Постанова № 76301887, 05.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34117/17 Головуючий у 1 інстанції: Піхур О.В.

Провадження № 22-ц/796/7485/2018 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 26 червня 2018 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волков Олександр Юрійович, про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волков О.Ю., про відшкодування шкоди. Просив визнати незаконним рішення та дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. про визнання нікчемним правочину та надіслання позивачу повідомлення про нікчемність; визнати незаконною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. щодо не включення його в реєстр вкладників ПАТ «Банк Київська Русь», який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду за договором банківського рахунку в національній валюті, стягнути з Фонду на його користь 175 000 грн. шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень та дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року провадження по справі за позовом ОСОБА_3 закрито.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушенням норм процесуального права та вважає безпідставним висновок суду, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судове засідання ОСОБА_3 і його представник, представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ &quфі;Київська Русь&q?кв; не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просить відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження в справі за позовом ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не убачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 5 ст. 21 ЦПК України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Законом України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI &qufa;Про систему гарантування вкладів фізичних осіб&quПр; N 4452-VI встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом ст. 3 Закону N 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону N 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону N 4452-VI.

Частиною 2 ст. 38 Закону N 4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. 3 ст. 38 Закону).

Пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про деякі питання юрисдикції адміністративних судів» передбачено, що відповідно до частини першої та другої статті 3 Закону України від 23.02.2012 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спір, що виник між сторонами є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами КАС України.

Аналогічна позиція була висловлена також в постанові від 12.04.2018 року у справі №820/11591/15 Великої Палати Верховного Суду.

Перевірка вчинених банком правочинів на предмет виявлення нікчемних правочинів, відноситься до компетенції Фонду, визначених Законом N 4452-VI, такі дії стосуються виконання владної функції Фонду.

Обсяг та зміст конкретних обставин справи дають підстави вважати, що не включення рахунку позивача до переліку рахунків, за яким він зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені Законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення та дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. про визнання нікчемним правочину та надіслання позивачу повідомлення про нікчемність; визнання незаконною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. щодо невключення його в реєстр вкладників ПАТ «Банк Київська Русь», підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги позивача про відшкодування шкоди внаслідок неправомірних рішень та дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь»також підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З'ясувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 рокубез змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Українець Л.Д.