Рішення № 76297817, 07.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 вересня 2018 р. № 2040/5822/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Андрущенко Д.В.,

за участі позивача – не з’явився,

представника відповідача-1 – ОСОБА_1,

представника відповідача-2 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про скасування постанови державного виконавця, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (вул. Пушкіна, буд.94, м. Барвінкове, Харківська область, 64701) (далі по тексту – позивач, ОСОБА_3М.) з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, 16, м. Харків, 61002) (далі по тексту – відповідач-1, ГТУЮ у Харківській області, управління), Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (вул. Бакуліна, б.18, м.Харків, 61166) (далі по тексту – відповідач-2, ГУ ДКСУ в Харківській області, казначейство), в якому просить суд:

- задовольнити позовну заяву та прийняти Рішення про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області – ОСОБА_4 від 18.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження №55926127 за виконавчим листом №820/5259/17, виданим 20.02.2018 року Харківським окружним адміністративним судом;

- стягнути із Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що позаяк Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у адміні стративній справі № 820/5259/17 Управлінням соціального захисту насе лення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області не виконана, то відповідачем - 1 виконавче провадження закрито безпідставно.

В судове засідання позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив суд позов задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві.

Відповідач -1 надав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши про його необґрунтованість та безпідставність, оскільки вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв в межах повноважень, порядку та у спосіб визначений Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження», рішення суду позивачем було виконане, а відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача 1 просив відмовити повністю у задоволення адміністративного позову.

Відповідач - 2 надав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши про його необґрунтованість та безпідставність, оскільки вважає, що жодних прав, свобод та інтересів позивача не порушував, у відповідні правовідносини з ним не вступав, а відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача -2 просив відмовити повністю у задоволення адміністративного позову.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року (далі по тексту – Закон № 1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини склались з приводу виконання рішення суду, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по адміні стративній справі № 820/5259/17, що набрала законної сили 02.01.2018 р., адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено: визнано бездіяльність Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, щодо протиправної відмови у наданні інформації за запитами від 12.09.2017 року та 25.10.2017 року про розмір заборгованості компенсації вартості продуктів за постановою Барвінсківського районного суду Харківської області від 17.06.2017 року у справі № 2002/2-а-464/11 по 10 видах продуктів та зобов'язано Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області повторно розглянути запити від 12.09.2017 року та 25.10.2017 року на інформацію про розмір заборгованості компенсації вартості продуктів за постановою Барвінсківського районного суду Харківської області від 17.06.2017 року у справі № 2002/2-а-464/11 по 10 відсутніх видах продуктів в листах Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 15.09.2017 року № 01/1843 та від 31.10.2017 року № 2228.

Харківським окружним адміністративним судом 20.02.2018 р. був виданий виконавчий лист № 820/5259/17 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області повторно розглянути запити від 12.09.2017 року та 25.10.2017 року на інформацію про розмір заборгованості компенсації вартості продуктів за постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2017 року у справі № 2002/2-а-464/11 по 10 відсутніх видах продуктів в листах Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 15.09.2017 року № 01/1843 та від 31.10.2017 року № 2228.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної ви конавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5 від 05.03.2018 року відкрито виконавче провадження № 55926127 за виконавчим листом №820/5259/17, виданим 20.02.2018 року Харківським окружним адміністративним судом.

Згідно наданої до матеріалів справи завіреної належним чином копії виконавчого провадження № АСВП 55926127 з примусового виконання виконавчого листа № 820/5259/17 від 20.02.2018 Харківського окружного адміністративного суду вбачається, що листом від 29.03.2018 року за вих. № 569 Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - УПСЗН) повідомлено державного виконавця, що постанова Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11, якою зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерство соціальної політики України здійснити необхідні дії відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», направлені на забезпечення ОСОБА_3 продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, починаючи з 01 грудня 2010 року, за виключенням раніше виплачених з цього питання коштів, виконана частково.

