Рішення № 76298137, 07.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2018 р. справа № 809/1095/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Полігон-Екологія" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо складання: довідки про здійснення габаритно-вагового контролю від 25.05.2018 №0006909; акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.05.2018 №0011020; розрахунку №98 від 25.05.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, визнання протиправним та скасування вказаного розрахунку, визнання протиправною та скасування постанови №046128 від 10.07.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн, з підстав їх неправомірності, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Полігон Екологія" (надалі, також - позивач) 25.06.2018 звернулося в суд з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо складання: довідки про здійснення габаритно-вагового контролю від 25.05.2018 №0006909; акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.05.2018 №0011020; розрахунку №98 від 25.05.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, визнання протиправним та скасування вказаного розрахунку, з підстав їх неправомірності.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить позивачу, Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (надалі, також - Управління, відповідач) допущені протиправні дії, наслідком яких стало прийняття оскаржуваного розрахунку. Протиправність таких дій позивач мотивує такими аргументами:

- зі змісту складених Управлінням документів неможливо встановити на якому пункті, на яких вагах та в якому режимі проводилося зважування;

- на вимогу водія транспортного засобу позивача не надавалося документу про повірку вимірювальної техніки (метрологічної атестації), тому є підстави вважати, що відповідна техніка не мала свідоцтва про повірку, а отримані результати зважування не можуть вважатися достовірними, як наслідок усі дії щодо проведення такого зважування та його документального оформлення є протиправними;

- чек зважування не підписано ні оператором, що зважував, ні водієм, а тому він не може вважатися допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу, враховуючи те, що інші документи, складені відповідачем на підставі вказаного чеку, вони не можуть вважатися законними;

- водію транспортного засобу позивача, в порушення транспортного законодавства, не видано довідки про здійснення габаритно-вагового контролю;

- водій транспортного засобу позивача не відмовлявся від підписання акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, оскільки йому такої можливості не було надано;

- водієві транспортного засобу позивача, в порушення транспортного законодавства, не пропонувалося привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність із установленими нормативами та його не було тимчасово затримано для усунення порушення;

- через те, що позивачем здійснювалося перевезення щебеню, який за своїми ознаками є сипучим вантажем, здійснювався нерівномірний розподіл вантажу під час руху, а у зв’язку із відстуністю методики зважування такого вантажу, відповідачем визначити достовірну вагу не вдалося;

- відповідачем, в порушення транспортного законодавства, обраховано плату і за пройдений, і за запланований маршрут.

На переконання позивача, усі вищенаведені обставини доводять протиправність дій позивача та необхідність визнання протиправним та скасування розрахунку №98 від 25.05.2018 судом.

Ухвалою Іван-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) без проведення судового засідання (а.с.1-2).

На адресу суду 20.07.2018 надійшла заява від позивача за №197 від 18.07.2018 про збільшення позовних вимог, в якій, окрім попередньо заявлених вимог, просив суд визнати протиправною та скасувати Постанову Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області №046128 від 10.07.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. Позивач, обґрунтовуючи підстави скасування вказаної постанови, зазначив, що перевантаження транспортного засобу, на підставі якого накладено штраф, не було, оскільки, з довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю слідує, що повна маса усього транспортного засобу складала 29,800 тон, при нормативних 40 тон (а.с.36-38).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 30.07.2018. У відзиві від 27.07.2018 (а.с.42-51) для спростування доводів, викладених в позовній заяві, відповідач зазначив таке:

- позивач, в порушення пункту 22,5 Правил дорожнього руху, здійснював перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових параметрів, так як на здвоєній осі транспортного засобу позивача припадало 23,950 тон вантажу, при допустимих 16 тон;

- необхідність зазначення відомостей про вимірювальну техніку в документах, складених відповідачем під час вагового контролю законодавством не передбачена;

- чек зважування видається вимірювальною технікою після зважування і необхідність його підписання законом не передбачена;

