Рішення № 76296753, 06.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 р. м. Вінниця Справа № 0240/2143/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця (далі – УПФУ в м. Вінниця, управління пенсійного фонду, відповідач) з позовом, яким просила:

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення №5033 від 23.08.2017 р. про відмову у призначенні пенсії;

- зобов'язати призначити пенсію за віком з 17.10.2016 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в той же час, від громадянства України не відмовилась. У жовтні 2017 року позивач звернулась до управління ПФУ в м. Вінниці із заявою про призначення пенсії, на що отримала відмову, оформлену рішенням № 5033 від 23.08.17 р.

Вважає, що таке рішення порушує гарантоване їй статтею 46 Конституції України право на належний соціальний захист, а також принцип верховенства права, закріплений Конвенцією про захист прав і основних свобод людини. У зв'язку із чим позивач звернулась із цим позовом до суду.

Ухвалою від 30.07.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, відповідно до статті 263 КАС України.

23.08.2018 р. на адресу суду надійшов відзив (вх.№36368), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи наступним.

Пенсія, відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання в межах України, однак, позивач проживає та зареєстрована в Ізраїлі.

Окремо вказано, що призначення та виплата пенсії, особам, які проживають в іншій країні проводиться на основі договорів (угод) з іншими державами, однак, з Ізраїлем такого договору не укладено.

Також, заявницею не надано підтвердження факту проживання на території, яка обслуговується управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці. Відтак, ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком, а отже, відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалами суду від 3.09.18 р. відмовлено у задоволені клопотань про закриття провадження у справі, про витребування додаткових доказів, про поновлення строку звернення до суду та про залишення позову без розгляду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

13.04.2017 р. позивач звернулась через представника до управління Пенсійного фонду України м. Вінниця із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, картку платника податків, диплом, свідоцтва про одруження та народження дитини, довідку про підтвердження факту роботи.

За наслідком розгляду даної заяви прийнято рішення №5033 від 23.08.2017 р. , яким відмовлено в призначенні пенсії за віком. Рішення мотивовано тим, що відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" ,пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання в межах України.

Згідно частини четвертої статті 47 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами проводиться на основі договорів (угод) з іншими державами. Заявницею не надано підтвердження факту проживання на території, яка обслуговується управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці. Враховуючи вищезазначене виникнення права на пенсію пов’язується з умовою постійного проживання заявника на території України (в даному випадку безпосередньо в м. Вінниці ) або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення –в разі проживання таких осіб в іншій державі.

Відтак, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", так як заявником порушено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку ) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнобов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме не надано документу, який підтверджує фактичне місце проживання в місті Вінниці, необхідної умови виплати пенсії саме управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Не погоджуючись із таким рішення відповідача, позивач звернулась із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення, суд керується та виходить з наступного.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-15) визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до статті 9 цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058-15, визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями статті 26 Закону № 1058-15 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Водночас, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі – Порядок №22-1).

Так, відповідно до пункту 1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; документи про місце проживання (реєстрації) особи.

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (п.2.22 Порядку №22-1).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Комплексний аналіз норм Закону № 1058-15 та Порядку №22-1 дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення та фактичного її призначення є досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу, а також подання заяви затвердженої форми і додання необхідних документів, перелік яких визначено законодавцем.

В контексті наведеного, оцінюючи спірне рішення, суд враховує положення Порядку 22-1 та звертає увагу на те, що призначення пенсії відбувається на підставі особистої заяви пенсіонера (законного представника) та відповідних документів, шляхом прийняття рішення щодо призначення пенсії, яке оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Як встановлено судом, за наслідком розгляду заяви позивача про призначення пенсії прийнято спірне рішення, в якому з посиланням на Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вказано, що підстав для призначення пенсії немає.

Позиція органу пенсійного органу, що викладена у спірному рішенні відображена й у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи доводи відповідача стосовно того, що пенсія виплачується за зазначеним фактичним місцем проживання в межах України, проте позивачем не надано документу, який вказує на фактичне проживання в місті Вінниці, суд вказує на наступне.

Як зазначалось вище, заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). До даної заяви додаються, серед іншого, документи про місце проживання (реєстрації) особи, зокрема паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Як видно із поданої заяви, позивач зазначив і місце проживання і місце реєстрації країну Ізраїль, при цьому, жодних документів, які б вказували, що позивач зареєстрована/ проживає у м. Вінниці не надано. Закордонний паспорт громадянки України (дійсний до 20.12.2014), копія якого додана до відзиву, - доказом місця проживання/ реєстрації не є.

Відтак, за відсутності документу, який підтверджує реєстрацію/проживання у м. Вінниці, в управління відсутні підстави призначати пенсію за віком.

При цьому суд заважує, що процитовані вище норми Порядку « 22-1 вимагають, щоб подання заява відбувалось до органу пенсійного фонду саме за місцем проживання/реєстрації. З наданих позивачем до заяви документів не можливо встановити належний територіальний орган пенсійного фонду, який би міг вирішити питання про призначення пенсії.

Отже, при вирішені цього спору суд керується частиною другою статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, оскаржуване рішення прийнято із врахуванням розтлумачених критеріїв, оскільки за відсутності відповідних документів визначених Порядком №22-1, пенсійний орган не може прийняти рішення про призначення пенсії, відтак, відсутні підстави вважати його протиправним та, відповідно, скасовувати.

Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача призначити пенсію за віком починаючи з 17.10.2016 р., то суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Як зазначалось вище, саме до повноважень органу віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок розгляду питань про призначення пенсій та обов’язковість прийняття відповідного рішення, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури та за відсутності відповідного рішення зобов'язувати суб'єкта владних повноважень призначити ОСОБА_1 пенсію на віком та фактично підміняти державний орган. Відтак, в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб’єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову – судовий збір не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 -Брак, Ізраїль, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1).

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна