Рішення № 76297838, 27.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 р. Справа№805/1126/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання – Заїченко Я.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

за участю представників позивача – ОСОБА_2,

за участю представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання наказів частково протиправними та їх скасування, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення ) за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

15 лютого 2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі відповідач, ГУ НП в Донецькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 Наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 12 січня 2018 року № 78 “Про порушення службової дисципліни старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості СВ Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майором поліції ОСОБА_1Л.” про звільнення з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції з за порушення службової дисципліни;

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 Наказу від 16 січня 2018 року № 22 о/с Головного управління Національної поліції в Донецькій області в частині звільнення з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Волноваського ГУ НП в Донецькій області майора поліції у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про національну поліцію” (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області поновити на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області з 17 січня 2018 року;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 січня 2018 року по день винесення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 15 серпня 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року по 16 січня 2018 року проходив службу в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 11 грудня 2017 року було призначено службове розслідування за фактом відсутності його на службі з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року.

З цього приводу позивач зазначає, що у зв'язку з поганим самопочуттям, а саме, пошкодивши папілому на лівій лопатці та відчувши біль та дискомфорт з цього приводу, він 27 жовтня 2017 року звернувся до Маріупольського онкологічного диспансеру, де йому була надана медична допомога, а саме: видалена папілома на лівій лопатці. По закінченню лікування йому була видана Довідка від 31 жовтня 2017 року міським міжрайонним онкологічним диспансером м. Маріуполя Донецької області, відповідно до якої зазначено, що позивач з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року проходив лікування. Сумнівів про правильність оформлення довідки у позивача не виникло.

Через неякісне видалення папіломи, почався рецидив, що змусило його повторно, а саме 05 грудня 2017 року звернутись за медичною допомогою, до іншого медичного закладу: хірургічного відділення КЗ Маріупольської міської ради ЦПМСД № 3, де була повторно проведена операція із залишків папіломи.

Вважає, що довідка, яка видана Міським міжрайонним онкологічним диспансером міста Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2018 року підтверджує поважність причини його невиходу на службу у зв'язку із хворобою, враховуючи, що 28 жовтня 2017 року та 29 жовтня 2017 року є вихідними днями – субота та неділя відповідно.

Втім, при проведенні службового розслідування, було встановлено, що довідка не відповідала Інструкції, у зв'язку з чим, був направлений запит, на який була надана відповідь Міським міжрайонним онкологічним диспансером м. Маріуполя, в якій було спростовано факт видачі даної довідки позивачу. На підставі цього, Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 78 від 12 січня 2018 року, позивач був звільнений за грубе порушення пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС, що виразилось у не виході на службу без поважних причин, нещирість, проявлену під час службового розслідування і як наслідок - скоєння вчинку, який є не сумісним з подальшим проходженням служби в органах Національної поліції. Позивач вважає, що фактично грубого порушення службової дисципліни він не вичиняв, надав належні документи про поважність причини відсутності на службі і під час службового розслідування чесно та щиро надав пояснення щодо своєї відсутності на службі за період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року з поважних причин. Вважає причини свого звільнення безпідставними, а наказ про звільнення незаконним.

На підставі зазначеного, просить скасувати частково накази від 12 січня 2018 року №78 та від 16 січня 2018 року №22 о/с, зобов’язати відповідача поновити його на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області з 17 січня 2018 року, зобов’язати відповідача виплатити грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 17 січня 2018 року по день винесення судового рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначене до розгляду у підготовче судове засідання на 02 березня 2018 року (арк. справи 1).

02 березня 2018 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву, яку вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. У зв'язку з відсутністю позивача на службі з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року, було проведено службове розслідування, в ході якого було встановлено, що після тривалого перебування на лікарняному з 04 липня 2017 року до 27 листопада 2017 року, позивачем 28 листопада 2018 року, була надана довідка без номера від 31 жовтня 2017 року з «Міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя». В зв’язку виникненням сумніву щодо достовірності пред’явленої довідки, було з’ясовано, що позивач за медичною допомогою у період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року не звертався, на лікуванні не знаходився і будь-яка медична допомога в цей період позивачу не надавалась. Опитаний лікар, який видав довідку, пояснив, що позивач до нього за медичною допомогу не звертався, довідки він не видавав. В довідці стоїть його печатка, однак підпис в довідці не його. Відповідач вважає, що довідка була надана позивачу з грубим порушенням пунктів 1.9, 2.22 Інструкції про прядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року № 455, пункту 3.1 Технічного опису листка непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406.

