Вирок № 76302793, 07.09.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9948/18

Провадження № 1-кп/263/631/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Музики О.М.,

при секретарі - Рудь Ю.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Кожемяки Є.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12018050770001702 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Маріуполі Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 липня 2018 року, приблизно о 15 год. 10 хв., діючи умисно, знаходячись у приміщенні ТОВ «Український Рітейл» «Брусничка» № 01183, який розташований за адресою: бул. Шевченка, 89/105 у Центральному районі м. Маріуполя, керуючись корисним мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна та звернення його у свою власність, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно взяв з торгівельного прилавку майно, яке належить ТОВ «Український Рітейл», а саме: чотири сиркові десерти «Машенька» вартістю за один десерт 11 гривень 16 копійок, на загальну суму 44 гривні 64 копійки, та чотири шоколадки «Корона» вартістю за одну 39 гривень 08 копійок, на загальну суму 156 гривень 32 копійки, які поклав до своєї сумки.Після чого ОСОБА_1 з викраденим товаром вийшов через турнікет за межі магазину, тим самим спричинив ТОВ «Український Рітейл» матеріальну шкоду на загальну суму 200 гривень 96 копійок та спрямував у бік виходу з торгового центру, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий на виході з приміщення охоронцем магазину.

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді 03 липня 2018 року близько 15 год. з магазину «Брусничка» намагався викрасти сиркові десерти та шоколадки, за які не заплатив та на виході був затриманий працівником магазину. Щиро розкаявся, при визначенні міри покарання просив суворо не карати.

Представник потерпілого ТОВ «Український Рітейл» - ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, що відповідає змісту ст. 56 КПК України. Оскільки обвинувачений визнав вину у повному обсязі, за відсутності представника потерпілого можливо з'ясувати усі обставини під час судового розгляду, сторони кримінального провадження не наполягали на допиті представника потерпілого, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника потерпілого.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у міському наркологічному диспансері м. Маріуполь та в КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» не перебуває, офіційно не працевлаштований, однак має дохід від неофіційного працевлаштування, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

За змістом ст. 12 КК України правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_1, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим злочину, обставини його вчинення, зважаючи на наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого обставин, відомостей, що характеризують його особу, обставини, що він має неофіційний дохід, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію державного обвинувача та обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 185 КК України, у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 (сімдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1190 гривень.

Речові докази: чотири сиркові десерти «Машенька» та чотири шоколадки «Корона», передані на зберігання ТОВ «Український Рітейл», - залишити за належністю ТОВ «Український Рітейл»; диск з відеозаписом - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.М. Музика