Ухвала суду № 76300953, 03.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/20791/18

Провадження №11-сс/772/627/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі суддів:

головуючого-судді Бурденюка С.І.

суддів Дедик В.П., Кривошеї А.І.

з участю

секретаря Табачук В.О.

прокурора Порохницького М.Ю.

слідчого Безрученко В.В.

адвоката ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу прокурора Славінського Я.С. на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна

в с т а н о в и в :

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтував своє рішення тим, що в ході розгляду клопотання слідчого про арешт майна було встановлено, що ОСОБА_4 12.06.1997 року отримав посвідчення водія серії ЕІЯ № 050630, що підтверджується наданими ним в судовому засіданні копіями документів, крім того, слідчим до матеріалів клопотання не додано постанови про визнання вказаного посвідчення водія речовим доказом у кримінальному провадженні, а також й будь-яких інших доказів, підтверджуючих відповідність вказаного посвідчення критеріям визначеним у ст. 98 КПК України. Також слідчим не надано для огляду в судовому засіданні матеріали кримінального провадження.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та накласти арешт на посвідчення водія серії ЕІЯ № 050630, видане на ім’я ОСОБА_4

Вказує, що дане посвідчення має значення речового доказу

Заслухавши пояснення прокурора в підтримання доводів апеляційної скарги, який просив накласти арешт на посвідчення ОСОБА_4; думку адвоката ОСОБА_2, який просив залишити ухвалу слідчого судді без змін; перевіривши матеріали судового та кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як видно з ухвали суду, слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого СВ Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження № 12018020020003351 від 20 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.08.2018 працівниками УПП у Вінницькій області по вул. Брацлавській, поблизу буд. № 103 зупинено автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 надав працівникам поліції на перевірку посвідчення водія серії ЕІЯ № 050630 видане на його ім'я з ознаками підробки.

Під час проведення огляду місця події 19.08.2018 посвідчення водія серії ЕІЯ № 050630 видане на ім'я ОСОБА_4 вилучене, поміщене у паперовий конверт «Вінницький ВП ГУ НП у Вінницькій області» та приєднане до матеріалів кримінального провадження за № 12018020020003351.

Вирішуючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з’ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна чи відмови в задоволенні такого клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

20 серпня 2018 року слідчий звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме посвідчення водія серії ЕІЯ № 050630, видане на ім’я ОСОБА_4, яке вилучене під час проведення огляду місця події 19.08.2018 року та приєднане до матеріалів кримінального провадження за № 12018020020003351.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, зазначеного в ухвалі слідчого судді, є законним та обґрунтованим.

При винесенні ухвали слідчим суддею у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України, з наступних підстав.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом тощо. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховання, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до ст. 319 КК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

З огляду матеріалів судової справи вбачається, що посвідчення водія серії ЕІЯ № 050630 ОСОБА_4 отримав 12.06.1997 року, що і було встановлено судом першої інстанції. У апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що дане посвідчення є речовим доказом по кримінальному провадженню, проте на підтвердження своїх доводів жодних документів не надав.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідча звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна зазначала, що дані речі мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Разом з цим, з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, який передбачає, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, то на переконання колегії суддів, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте ні слідчим, ні прокурором не надано підтверджуючих документів про визнання даного посвідчення речовим доказом та обґрунтованих причин на вчинення таких дій не навів і під час апеляційного розгляду.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування ухвали слідчого судді та накладення арешту на майно на даному етапі досудового розслідування відсутні, під час апеляційного розгляду не доведено необхідності накладення арешту, не доведено, що посвідчення визнано речовим доказом, відтак доводи апеляційної скарги прокурора колегія суддів вважає безпідставними.

Істотних порушень, які б давали суду підстави для скасування ухвали слідчого судді та задоволення клопотання слідчого в даному провадженні на даному етапі досудового розслідування колегія суддів не знаходить.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з’ясовував всі обставини, з якими закон пов’язує можливість накладення арешту на майно, відтак ухвалу слідчого судді слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 367, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора Славінського Я.С. - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2018 року, якою відмовлено у задовленні клопотання слідчого СВ Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7