Крім того, зазначив, що позивачем була надана довідка з явними ознаками підроблення, оскільки в довідці, виданої на ім’я позивача був означений діагноз «електроексцизія» - термін, який використовується в гінекології та означає видалення змінених ділянок шейки матки тонкою проволокою, нагрітою електричним струмом.

На підставі чого відповідач вважає, що позивач був відсутній з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 20217 року без поважних причин, в зв'язку з чим, порушив правила Дисциплінарного статуту ОВС. Крім того, в запереченнях зазначив, що позивач був на посаді старшого слідчого, у якого до обов’язків входило добове чергування у слідчо-оперативній групі (згідно графіку), і чергування здійснюється цілодобово, не залежно від вихідного або святкового дня, тому вважає прогул позивача за період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року.

Також у відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги в частині скасування пункту 4 наказу від 16 січня 2018 року № 22 о/с звільнення позивача, є не коректною, оскільки це потягне за собою зміну прав та обов’язків інших осіб.

Також зазначив, що за період проходження служби ОСОБА_1, з 13 вересня 2010 року відносно нього проводилось 19 службових розслідувань, 10 з яких він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Звернув увагу суду, що 22 грудня 2017 року позивачу була оголошена догана за порушення службової дисципліни, яка виразилась у порушені зберігання речових доказів під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, зазначивши, що позивач для того, щоб уникнути дисциплінарної відповідальності, надав довідку з наявними ознаками підроблення, що підтверджує проведене службове розслідування, а тому Головне управління Національної поліції в Донецькій області діяло у межах та на підставі наданих повноважень ( арк. справи 42-47).

Ухвалою суду від 02 березня 2018 року витребувані у Комунальній лікувально- профілактичній установі «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя» копії матеріалів службового розслідування щодо видачі довідки про лікування ОСОБА_1 у закладі у період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року (арк. справи 133).

Ухвалою суду від 02 березня 2018 року призначена судово-медична експертиза, для з’ясування обставин, що мають значення по справі (арк. справи 134-135).

Ухвалою суду від 02 березня 2018 року відкладено судовий розгляд по справі на 27 березня 2018 року (арк. справи 136-137).

21 березня 2018 року через відділ діловодства та архівної роботи суду позивачем подана відповідь на відзив позивача, в якому позивач зазначив, що доводи викладені у відзиві відповідача є необґрунтованими. Вважає, що довідка від 31 жовтня 2017 року Міським міжрайонним онкологічним диспансером міста Маріуполя Донецької області, яка підтверджує поважність його невиходу на роботу в період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року, є належним документом, який він отримав у диспансері. Також зазначив, що пункт 4 наказу від 16 січня 2018 року № 22 о/с стосується лише нього, а не інших осіб. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (арк. справи 154-156).

26 березня 2018 року через відділ діловодства та архівної роботи суду відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив звертає увагу суду на те, що пред’явлена позивачем довідка з ознаками підроблення, з метою підтвердження відсутності позивача на службі з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року, потягло за собою тяжкі наслідки, за порушення службової дисципліни, у зв'язку з чим, було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції. У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі (арк. справи 42-47).

Ухвалою від 27 березня 2018 року по справі оголошена перерва у підготовчому судовому засіданні на 14 квітня 2018 року (арк. справи 168, том 1).

Ухвалою суду від 17 квітня 2018 року продовжений строк підготовчого провадження у справі, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні на 27 квітня 2018 року (арк. справи 211-212, том 1).

Відповідно до розпорядження № 111 від 24 квітня 2018 року, у зв'язку з перебуванням суді ОСОБА_4 у тривалому відрядженні, адміністративна справа передана для розгляду згідно з розпорядженням керівника апарату суду, шляхом повторного автоматичного розподілу судді Шинкаровій І.В. (арк. справи 226-227, том 1).

Ухвалою суду від 24 квітня 2018 року адміністративна справа прийнята до провадження судді Шинкарьовою І.В., та призначений судовий розгляд у підготовче судове засідання на 10 травня 2018 року (арк. справи 225).

10 травня 2018 року адміністративна справа відкладена на 07 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 07 травня 2018 року відкладено підготовче судове засідання на 21 червня 2018 року (арк. справи 239, том 1).

21 червня 2018 року оголошена перерва у судовому засіданні на 04 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 04 липня 2018 року продовжений строк підготовчого судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 24 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 24 липня 2028 року закрито підготовче провадження про справі та призначено до судового розгляду на 07 серпня 2018 року.

07 серпня 2018 року судове засідання відкладено на 21 серпня 2018 року.

21 серпня 2018 року по справі оголошена перерва до 27 серпня 2018 року.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові, просили позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі. В судовому засіданні зазначили, що проведене службове розслідування було проведено з порушенням пункту 3.4 інструкції про проведення службових розслідувань, оскільки було проведено розслідування без участі його начальника – ОСОБА_5

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві, зазначивши, що висновок службового розслідування обґрунтований, оскільки підтвердження поважності причин на робочому місці 30 та 31 жовтня 2017 року позивачем суду не надано, пред’явлена довідка, є з ознаками підробки, а тому позивачем був скоєний прогул без поважних причин. Вважає, що позивачем скоєний вчинок, який не є сумісним з подальшим проходженням служби, а тому просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, відповідно до наказу ГУ НП в Донецькій області від 26 грудня 2017 року № 612 о/с призначений на посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Волноваського відділу поліції, з посадовим окладом 2500 грн., який увільнений з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Центрального відділу поліції (арк. справи 54, том 1).

З доповідної записки начальника УКЗ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 від 07 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 надана довідка без номеру від 31 жовтня 2017 року «Міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя», в якій зазначено, що виконана «електроексцизія», та з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року здійснювались перев’язки. «Електроексцизія» – термін, який використовується у гінекології і означає видалення змінених ділянок шейки матки тонкою проволокою, нагрітою електричним струмом. Про що, виникли сумніви в достовірності виданої довідки та потребувало додаткової перевірки (арк. справи 59).

Наказом № 2390 від 11 грудня 2017 року призначене службове розслідування за фактом відсутності без поважних причин ОСОБА_1 на службі в період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року та пред’явлення довідки без номеру від 31 жовтня 2018 року «Міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя» про звернення позивача зі скаргою на травмовану папілому лівої лопатки (арк. справи 56).

Листом ГУ НП в Донецькій області від 30 листопада 2017 року № 3939/12-02-2017 звернулось до Головного лікаря КЛПУ «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя» щодо надання інформації про звернення ОСОБА_1 та проходження його у даному закладі (арк. справи 70, том 1).

Листом КЛПУ «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя» від 01 грудня 2017 року № 649 повідомлено, що ОСОБА_1 за медичною допомогою у період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року за медичною допомогою не звертався, на лікуванні не знаходився, довідки не видались (арк. справи 71 том 1).

02 січня 2018 року за результатами службового розслідування, встановлено, що після тривалого перебування на лікарняному з 04 липня 2017 року по 27 листопада 2017 року, позивач вийшов на службу 28 листопада 2017 року та надав до СКЗ Центрального ВП довідку без номеру від 31 жовтня 2017 року «Міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя» про звернення ОСОБА_1 зі скаргою на травмовану папілому лівої лопатки. У зв'язку з тим, що у пред’явленій позивачем довідці був відсутній номер реєстрації, виникли сумніви щодо її достовірності. 30 листопада 2017 року до «Міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя», був направлений запит щодо підтвердження проходження лікування, відповідно до якого, була отримана відповідь про те, що ОСОБА_1 у зазначений медичний заклад за медичною допомогою не звертався, на лікуванні не знаходився, у період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року довідка не видавалась. Розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_1, будучі діючим працівником поліції, скоїв вчинок, який є не сумісним з подальшим проходженням служби (арк. справи 57-58 том 1).

Наказом ГУ НП в Донецькій області 12 січня 2018 року № 78, за особисту недисциплінованість, грубе порушення пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Національну поліцію», статтю 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, яке виразилось у невиході на службу без поважних причин, нещирість, проявлену під час службового розслідування, і як наслідок – скоєння вчинку, який є не сумісним з подальшим проходженням служби в органах Національної поліції України, ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції (арк. справи 55).

Наказом ГУ НП в Донецькій області від 16 січня 2018 року № 22 о/с, пунктом 4 відповідно до розділу VII «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 звільнений за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 16 січня 2018 року (арк. справи 53, том 1).

З наказом ГУ НП в Донецькій області від 16 січня 2018 року № 22 о/с ОСОБА_1 був ознайомлений 18 січня 2018 року, про що свідчить відповідна розписка у матеріалах адміністративної справи ( арк. справи 62 том 1).

Позивач не погодився із зазначеними наказами та оскаржив їх до суду у місячний строк.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580- VIII (далі Закон України № 580- VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України № 580 - VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України № 580 - VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно частини 1 статті 59 Закону України від 02.07.2015 року № 580 - VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до статті 60 Закону України № 580- VIII, проходження служби в поліції регулюється цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України № 580 - VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 580- VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).

