Постанова № 76300603, 05.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2018 року справа № 804/1240/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Білак С.В. Юрко І.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду у місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі № 804/1240/17 (суддя Прудник С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2016 року № 19390-1303 (форма «Ф»), яким їй визначено податкове зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 2423,62 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначив, що донарахування земельного податку за 2013-2015 роки відбулось у зв’язку з отриманням листа Управління Держземагентства у місті Дніпропетровську від 19 серпня 2015 року про нормативну грошову оцінку 1 кв. метра земельної ділянки у разі її використання для земель промисловості.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

Позивач є власником 1/2 (одна друга) частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 1, що підтверджується договором дарування від 25.10.2004 р.

16 листопада 2004 року КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації прийнято рішення про реєстрацію права власності на 1/2 (одну другу) частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 1, за власником ОСОБА_1, про що свідчить витяг № 5461822 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно з експлікацією в Технічному паспорті на виробничий будинок (нежитлові будівлі та споруди) по вул. Берегова, 1, м. Дніпропетровськ (розмір частки власності позивача – 1/2) загальна площа земельної ділянки по вул. Берегова, 1, м. Дніпропетровськ 3408,0, з них: - під будинком, господарськими будівлями та спорудами усього 2056,0: 1827,5 - під будинком та 228,5 - під господарськими будівлями та спорудами).

21 листопада 2016 року Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення № 19390-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок з фізичних осіб у загальному розмірі 2423,62 грн., із розрахунку за 2013 рік 595,71 грн., за 2014 рік 595,71 грн., за 2015 рік 1232,20 грн. (а.с. 6).

З розрахунку до податкового повідомлення-рішення судом встановлено, що обчислення податкового зобов’язання здійснено на підставі листа Управління Держземагентства у місті Дніпропетровську від 19 серпня 2015 року № 8-411-0.2-3026/2-15 про нормативну грошову оцінку землі з площі земельної ділянки 1704 кв. метри. Також у розрахунку зазначено, що вказані вище суми податкових зобов’язань за 2013-2015 роки донараховуються до раніше прийнятих податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 № 01981031720 на суму 13322,05 грн, від 25.06.2014 № 10286-15 на суму 13322,05 грн та від 19.06.2015 № 781-15 на суму 16150,99 грн. (а.с. 7).

Дійсно листом від 19 серпня 2015 року № 8-411-0.2-3026/2-15 Управління Держземагентства у місті Дніпропетровську повідомило відповідача на його запит, що право власності або користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою вул.. Берегова, 1 у Державному реєстрі земель м. Дніпропетровська станом на 01.01.2013 не зареєстровано, тому надати нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки не вбачається можливим, у разі використання цієї земельної ділянки для земель промисловості нормативна грошова оцінка 1 кв. метра земельної ділянки буде складати у 2013-2014 роках 816,77 грн, у 2015 році 1020,14 грн. (а.с. 16).

При цьому раніше листом від 22 квітня 2015 року Управління Держземагентства у місті Дніпропетровську повідомило відповідача, що з 1 січня 2013 року за чинним законодавством не має повноважень щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки. Оскільки ж до зазначеної дати право власності або користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:205:0092 площею 0,3408 не зареєстровано, то надати нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки немає можливості. (а.с. 14).

Листом же від 21 липня 2015 року Управління Держземагентства у місті Дніпропетровську підтвердило неможливість надати нормативну грошову оцінку земельної ділянки та додатково зазначило, що у разі комерційного її використання така оцінка буде складати у 2013-2014 роках – 1701,61 грн, а у 2015 році – 2125,3 грн. (а.с. 15).

Разом з тим, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року, зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 01981031720, від 25.06.2014 № 10286-15 та від 19.06.2015 № 781-15 визнані протиправними і скасовані. (а.с. 71-75).

Позивач, не погоджуючись із вказаними вище донарахуваннями з земельного податку, визначеними податковим повідомленням-рішенням від 25 листопада 2016 року № 19390-1303 (форма «Ф»), оскаржила останнє до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що контролюючим органом до суду не надано пояснень на належного обгрунтування підстав здійснення розрахунку розміру земельного податку, із відповідним застосуванням даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на відповідний період, які були чинні протягом 2013 2015 роки. Відповідачем не надано належного розрахунків податку на землю в період 2013-2015 роки, отже як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність винесеного рішення.

При вирішенні справи суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі – податок для цілей розділу XIII цього Кодексу); землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 286.5 та 286.6 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру; центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386.

Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку Держгеокадастр та Мін’юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

- Держгеокадастр – про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

- Мін’юст – про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об’єкти незавершеного будівництва.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України – для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні, відносини, пов'язані з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель врегульовані Законом України “Про оцінку земель” (далі – Закон № 1378).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок – капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами частини 5 статті 5 Закону № 1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1378 проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у разі визначення розміру земельного податку є обовязковим.

Відповідно до ст. 20 Закону № 1378 за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 ст. 23 Закону № 1378).

Підсумовуючи зазначені положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що лист Управління Держземагентства у місті Дніпропетровську від 19 серпня 2015 року № 8-411-0.2-3026/2-15, на який посилається апелянт, не ґрунтується на даних державного земельного кадастру, оскільки викладений у формі припущення, і не містить інформації, передбаченої пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України та Порядком № 1386, яка є необхідною для визначення розміру земельного податку, у зв’язку з чим застосування цього листа відповідачем при обчисленні податкового зобов’язання є протиправним. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки фактично не проводилась, що суперечить приписам Закону № 1378. Податковий орган, визначаючи податкове зобов’язання, не може діяти на підставі припущень.

Крім того, як зазначалось вище, оскарженим податковим повідомленням-рішенням донараховані зобов’язання з земельного податку до основних зобов’язань за 2013-2015 роки, які були раніше визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 30.04.2013 № 01981031720, від 25.06.2014 № 10286-15 та від 19.06.2015 № 781-15. Разом з тим, ці податкові повідомлення-рішення скасовані у судовому порядку, що виключає існування будь-яких донарахувань до визначених ними зобов’язань.

З огляду на вказане судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2016 року № 19390-1303 (форма «Ф»), є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі № 804/1240/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: С.В. Білак

Суддя: І.В. Юрко