Постанова № 76305495, 04.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5968/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року (рішення ухвалене у м. Луцьк судом у складі головуючого судді Дмитрука В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за віком та зобов'язати провести призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27.02.2015 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в c.Заріччя Маневицького району Волинської області, яке відповідно до постанови КМУ від 23.07.1991 №106 належить до зони гарантованого добровільного відселення. Постійно проживаючи в с. Заріччя Маневицького району, позивач 06.12.1985 влаштувався на роботу в трест «Запсибенергострой», який знаходиться в місті Сургут Тюменської області РФ. Зазначає, що у вказаному підприємстві він працював столяром-бетонщиком 3 розряду участку №1 вахто-експедиційним методом, а саме: місяць працював і місяць перебував вдома. Таким чином в тресті позивач працював до 03.07.1994. При цьому, працюючи у РФ вахтовим методом, він був зареєстрованим і постійно проживав в с. Заріччя Маневицького району, що підтверджується довідкою Великоосницької сільської ради Маневицького району від 26.04.2018 року. Просить визнати дії Камінь-Каширського ОУПФУ щодо відмови у призначенні пільгової пенсій за віком протиправними та зобов'язати Камінь-Каширське ОУПФУ призначити позивачу пільгову пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просив позов задоволити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився в селі Заріччя, Маневицького району Волинської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 належить до зони гарантованого добровільного відселення.

13.05.2015 позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України в Маневицькому районі із заявою призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте розпорядженням управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі №7 від 12.08.2015 йому було відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю доказів про постійне проживання в селі Заріччя Маневицького району з 26.04.1986 по 01.01.1993 не менше трьох років.

23.03.2018 позивач повторно звернувся до Камінь-Каширського ОУПФУ із заявою призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте розпорядженням Маневицького відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Камінь-Каширського ОУПФ №3 від 30.03.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю доказів про постійне проживання в селі Заріччя Маневицького району з 26.04.1986 по 01.01.1993 не менше трьох років.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою, що постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 роках, та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно працюють чи працювали, проживають або проживали на території зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, 3 категорії.

Пунктом 3 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно частини 1 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, - зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Пунктом другим частини третьої статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань «Про затвердження Основних положень про вахтових метод організації робіт» №794/33-82 від 31.12.1987, вахтовий метод - особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця постійного проживання не може бути забезпечена.

Пунктами 2.2, 2.3 вказаного Положення передбачено, що залучення працівників до роботи за вахтовим методом допускається тільки за їх згодою та за місцем розташування підприємства; поза місцем знаходження підприємства залучення працівників допускається тільки за погодженням місцевих органів праці, яким підвідомча територія, де передбачається набір працівників.

Відтак, враховуючи приписи даного Положення, а також архівну довідку архівного відділу міста Сургут від 12.05.2015 №С-3027/2 з якої вбачається нарахування позивачу заробітної плати за період з січня 1988 по липень 1994 року щомісячно, відсутність будь-яких документів щодо залучення позивача як працівника для підприємства, що працює вахтовим методом за погодженням з місцевими органами праці, суд вважає безпідставним твердження позивача про постійне (один місяць з двох) перебування та проживання в с.Заріччя Маневицького району, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки вказані факти це спростовують та по суті вказують на постійне його проживання в місці розташування треста «Запсибенергострой» (м. Сургут Тюменської області, Російська Федерація).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року у справі №164/643/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді Р. М. Гулид І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 06.09.2018 року