Таким чином, питання сутності службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень врегульовані Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Згідно з частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з абзацом 1 статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначені обов'язки осіб рядового і начальницького складу, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі

види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність;6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 слугували матеріали службового розслідування.

Так, згідно висновку службового розслідування за фактом відсутності на службі без поважних причин старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 стала особиста недисциплінованість позивача, яке виразилось у не виході на службу без поважних причин з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року, намагання уникнути дисциплінарної відповідальності у будь-який спосіб, нещирість, яка проявлена під час службового розслідування.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС (рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс (пункт 2.1 Інструкції).

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 Інструкції).

Згідно пункту 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Як вбачається з матеріалів справи, після тривалого перебування позивача на лікарняному в продовж з 04 липня 2017 року по 27 листопада 2017 року, позивачем 28 листопада 2017 року були надані документи на підтвердження його відсутності на робочому місці, зокрема: довідка без номеру від 31 жовтня 2017 року «Міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя» за підписом лікаря ОСОБА_7 «Про звернення ОСОБА_1 зі скаргою на травмовану папілому лівої лопатки, 27 жовтня 2017 року виконана електроексцизія. З 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року здійснювались перев’язки» (арк. справи 48 том 1).

В зв'язку з тим що виникли сумніви, щодо діагнозу позивача, а також невірним оформленням пред’явленої позивачем довідки, наказом начальника ГУНП в Донецькій області від 11 грудня 2017 року № 2390, було призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом (арк. справи 56 том 1).

Так, за висновками службового розслідування від 02 січня 2018 року, затвердженого начальником Головного управління НП в Донецькій області ОСОБА_8, було встановлено наступне.

01 грудня 2017 року «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя» повідомив про те, що у період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 не звертався за медичною допомогою, будь-яка довідка йому не видавалась. Опитаний лікар-гінеколог «Міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя» - ОСОБА_7, пояснив, що до нього не звертався за медичною допомогою ОСОБА_1, медична картка на нього не заводилась. В зазначеній довідці стоїть печатка його, але підпис не належить йому. Крім того, зазначив, що довідка не є дійсною, оскільки окрім печатки лікаря, повинна стояти печатка лікувального закладу, яка відсутня в зазначеній довідці. На підставі чого, був зроблений висновок, того, що позивач був відсутній на роботі з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року без поважних причин та з метою уникнення дисциплінарної відповідальності за прогули, надав до кадрового підрозділу Центрального ВП ГУНП Донецької області довідку (з ознаками підроблення), що в діях формально вбачаються ознаки злочину, відповідальність за який передбачена статтею 358 КК України (арк. справи 57-58, том 1).

На підтвердження зазначених доводів, в матеріалах адміністративної справи представлений акт про результати внутрішнього розслідуванні факту видачі довідки ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року, затверджений головним лікарем КЛПУ «ММОД м. Маріуполя», в якому визначений висновок комісії про те, що у період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 до Комунального лікувально-профілактичної установи «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя» не звертався, медична карта не видавалась, відсутній запис в операційних журналах поліклінічного відділення стаціонару (арк. справи 195 том 1).

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача прогулу за період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року, суд зазначає наступне.

Так, з пред’явленої позивачем копії первинної довідки № 7 від 20 жовтня 2017 року, виданої «Центром первинної медико-санітарної допомоги № 2» м. Маріуполя, ОСОБА_1 з 21 жовтня 2017 року по 27 жовтня 2017 року знаходився на амбулаторному лікуванні по догляду за дитиною. В довідці зазначено стати до роботи – 28 жовтня 2017 року (арк. справи 20).

Тобто, 27 жовтня 2017 року є останнім днем перебування позивача на лікарняному по догляду за дитиною, а тому, 27 жовтня 2017 року не може бути визначеним днем прогулу позивача без поважних причин на робочому місці.

Відповідно до частини 3 статті 91 Закону України «Про Національну поліцію», для поліцейських установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Як вбачається з пред’явлених відповідачем графіку чергування СОГ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області з 23 жовтня 2017 року по 29 жовтня 2017 року, та графіку чергування СОГ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області з 30 жовтня 2017 року по 05 листопада 2017 року, позивач не був включений в графік чергувань.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами позивача, про те, що 28 та 29 жовтня 2017 року для позивача були вихідними днями і тому, ці дні також не може бути зазначені прогулами позивача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При роз'ясненні положень зазначеної норми, Верховний Суд України в пункті 24 постанови Пленуму № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказав на те, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Виходячи зі змісту вище згаданої норми, роз'яснень Пленуму, обов'язковою умовою до звільнення за прогул є відсутність працівника на робочому місці без поважних причин.

Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, то суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які належні та допустимі докази.

В судовому засіданні були допитані свідки з боку позивача, які надали суду пояснення стосовно стану здоров’я позивача.

Так, допитаний у якості свідка ОСОБА_9, у судовому засіданні зазначив, що підтримує дружні відносини з позивачем. Наприкінці жовтня 2017 року, в понеділок, точну дату він не запам’ятав, він зателефонував позивачу для отримання юридичної консультації позивача, та з розмови дізнався, що він знаходиться вдома. Приїхавши в цей день до нього до дому, він відвозив на своєму автомобілі позивача до лікарні на перев’язку, оскільки він скаржився про невдало видалену папілому. До якого саме лікаря звертався позивач, в який кабінет, свідок не знав, оскільки очікував позивача в автомобілі.

З наданих свідчень вбачається, що свідок підвіз до лікарні позивача, але ж не був свідком того, що дійсно відбувалось в лікарні, про невдало видалену папілому знає зі слів позивача, та взагалі не є фахівцем в галузі медицини щоб оцінити стан позивача та стверджувати, що він не міг з’явитися на службі. Свідок зазначив, що до лікарні він підвозив позивача в понеділок в кінці жовтня, дату назвав приблизно. Таким чином, суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_9, як доказу того що 30 жовтня 2017 року позивач був відсутній на роботі з поважних причин, але ж вони можуть вказувати на те, що в один з понеділків кінця жовтня свідок підвозив позивача до лікарні, навіть якщо припустити, що це був понеділок 30 жовтня 2017 року, то в лікарні він пробув не весь день, а тільки хвилин 30, як зазначив свідок.

Допитана у якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що підтримає дружні відносини з дружиною позивача. 31 жовтня 2018 року вона прийшла до дому позивача, та зазначила що він скаржився на стан свого здоров’я, підвищений тиск, а також повідомив, що в цей день він відвідував лікарню з метою зробити перев’язку в онкологічному диспансері. Зі слів позивача вона знає, що він страждає на гіпертонію.

З наведеного вбачається, що позивач скаржився на стан свого здоров’я.

Данні пояснення свідка підтверджують те, що позивач скаржився на стан свого здоров’я, та не можуть бути доказом того, що позивач був у лікарні, оскільки вона це знає лише зі слів позивача.

Відповідно до висновку експерта від 02 березня 2018 року, вбачається, що тілесне ушкодження, а саме: рубець на рівні кута лівої лопатки по навколохребцевій лінії зліва, могло утворитись після хірургічного видалення однієї папіломи, 27 жовтня 2017 року, та вдруге 05 грудня 2017 року (арк. справи 170-171, том 1).

Даний висновок підтверджує, що у позивача є тілесне ушкодження, експерт підтверджує, що рубець міг утворитись після хірургічного видалення однієї папіломи, але можлива дата хірургічного втручання зазначена, та що зазначена в спірній довідці від 31 жовтня 2017 року. Суд приймає висновок експерта в частині наявності тілесного ушкодження у позивача.

Суд зазначає, що пояснення свідків, не є переконливими доказами відсутності позивача на робочому місці 30 та 31 жовтня 2017 року.

Суд не приймає довід позивача, що маючи довідку від 31 жовтня 2017 року, він більше нікуди не звертався, оскільки був впевнений, що має належне підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці, виходячи з наступного.

Порядок та умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначений в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом МОЗ від 13.11.2001 № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4.12.2001 за № 1005/6196 (далі - Інструкція 455).

Відповідно до пункту 2.22. розділу II Інструкції 455, тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров’я. У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.9. розділу І Інструкції 455, листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Позивачем до матеріалів справи надано службову характеристику від 30 січня 2018 року, надану йому т.в.о. начальника СВ Центрального ВП ГУНВП в Донецькій області підполковника поліції ОСОБА_11, в якій, між іншим, зазначено, що позивач має знання в області кримінального та кримінально процесуального законодавства України, професійно підготовлений. (т. 1 а.с. 17) Позивач має диплом спеціаліста та отримав вищу освіту в Донецькому національному університеті і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліста – юриста. (т. 1 а.с. 21) Данні документи не мають безпосередньо відношення до спору в даній справі, але вони свідчать про високій рівень кваліфікації позивача в галузі права. Зазначене свідчить про те, що позивач міг усвідомлювати, до якого лікаря йому доцільно було б звернутись для видалення папіломи, та якими документами це підтверджується. Крім того, у судовому засіданні позивач стверджував, що має поганий стан здоров’я, та тривалий час знаходився на лікуванні, що підтверджував наявністю листів непрацездатності, та медичною картою, що також свідчить про обізнаність позивача щодо порядку звернення до лікарні, порядку оформлення звернень пацієнтів у медичних закладах.

