Рішення № 76298670, 07.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/3556/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження відповідно до ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про зобов»язання до вчинення дій ,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (вул. Підголоска, 21/2, м. Львів, 79020) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, вул.Стрийська,35, м.Львів), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області, яка виразилась у відмові включити вислугу років для призначення пенсії стажу роботи в органах ОДПС з 04.10.2001 року по 01.04.2003 року;

- зобов’язати Головне управління ДФС у Львівській області зарахувати ОСОБА_1, до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в ОДПС з 04.10.2001 року по 04.04.2003 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 20.05.1997 року по 23.04.1999 року працював в податковій міліції ДПА у Львівській області, а з 04.10.2001 року працює у податкових органах по теперішній час. Відповідно, час роботи в цьому державному органі в силу вимог ст. 17 Закону України органах «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії, зокрема, особам офіцерського складу. Оскільки відповідач не зарахував до вислуги років позивача стаж державної служби в органах державної податкової служби, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 09.08.2018 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. 20.08.2018 року позивачем усунуто її недоліки. Ухвалою від 21.08.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зазначеною ухвалою суд запропонував відповідачу в 15-денний строк з дня одержання ухвали, подати відзив на позовну заяву.

04.09.2018 року відповідачем подано на адресу суду відзив на позовну заяву. Даний відзив обґрунтовується тим, що немає затвердженого переліку посад, час перебування на яких зараховується до вислуги років. Крім того, зазначають, що позивач станом на день подання позову до суду не набув права на пенсію на умовах визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року. З урахуванням наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на підставі наявних матеріалів згідно з ч.5 ст.262, КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 20.05.1997 року прийнятий на службу в органи податкової міліції та 23.04.1999 року звільнений з органів податкової міліції. З 04.10.2001 року прийнятий на посаду старшого державного податкового ревізора – інспектора відділу стягнення податкової заборгованості. 01.04.2003 року звільнений із займаної посади у порядку переведення у ДПІ у м. Львові. 02.04.2003 року прийнятий на службу в податкову міліцію ДПА у Львівській області.

17 травня 2018 року позивач звернувся до начальника Головного управління ДФС у Львівській області ОСОБА_2 із заявою про зарахування до вислуги років для призначення пенсії як особи на яку поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» період його роботи з 04.10.2001 року по 01 квітня 2003 року.

У відповідь ГУ ДФС у Львівській області надіслало лист № 20454/10/13-01-04-01 від 08.06.2018 року, в якому з посиланням на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», а також ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII зазначено про те, що на теперішній час перелік посад центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики не затвердив. Відтак, до вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 не зараховано період роботи в органах державної податкової служби. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача неправомірною, у зв’язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту «и» ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі – Закон №2262-ХІІ) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Відповідно до ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 12 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року (в редакції чинній на дату прийняття на службу в податкову міліцію), визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 3 травня 1994 року (в редакції чинній на дату прийняття на службу в податкову міліцію), до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р (в редакції чинній на дату прийняття на службу в податкову міліцію), до категорії посад державних службовців були включені посади працівників ДПА, які не мають спеціальних звань.

За змістом наведених вище норм Закону №2262-ХІІ, служба в державних органах зараховується до вислуги років для призначення пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при умові переходу на службу, серед іншого, в податкову міліцію на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними, в даному випадку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері державної фінансової політики. Те, що позивач у період з 04.10.2001 року по 01.04.2003 року перебував на державній службі в органах державної податкової служби підтверджується долученими до матеріалів справи доказами і спору з цього приводу не виникло.

В даному випадку відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду його проходження державної служби до вислуги років, стверджує про те, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання державної фінансової політики так не затвердив переліку посад офіцерського та начальницького складу, перехід на які, за змістом п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону №2262-ХІІ, є однією з умов для зарахування часу роботи в держаних органах до вислуги років. Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII, передбачено для осіб начальницького складу податкової міліції гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності.

Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

З урахуванням наведеного посилання відповідача у відзиві на відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачеві у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи в державних органах - державних податкових інспекціях, суд вважає необґрунтованим. Відтак, бездіяльність відповідача, яка полягала в незарахуванні позивачу до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в державних органах є неправомірною.

Стосовно тверджень відповідача на те, що станом на дату звернення позивача до суду останній не набув права на пенсію за Законом №2262-ХІІ слід зазначити, що в даному випадку спір виник не у зв’язку з виходом позивача на пенсію, а з приводу незарахування позивачу стажу служби в державних органах до вислуги років, що дає право виходу на пенсію на умовах Закону №2262-ХІІ.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений позивачем судовий збір у сумі 704, 80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань. Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (вул. Підголоска, 21/2, м. Львів , 79020, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, вул.Стрийська,35, м.Львів, код ЄДРПОУ 39462700) про зобовязання до вчинення дій ,- задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області, яка виразилась у невключенні до вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 04.10.2001 року по 01.04.2003 року.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах Державної податкової служби з 04.10.2001 року по 01.04.2003 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (вул. Підголоска, 21/2, м. Львів , 79020, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири ) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.