- водію транспортного засобу позивача надавалася можливість підписання акту, проте останній відмовився від підпису і повноважень його змушувати у відповідача не було;

- зважувальний пристрій пройшов сертифікацію і був перевірений відповідною організацією. Документи, щодо відповідності ваг містилися у пункті зважування;

- за закріплення вантажу, в тому числі його зміщення під час руху транспортного засобу, відповідальний перевізник та водій;

- можливість затримання транспортного засобу посадовими особами відповідача не передбачена законодавством;

- розрахунок здійснений за весь запланований маршрут, оскільки водієм транспортного засобу позивача не усунуто порушення і продовжено рух до пункту призначення, зазначеного в товарно-транспортній накладній.

Виходячи із вищезазначених доводів, відповідач стверджує, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Окрім цього, на адресу суду 30.07.2018 разом із відзивом на позовну заяву надійшла заява Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області від 27.07.2018 (а.с.63-64), в якій Управління просило замінити неналежного відповідача - Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті. Заява мотивована тим, що Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області є територіальним органом (структурним підрозділом) Державної служби України з безпеки на транспорті, а тому не може виступати відповідачем у даній адміністративній справі.

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, який надійшов до суду 06.08.2018 (а.с.80-83). У відповіді на відзив №218 від 03.09.2018 уточнено доводи, наведені в позовній заяві.

Відповідач скористався правом подання заперечення, який надійшов на адресу суду 13.08.2018 (а.с.86-89). У запереченні від 10.08.2018 відповідачем уточнено спростування позовних вимог, зазначених у відзиві.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 (а.с.93-95), збільшені позовні вимоги в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства "Полігон-Екологія" до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, зокрема, про визнання протиправною та скасування Постанови Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області №046128 від 10.07.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн прийнято до розгляду. Заяву Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про заміну неналежного відповідача – задоволено. Замінено відповідача - Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області належним відповідачем - Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 39816845).

Розглянувши заяви по суті, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено таке.

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період 21.05.2018-27.05.2018 (а.с.52), направлення на рейдову перевірку №010188 від 24.05.2018 (а.с.53) на автодорозі державного значення Н-10 «Мамалига-Стрий» в м. Снятині проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача МАЗ 6501С5 реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.56).

За результатами проведення зважування, вимірювальною технікою 25.05.2018 о 15:43 сформовано чек габаритно контролю №157, в якому зазначено режим: динамічний, номер транспортного засобу АТ0406СЕ, загальна вага на першу вісь - 5850 кг, другу – 12450 кг, третю – 11500 кг, разом – 29800 кг (а.с.20).

На підставі даних, зазначених у вищевказаному чеку, посадовими особами відповідача складено довідку №0006909 від 25.05.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.18), в яку перенесено показники вагового контролю з чеку.

Також відповідачем складено акт про перевищення транспортного засобу нормативних вагових параметрів №0011020 від 25.05.2018 (а.с.17), в якому встановлено перевищення навантаження на другу вісь, при допустимому навантаженні 16 тон, навантаження транспортного засобу, що перевірялося склало 23,950 тон. Також в акті вказано, що водій транспортного засобу відмовився від підпису.

Окрім цього, посадовими особами позивача складено акт №062374 від 25.05.2018 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.54), яким встановлено перевезення вантажу без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, що передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також зазначено, що водій транспортного засобу відмовився від підписання акта перевірки.

На підставі вищезазначених документів, відповідачем складено розрахунок №98 від 25.05.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 25.05.2018 №ІС-2066, в якому обраховано до сплати 508,95 євро (а.с.19).

Супровідним листом №26/2131-18 від 05.06.2018 позивачу надіслані вищевказані документи із вимогою сплатити за проїзд 508,95 євро (а.с.15-16).

Також листом відповідача №26/2233-18 від 12.06.2018 запропоновано позивачу прибути 10 липня 2018 в Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.55). Вказаний лист отримано позивачем 19.06.2018, що підтверджується рекомендований повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.55).

Так, 10.07.2018 відповідачем складено постанову №046128 від 10.07.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу (а.с.39), згідно з якою, за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з позивача 1700 гривень штрафу.

Не погоджуючись із діями та рішеннями суб’єкта владних повноважень, позивач звернувся в суд з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України в даній справі суд застосовує положення законів та нормативно-правових актів, в редакцій, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема: Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV, Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, Постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 № 442, Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» від 26.06.2015 № 592, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р № 1567, Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р №198, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р № 879, Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р № 30, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р №1306, Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р за №215/24992, Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 р за №1171/29301, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Положення №103).

Відповідно до пункту 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює передбачений законодавством контроль за міжнародними перевезеннями пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України, здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (надалі, також - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Суд зазначає, що повноваження позивача щодо права здійснювати габаритно-ваговий контроль позивачем не оспорюється.

Відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об’єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, шо визначені окремими актами законодавства.

Виходячи із змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач не отримував дозволу на перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі, також – Порядок №879).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Судом встановлено, що на підставі габаритно-вагового контролю позивача, відповідачем встановлено порушення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу позивача, при якому навантаження на здвоєну задню вісь цього транспортного засобу становила 23.950 тон, при допустимих 16 тон.

Стосовно підстав визнання дій відповідача неправомірними та скасування відповідних рішень суб’єкта владних повноважень, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Пунктом 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Вивчивши позовну заяву, суд зазначає, що більшість аргументів, висловлених позивачем в обґрунтування позовних вимог не підкріплюються жодними доказами, та не містять посилання на конкретний пункт нормативно-правового акту, який на думку позивача порушений відповідачем. Суд наголошує на тому, що позовні вимоги не можуть обґрунтовуватися припущеннями, а повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами з посиланнями на конкретну норму закону.

Стосовно тверджень позивача, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, не зазначено характеристик зважувального обладнання, режиму в якому проводиться зважування, часу, з цього приводу слід зазначити, що форма документів (акт, довідка), складених посадовими особами відповідача за наслідками перевірки позивача, затверджена нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 за № 215/24992 та Порядком № 879 згідно з додатками. Вимог щодо зазначення у таких документах будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, не передбачено. Час зважування зазначений на чеку зважування та в акті рейдової перевірки. Всі матеріали здійснення габаритно-вагового контролю були направленні Управлінням Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області позивачу листом від 05.06.2018 (а.с.15-16).

Постанова Кабінету Міністрів від 8 листопада 2006 р. №1567, якою затверджено порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, та не містить вимог щодо підписання чека зважування водієм транспортного засобу.

Форма Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, передбачена Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 за № 215/24992. Суд зазначає, що довідка складена відповідачем 25.05.2018 повністю відповідає передбаченій формі, в ній чітко зазначено місце здійснення габаритно-вагового контролю.

Судом встановлено, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 проходив габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача. Вказане підтверджується фотокопіями наданих документів відповідача (а.с.57).

Суд зазначає про неможливість встановлення факту надання чи ненадання можливості водію транспортного засобу підписати акт проведення габаритно-вагового контролю та факту вимоги водія транспортного засобу ознайомитися із документами, підтверджуючими повірку ваг. Звертаючи увагу на те, що сторони висловили протилежні твердження з приводу даних обставин справи, які не підтверджуються жодними доказами, в суду відсутні правові підстави приймати такі твердження до уваги.

Стосовно технічного засобу габаритно-вагового контролю, суд зазначає таке.

Згідно пункту 9 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 р за №1171/29301, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Згідно із поданими відповідачем документами, зважування транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювався пересувною автомобільною вагою типу 030T-AS2-PWIA, виробник «ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TIKARET LTD STI».