Враховуючи відомості, зазначені в акті від 05 грудня 2017 року про результати внутрішнього розслідуванні факту видачі довідки ОСОБА_1, затвердженим головним лікарем КЛПУ «ММОД м. Маріуполя», в якому визначений висновок комісії про те, що у період з 27 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 до Комунального лікувально-профілактичної установи «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя» не звертався, медична карта не видавалась, відсутній запис в операційних журналах поліклінічного відділення стаціонару, суд не приймає в якості доказу відсутності на робочому місті позивача з поважних причин 30 та 31 жовтня 2017 року, довідку від 31 жовтня 2018 року.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що його звільнено на підставі неіснуючого нормативно-правового акту, оскільки звільнення відбулось у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов’язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України установлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Суд наголошує на тому, що працівники поліції мають спеціальний статус, і приймаючи присягу працівника поліції позивач склав клятву "з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки", тим самим взяли на себе підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і яких вони повинні дотримуватися, де за порушення вимог Закону №580-VIII, несуть дисциплінарну відповідальність згідно Дисциплінарного статуту.

Суд зазначає, що невихід на службу без поважних причин є грубим дисциплінарним проступком, і в першу чергу свідчить про ігнорування працівником поліції правил внутрішнього розпорядку.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема, такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.

Відповідно до висновку службового розслідування від 02 січня 2018 року, за фактом відсутності на службі без поважних причин, умовами для звільнення стала – особиста недисциплінованість, що виразилась у невиході на службу без поважних причин, намагання уникнути дисциплінарної відповідальності у будь-який спосіб, нещирість, проявлена під час службового розслідування, яким було встановлено, що ОСОБА_1 будучі діючим працівником поліції, скоїв вчинок, який не є сумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції.

В спірному наказі № 78 від 12 січня 2018 року, зазначено, що ОСОБА_1 раніше допускав порушення службової дисципліни, за що наказом ГУНП в Донецькій області від 22 грудня 2017 року № 2501 оголошено догану на підставі висновку службового розслідування від 18 грудня 2017 року, в якому було встановлено, під час проведення перевірки, в робочому кабінеті № 10 ОСОБА_1 були виявлені дев’ять речових доказів, які були виявлені у незачиненому сейфі позивача, та які він не здав до камери зберігання речових доказів ( арк. справи 98, 99,103, том 1).

Суд відхиляє посилання позивача на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, оскільки обставини на які посилається позивач (отримання інформації поза межами проведення службового розслідування, відсутність під час проведення розслідування безпосереднього начальника порушника) не спростовують факт допущення позивачем відсутності на робочому місті без підтвердження поважних причин.

Суд не приймає довід позивача, що рішення про його звільнення було прийнято передчасно, у зв’язку з тим, що у відношенні спірної довідки до теперішнього часу є кримінальна справа та не прийнято будь яке рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом.

Таким чином, суд враховуючи викладене та беручи до уваги, що розглядом справи встановлено, та матеріалами справи підтверджено наявність дисциплінарного проступку, скоєного позивачем, який полягав у вчиненні ним прогулу, а відтак спірні накази відповідача є такими, що прийняті в межах повноважень, і в спосіб визначений нормативно-правовими актами.

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції, вимоги щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, а тому задоволенню також не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, приймаючи вид застосованого до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції є співрозмірним із характером вчиненого дисциплінарного проступку.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування пункту 1 Наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 12 січня 2018 року № 78 «Про порушення службової дисципліни старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості СВ Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майором поліції ОСОБА_1Л.» про звільнення з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області майора поліції з за порушення службової дисципліни;

- визнання протиправним та скасування пункту 4 Наказу від 16 січня 2018 року № 22 о/с Головного управління Національної поліції в Донецькій області в частині звільнення з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Волноваського ГУ НП в Донецькій області майора поліції у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

- зобов’язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області поновлення на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області з 17 січня 2018 року;

- зобов’язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 січня 2018 року по день винесення судового рішення, - відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 27 серпня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлений 06 вересня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Шинкарьова І.В.