Постанова № 76303657, 04.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1126/17 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.08.2016 № 0001491306, № 0001511306, № 0001521306, № 0001531306, від 24.11.2016 № 0005421306, податкову вимогу від 26.08.2016 № Ф-22/26-50-13-06, рішення від 26.08.2016 № 0001481306, № 0001471306.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку за додержанням вимог чинного законодавства магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2.

Перевіркою встановлено наступні порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2:

- статей 24, 26 Кодексу законів про працю;

- статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

- пунктів 1, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України;

- підпункту 1.2. та підпункту 1.1 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України;

- пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 25.07.2016 №106/26-50-13-06-23/1975215203 та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 26.08.2016 № 0001491306, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 17 000, 00 грн.;

- від 26.08.2016 № 0001511306, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 510, 00 грн.;

- від 26.08.2016 № 0001521306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів найманих працівників» в розмірі 21 035, 11 грн., у тому числі: 10 735, 20 грн. - основний платіж, 7 834, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 2 465, 41 грн. - пеня.

- від 26.08.2017 № 0001531306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в розмірі 852, 00 грн., у тому числі: 681, 60 грн. - основний платіж, 170, 40 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

26.08.2016 позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-22/26-50-13-06 на суму 27 272, 80 грн.

В подальшому прийнято рішення про сплату боргу від 26.08.2016 № 0001481306 на суму 3 060, 00 грн. та рішення про сплату боргу від 26.08.2016 № 0001471306 на суму 13 245, 68 грн.

24.11.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 318, 30 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішеннями про сплату боргу, звернулась до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість висновків акту перевірки від 25.07.2016 №106/26-50-13-06-23/1975215203 та, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем взагалі де досліджувалась первинна документація платника податків ОСОБА_2, висновки зроблені контролюючим органом є поверхневими, без встановлення дійсних обставин справи, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 25.07.2016 №106/26-50-13-06-23/1975215203, податкові повідомлення-рішення від 26.08.2016 № 0001491306, № 0001511306, № 0001521306, № 0001531306, від 24.11.2016 № 0005421306, податкова вимога від 26.08.2016 № Ф-22/26-50-13-06 та рішення від 26.08.2016 № 0001481306, № 0001471306 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.08.2016 № 0001491306 колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підп.14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Згідно з підп.14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 226.1 ст. 226 ПК України визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Відповідно до п. 226.5 ст. 226 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 226.6 ст. 226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Пунктом 226.9 ст. 226 ПК України визначено, що вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

- алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Крім того, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

На підставі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» маркування алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином:

- на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються:

- загальна та власна назви виробу;

- найменування виробника (у разі зміни найменування виробника у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство);

- знак для товарів і послуг;

- географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання;

- вміст спирту (% об.);

- місткість посуду;

- вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами);

- позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).

Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).

На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво.

Абзацом 16 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що виробництво, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, передбачає штраф - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 790 від 02.06.2003 (далі - Порядок), фінансові санкції застосовуються у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом, до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки, посадовими особами контролюючого органу було виявлено факт зберігання з метою подальшої реалізації пляшки горілки «Могорич» 0,25л вартість якої становить 31, 00 грн., на якій була відсутня марка акцизного податку.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що під час проведення перевірки позивача, службовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було порушено порядок оформлення матеріалів позапланової перевірки.

Так, наказом Державної податкової адміністрації України від 21.08.2009 № 453 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів позапланових перевірок окремих видів діяльності суб'єктів господарювання», визначено оформлення результатів позапланових виїзних перевірок суб'єктів господарювання стосовно організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, парфумерно-косметичної продукції та лікарських засобів із використанням спирту етилового, контроль за виконанням якого покладено на Департамент та його регіональні управління, здійснюється згідно з додатками 1 і 2 до Методичних рекомендацій та з урахуванням особливостей діяльності суб'єкта господарювання та питань, що підлягають перевірці.

Акт перевірки (довідка) складається з чотирьох розділів: розділу I - «Вступна частина»; розділу II - «Загальні положення»; розділу III - «Результати перевірки»; розділу IV - «Висновок»; інформативні додатки.

В розділі III «Результати перевірки», при описі встановленого(их) порушення(нь) в обов'язковому порядку зазначаються: запис про відібрання та опечатування зразків продукції відповідними компетентними органами.

Колегією суддів було встановлено, що службовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, що безпосередньо здійснювали перевірку не відібрано зразків продукції та не вилучено у позивача пляшку горілки «Могорич» 0,25л вартість якої становить 31, 00 грн., на якій була відсутня марка акцизного податку, про що зазначено в акті перевірки, що є порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що хоча вищевказані Методичні рекомендації стосуються оформлення матеріалів позапланових перевірок, тоді як стосовно позивача проведена фактична перевірка, разом з тим, Методичні рекомендації та додатки до них розроблено на підставі статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» з метою контролю дотримання суб'єктами господарювання організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновками акту перевірки та матеріалами справи не доведено зберігання позивачем алкогольної продукції немаркованої акцизною маркою, а тому у складі вчиненого позивачем правопорушення відсутня така складова як горілка, у зв'язку із чим висновки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є безпідставними.

Отже, оскільки матеріали справи свідчать про помилковість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що унеможливлює застосування до позивача санкцій, передбачених абзацом 16 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.08.2016 № 0001491306 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17 000, 00 грн., у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Стосовно допущених, на думку контролюючого органу, порушень позивачем норм податкового та іншого законодавства при використанні найманої праці та сплати податку з доходів у вигляді заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 26 Кодексу законів про працю працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, як найманий працівник працює в магазині позивача на підставі наказу від 16.06.2016 № 1 та трудового договору від 21/06/2016 № б/н, тобто з 2016 року до цього часу.

Як було встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 використовувала найману працю іншого працівника, а деякий час працювала сама.

Також, позивачем в суді першої інстанції було зазначено, що при проведенні попередніх перевірок контролюючим органом в 2013 та 2014 роках не було зафіксовано порушень з боку позивача щодо правильності нарахування утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадян, на підтвердження чого було надано копії актів перевірок від 11.06.2013 та від 24.10.2014.

При цьому, апелянт зазначає, що ФОП ОСОБА_2 допустила до роботи найманого працівника ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві при винесенні спірних рішень по даному епізоду посилається на письмові пояснення найманого працівника ОСОБА_3 щодо періоду її роботи у позивача та розміру отриманої заробітної плати. Водночас, суду першої інстанції відповідних письмових пояснень ОСОБА_3 відповідач не надав.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції 31.07.2017 останнім було зобов'язано відповідача надати інформацію по заробітній платі ОСОБА_3 та інформацію щодо її працевлаштування за конкретний період з 01.07.2012 по 31.05.16. Однак, відповідачем вимог суду першої інстанції не виконано та зазначених доказів не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість висновків акта перевірки від 25.07.2016 № 106/26-50-13-06-23/1975215203, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.08.2016 № 0001511306, № 0001521306, № 0001531306, від 24.11.2016 № 0005421306 є необґрунтовані та підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, податкова вимога Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.08.2016 № Ф-22/26-50-13-06 та рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.08.2016 № 0001481306, № 0001471306 також підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню, оскільки є похідними від попередніх.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 06.09.2018.