Пересувні автомобільні ваги мають: сертифікат перевірки типу № UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 від 27.11.2017, дійсний до 27.11.2027 (а.с.58); Декларацію про відповідність № 4 від 06.12.2017 (а.с.61); Сертифікат відповідності № UA.TR.002.CB.0305-17 від 06.12.2017 (а.с.59); Додаток до Сертифікату відповідності № UA.TR.002.CB.0305-17 від 06.12.2017 згідно з якими прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030T-AS2-PWIA відповідає вимогам п.5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134-1:2006, IDT)» (а.с.60). Таким чином, ДП «Харківстандартметрологія» 06.12.2017 провела перевірку на відповідність приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання на вісь 030T-AS2-PWIA вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та сертифікату перевірки. Суд зазначає, що позивачем не доведено факту використання при зважуванні іншої техніки, яка не пройшла повірку.

Також позивач посилається на те, що його транспортним засобом перевозився сипучий вантаж (щебінь), на думку позивача причиною нерівномірного розподілу навантаження на осі транспортного засобу є характер та тип вантажу, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до підпункту «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р №1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Згідно з пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р за №128/2568, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, за кріплення вантажу, а також за його зміщення під час руху транспортного засобу, відповідають автомобільний перевізник та водій незалежно від виду вантажу та його групи. Виходячи із зазначених приписів транспортного законодавства, вантаж в процесі руху не повинен суттєво зміщуватися, так як це створює небезпеку для учасників дорожнього руху.

Таким чином, транспортний засіб позивача проходив точний габаритно-ваговий контроль на пересувному пункті габаритно-вагового контролю, відповідно до вимог вищевказаних нормативно-правових актів, особливої методики для зважування сипучого вантажу непотрібно.

Щодо тверджень позивача, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області не вчиняли дій, направлених на тимчасову затримку транспортного засобу, після здійснення габаритно-вагового контролю, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 15 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до пункту 27 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Суд зазначає, що порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 за № 215/24992 не передбачено обов’язку відповідача щодо затримання транспортного засобу для приведення вантажу у відповідність до допустимих норм. Також суд наголошує, що в разі виявлення такого порушення, обов’язок усунення вказаного недоліку належить позивачу.

Згідно з пунктами 30, 31, 31-1 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п’ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, позивач помилково стверджує, що за працівниками відповідача закріплений обов’язок затримати транспортний засіб при встановленні факту перевищення вагових параметрів та заборонити рух такого транспортного засобу, чи чинити хоча б якісь перешкоди для подальшого руху транспортного засобу, оскільки це не передбачено транспортним законодавством.

Розрахунок плати за проїзд зроблено виходячи із відстані перевезення, оскільки водій транспортного засобу не усунув виявлене порушення, продовжив рух в пункт призначення. Доказів протилежного позивачем не надано. Твердження позивача, що розрахунок здійсненний з врахуванням такого параметра як відстань перевезення, що документально не підтверджений, є необґрунтованими, оскільки посадовій особі, шо проводила габаритно-ваговий контроль надана товарно-транспортна накладна № ІС-2066 від 25.05.2018, в якій зазначено пункт навантаження с. Іспас та пункт розвантаження м. Городенка (87 км.).

Транспортний засіб позивача здійснював перевезення вантажу з с. Іспас до м. Городенка, тому розрахунок плати за проїзд виконаний з врахуванням протяжності маршруту, як зазначено в Порядку №879. Розрахунок, складений щодо позивача містить суму, яку необхідно сплатити за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, а саме 508,95 євро. Сума розрахованої плати за проїзд відповідає вимогам закону, а тому розрахунок є правомірним.

Стосовно правомірності винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №046128 від 10.07.2018 в сумі 1700 грн, суд зазначає таке

Відповідно до пунктів 25, 26, 27, 29 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на позивача правомірно накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи вказане вище, перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи їх, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позовної заяви та відсутність підстав для її задоволення в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб’єкта владних повноважень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство "Полігон-Екологія", адреса: вулиця Ю. Шкрумеляка, будинок 36, місто Коломия, Івано-Франківська обл., 78200, код ЄДРПОУ – 13655234;

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, адреса: проспект Перемоги, будинок 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ – 39816845, в особі Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, адреса: вул. Тополина, будинок 3, с. Угорники, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76492.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2