Постанова № 76291212, 27.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/536/18-ц Головуючий у суді першої інстанції: Величко Т.О.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5952/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

при секретарі Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Бригадира Юрія Васильовича - представник Приватного акціонерного товариства ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ до ОСОБА_1 про стягнення суми виплати страхового відшкодування у порядку регресу.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року Приватне акціонерне товариство ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ звернулось в суд з позовом до Кирієнка Ігоря Анатолійовича про стягнення суми виплати страхового відшкодування у порядку регресу.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ до ОСОБА_1 про стягнення суми виплати страхового відшкодування у порядку регресу залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що на виконання вимог закону, визначених ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, позивач 20 лютого 2018 року надіслав до суду заяву про усунення недоліків від 19 лютого 2018 року з відповідними документами. Однак, судом першої інстанції не взято до уваги заяву про усунення недоліків та безпідставно повернуто позовну заяву позивачу.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України ｫПро судоустрій і статус суддівｻ, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті ｫГолос Україниｻ повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах - п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України ｫПро судоустрій і статус суддівｻ від 02 червня 2016 року № 1402 - VІІІ .

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи позовну заяву Приватного акціонерного товариства ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що провадження у справі відкрито за позовною заявою Приватного акціонерного товариства ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ, поданою без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Проте до таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2016 року Приватне акціонерне товариство ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплати страхового відшкодування у порядку регресу.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року відкрито провадження у справі (а.с. 22).

11 травня 2017 року здійснено повторний розподіл судової справи та визначено іншого головуючого суддю для розгляду даної справи, справа прийнята до провадження судді, що підтверджується ухвалою від 18 травня 2017 року та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17 січня 2018 року з викликом учасників справи (а.с 37, 38).

Ухвалою суду першої інстанції від 17 січня 2018 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ залишено без руху з підстав невідповідності поданої заяви вимогам статті 175 ЦПК України ( в редакції ЦПК, чинній з 15 грудня 2017 року).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції керувався тим, що 15 грудня 2017 року набрав чинність Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким внесені зміни до цивільного процесуального кодексу України. У редакції ЦПК, яка діє з 15 грудня 2017 року, статтями 175, 177 ЦПК України передбачені вимоги до позовної заяви, а перехідними положеннями ЦПК України установлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу - п.п. 9 п. 1 ч. 1 розділу ХІІІ перехідних положень. Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу ( в редакції ЦПК, чинній з 15 грудня 2017 року), постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали - ч. 11 ст. 187 ЦПК України.

В обґрунтування виявлених недоліків судом першої інстанції зазначено про те, що позовна заява не відповідає вимогам п.п. 2, 6, 7, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме позовна заява повинна містити: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що копію ухвали про усунення недоліків позивач одержав та на виконання вимог ухвали суду подав заяву про усунення недоліків разом з додатками, надіславши матеріали через поштове відділення зв'язку - 20 лютого 2018 року, які долучені судом до матеріалів цивільної справи (а.с.54-61).

Ухвалою від 26 лютого 2018 року суд першої інстанції залишив позовну заяву Приватного акціонерного товариства ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ без розгляду з підстав не усунення недоліків заяви в частині вимог п. 6, 7, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. При цьому, суд першої інстанції у своїй ухвалі не конкретизував, в якому ж обсязі вимоги закону не були виконані позивачем, зважаючи на те, що подана позивачем заява на усунення недоліків містила відомості за п. 6, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України наявні у матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що застосовані до позовної заяви норми статей 175 та 177 ЦПК України (позовна заява та документи, що додаються до позовної заяви) діють в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинність 15 грудня 2017 року, тоді як позовна заява до суду подана Приватним акціонерним товариством ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ 24 листопада 2016 року (а.с. 19).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України ( в редакції ЦПК, чинній з 15 грудня 2017 року), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 ЦПК України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Зазначене правило, закріплене і в статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Для процесуального закону це означає, що діє в часі той процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких умов цивільний процесуальний кодекс має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії.

Як свідчать матеріали справи, що на час пред'явлення позову Приватним акціонерним товариством ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ до суду (24 листопада 2016 року) діяла редакція цивільного процесуального кодексу від 18 березня 2004 року № 1618-IV.

В редакції ЦПК України, чинній на момент подання заяви, вимоги до форми і змісту позовної заяви були визначені статтями 119, 120 ЦПК України.

Відповідність поданої Приватним акціонерним товариством ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ позовної заяви вимогам статті 119, 120 ЦПК України перевірені судом першої інстанції з постановленням ухвали від 21 грудня 2017 року про відкриття провадження у справі (суддя Кириленко Т.В.).

Отже, позивач дотримався процесуального порядку пред′явлення позовної заяви.

Разом з тим, після проведення 11 травня 2017 року повторного автоматизованого розподілу судової справи новий склад суду (суддя Величко Т.О.) здійснив переоцінку процесуальних дій попереднього складу суду, при цьому зазначені судом першої інстанції (новим складом суду) підстави для залишення позовної заяви без руху за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України у редакцією Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинність з 15 грудня 2017 року, не узгоджуються з пунктом 11 частини першої Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України. Так, зокрема, у вказаному пункті міститься пряма вказівка про те, що заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Посилання суду першої інстанції на пункт 9 частини першої Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, в редакції закону, чинній з 15 грудня 2017 року, про те, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу до наведеної вище правової ситуації застосований бути не може, оскільки положення цього пункту стосуються стадії розгляду справи, провадження у яких відкрито, тоді як судом першої інстанції застосована дана норма до стадії прийняття позову до розгляду.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви Приватного акціонерного товариства ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ до Кирієнка Ігоря Анатолійовича про стягнення суми виплати страхового відшкодування у порядку регресу без розгляду постановлена із порушенням норм процесуального права.

У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Бригадира Юрія Васильовича - представник Приватного акціонерного товариства ｫУкраїнська транспортна страхова компаніяｻ задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: