Постанова № 76294078, 05.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Справа № 906/790/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

Cуддя Василишин А.Р. ,

Cуддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача - Молочок А.О. адвокат;

відповідача - ОСОБА_2 підприємець, ОСОБА_3 адвокат.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області, від 13.06.18р. у справі № 906/790/17 (суддя Кудряшова Ю.В. м.Житомир, повний текст складено 23.06.2018)

за позовом Фізичної особи-підприємця Олексюка Сергія Леонідовича

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 420000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Олексюк Сергій Леонідович звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 420000 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язання щодо оплати товару, поставленого згідно договору поставки №СТ-000027 від 19.03.2015. Посилаючись на норми ст.ст. 265, 193 ГК України, ст.712 ЦК України позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.06.2018 у справі №906/790/17 позов Фізичної особи-підприємця Олексюка Сергія Леонідовича задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця Олексюка Сергія Леонідовича - 420000,00 грн. боргу та 6300,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару згідно матеріалів справи становить 20 банківських днів з дня поставки товару за накладною, тобто по 06.05.2015 (включно). Заперечення відповідача щодо підписання ним видаткової накладної № БТ-00010530 від 09.04.2015 та взагалі наявності заборгованості спростовуються висновком Житомирського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №1263/17-25/500/501/18-25 від 29.03.2018. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 420000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.06.2018 у справі №906/790/17 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Олексюка Сергія Івановича про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 420000 грн..

Вважає, що судом першої інстанції не перевірено реальність угоди, процес поставки товару, наявність складу для зберігання техніки у позивача, походження товару та позивачем не надано суду повідомлень згідно умов поставки EXW Інкотермс 2010 чи інших доказів про дату і місце, коли саме і де буде товар надано у розпорядження покупця, оскільки таких доказів не існує, а відповідач в м.Дніпропетровськ 09.04.2015 взагалі не був, повідомлень не отримував.

Зазначає, що судом першої інстанції не досліджувалося питання перевезення товару, наявність товарно-транспортних накладних у сторін, не витребувано журналу відвантаження продукції, акту приймання-передачі, податкових накладних тощо.

Звертає увагу суду на те, що на думку відповідача видаткова накладна складена з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансовому звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88. У накладній №БТ-00010530 від 09.04.2015 відсутній обов`язковий реквізит - місце складання.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки акту звірки, наданого позивачем. Також скаржник стверджує, що наявність лише однієї видаткової накладної не може бути підтвердженням господарської операції.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 13.06.18р. у справі №906/790/17 та розгляд апеляційної скарги призначено на "05" вересня 2018 р. о 12:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6. Витребувано від ПрАТ "Київстар" докази: роздруківки про всі можливі з`єднання абонента стільникового зв`язку ПрАТ "Київстар" ОСОБА_2, номер мобільного телефону НОМЕР_3, які діяли в межах ретрансляційних станцій ПрАТ "Київстар" в період часу з 00 годин 00 хвилин до 24 години 00 хвилин 09 квітня 2015 року в період часу з 00 годин 00 хвилин до 24 години 00 хвилин 19 березня 2015 року та в період часу з 00 годин 00 хвилин до 24 години 00 хвилин 09 квітня 2015 року, в тому числі тривалістю 0 секунд, з прив`язкою до базових станцій, із зазначенням телефонних номерів, на які або з яких були здійснені вихідні (вхідні) дзвінки, їх час, тривалість, а також із зазначенням адрес базових станцій, з прив`язкою до місцевості під час телефонних з`єднань.

03.09.2018 на адресу суду від ФОП Олексюк С.Л. надійшов відзив в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 13.06.2018 у справі №906/790/17.

Відповідач та його адвокат в судовому засіданні 05.09.2018 підтримали доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процесуального та матеріального права, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити, з мотивів наведених в апеляційній скарзі та наданих усних пояснень.

При цьому, відповідач заявив клопотання про залучення до матеріалів справи документів господарської діяльності з позивачем за 2013 рік, що спростовують процедуру поставки у в порівнянні з процедурою постави за договором поставки №СТ-000027 від 19.03.2015, пояснюючи неможливість подання даних документів до суду першої інстанції у зв`язку з неповідомленням судом про розгляд справи та зайнятістю по догляду за дітьми та хворобою бухгалтера, що зафіксовано засобами звукозаписувального технічного засобу, якій використовувався судом під час фіксування судового засідання 05.09.2018 по справі № 906/790/17.

Адвокат відповідача в судовому засіданні 05.09.2018 апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та з наданих усних пояснень, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що ухвалою суду від 16.08.2018 витребувано від ПрАТ "Київстар" (код ЄДРПОУ: 21673832, юридична адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. №53) докази: роздруківки про всі можливі з`єднання абонента стільникового зв`язку ПрАТ "Київстар" ОСОБА_2, номер мобільного телефону НОМЕР_3, які діяли в межах ретрансляційних станцій ПрАТ "Київстар" в період часу з 00 годин 00 хвилин до 24 години 00 хвилин 09 квітня 2015 року в період часу з 00 годин 00 хвилин до 24 години 00 хвилин 19 березня 2015 року та в період часу з 00 годин 00 хвилин до 24 години 00 хвилин 09 квітня 2015 року, в тому числі тривалістю 0 секунд, з прив`язкою до базових станцій, із зазначенням телефонних номерів, на які або з яких були здійснені вихідні (вхідні) дзвінки, їх час, тривалість, а також із зазначенням адрес базових станцій, з прив`язкою до місцевості під час телефонних з`єднань.

Однак, станом на дату судового засідання 05.09.2018 ПрАТ "Київстар" не надало суду вищезгадані відомості.

Крім того, положеннями ст. 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Разом з ти, матеріалами справи встановлено, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції вищезгаданого клопотання про витребування доказів для спростування вимог позивача про стягнення 420000,00 грн. поряд з поданими клопотаннями про зупинення провадження у справі(а.с. 45-46 т.1), про призначення почеркознавчої експертизи та зупинення провадження (а.с. 50-51 т.), про призначення судово-бухгалтерської експертизи (а.с. 1-5 т.2), про зобов`язання надання доказів (а.с.27-31 т.2).

Поряд з цим, в силу положень ст. 269 ГПК України колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи документів господарської діяльності з позивачем за 2013 рік, що спростовують процедуру поставки у в порівнянні з процедурою постави за договором поставки №СТ-000027 від 19.03.2015 та копії документів доданих до апеляційної скарги, а саме: виписки по рахунку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (а.с. 66 т.2), оскільки відповідач не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У відповідності до ч. 3 ст. 296 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач обґрунтовує неможливість подання долучених до апеляційної скарги письмових доказів до суду першої інстанції з причини начебто неотримання ним повісток про дату та час розгляду справи. При цьому відповідач зазначає, що про дати судових засідань він не знав, оскільки не отримував судових повісток.

Такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки його інтереси, як відповідача представляв під час розгляду даної справи в суді першої інстанції адвокат ОСОБА_9, який надав суду належні повноваження на представництво інтересів відповідача в суді та був допущений судом першої інстанції до участі у даній справі. Під час проведення судового засідання (в якому був присутній представник ФОП ОСОБА_2) від 15.05.2018, судом було постановлено ухвалу, відповідно до якої було задоволено клопотання представника відповідача щодо витребування доказів та уповноважено його на збір цих доказів та надання їх до суду. 31.05.2018 представник відповідача - адвокат ОСОБА_9 також приймав участь в судовому засіданні. Про місце, дату та час судового засідання, призначеного судом на 13.06.2018 представник відповідача ОСОБА_9 також був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 31.05.2018 (а.с. 34 т.2).

Таким чином, твердження відповідача про те, що йому було не відомо про дати судових засідань, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції зазначені докази, не відповідають дійсності, оскільки відповідач мав можливість через свого представника подати до суду першої інстанції усі долучені до апеляційної скарги зазначені докази, так як виходячи з їх змісту останні були в наявності у відповідача, або ж він міг їх отримати на час проведення судових засідань по даній справі.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача і його адвоката в судовому засіданні 05.09.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області, від 13.06.2018 у справі № 906/790/17 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2015 між Фізичною особою-підприємцем Олексюком Сергієм Леонідовичем (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки №СТ-000027(далі за текстом - договір поставки №СТ-000027) (а.с. 8 т.1), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві Товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.1 договору поставки №СТ-000027).

Ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару визначається у накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма накладними. Оплата за товар здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 20 банківських днів з моменту поставки товару за накладною. Оплата здійснюється банківським переказом на рахунок постачальника, зазначений у розділі 8 «Місцезнаходження та реквізити сторін» даного договору. Платіжне зобов`язання покупця вважається виконаним після зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. У випадку не оплати товару протягом 20-ти банківських днів. Товар має бути повернуто протягом 5 календарних днів постачальнику силами та за рахунок покупця. Постачальник зменшує суму заборгованості покупця на вартість повернутого неоплаченого товару. За письмовою згодою постачальника термін оплати за товар може бути продовжено на наступні 20 банківських днів( п.п. 2.1-2.4 договору поставки №СТ-000027).

Згідно з п. 3.1 договору поставки №СТ-000027, поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW (склад Постачальника) - м. Дніпропетровськ згідно з правилами Інкотермс-2010. Обов'язок постачальника по поставці товару вважається виконаним у момент передачі партії товару покупцю або перевізнику.

Пунктом 3.2 договору поставки №СТ-000027 передбачено, що доставка товару, здійснюється за домовленістю сторін, транспортом покупця, транспортом постачальника або найманим транспортом в кількості та номенклатурі, відповідно до накладних. Доставка товару здійснюється за рахунок покупця, якщо про інше не буде повідомлено сторін.

В момент приймання товару, покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару за правилами Інструкції №П-6, затвердженою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді СРСР від 25.04.1966 з урахуванням особливостей встановлених договором. Претензії з приводу некомплектності, якості або дефектів товару приймаються протягом 5 календарних днів з моменту відвантаження товару постачальником. Уразі пропуску цього терміну, товар вважається прийнятим покупцем за належною кількістю, комплектністю та якістю. Після отримання товару, покупець підписує накладну та направляє цінним листом на поштову адресу постачальника протягом 3 календарних днів( п.п. 3.3-3.5 договору поставки №СТ-000027)

Згідно п.п. 4.1., 4.4 договору поставки №СТ-000027, у випадку порушення договору сторона несе відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України. Сторони зобов`язані раз на півроку проводити звірку взаємних розрахунків. Для цього одна із сторін направляє іншій два оригінали акту-звірки взаємних розрахунків засобом поштового зв`язку у формі цінного листа. Сторона яка отримала акт звірки, зобов`язана його підписати та повернути один екземпляр протягом 5 робочих днів з моменту підписання.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань(п. 6.1 договору поставки №СТ-000027).

Даний договір підписаний сторонами.

За видатковою накладною №БТ-00010530 від 09.04.2015 (а.с. 9, 136 т.1) відповідач, про що свідчить його підпис на накладній, отримав від позивача товар (бур 1W-60 - 1 шт.; дисковая борона IBQX-1.3 - 15 шт.; дисковая борона IBQX-1.5 - 8 шт.; дисковая борона IBQX-1.7 - 8 шт.; кормоизмельчитель ДТЗ КР-01 - 15 шт.; кормоизмельчитель ДТЗ КР-20С - 15 шт.; кормоизмельчитель ДТЗ КР-23 - 15 шт.; косилка сегментно-пальцевая КСН-1.6 - 17 шт.; косилка сегментно-пальцевая КСН-1.6 с ЗРП - 20 шт.; косилка сегментно-пальцевая КСН-1.8 - 5 шт.; почвофреза 1GLN- 140 - 5 шт.; почвофреза 1GLN-125 - 7 шт.; почвофреза 1GQN-110 - 12 шт.; почвофреза 1GQN-125 - 8 шт.; почвофреза 1GQN-140 - 4 шт.; почвофреза 1GQN-150 - 8 шт.; почвофреза 1GQN-160 - 5 шт.) на загальну суму 2120028,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата за Товар здійснюється з відстрочкою платежу на 20 банківських днів з моменту поставки Товару за накладною.

Отже враховуючи положення п.2.2 договору поставки №СТ-000027, відповідач мав розрахуватися з позивачем у строк до 06.05.2015 (включно).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань станом на 22.08.2017 утворилась заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед ФОП Олексюк С.Л. за поставлений товар за договором поставки №СТ-000027 від 19.03.2015 та накладною № БТ-00010530 у розмірі 2120028,00 грн.

Поряд з цим, враховуючи економічну ситуацію, а також з метою мотивування відповідача до самостійного виконання зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар на загальну суму 2120028,00 грн., ФОП Олексюк С.Л. звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення лише частини заборгованості, яка складає 420000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Станом на день прийняття рішення судом першої інстанції доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги умови договору поставки №СТ-000027 від 19.03.2015, які встановлюють обов'язок проведення повного розрахунку за отриманий товар протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару покупцем та відсутність будь-яких доказів проведення розрахунків відповідачем за отриманий товар, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про стягнення 420000,00 грн. підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані. При цьому судом враховано, що сума, заявлена до стягнення є лише частиною боргу, що є правом позивача та відповідає принципу диспозитивності.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи відповідача щодо неналежності підписів на видатковій накладній №БТ-00010530 від 09.04.2015, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.11.2017 у даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу. На вирішення експерта поставлене питання: Чи виконано підпис та запис прізвища прописом у видатковій накладній №БТ-00010530 від 09.04.2015 в графі «Покупатель» ОСОБА_2 ?. Матеріали справи №906/790/17 надіслані до Житомирського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України(а.с. 76-77 т.1).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29.03.2018 №1263/17-25/500/501/18-25 (а.с. 129-132 т.1) встановлено, що підпис та рукописний запис «ОСОБА_2» у графі «Покупатель» видаткової накладної №БТ-00010530 від 09.04.2015 - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підпис у графі «Покупатель» видаткової накладної №БТ-00010530 від 09.04.2015 - виконаний ОСОБА_2. Рукописний запис «ОСОБА_2» у графі «Покупатель» видаткової накладної №БТ-00010530 від 09.04.2015 - виконаний ОСОБА_2.

Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції не перевірено реальність угоди, процесу поставки товару, наявність складу для зберігання техніки у позивача, походження товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Враховуючи вищевикладені посилання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач вважає, що договору поставки №СТ-000027, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто є фіктивним правочином.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочини від імені юридичних осіб вчиняються їх органами, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України, ст. 234 ЦК України фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України також встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

При цьому правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Підписанням тексту правочину стороною (сторонами) здійснюється ідентифікація осіб, забезпечується визначеність того, що певна особа особисто брала участь у вчиненні правочину, посвідчується намір сторони прийняти на себе зобов'язання відповідно до змісту вчиненого правочину.

Колегією суддів встановлено, що із договору поставки №СТ-000027 та видаткової накладної №БТ-00010530 від 09.04.2015, які підписані відповідачем не вбачається, що договір поставки №СТ-000027 не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Отже наведені відповідачем доводи в обґрунтування його фіктивності не підтверджені належними і допустимим доказами і носять характер припущення.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору поставки №СТ-000027 матеріали справи не містять та відповідачем під час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції не надавались.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що чинними Цивільним та Господарським кодексами України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, видаткових накладних не обумовлені наявністю у постачальника/продавця матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема наявності складу для зберігання техніки, походження товару та процесу доставки, журналу відвантаження продукції, тощо.

Твердження відповідача щодо необхідності повідомлення позивачем про дату і місце, коли саме іде буде товар надано у розпорядження покупця, спростовуються наступним.

Згідно з п. 3.1 договору поставки №СТ-000027, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (склад Постачальника) - м. Дніпропетровськ згідно з правилами Інкотермс-2010. Обов'язок постачальника по поставці товару вважається виконаним у момент передачі партії товару покупцю або перевізнику.

Інкотермс 2010 (Incoterms 2010) - це міжнародні правила, визнані урядовими органами, юридичними компаніями і комерсантами по всьому світу як тлумачення найбільш застосовних в міжнародній торгівлі термінів.

