Постанова № 76302159, 06.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2018 рокусправа № 808/287/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В., Суховаров А.В.,

секретар судового засідання: Троянов А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року, суддя першої інстанції Бойченко Ю. П., повний текст рішення складено 16.04.2018 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 року № 0017771202 в сумі 110 027 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки базуються на результатах аналізу податкової інформації стосовно контрагентів за ланцюгом постачання, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних та можуть містити помилки, тому не є належними доказами нереальності господарських правовідносин. Відсутність у контрагентів-постачальників ТОВ «АПЕКС ЛК» трудових ресурсів не може спростовувати фактичне виконання господарських операцій, оскільки сторонні трудові ресурси часто залучаються за цивільними договорами або без документального оформлення. Також, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Для підтвердження реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом (ТОВ «АПЕКС ЛК») контролюючому органу було надано належним чином складені первинні документи, будь-яких зауважень щодо їх достовірності відповідачем у акті перевірки не зазначено. Тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26 грудня 2017 року №0017771202.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що перевіркою не підтверджено здійснення операцій постачальниками на адресу позивача та встановлено находження послуг з джерела невідомого походження. Такі послуги не постачались та не надавались саме від ТОВ «АПЕКС ЛК». В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. Отже договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт тощо не мають юридичної сили первинних документів. Як наслідок, позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.

Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Амбар Експорт БКВ» з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року, за результатами якої складено акт від 05.12.2017 №696/08-01-12-02/40921939.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року на загальну суму ПДВ 110 027 грн.

Висновки контролюючого органу про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок послуг та фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами, за результатом проведеної перевірки ґрунтуються на тому, що позивач неправомірно сформував дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання транспортних послуг у ТОВ «АПЕКС ЛК» та безпідставно зависив суми від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту, оскільки реальність господарських операцій не підтверджена з урахуванням відсутності трудових ресурсів та встановлення реалізації контрагентами ТОВ «АПЕКС ЛК» в серпні-вересні 2017 року товарів (послуг), відмінних від фактично придбаних у контрагентів-продавців (пересортування товарів), у зв'язку з чим неможливо відслідкувати ланцюг постачання.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 26 грудня 2017 року №0017771202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 110 027 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України)

За приписами підпункту 14.1.36пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.( пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України)

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг. (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України)

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. ( пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами не заперечується, що між ТОВ «АПЕКС ЛК» (Перевізник) та ТОВ «Амбар Експорт БКВ» (Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг від 03.04.2017 №03-04/17-09, предметом якого є перевезення власним або залученим з боку третіх осіб автотранспортом сільськогосподарських культур, які закуповує Замовник у сільськогосподарських товаровиробників або посередників (далі - Вантаж). Найменування Вантажу, його кількість, маршрут, ціна перевезення, а також період навантаження встановлюються сторонами в кожному конкретному випадку в додаткових угодах до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1, 1.3 договору). Замовник оплачує послуги Перевізника згідно актів виконаних робіт і рахунків, які виставляються Перевізником на адресу Замовника на підставі фактично виконаних робіт. Підставою для виписки рахунку є товарно-транспортні накладні.

На підставі вищезазначеного договору ТОВ «АПЕКС ЛК» у вересні 2017 року надало позивачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму ПДВ 110 027,39 грн., що підтверджується актами надання послуг від 31.08.2017 №58, від 05.09.2017 №60, від 20.09.2017 №63, від 25.09.2017 №65, від 28.09.2017 №69, від 30.09.2017 №83.

ТОВ «АПЕКС ЛК» виписало позивачу податкові накладні від 31.08.2017 №16, від 05.09.2017 №1, від 20.09.2017 №4, від 25.09.2017 №7, від 28.09.2017 №11, від 30.09.2017 №12, від 30.09.2017 №24.

На виконання вимог законодавства та умов договору складено наступні товарно-транспортні накладні: від 08.09.2017 №9; від 16.09.2017 №560345, 560341; від 17.09.2017 №560357, 560356, 179, 178; від 18.09.2017 №184, 21460, 21461, 21462, 38, 37, 36; від 19.09.2017 №42, 5, 6; від 2609.2017 №752043; від 27.09.2017 №752048, 60, 62, 59, 58, 61; від 24.09.2017 №803, 797, 805, 806; від 25.09.2017 №809; від 26.09.2017 №814, 813, 12, 11; від 25.09.2017 №2509/2; від 26.09.2017 №2609/1; від 28.09.2017 №1229, 63, 65, 64; від 29.09.2017 №71, 72, 73, 74; від 28.09.2017 №21030, 21033, 21032, 21029; від 29.09.2017 №21034, 21035. 21036; від 310.8.2017 №12; від 19.09.2017 №44, 46; від 21.09.2017 №3; від 22.09.2017 №13, 17; від 23.09.2017 №19, 20, 22; від 20.09.2017 №195, 194, 196; від 21.09.2017 №5, 4; від 22.09.2017 №8, 11; від 23.09.2017 №6, 23/09-6, 23/09-1, 770, 765, 766, 767; від 24.09.2017 №774, 773, 777, 779, 795, 778; від 23.09.2017 №4, 768, 5; від 31.08.2017 №13А; від 01.09.2017 №14, 15, 20917, 27, 1, б/н; від 02.09.2017 №38, 19, 24, 35, 30, 27, 25, 34; від 03.09.2017 №36, 38, 39, 40, 37, 42; від 04.09.2017 №51, 64, 52, 50, 53, 49, від 05.09.2017 №0052, 0065; від 22.09.2017 №6; від 26.08.2017 №23488; від 20.08.2017 №44; від 22.08.2017 №46; від 31.08.2017 №7, 6, 09а, 7ру, 8, 9, 4ру, 10р, 5р, 6р, 305, 306, 301, 302; від 30.08.2017 №6123532, 612353, 17, 39, 13, 16; від 22.08.2017 №8, 10, 11.

Оплату за надані послуги підтверджено платіжними дорученнями: від 11.09.2017 №1075 на суму 104 048,20 грн. (в т.ч. ПДВ 17 341,37 грн.); від 13.09.2017 №1106 на суму 118 178,60 грн. (в т.ч. ПДВ 19 696,43 грн.); від 21.09.2017 №1211 на суму 88 018,80 грн. (в т.ч. ПДВ 14 669,80 грн.); від 25.09.2017 №1232 на суму 177 286,00 грн. (в т.ч. ПДВ 29 547,67 грн.); від 29.09.2017 №1300 на суму 100 749,60 грн. (в т.ч. ПДВ 16 791,60 грн.).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Будь-яких зауважень стосовно правильності оформлення вказаних документів акт перевірки не містить, всі товарно-транспортні накладні мають печатку вантажовідправника та відмітку з пункту навантаження.

З наданих позивачем документів вбачається використання позивачем послуг, отриманих від його контрагента у власній господарській діяльності, з огляду на основний вид діяльності ТОВ «Амбар Експорт БКВ»: «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин».

На час здійснення господарської операції контрагент позивача, контрагенти за ланцюгом постачання мали спеціальну податкову правосуб'єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовано відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Контролюючий орган в Акті перевірки, а також у апеляційній скарзі, з метою підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «АПЕКС ЛК» зазначив, що транспортно-експедиторська послуга з перевезення вантажу отримана від джерела невідомого походження, а тому первинні документи по вказаній операції не можуть бути використані при формування податкової звітності з ПДВ та бути підставою для формування позивачем податкового кредиту. Також з наданих документів не вбачається наявність у ТОВ «АПЕКС ЛК» трудових ресурсів та транспорту для надання відповідних послуг.

З наведеними висновками колегія суддів не погоджується, вважає їх безпідставними, а тому не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення посилається на дані Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами дослідження яких відповідач не встановив ланцюга постачання ТМЦ.

Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі БУЛВЕСАД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Висновок відповідача про не підтвердження отримання послуги позивачем саме від ТОВ «АПЕКС ЛК» є необґрунтованим, базується виключно на припущеннях контролюючого органу, оскільки фактично ним досліджувалась наявна податкова інформація стосовно контрагентів - постачальників ТОВ «АПЕКС ЛК», який є постачальником послуг транспортного перевезення для позивача, за серпень-вересень 2017 року, інші періоди не перевірялись.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за спірними операціями з ТОВ «АПЕКС ЛК».

Доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «АПЕКС ЛК» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі висновки були зроблені за результатами аналізу документів наданих позивачем, а також даних податкової звітності та ЄРПН щодо ТОВ «АПЕКС ЛК».

Проте, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів ТОВ «АПКС ЛК».

Також, для проведення господарських операцій щодо постачання товарів, надання послуг наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу (надання послуг), у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують реальність проведених між позивачем та ТОВ «АПКС ЛК» операцій.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.09.2018 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 06.09.2018.

Головуючий суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров