32170-00 від 08 серпня 2017 року та № 32169-00 від 08 серпня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

10 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 32169-00 від 08.08.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 32170-00 від 08.08.2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням від 19 березня 2018 року, ухваленим в порядку письмового провадження, Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов ОСОБА_2 у повному обсязі, а саме:

- визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 32169-00 від 08.08.2017 року;

- визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 32170-00 від 08.08.2017 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а з цих підстав підлягає скасуванню у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що відповідно до даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 належить комплекс нежитлових будівель загальною площею 3179,3 м.кв за адресою: Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве Озеро, провулок Вана Франка, будинок, 9, та нежитлова будівля (ангар), яка розташована за адресою: : Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве Озеро, провулок Вана Франка, будинок, 9.

Так, апелянт зазначає, що фізична особа–підприємець – власник об’єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може належать до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа–підприємець, а не як юридична особа, що у відповідності до вимог пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, включає достатні правові підстави для застосування пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Обставини справи.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність з 17.07.2001 року, та знаходиться на загальній системі оподаткування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 10-11).

Основним видом діяльності ОСОБА_2 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Також, він займається іншими видами діяльності, які використовуються у вирощуванні сільськогосподарської продукції, що підтверджується довідкою Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 15.03.2017 року (а.с. 14).

ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року (а.с. 12), належить нежитлова будівля (ангар), що знаходиться за адресою: провулок Івана Франка, буд. 9, в смт. Криве Озеро, Кривоозерського району, Миколаївської області.

Також, на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.12.2012 року (а.с. 13), виданого Виконавчим комітетом Кривоозерської селищної ради, позивачу належить комплекс нежитлових будівель (критий тік), що розташований за адресою: провулок Івана Франка, буд. 7, смт. Криве Озеро, Кривоозерського району, Миколаївської області.

Дані об’єкти нерухомості використовуються ОСОБА_2 для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 отримав податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року № 32169-00 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 21905,38 грн. та № 32170-00 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 5332,86 грн.

Висновок суду першої інстанції.

Враховуючи положення ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 є сільськогосподарським товаровиробником, а отже споруди, що належать йому на праві власності та використовуються ним у сільськогосподарській діяльності не є об’єктами сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Джерела права й акти їх застосування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» було запроваджено новий місцевий податок, а саме: податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Вказаним Законом запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Керуючись п. 6.1. ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п.п. 14.1.157. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Далі, згідно п.п. 14.1.235. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 19.01.2013 року, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

ОСОБА_3 п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Керуючись п.п. 266.1.1. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно пп. 266.2.1. п.п. 266.2.2. «ж» п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Не є об’єктом оподаткування, зокрема будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

Керуючись п.п. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000 року затверджено Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) 018-2000, який є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

ОСОБА_3 про право власності на нерухоме майно серії СВХ № 580730 (а.с.12) за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року зареєстровано нежитлову будівлю, ангар. Також, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 865268 від 28.12.2012 року (а.с. 13), виданого Виконавчим комітетом Кривоозерської селищної ради, ОСОБА_2 належить комплекс нежитлових будівель, за описом об’єкта - критий тік та адміністративно-побутова будівля, Б-2.

Так, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 об’єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.

ОСОБА_3 розділу 1 «Будівлі» підрозділу 12 «Будівлі нежитлові» групи 127 «Будівлі нежитлові інші» класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства»» ДК БС 018-2000 до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства належать - будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо, а саме : підклас 1271.1 «Будівлі для тваринництва», підклас 1271.2 «Будівлі для птахівництва», підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна», підклас 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні», підклас 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства», підклас 1271.6 «Будівлі тепличного господарства», підклас 1271.7 «Будівлі рибного господарства», підклас 1271.8 «Будівлі підприємств лісництва та звідництва», підклас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

З 01 січня 2013 року ОСОБА_2 працює на загальній системі оподаткування, код основного виду економічної діяльності якого 01.11 (за КВЕД ДК 009-2010) (а.с. 10). Відповідно секції «А» КВЕД 2010 «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство», ця секція включає використання рослинних і тваринних природних ресурсів, у т.ч. діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, вирощування та розведення сільськогосподарських тварин, одержування лісоматеріалів, лісових та інших рослин, тварин і продукції тваринного походження на фермах або в природному середовищі.

Керуючись ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» від 18.01.2001 року сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;

Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Відповідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 розділу А «Продукція сільського господарства, мисливства та пов’язані з нею послуги» підрозділу 01. «Продукція рослинництва» групи 01.1 «Культури зернові та технічні» класу 01.11 «Культури зернові та технічні» підкласу 01.11.1 «Культури зернові», ця категорія включає культури зернові використовувані для продовольчих цілей, на насіння чи технічних потреб.

Керуючись п.п. 266.2.2. «ж» п. 266. 2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування, зокрема будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС України, враховуючи наведені норми, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони спростовуються наявними у справі матеріалами, є недоведеними, не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства України.

Оцінка суду апеляційної інстанції.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, шляхом аналізу норм чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що ОСОБА_2 являється сільськогосподарським товаровиробником, а отже нежитлові будівлі, що належать йому на праві власності не є об’єктами оподаткування, а податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми податкового зобов’язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_2, прийняті Головним управлінням ДФС України протиправно, а з цих підстав підлягають скасуванню.

Крім того, у постанові по справі № 820/4188/17 від 28 лютого 2018 року, Верховний суд зазначив про відсутність суперечності щодо змісту поняття "сільськогосподарський товаровиробник" у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та Податковому кодексі України, оскільки визначення п.п. 14.1.135 п. 14.1 ст. 14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування, отже, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів в силу приписів п. 5.3 ст. 5 ПК України.

Керуючись ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: зокрема, верховенство права; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Керуючись ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 2, ст. 5, ст. 6, ст. 9, ч. 2 ст. 77, ст. 310, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 325, ч. 1 ст. 328 КАС України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року залишити – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 вересня 2018 року.

Головуючий: суддя - доповідач В.О. Потапчук

Суддя Г.В. Семенюк

Суддя О.І. Шляхтицький