EXW (EX Works (... named place) Франко завод (... назва місця). Термін "Франко завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

З матеріалів справи вбачається, що за видатковою накладною №БТ-00010530 від 09.04.2015 (а.с. 9, 136 т.1) відповідач, про що свідчить його підпис на накладній згідно висновку експерта від 29.03.2018 №1263/17-25/500/501/18-25 (а.с. 129-132 т.1), отримав від позивача товар (бур 1W-60 - 1 шт.; дисковая борона IBQX-1.3 - 15 шт.; дисковая борона IBQX-1.5 - 8 шт.; дисковая борона IBQX-1.7 - 8 шт.; кормоизмельчитель ДТЗ КР-01 - 15 шт.; кормоизмельчитель ДТЗ КР-20С - 15 шт.; кормоизмельчитель ДТЗ КР-23 - 15 шт.; косилка сегментно-пальцевая КСН-1.6 - 17 шт.; косилка сегментно-пальцевая КСН-1.6 с ЗРП - 20 шт.; косилка сегментно-пальцевая КСН-1.8 - 5 шт.; почвофреза 1GLN- 140 - 5 шт.; почвофреза 1GLN-125 - 7 шт.; почвофреза 1GQN-110 - 12 шт.; почвофреза 1GQN-125 - 8 шт.; почвофреза 1GQN-140 - 4 шт.; почвофреза 1GQN-150 - 8 шт.; почвофреза 1GQN-160 - 5 шт.) на загальну суму 2120028,00 грн.

Посилання відповідача на те, що виписка по рахунку в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» згідно якої проведено операцію - часткову сплату відповідачем за товар ОСОБА_11 (а.с.66 т.2) свідчить про відсутність відповідача 09.04.2015 у м.Дніпропетровськ, що унеможливлює отримання товару за договором поставки №СТ-000027, колегія суддів вважає, необґрунтованим, оскільки дана виписка з банку не ідентифікує місцезнаходження відповідача 09.04.2015 та в якому відділенні ПАТ «Райффайзен банк Аваль» була здійснена вищевказана банківська операція.

Отже матеріалами справи встановлено, що відповідач отримав товар перерахований у видатковій накладній №БТ-00010530 від 09.04.2015 (а.с. 9, 136 т.1) про що свідчить його підпис в даній накладній.

Стосовно твердження відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних), колегія суддів зазначає наступне.

Розділом І Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 встановлено, що товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для учасників транспортного процесу. За змістом п. 3.1. Правил, учасниками транспортного процесу є перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач. У відповідності до Розділу І Правил, вантажоодержувачем є будь-яка особа, яка здійснює приймання вантажів у пункті призначення, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

У відповідності до п. 3.1 договору поставки №СТ-000027, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (склад Постачальника) - м. Дніпропетровськ згідно з правилами Інкотермс-2010. В свою чергу, умови постачання EXW передбачають, що обов'язок постачальника по постачанню товару вважається виконаним з моменту передачі товару безпосередньо покупцю за місцем поставки товару. При цьому у постачальника відсутній обов'язок по навантаженню товару на наданий покупцем транспортний засіб та вказаний обов'язок покладено на покупця. Оскільки позивач не навантажував товар на транспортний засіб відповідача, як покупця, позивач не підписував товарно-транспортних накладних про передачу вантажу перевізнику та відповідно примірників товарно-транспортних накладних не отримував.

Твердження відповідача про те, що не було фактичного надходження товару на адресу відповідача, оскільки не було подальшого його оприбуткування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, навіть якщо отриманий відповідачем від позивача товар за договором поставки №СТ-000027 була не оприбуткована відповідачем та не відображена на його балансі, це ніяким чином не може вплинути на дійсність господарської операції та на обов'язок відповідача по сплаті вартості отриманої продукції.

Також, твердження відповідача, що однією із підстав для скасування рішення суду першої інстанції є не дослідження акту приймання-передачі товару, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі за текстом - Закону №996) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ст.9 Закону №996 первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.

Враховуючи вищевикладене, видаткова накладна, вважається документом первинного обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №3-77гс15.

