Постанова № 76301876, 04.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/19074/17 Суддя (судді) першої інстанції: Макаренко І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної пенітенціарної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Міністерство юстиції Украйни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної пенітенціарної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково:

Визнано неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві документів для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років на пільгових умовах.

Зобов'язано Державну пенітенціарну службу України (Міністерство юстиції України, як правонаступника) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві документи на ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30 січня 2007 року за № 3-1.

Стягнуто з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 320,00 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Державна пенітенціарна служба України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та здійснені порушення вимог процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт посилається на те, що календарна вислуга років ОСОБА_3 станом на 16 вересня 2016 року складала 19 років 01 місяць та 01 день. Натомість, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції даної статті станом на момент звільнення позивача зі служби та звернення позивача з відповідною заявою до відповідача - апелянта) право на призначення пенсії за вислугою років особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, незалежно від віку, мають особи, якщо при звільненні зі служби станом на 30 вересня 2016 року у даної особи вислуги років - 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Відповідно, на переконання апелянта, позивач немає необхідного розміру календарної вислуги років, яка є обов'язковою умовою для направлення відповідачем документів, необхідних для призначення пенсії.

Станом на 04 вересня 2018 року позивачем не подано письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

У зв'язку з зазначеними обставинами колегією суддів не досліджується правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині у якій відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та учасниками справи не спростовано, що наказом № 223/ОС-16 від 15 вересня 2016 року, відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» 16 вересня 2016 року ОСОБА_3 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв'язку зі скороченням штатів).

Згідно наказу вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 19 років 01 місяців 01 день, пільгова 24 роки 05 місяців 21 день.

17 січня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України з приводу призначення пенсії за вислугою років.

Листом від 23 січня 2018 року позивачу надана відповідь стосовно розміру календарної вислуги років станом на момент його звільнення, тобто на 16 вересня 2016 року - 19 років 01 місяць 01 день.

20 березня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у київській області з пакетом документів для призначення пенсії за вислугою років у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України».

Листом Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві від 23 березня 2017 року ОСОБА_3 було відмовлено у призначенні пенсії через порушення останнім порядку подання документів. Одночасно в листі повідомлено, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій), затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, заяви про призначення пенсії за вислугою років особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом подаються цими особами до головних управлінь пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи.

Вважаючи, що ОСОБА_3 має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи на неправомірність дій та рішень відповідачів стосовно відмови у підготовці та направленні відповідного пакету документів, необхідних для призначення пенсії, до органів пенсійного фонду та протиправну відмову у призначенні пенсії.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві документи ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30 січня 2007 року за № 3-1. Отже, суд першої інстанції фактично визначив право вказаної особи на призначення зазначеного вище виду пенсії.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 3 ст. 2 КАС України, наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно п. «б» ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення мають, в тому числі, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду (п. «б» ч.1 ст.17 Закону).

Відповідно пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12). При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

В свою чергу, ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», яка в свою чергу визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Відповідно до п. «г» ч. 3 постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.

Як вбачається з наказу Державної пенітенціарної служби України від 15 вересня 2016 року № 233/ОС-16 станом на день звільнення позивач мав 19 років 01 місяць і 01 день вислуги років у календарному обчисленні і 24 роки 05 місяців 21 день - у пільговому обчисленні.

Станом на дату звільнення позивача зі служби діяла редакція ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яка передбачала, що пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності виключно календарної вислуги. Більше того, зазначив, що норми Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачають пільговий залік вислуги років саме для призначення пенсії.

Однак колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції здійснено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, виходячи з наступного.

Буквальний аналіз ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що право на призначення пенсії за вислугу років виникає за умови: 1) звільнення особи з військової служби; 2) наявність достатньої кількості вислуги років.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивача було звільнено зі служби з 16 вересня 2016 року.

Так, станом на дату звільнення позивача вислуга років складає: 19 календарних років 01 місяць та 01 день, що не дає право на призначення пенсії.

Одночасно ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст. 12 Закону.

Так, у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності на день звільнення вислуги 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17.

З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи те, що календарна вислуга років ОСОБА_3 станом на час звільнення становила 19 років 01 місяць та 01 день, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно не здійснив дії стосовно підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві документів ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30 січня 2007 року за № 3-1, оскільки позивач не має встановленої ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення адміністративного позову в частині визнання неправомірними дій Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві документів для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років на пільгових умовах та зобов'язання Державної пенітенціарної служби України (Міністерство юстиції України, як правонаступника) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві документи ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30 січня 2007 року за № 3-1 - відсутні.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року, таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зазначених вище вимог.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної пенітенціарної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Міністерство юстиції Украйни про визнання неправомірними дій Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві документів для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років на пільгових умовах та зобов'язання Державної пенітенціарної служби України (Міністерство юстиції України, як правонаступника) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві документи ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30 січня 2007 року за № 3-1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2018 року.