Рішення № 76298765, 30.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2078/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого cудді – Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Михайленко Б.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) до Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області (далі – Модрицька сільська рада, відповідач) з вимогою визнати протиправним і скасувати пункт 1 рішення Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області 16 сесії VII скликання №290 від 16.02.2018 року "Про внесення змін у рішення №201 від 25.05.2017 року Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, для ведення особистого селянського господарства та ведення садівництва громадянам".

Ухвалою судді від 31.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі рішення Модрицької сільської ради №201 від 25.05.2017 року позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. З метою виконання вказаного рішення, 04.10.2017 року позивач замовила виготовлення технічної документації із землеустрою та оплатила вартість робіт. Отже, рішення Модрицької сільської ради №201 від 25.05.2017 року, на думку позивача, нею виконано повністю. Таким чином, позивач вважає, що жодних підстав для внесення змін до вказаного рішення у відповідача не було. У зв’язку з наведеним, позивач просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області 16 сесії VII скликання №290 від 16.02.2018 року “Про внесення змін у рішення №201 від 25.05.2017 року”.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Позицію щодо позовних вимог висвітлила у відзиві на позов від 13.06.2018 року (вх. № 19009 від 18.06.2018 року) та додаткових поясненнях від 30.08.2018 року. Представник наголосила, що за заявою позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, Модрицька сільська рада Дрогобицького району Львівської області прийняла рішення №201 від 25.05.2017 року про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натрі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1799 га в с. Модрині, вул.Клубна, 9. Однак, 03.01.2018 року за результатами виїзного спільного засідання обстеження вулиці Клубної було встановлено невідповідність будинковолодіння позивача із записами погосподарських книг, про що складено акт та повідомлено позивача. У зв’язку з виявленими розбіжностями, 16.02.2018 року Модрицька сільська рада прийняла рішення № 290 “Про внесення змін до рішення № 201 від 25.05.2017 року “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства та ведення громадян”. Згідно п. 1.1 цього рішення ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0730 га, вул.Клубна, 9 с. Модричі та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1069 га”. Щодо покликання позивача на те, що рішення Модрицької сільської ради №201 від 25.05.2017 року позивачем було виконано в повному обсязі, представник відповідача зазначила, що укладення договору на виготовлення технічної документації та оплата робіт є лише початковим етапом виконання рішення. Крім того, представник відповідача наголосила, що права позивача на отримання земельної ділянки не порушено, адже згідно рішення № 290 від 16.02.2018 року “Про внесення змін до рішення № 201 від 25.05.2017 року” не внесено зміни до загального розміру земельної ділянки, а лише до цільових призначень земельних ділянок згідно даних погосподарських книг. Отже, враховуючи те, що при прийнятті рішення № 290 від 16.02.2018 року Модрицька сільська рада діяла у відповідності до вимог законодавства, представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 звернулася до Модрицької сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), враховуючи дані земельно – облікових документів.

25.05.2017 року Модрицька сільська рада прийняла рішення № 201 Про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1799 га в с. Модричі, вул.Клубна, 9.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення, з метою його виконання, ОСОБА_3 необхідно замовити технічну документацію в організації, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою та подати на затвердження у Модрицьку сільську раду.

04.10.2017 року ОСОБА_3 звернулася до малого приватного підприємства “Землемір” (далі – МПП “Землемір”) із заявою про виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована у с. Модричі, вул.Клубна, 9.

Цього ж числа між МПП “Землемір” та громадянкою ОСОБА_3 було укладено договір № 396 про виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована у с. Модричі, вул.Клубна, 9.

19.10.2017 року ОСОБА_3 оплатила вартість вказаних робіт в сумі 1102,92 грн.

30.01.2018 року ОСОБА_3 звернулася до голови Модрицької сільської ради ОСОБА_4 із заявою про підписання акту прийому – передачі межових знаків на зберігання, складених інженером – землевпорядником МПП “Землемір” ОСОБА_5

31.01.2018 року Модрицька сільська рада надала відповідь про те, що 03.01.2018 року було проведено виїзне спільне засідання обстеження вулиці Клубної, в ході якого встановлено, що відповідно до записів в погосподарських книгах 1996-2000 років за будинковолодінням № 9 по вул. Клубній рахується земельна ділянка для обслуговування житлового будинку – 0,03 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,10 га та відповідно до записів в погосподарських книгах 2001-2005 років і на даний час за будинковолодінням № 9 по вул. Клубній рахується земельна ділянка для обслуговування житлового будинку – 0,06 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,12 га.