Крім того, матеріалами справи встановлено відсутність належних та допустимих доказів, що відповідач звертався до позивача протягом розумного строку з пропозицією скласти та надати такий акт приймання-передачі.

Ненадання акту приймання-передачі не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність акту приймання-передачі за наявності інших первинних документів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість, з урахуванням позовних вимог в розмірі 420000,00 грн.

Колегія суддів вважає також необґрунтованим посилання відповідача на те, що у видатковій накладній №БТ-00010530 від 09.04.2015 складеної ФОП Олексюк С.Л. відсутній обов`язковий реквізит - місце складання, а отже є підстава для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до визначень термінів, що міститься в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Разом з тим, при дослідженні видаткової накладної №БТ-00010530 від 09.04.2015, що міститься у матеріалах справи вбачається, що остання містить підписи осіб, позивача та відповідача на отримання товару, окрім того, на видатковій накладній проставлені штампи та печатки позивача і підпис відповідача, що дозволяє ідентифікувати особу, яка отримала товар за накладною, зазначено договір №СТ-000027 від 19.03.2015.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що незазначення позивачем місця складання при складенні первинного документа, не може бути належним і допустимим доказом безтоварності (фіктивності) господарської операції.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У відповідності до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1-3 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч.9 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Поряд з цим, колегія суддів за результатами аналізу клопотання відповідача про витребування доказів відзначає, що в разі отримання вищезгаданої інформації від ПрАТ "Київстар" даний доказ не був би взятий до уваги колегією суддів, як належний та допустимий доказ, оскільки до клопотання відповідачем не додано Договори з Контрактним Абонентом або Корпоративним Абонентом та в матеріалах справи відсутні докази, які могли ідентифікувати прив`язку номера мобільного телефону НОМЕР_3 до абонента стільникового зв`язку ПрАТ "Київстар" ОСОБА_2. Також, суд звертає увагу відповідача на те, що у зверненні останнього № НОМЕР_1 від 07.08.2018 до ПрАТ "Київстар" зазначено про наявність номера мобільного телефону НОМЕР_3 у відповідача - «на той час» унеможливлює підтвердити належність даного номеру абоненту ОСОБА_2 навіть на підставі Договору з Абонентом передплаченого зв'язку, оскільки контактний телефон заявника/відповідача на момент звернення був - НОМЕР_2. Підставою для задоволення позовних вимог є не факт особистого знаходження відповідача в м. Дніпро (Дніпропетровськ), а факт його особистого підпису накладної та підтвердження даним підписом факту отримання товару, про що зазначено в мотивувальній частині даної постанови суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів оплату вартості поставленого товару у визначений договором строк, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 420000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Обставини, викладені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Окрім того, колегія суддів відзначає, що у відповідності до ч. 4 ст.60 ГПК України, повноваження адвоката як представника затверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному проваджені, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Щодо представництва інтересів позивача у судовому процесі по справі №906/790/17 адвоката Молочок А.О., колегія суддів відзначає наступне.

Для представництва інтересів позивача адвокатом Молочок А.О. до суду апеляційної інстанції надано ордер серія ДП №062/18 від 05.09.2018.

В судовому засіданні 05.09.2018 колегією суддів з`ясовано, що в поданому адвокатом Молочок А.О. ордері №062/18 від 05.09.2018 та ордері серії ДП 052/18 від 31.05.2018 (а.с. 32 т.2) щодо представництва у суді першої інстанції допущено описку, договір про надання правової допомоги необхідно було зазначити від 25.05 2018, а не 29.05.2018. Оригінали вказаних документів знаходяться в матеріалах справи (а.с. 32, 33 т.2) та судом оглянуто, ще один примірник вказаного договору про надання правової допомоги.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що повноваження адвоката Молочок А.О. на представництво інтересів у суді позивача підтверджено належними доказами.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Житомирської області, від 13.06.2018 у справі № 906/790/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 13.06.2018 у справі № 906/790/17 без змін.

2. Поновити дію оскаржуваного рішення господарського суду Житомирської області від 13.06.2018 у справі № 906/790/17.

3. Справу №906/790/17 повернути господарському суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений « 07» вересня 2018 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.