Зроблено нарахування, але не в повному обсязі (список продуктів на які відсутні піни: крохмаль, какао, кава ячмінна, дріжджі, ванільний цукор, молоко згущене, ікра лососева, консерви «Печінка тріски», краби (консерви), м’ясні консерви), суми якого станом на 01.01.2018 року складає 63212,05 грн. Разом з тим, УПСЗН зауважило, що порахувати по 10 відсутніх видах продуктів та прикріпити до відповідного магазину на даний час неможливо, оскільки відсутній механізм самої процедури.

Також звернуто увагу, що лист аналогічного змісту було направлено заявнику.

18.05.2018 до відділу примусового виконання рішень надійшла відповідь на вимогу державного виконавця про надання інформації та документів в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 12.04.2018 р. № 55926127/ДВ-5/4350, якою Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації проінформувало, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 55926127 про зобов’язання управління соціального захисту населення Барвінківського районної державної адміністра ції повторно розглянути запити від 12.09.2017 року та 25.10.2017 року на інформацію про розмір заборгованості компенсації вартості продуктів харчування за постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11 та по 10 відсутніх видах продуктів проведена наступна робота:

зроблено запит до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації № 377 від 28.02.2018 року з метою роз’яснення дій управління щодо виконання рішень суду;

направлено лист Магді від 24.04.2018 № 762 про нарахування компенсації 50 % вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров’я України, починаючи із 01.12.2010 року, за винятком 10 видів продуктів, на які відсутні ціни, з урахуванням раніше виплачених сум. Сума станом на 01.01.2018 року складає 63212,05 грн.

направлено лист ОСОБА_3 від 02.05.2018 року № 806 про нарахування компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров’я України, починаючи із 01.12.2010 року помісячно, за винятком 10 видів продуктів, на які відсутні ціни, з урахуванням раніше виплачених сум. Сума станом на 01.04.2018 року складає 67 199, 01 грн.

А також повідомлено, що нарахувати компенсацію по 10 відсутніх видах продуктів неможливо в зв’язку з тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 21.05.1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Міністерству соціальної політики надано право визнати, виходячи із розроблених Міністерством охорони здоров’я фізіологічних (медичних) норм харчування і середніх цін на продукти харчування, що склалися у регіоні, розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесених до 1 і 2 категорії.

Водночас, суд відзначає, що в матеріалах виконавчого провадження та до суду належних та допустимих, достатніх та достовірних доказів в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ щодо виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду № 820/5259/17 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області щодо повторного розгляду запитів від 12.09.2017 року та 25.10.2017 року не надано.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно ст. 370 КАСУ судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно -правовими актами.

Пунктом 18 частини третьої статті 18 Закону встановлено право виконавця вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Суд зазначає, що у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути вжиті заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

Згідно частини 6 статті 26 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Проаналізувавши положення статті 63 Закону суд зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Натомість, всупереч приписів зазначених вище вимог чинного законодавства та за відсутності доказів виконання судового рішення державним виконавцем 18.06.2018 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про фактичне виконання судового рішення оскільки, як встановлено під час судового розгляду справи доказів виконання матеріали виконавчого провадження не містять.

Щодо вимоги позивача стягнути із Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області моральну шкоду у розмірі 5000 грн. суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, відповідно до яких заподіяно шкоду. Яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає, не доведено факту перебування позивача у будь-яких правовідносинах з ГУ ДКСУ. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що через протиправну бездіяльність ГТУЮ у Харківській області він вимушений нести додаткові витрати, тобто доходи, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене та використати на лікування.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім’ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідачів по справі, зокрема, доказів погіршення здоров’я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідачів.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

Водночас суд відзначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Таким чином суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачеві у задоволенні цієї позовної вимоги.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного рішення, в той же час позивачем не наведено достатніх доказів та підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, через що суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про скасування постанови державного виконавця, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5 від 18.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження №55926127 за виконавчим листом №820/5259/17, виданим 20.02.2018 року Харківським окружним адміністративним судом.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.09.2018 р.

Суддя Бадюков Ю.В.