Постанова № 76300907, 06.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/25516/17 Суддя (судді) першої інстанції:

Коробенко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Беспалова О. О., суддів: Губської О. А., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій щодо непризначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови КМ України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; скасування рішення від 18.08.2017 р., яким затверджено протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.08.2017 р. № 85, у частині, що стосується позивача; зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням позивачем обов'язків військової служби, відповідно до постанови КМ України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (24.05.2016 р.).

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 85 від 18 серпня 2017 року в частині, якою позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції шляхом викладення абзацу 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення наступним чином: «Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, що становить 290000, 00 грн.».

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що належним способом відновлення його порушеного права може бути лише зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, що становить 290000, 00 грн.

Відзив до Київського апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до довідки акту огляду МСЕК серії АВ № 0091372 від 27.05.2014 р. позивачу за наслідками огляду встановлено ІІІ групу інвалідності з 20 травня 2014 року, причина інвалідності - поранення (контузія), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0447591 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 24 травня 2016 року, причина інвалідності - поранення (контузія), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1224 від 30 квітня 2014 року) поранення (контузія) колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, яку апелянт просить змінити, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 р. № 975 (далі - Порядок), згідно якого якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми, до спірних відносин не застосовується.

Оцінивши докази у справі, суд першої інстанції в цій частині дійшов висновку, що ОСОБА_3 при зверненні із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги фактично подано всі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку, рішення відповідача про відмову у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги є протиправним, відтак, вимоги до Міністерства оборони України про зобов'язання призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи є цілком обґрунтованими.

У резолютивній частині рішення суд першої інстанції, відповідно, зобов'язав відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

В той же час, позивач заявляв у прохальній частині позову зазначення розміру допомоги: у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (24.05.2016 р.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зобов'язав відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Так у відповідності до п. «б» ч. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно ч. 9 статті 163 вказаного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи, та 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

У п. 10 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 зазначено, що резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.

Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

У пункті 10.3 цієї постанови ВАС України вказав, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з заявлених позовних вимог, позивач не зазначав розмір виплати у твердій грошовій сумі. Відтак рішення суду першої інстанції в цій частині зміні не підлягає.

Крім того, п. «б» ч. 1 ст. 162 Закону № 2011 чітко передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з огляду на що рішення суду першої інстанції про зобов'язання відповідача призначити та виплатити допомогу у розмірі, встановленому Законом № 2011, відповідає заявленим позовним вимогам.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає з доводів апелянта та резолютивної частини оскаржуваного судового рішення обрання судом першої інстанції неефективного способу захисту позивача.

Зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу у відповідності до вимог нормативно-правових актів, які якісно регулюють питання розміру одноразової грошової допомоги та дати, на яку слід здійснювати обрахунок, є належним та достатнім способом відновлення порушених прав.

Жодна підстава для зміни рішення суду першої інстанції з передбачених ч. 1 ст. 317 КАС України судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги не встановлена.

Крім того, право позивача на виконання відповідачем вимог зазначених нормативно-правових актів гарантоване ст. 19 Конституції України, а доводи апелянта про можливу повторну відмову у виконанні рішення суду саме через неповноту викладення резолютивної частини не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки колегією суддів надано оцінку можливості виконання рішення суду першої інстанції у наявному викладі резолютивної частини та можливості для відповідача довільного її трактування.

За результатами такої оцінки колегією суддів встановлено, що резолютивна частина рішення за своїм змістом (без зайвої деталізації) відповідає вимогам позовної заяви та такий виклад не призводить до звуження права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та у порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 06.09.2018 р.)