Відповідно до п. 5 Акту виїзного спільного засідання обстеження вулиці Клубної від 03.01.2018 року, жителів вулиці Клубної було зобов’язано привести у відповідність межі будинковолодінь з даними погосподарських книг.

Рішенням Модрицької сільської ради № 290 від 16.02.2018 року внесено зміни до рішення Модрицької сільської ради № 201 від 25.05.2017 року “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства та ведення громадян”, а саме п.1.1. викладено у такій редакції:

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого господарства в с. Модричі таким громадянам: ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,0730 га, вул. Клубна № 9 в с. Модричі та для ведення особистого селянського господарства - площею 0,1069 га.

Не погоджуючись і вказаним пунктом рішення Модрицької сільської ради, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми законодавства.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі - Закон №280/97-ВР) питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч. 9 ст. 59 цього Закону, рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Частиною 10 ст. 59 Закону визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Тобто за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Згідно Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду ; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 цього Закону, “виконавчі органи рад” - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами; делеговані повноваження” – повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні №7-рп/2009, закріплені у ст. 144 Конституції України і ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Окрім цього, в Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є “гарантією стабільності суспільних відносин” між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.

Так, пунктом 1 рішення Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 290 від 16.02.2018 року внесено зміни до рішення Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 201 від 25.05.2017 року в частині цільових призначень земельних ділянок згідно даних погосподарських книг.

Суд встановив, що на підставі рішення Модрицької сільської ради №201 від 25.05.2017 року позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог звертала увагу суду на те, що з метою виконання вказаного рішення, 04.10.2017 року вона замовила виготовлення технічної документації із землеустрою та оплатила вартість робіт. Отже, на переконання позивача, рішення Модрицької сільської ради №201 від 25.05.2017 року позивачем було виконано.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 рішення Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 201 від 25.05.2017 року, з метою його виконання, ОСОБА_3 необхідно було замовити технічну документацію в організації, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою та подати її на затвердження у Модрицьку сільську раду.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування;

- розробка проекту землеустрою у порядку, передбаченому ст.186-1 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою та надання її у власність.

Виходячи з наведеного, передача земельної ділянки у власність у відповідності до ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за аналогією виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі не означає позитивного рішення про надання її у користування (власність).

Суд зазначає, що укладення договору на виготовлення технічної документації із землеустрою та оплата вартості послуг не вказує на виконання рішення Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 201 від 25.05.2017 року. Такими діями позивач реалізувала лише перший етап виконання вищевказаного рішення.

Таким чином, суд зазначає, що рішення Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 201 від 25.05.2017 року станом на дату внесення до нього змін пунктом 1 рішення Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 290 від 16.02.2018 року виконано не було.

Cуд при розгляді даної справи також приймає до уваги, що пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України” від 20.10.2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний висновок також міститься у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки”, у справі “Ґаші проти Хорватії” та у справі “Трґо проти Хорватії” (постанова від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що внесення змін до рішення № 201 від 25.05.2017 року жодним чином не порушило прав позивача на отримання земельної ділянки, адже жодних змін до загального розміру земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Клубна, 9 у с. Модричі Дрогобицького району Львівської області внесено не було. Відповідач лише вніс зміни до цільових призначень земельних ділянок згідно даних погосподарських книг, усунувши розбіжності, що були виявлені 03.01.2018 року в ході виїзного спільного засідання обстеження вулиці Клубної у с. Модричі Дрогобицького району Львівської області.

Таким чином, відповідач реалізував своє право на внесення змін до прийнятого ним рішення, надане йому Конституцією і законами України.

Отже, аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що рішення Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 290 від 16.02.2018 року, а саме п. 1, яким внесено зміни до рішення № 201 від 25.05.2017 року винесено відповідачем у відповідності до вимог законодавства, відтак, жодних підстав для визнання його протиправним та скасування немає.

Тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані, відтак жодних підстав для задоволення позовних вимог у даній справі немає.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2018.

Суддя В.М. Сакалош